Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №480/8566/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року Справа № 480/8566/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8566/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ОСОБА_1 , яка полягає у невиданні наказу про встановлення та виплату щомісячної додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 до 08.06.2022 у розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, пропорційно часу участі у таких заходах;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 видати накази щодо ОСОБА_1 про встановлення та виплату щомісячної додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за період з 24.02.2022 до 08.06.2022 у розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, пропорційно часу участі у таких заходах.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач, на його переконання, безпосередньо брав участь у виконанні завдань, пов`язаних із забезпеченням оборони м. Суми та Сумської області в районі ведення воєнних (бойових) дій, а тому мав право на збільшену до 100000 грн додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168. Позивач зазначає, що командуванням роти охорони подавались рапорти щодо виплати особовому складу такої винагороди, однак йому фактично здійснювалась виплата лише у розмірі 30000 грн у розрахунку на місяць. Вважаючи, що невидання щодо нього наказів про виплату збільшеної додаткової винагороди не відповідає фактичному характеру виконуваних ним завдань, позивач звернувся до суду.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому ІНФОРМАЦІЯ_2 проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Відповідач зазначив, що позивач у спірний період проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 на посаді стрільця-санітара 3 відділення 4 взводу роти охорони та йому нараховувалась і виплачувалась додаткова винагорода у розмірі 30000 грн пропорційно часу проходження служби.

На думку відповідача, сам факт проходження військової служби на території, віднесеній до району ведення воєнних (бойових) дій, не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. Необхідною умовою для такої виплати є безпосередня участь конкретного військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні відповідних заходів, передбачених постановою №168, підтверджена належними документами.

Також на виконання ухвали суду відповідачем надано, зокрема, витяги з наказів щодо проходження позивачем військової служби та виплати додаткової винагороди, а також рапорти командира роти охорони від 04.04.2022, 02.05.2022 та 30.05.2022.

Водночас відповідач повідомив, що відділ фінансового забезпечення знаходиться у ІНФОРМАЦІЯ_5 , а у ІНФОРМАЦІЯ_6 відсутні витяги з бойових наказів, розпоряджень та журналу бойових дій, які стосуються позивача за спірний період.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Матеріалами справи встановлено, що наказом тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.02.2022 №30 ОСОБА_1 призначено на посаду стрільця-санітара 3 відділення 4 взводу роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 та зараховано до списків особового складу з 24.02.2022.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.06.2022 №105 у зв`язку із зарахуванням позивача у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 визначено вважати його таким, що справи і посаду здав 09.06.2022 та вибув до нового місця служби.

Таким чином, у ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач проходив військову службу з 24.02.2022 по 08.06.2022.

24.05.2025 представником позивача направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 адвокатський запит щодо надання документів, які могли б підтверджувати безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони та бути підставою для виплати збільшеної додаткової винагороди.

У відповіді на адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив, що у період з 24.02.2022 по 31.05.2022 виплата додаткової винагороди здійснювалась відповідно до рапортів командирів підрозділів про участь військовослужбовців у районах ведення бойових дій та журналу бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_7 . Запитувані документи позивачу не надано у зв`язку з віднесенням їх до інформації з обмеженим доступом.

Матеріалами справи підтверджено, що протягом спірного періоду позивачу встановлювалась додаткова винагорода у розмірі 30000 грн пропорційно відповідним періодам проходження військової служби.

Так, наказом від 14.03.2022 №15 ОСОБА_1 включено до переліку особового складу роти охорони, якому належало виплатити додаткову винагороду у розмірі 30000 грн пропорційно дням участі за період з 24.02.2022 по 28.02.2022.

Наказом від 04.04.2022 №20 позивачу встановлено виплату додаткової винагороди у розмірі 30000 грн за період з 01.03.2022 по 31.03.2022.

Наказом від 04.05.2022 №22 додаткову винагороду у розмірі 30000 грн встановлено за період з 01.04.2022 по 30.04.2022, а наказом від 03.06.2022 №27 - за період з 01.05.2022 по 31.05.2022.

Крім того, наказом від 08.06.2022 №105 визначено виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до рішення Міністра оборони України №248/1217 від 07.03.2022 у розмірі 30000 грн пропорційно з розрахунку на місяць за період з 01.06.2022 по 09.06.2022.

Судом також досліджено надані відповідачем рапорти командира роти охорони.

З рапорту від 04.04.2022 вбачається, що командиром роти окремо визначено військовослужбовців та конкретні періоди, за які пропонувалось встановити додаткову винагороду у розмірі 100000 грн пропорційно дням участі, та окремо особовий склад, щодо якого пропонувалось встановити додаткову винагороду у розмірі 30000 грн.

ОСОБА_1 у зазначеному рапорті віднесений до переліку військовослужбовців, яким пропонувалась виплата додаткової винагороди у розмірі 30000 грн.

Аналогічні відомості містяться у рапортах командира роти охорони від 02.05.2022 та 30.05.2022.

Так, у таблиці рапорту від 02.05.2022 щодо ОСОБА_1 період з 01.04.2022 по 30.04.2022 зазначено у графі «30000 грн», а у рапорті від 30.05.2022 період з 01.05.2022 по 31.05.2022 також зазначено у графі «30000 грн».

Відомостей про включення ОСОБА_1 у зазначених рапортах до переліку військовослужбовців, яким командир роти пропонував виплату додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн на місяць, матеріали справи не містять.

При цьому витяги з бойових наказів, бойових розпоряджень та журналу бойових дій, які б містили відомості саме щодо безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні заходів, визначених постановою Кабінету Міністрів України №168, відповідачем до матеріалів справи не надані.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частин другої - четвертої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок його виплати визначається Міністром оборони України та керівниками відповідних державних органів.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Пунктом 1 Постанови №168 у редакціях, що регулювали спірні правовідносини, встановлено виплату військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі 30000 грн щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - збільшення розміру цієї винагороди до 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначені Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260.

Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 №98, який застосовується з 24.02.2022, розділ І Порядку №260 доповнено пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Верховний Суд у постанові від 19.03.2026 у справі №160/13876/22 зазначив, що з метою врегулювання виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови №168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 №248/1217, від 25.03.2022 №248/1298, від 18.04.2022 №248/1529, які діяли до 01.06.2022, а з 01.06.2022 - Окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29.

Вказаними рішеннями визначалось, що винагорода у розмірі 100000 грн встановлюється військовослужбовцям, які безпосередньо беруть участь у бойових діях або забезпечують здійснення відповідних заходів, пропорційно часу такої участі, тоді як іншим військовослужбовцям встановлювалась винагорода у розмірі 30000 грн.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів передбачало наявність документів, які індивідуалізують військовослужбовця, завдання та період його виконання, зокрема бойового наказу (розпорядження), журналу бойових дій або іншого документа оперативного обліку та рапорту (донесення) командира.

Отже, право на додаткову винагороду у збільшеному розмірі до 100000 грн не є безумовним наслідком самого факту проходження військової служби в умовах воєнного стану або перебування військової частини у районі ведення воєнних (бойових) дій. Для набуття такого права необхідним є встановлення факту виконання конкретним військовослужбовцем завдань, що за своїм змістом відповідають умовам пункту 1 Постанови №168, та періоду виконання таких завдань.

Суд враховує правові підходи, викладені Верховним Судом у постанові від 11.04.2024 у справі №560/3153/23, а також у постановах у справах №560/3159/23 та №560/3141/23, щодо необхідності належного документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі.

Щодо посилань позивача на накази Головнокомандувача Збройних Сил України №101, №102, №125, №157 та інші накази про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій суд зазначає, що такі накази підтверджують територіальний критерій та обстановку у відповідні періоди, проте самі по собі не встановлюють факту безпосередньої участі конкретного військовослужбовця у бойових діях або у забезпеченні заходів у розумінні пункту 1 Постанови №168.

Сам по собі факт виконання позивачем посадових обов`язків у складі роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_7 на території Сумської області, окремі райони якої були віднесені до районів ведення воєнних (бойових) дій, не є безумовною підставою для виплати йому збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди.

Водночас наявні у справі документи не лише не містять індивідуального підтвердження права позивача на 100000 грн за конкретні дні, а й свідчать про те, що командир роти охорони при оформленні рапортів розмежовував військовослужбовців залежно від підстав та періодів для виплати винагороди у розмірах 100000 грн і 30000 грн.

Так, у рапорті від 04.04.2022 окремо наведено військовослужбовців, яким пропонувалась винагорода у розмірі 100000 грн за визначені дні березня 2022 року, та окремо особовий склад для виплати 30000 грн. ОСОБА_1 включений саме до переліку на виплату 30000 грн.

У рапорті від 02.05.2022 напроти прізвища позивача зазначено період 01.04-30.04 у графі «30000 грн», а у рапорті від 30.05.2022 - період 01.05-31.05 у графі «30000 грн». Відповідні рапорти підписані командиром роти охорони та є документами, на підставі яких у подальшому видавались накази про виплату позивачу додаткової винагороди.

За період з 01.06.2022 до вибуття позивача до нового місця служби матеріали справи також не містять бойового наказу, журналу бойових дій, рапорту командира або іншого документа, який би підтверджував конкретні дні безпосередньої участі ОСОБА_1 у діях чи заходах, за які Постановою №168 передбачено винагороду до 100000 грн. Натомість наказом від 08.06.2022 №105 позивачу встановлено винагороду з розрахунку 30000 грн.

Посилання у позовній заяві на пояснення командира роти охорони про те, що спочатку ним нібито подавались рапорти на виплату 100000 грн, після чого було надано вказівку їх переробити, не спростовують змісту наданих суду підписаних рапортів від 04.04.2022, 02.05.2022 та 30.05.2022 та не дають можливості визначити конкретні дні, завдання і правові підстави для нарахування саме позивачу збільшеної винагороди.

При цьому відсутність на час судового розгляду у районного територіального центру окремих витягів із журналу бойових дій чи бойових розпоряджень сама по собі не може бути доказом виконання позивачем протягом усього заявленого періоду умов, визначених пунктом 1 Постанови №168. Суд оцінює наявні у справі докази у їх сукупності, серед яких містяться безпосередньо складені у спірний період рапорти командира роти та накази про виплату винагороди.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цій справі відповідачем надано накази про виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі 30000 грн та рапорти командира роти охорони, які були підставою для відповідних виплат і в яких позивача не віднесено до осіб, щодо яких підтверджено підстави для винагороди з розрахунку 100000 грн. Натомість матеріали, на які посилається позивач, підтверджують загальний характер бойової обстановки, діяльність підрозділу та перебування Сумської області у відповідних районах, але не підтверджують у належний спосіб конкретні періоди безпосередньої участі саме позивача.

За таких обставин суд не встановив протиправної бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невидання наказів про встановлення ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн за період з 24.02.2022 по 08.06.2022.

Оскільки необхідні юридичні та фактичні передумови для видання таких наказів матеріалами справи не підтверджені, похідна вимога про зобов`язання відповідача видати накази щодо встановлення та виплати збільшеної додаткової винагороди також задоволенню не підлягає.

Таким чином, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець