Суд: Харківський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №520/28513/26
Суддя: Шевченко О.В.
Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2026 р. Справа № 520/28513/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, оформлену листом від 08.09.2026 року № 06-15/2540/2026, у видачі судді Немишлянського (Фрунзенського) районного суду міста Харкова у відставці ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2026 року з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01 січня 2026 року у розмірі 3 328,00 грн;
- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області видати судді Немишлянського (Фрунзенського) районного суду міста Харкова у відставці ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2026 року з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01 січня 2026 року у розмірі 3 328,00 грн, у якій зазначити, що суддівська винагорода, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, становить 224 640,00 грн, у тому числі: посадовий оклад – 124 800,00 грн; доплата за вислугу років (70 %) – 87 360,00 грн; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді (10 %) – 12 480,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наявні підстави для зобов`язання відповідача видати позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2026 року з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01 січня 2026 року у розмірі 3 328,00 грн, у якій зазначити, що суддівська винагорода, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, становить 224 640,00 грн, у тому числі: посадовий оклад – 124 800,00 грн; доплата за вислугу років (70 %) – 87 360,00 грн; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді (10 %) – 12 480,00 грн.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі без виклику сторін в судове засідання та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копію ухвали про відкриття провадження було надіслано відповідачу до його Електронного кабінету в системі "Електронний суд" та ним отримано, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа.
Представником відповідача надіслано до суду відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.
Через систему "Електронний суд" позивачем надіслано відповідь на відзив, в якій викладено пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що рішенням ХІІ сесії Харківської обласної ради народних депутатів від 25.02.1993 року ОСОБА_1 обрано суддею Фрунзенського районного суду міста Харкова.
Постановою Верховної Ради України від 15.05.2003 року № 809-IV позивача обрано на посаду судді Фрунзенського районного суду міста Харкова (Фрунзенський районний суд міста Харкова перейменовано на Немишлянський районний суд міста Харкова) безстроково.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 07.05.2024 року № 1364/0/15-24 позивача звільнено з посади судді Фрунзенського районного суду м. Харкова у зв`язку з поданням заяви про відставку.
На виконання вимог статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII відповідач видав позивачу довідку від 15.07.2024 року № 04-49/345 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з якою суддівська винагорода становить 204 390,00 грн, у тому числі: посадовий оклад – 113 550,00 грн; доплата за вислугу років (70 %) – 79 485,00 грн; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді (10 %) – 11 355,00 грн.
Зазначену довідку видано із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 року, – 3 028,00 грн. На підставі цієї довідки органом Пенсійного фонду України позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 № 4695-IX (далі – Закон № 4695-IX) з 1 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 328,00 грн. Отже, як вважає позивач, з 01.01.2026 року розмір складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, змінився, що згідно з частиною четвертою статті 142 Закону №1402-VIII є підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
07.09.2026 року позивач через представника звернувся до відповідача із заявою про видачу нової довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 328,00 грн.
Листом Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області від 08.09.2026 повідомлено на заяву позивача від 08.09.2026, що відповідно до частин 1 та 2 статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного. розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності місцевих судів виконує Державна судова адміністрація України. Територіальне управління є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня. Листом ДСА України від 27.07.2026 за вихідним № 11-15719/26 «Щодо фінансового забезпечення виплати суддівської винагороди у 2026 році» повідомила наступне: «За результатами розгляду зазначених звернень Міністерство фінансів України висловило позицію, що відповідно до статті 95 Конституції України, статей 23 та 48 Бюджетного кодексу України будь-які видатки державного бюджету можуть здійснюватися виключно в межах бюджетних призначень, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік». При цьому положеннями абзацу п`ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» визначено, що для обчислення базового розміру посадового окладу судді у 2026 році застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 102 гривні. У зв`язку з цим Міністерство фінансів України повідомило, що питання фінансового забезпечення реалізації положень Закону України № 4905-ІХ буде розглядатися під час підготовки проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2027 рік».
Одночасно звернуто увагу, що відповідно до статей 48 та 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів мають право брати бюджетні зобов`язання та здійснювати видатки на оплату, праці виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами. У зв`язку із цим до моменту прийняття рішення щодо збільшення бюджетних призначень або внесення відповідних змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» нарахування та виплата суддівської винагороди здійснюються в межах наявного фінансового ресурсу. Водночас, у разі прийняття рішення щодо збільшення бюджетних призначень ДСА України забезпечить внесення відповідних змін до кошторисів судів та проведення перерахунку суддівської винагороди відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з дати набрання чинності Законом України від 09 червня 2026 року № 4905-ІХ». Згідно з приписами частини 1 статті 23 та частини 1 статті 48 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого Законом про Державний бюджет України, та в межах затверджених кошторисів. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. З огляду на те, що зміни до кошторисів у встановленому законодавством порядку на цей час ще не затверджені, а додаткові бюджетні кошти на зазначені цілі не виділені, Територіальне управління наразі позбавлене юридичної та фінансової можливості оформити та видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Після затвердження змін до кошторисів та внесення змін до штатного розпису з новими посадовими окладами, у Територіального управління будуть правові підстави для надання судді у відставці Немишлянського (Фрунзенського) районного суду міста Харкова ОСОБА_1 вищевказаної довідки.
Не погоджуючись з відмовою відповідача видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2026 року з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01 січня 2026 року у розмірі 3 328,00 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.
По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами ч.1 ст.46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Суд відзначає, що суспільні відносини з приводу соціального забезпечення учасника суспільних відносин - громадянина із правовим статусом судді у відставці у сфері пенсійного забезпечення регламентовані, насамперед, приписами спеціальної норми закону - ст.142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".
Так, згідно з ч.1 ст.142 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Відповідно до ч.2 ст.142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
За правилом ч.4 ст.142 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Відносини з приводу одержання особою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці додатково деталізовані нормами Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України (затверджений постановою правління ПФУ від 25.01.2008р. №3-1 у редакції постанови правління ПФУ від 09.02.2023р. №7-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.03.2008р. за №200/14891; далі за текстом - Порядок №3-1).
Згідно з п.1 розділу IV Порядку №3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
Відповідно до п.6 розділу IV Порядку №3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
Розглядаючи спір, суд зазначає, що згідно з ч.7 ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
У розумінні ч.1 ст.126 та ст.130 Конституції України умови виплати та розмір суддівської винагороди є невід`ємним елементом незалежності судді.
Відповідно до частини першої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Визначені Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018).
30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", яким, зокрема, статтю 130 Основного Закону викладено в новій редакції, текст якої зазначено, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій".
Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в його преамбулі), є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України), зокрема, пунктом 1 частини третьої якої визначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
У змісті наведеної норми Закону України «Про прожитковий мінімум» закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
Слід зазначити, що Законом України "Про прожитковий мінімум" не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді". Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Варто зазначити, що зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон України "Про прожитковий мінімум" щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.
Водночас статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», разом із встановленням станом на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн. був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.
Так, Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Отже, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2026 року (3328,00 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.), на підставі статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", є протиправною.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2024 року у справі № 580/2522/24, від 13 листопада 2024 року у справі № 200/1707/24, від 20 лютого 2025 року у справі № 420/3716/24.
Як вбачається з висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25, у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання; для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, позивач має право на отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій нарахування суддівської винагороди має бути здійснено виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2026 року складає 3 328,00 грн.
З метою належного захисту прав позивача, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій та зобов`язання відповідача видати позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2026 року з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01.01.2026 року у розмірі 3328,00 грн.
Разом з тим, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача зазначити в оновленій довідці, що суддівська винагорода, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, становить 224 640,00 грн, у тому числі: посадовий оклад – 124 800,00 грн; доплата за вислугу років (70 %) – 87 360,00 грн; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді (10 %) – 12 480,00 грн., не підлягають задоволенню, оскільки визначення в довідці розміру суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці належить до виключної компетенції органу, уповноваженого на видачу таких довідок, в даному випадку, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області.
Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат щодо сплати судового збору здійснюється відповідно до положень частини 8 статті 139 КАС України у розмірі 1064,96 грн. (з урахуванням застосування коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору за подачу позову через систему "Електронний суд" та зверненням до суду з однією позовною вимогою).
При цьому, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2129,92 грн.
Суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутися до суду із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 26281249) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області у видачі судді Немишлянського (Фрунзенського) районного суду міста Харкова у відставці ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2026 року з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01 січня 2026 року у розмірі 3 328,00 грн.
Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області видати судді Немишлянського (Фрунзенського) районного суду міста Харкова у відставці ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2026 року з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01 січня 2026 року у розмірі 3 328,00 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (код ЄДРПОУ 26281249).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Шевченко О.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua