Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №500/4997/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

Суд: Тернопільський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №500/4997/26

Суддя: Чепенюк Ольга Володимирівна

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4997/26

21 жовтня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся через представника до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області №191950027806 від 05.06.2026 про відмову у призначенні пенсії;

зобов`язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.05.2026 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 12.10.1993 по 09.12.1993, з 11.02.1994 по 10.08.1994, з 23.08.1994 по 10.12.1994, з 28.04.1995 по 11.09.1995, з 22.12.1995 по 25.03.1996, з 25.10.1996 по 24.02.1997, з 26.02.1997 по 10.04.1997, з 15.07.1997 по 08.12.1997 в Мосміськтранс 1 тролейбусного парку на території російської федерації та період роботи з 04.09.2001 по 14.10.2001 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 21.07.1983.

Позов обґрунтовано тим, що позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV (далі – Закон №1058-ІV). Оскаржуваним рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 05.06.2026 йому відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. Відповідачем не зараховано періоди роботи з 12.10.1993 по 09.12.1993, з 11.02.1994 по 10.08.1994, з 23.08.1994 по 10.12.1994, з 28.04.1995 по 11.09.1995, з 22.12.1995 по 25.03.1996, з 25.10.1996 по 24.02.1997, з 26.02.1997 по 10.04.1997, з 15.07.1997 по 08.12.1997 в Мосміськтранс 1 тролейбусного парку на території російської федерації, оскільки трудова діяльність здійснювалась на території російської федерації, та період роботи з 04.09.2001 по 14.10.2001 так як в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про нарахування заробітку та сплату страхових внесків.

Представник позивача не погоджується з такою відмовою органу Пенсійного фонду та стверджує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. До страхового стажу має зараховуватися весь період роботи, у тому числі в російській федерації. Відповідно до міжнародних угод, підписаних між Україною та російською федерацією обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність, а стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами.

24.08.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву. ГУ ПФУ в Івано-Франківській області позов не визнає та зазначає, що позивач неодноразово звертався із заявами про призначення пенсії за віком. Заява про призначення пенсії від 29.05.2026 була скерована для опрацювання до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, яким прийняте рішення від 05.06.2026 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв`язку з недостатністю страхового стажу. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не враховано: періоди роботи з 12.10.1993 по 09.12.1993, з 11.02.1994 по 10.08.1994, з 21.08.1994 по 10.12.1994, з 28.04.1995 по 11.09.1995, з 22.12.1995 по 25.03.1996, з 25.10.1996 по 24.02.1997, з 26.02.1997 по 10.04.1997, з 15.07.1997 по 08.12.1997 в Мосміськтранс 1 тролейбусного парку на території російської федерації, оскільки трудова діяльність здійснювалась на території російської федерації; період роботи з 04.09.2001 по 14.10.2001, так як в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про нарахування заробітку та сплату страхових внесків.

Відповідач вказує, що у зв`язку із припиненням з 19.06.2023 для України участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, при призначенні пенсій громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) по 31.12.1991. Водночас до стажу роботи зараховується будь-яка робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 29.05.2026 звернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком (а.с.20).

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, рішенням якого №191950027806 від 05.06.2026 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

У цьому рішенні вказано, що страховий стаж заявника складає 29 років 9 місяців 25 днів.

Також у рішенні виписані умови для призначення пенсії за віком. Так, відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV, у 2024 році право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мали особи за наявності страхового стажу не менше 31 року, у 2027 році будуть мати у віці 63 роки за наявності страхового стажу від 24 років, у 2029 році будуть мати у віці 65 років за наявності страхового стажу від 15 років.

Зі змісту рішення вбачається, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 25.12.1997 до страхового стажу не зараховано:

періоди роботи з 12.10.1993 по 09.12.1993, з 11.02.1994 по 10.08.1994, з 21.08.1994 по 10.12.1994, з 28.04.1995 по 11.09.1995, з 22.12.1995 по 25.03.1996, з 25.10.1996 по 24.02.1997, з 26.02.1997 по 10.04.1997, з 15.07.1997 по 08.12.1997 на території російської федерації. Постановою Кабінетом Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Зазначений міжнародний договір припинив свою дію для України 19.06.2023;

період роботи з 04.09.2001 по 14.10.2001 так як в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про нарахування заробітку та сплату страхових внесків.

Ще вказано, що на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №794 (далі - Постанова №794), від 08.06.1998 №832 персоніфікований загальнообов`язкового облік відомостей у системі державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998 - 2000 років. Починаючи з 01.07.2002 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку (пункт 3 Постанови №794), (а.с.21).

Позивач не погоджується з рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком, вважає його протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує такі нормативно-правові акти.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону N 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується, серед іншого, також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Для підтвердження страхового стажу позивач надав, зокрема, трудову книжку серії НОМЕР_1 , дата заповнення 21.07.1983, яка містить такі записи щодо спірних періодів роботи:

Мосміськтранс 1 тролейбусного парку на території російської федерації,

запис №9, 12.10.1993, прийнятий у відділ експлуатації водієм тролейбуса 2 класу, підстава: наказ №132 від 11.10.1993,

запис №10, 09.12.1993, звільнений у зв`язку зі скороченням тимчасової роботи, підстава: наказ №163 від 09.12.1993,

запис №11, 11.02.1994, прийнятий по терміновому трудовому договору у відділ експлуатації водієм тролейбуса 2 класу, підстава: наказ №32 від 11.02.1994,

запис №12, 10.08.1994, звільнений у зв`язку із закінченням строку трудового договору, підстава: наказ №167 від 10.08.1994,

запис №13, 23.08.1994, прийнятий по терміновому трудовому договору у відділ експлуатації водієм тролейбуса 2 класу, підстава: наказ №176 від 22.08.1994,

запис №14, 10.12.1994, звільнений у зв`язку із закінченням строку трудового договору, підстава: наказ №263 від 09.12.1994,

запис №15, 28.04.1995, прийнятий по терміновому трудовому договору у відділ експлуатації водієм тролейбуса 2 класу, підстава: наказ №180 від 28.04.1995,

запис №16, 11.09.1995, звільнений у зв`язку із закінченням строку трудового договору, підстава: наказ №180 від 11.09.1995,

запис №17, 22.12.1995, прийнятий по терміновому трудовому договору у відділ експлуатації водієм тролейбуса 2 класу, підстава: наказ №260 від 22.12.1995,

запис №18, 25.03.1996, звільнений у зв`язку із закінченням строку трудового договору, підстава: наказ №60 від 25.03.1996,

запис №19, 25.10.1996, прийнятий по терміновому трудовому договору у відділ експлуатації водієм тролейбуса 2 класу, підстава: наказ №215 від 25.10.1996,

запис №20, 24.02.1997, звільнений у зв`язку із закінченням строку трудового договору, підстава: наказ №377 від 24.02.1997,

запис №21, 26.02.1997, прийнятий по терміновому трудовому договору у відділ експлуатації водієм тролейбуса 2 класу, підстава: наказ №39 від 26.02.1997,

запис №22, 10.04.1997, звільнений у зв`язку із закінченням тимчасової роботи, підстава: наказ №69 від 10.08.1994,

запис №23, 15.07.1997, прийнятий по терміновому трудовому договору у відділ експлуатації водієм тролейбуса на регулярних міських пасажирських маршрутах 2 класу, підстава: наказ №181-к від 15.07.1997,

запис №24, 08.12.1997, звільнений у зв`язку із закінченням строку трудового договору, підстава: наказ №382 від 08.12.1997,

Фізична-особа підприємець ОСОБА_2 ,

запис №29, 04.09.2001, прийнятий на роботу на посаду вантажника, підстава: наказ №1 від 04.09.2001,

запис №30, 14.10.2001, звільнений з роботи за власним бажанням: наказ №2 від 14.10.2001.

Кожен з записів про звільнення засвідчений підписом уповноваженої особи з проставленням відтиску печатки підприємств, вказані документи, на підставі яких внесено відповідні записи (а.с.10-13).

Як видно зі змісту оскаржуваного рішення, до страхового стажу не зараховані періоди роботи позивача на території російської федерації, у зв`язку з припиненням з 19.06.2023 для України участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода).

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 4 Закону № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація.

Відповідно до статті 1 Угоди від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Отже, дія цієї угоди розповсюджувалася на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.

Згідно з абзацами другим-третім статті 6 Угоди від 13.03.1992 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Зміст наведених положень вказаних міжнародних договорів передбачає, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчислення. Водночас, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якого вони проживають.

Наведене також підтверджує, що діюче в Україні пенсійне законодавство визначає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві, зареєстрованому на території російської федерації, після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески можуть сплачуватися в російської федерації. Тобто, існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 676/6166/16-а, від 16.04.2020 у справі № 555/2250/16-а від 17.06.2020 у справі № 646/1911/17, від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 та від 06.07.2020 у справі № 345/9/17.

Відповідно до статті 11 зазначеної Угоди від 13.03.1992, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії.

Положення цієї Угоди були чинними на момент роботи позивача з 12.10.1993 по 09.12.1993, з 11.02.1994 по 10.08.1994, з 23.08.1994 по 10.12.1994, з 28.04.1995 по 11.09.1995, з 22.12.1995 по 25.03.1996, з 25.10.1996 по 24.02.1997, з 26.02.1997 по 10.04.1997, з 15.07.1997 по 08.12.1997.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отож доводи відповідача щодо припинення участі України в Угоді суд вважає неприйнятними, оскільки у період роботи позивача вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.

При цьому суд зазначає, що за наявності чинних у період роботи позивача положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Також суд зазначає, що в силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідного рішення.

Відтак періоди роботи позивача з 12.10.1993 по 09.12.1993, з 11.02.1994 по 10.08.1994, з 23.08.1994 по 10.12.1994, з 28.04.1995 по 11.09.1995, з 22.12.1995 по 25.03.1996, з 25.10.1996 по 24.02.1997, з 26.02.1997 по 10.04.1997, з 15.07.1997 по 08.12.1997 підлягають зарахуванню до страхового стажу.

Також суд зазначає, що згадана в оскаржуваному рішенні трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 від 25.12.1997, це інша трудова книжка, яка велася на позивача на підприємствах України, на яких в проміжках між роботою на території російської федерації працював ОСОБА_1 , зокрема в проміжках спірного періоду він працював в ААГ "Кривеньківське" будівельником і до його страхового стажу зараховувався вироблений мінімум трудових днів у господарстві. Фактично такі періоди трудової діяльності, що підлягають зарахуванню до страхового стажу, не повинні накладатися (співпадати).

З приводу мотивації відповідача про відсутність даних в реєстрі застрахованих осіб про сплату страхових внесків за період роботи з 04.09.2001 по 14.10.2001 позивача, то суд зазначає наступне.

З 01.01.2004 набрали чинності положення Закону №1058-ІV і саме з цього часу законом передбачено обчислення пенсій за віком за даними, накопиченими на кожну застраховану особу в електронних базах даних системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України відповідно до звітів роботодавців, а саме за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За приписами статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

У розумінні статті 1 названого Закону страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Згідно з частиною другою статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Частинами шостою, дев`ятою, десятою статті 20 Закону №1058-IV визначено, що страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави для висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки (зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення).

Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї страхових внесків, не повинна порушувати законні права та інтереси застрахованої особи, зокрема, право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Така правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а, від 30.09.2019 у справі №414/736/17, від 20.03.2019 та залишається незмінною на даний час.

Повертаючись до спірних правовідносин у цій справі, суд зазначає, що положення Закону №1058-ІV набрали чинності з 01.01.2004 і саме з цього часу законом передбачено обчислення пенсій за віком за даними, накопиченими на кожну застраховану особу в електронних базах даних системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України відповідно до звітів роботодавців, а саме за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Тому період до 01.01.2004 підлягає до зарахування до страхового стажу незалежно від сплати страхових внесків при умові підтвердження трудової діяльності належними та допустимими доказами.

Отже, період роботи позивача до 01.01.2004 у фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 підлягає зарахуванню до страхового стажу за законодавством, яке діяло раніше, та основним документом, який підтверджує стаж, є трудова книжка, яка була надана відповідачу. Додаткового підтвердження про сплату страхових внесків до 01.04.2004 пенсійне законодавство не вимагало.

За наявності належних записів трудової книжки про роботу в фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 з 04.09.2001 по 14.10.2001, які містять посилання на накази про прийняття на роботу та про звільнення з роботи, позивач не має обов`язку зі свого боку надавати будь-які інші документи про роботу для її зарахування до страхового стажу. Враховуючи наведені положення чинного законодавства України, цей період роботи має бути врахований до страхового стажу ОСОБА_1 .

З огляду на встановлені обставини справи та наведені положення чинного законодавства суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області №191950027806 від 05.06.2026 в частині незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 спірних періодів трудової діяльності є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо наявності у позивача достатньої кількості страхового стажу для призначення пенсії за віком, то повноваження щодо обчислення страхового стажу при призначенні пенсії належать до виключних повноважень органів пенсійного фонду, а тому суд не може підміняти собою такий орган і проводити відповідні обчислення страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком. Отож, позивачем правильно обрано спосіб захисту порушеного права шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, зарахувавши додатково страховий стаж, визначений у цьому судовому рішенні.

Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб`єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд вважає, що такі не дотримані, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то відповідно до частини першої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1331,20 грн, сплачений відповідно до квитанції від 31.07.2026 (а.с.28).

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 191950027806 від 05.06.2026 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.05.2026 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 трудову діяльність з 12.10.1993 по 09.12.1993, з 11.02.1994 по 10.08.1994, з 23.08.1994 по 10.12.1994, з 28.04.1995 по 11.09.1995, з 22.12.1995 по 25.03.1996, з 25.10.1996 по 24.02.1997, з 26.02.1997 по 10.04.1997, з 15.07.1997 по 08.12.1997 у Мосміськтранс 1 тролейбусного парку на території російської федерації та з 04.09.2001 по 14.10.2001 у фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21 жовтня 2026 року.

Суддя Чепенюк О.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua