Суд: Сумський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: проходження служби, з них
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №480/6408/24
Суддя: О.М. Кунець
СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 жовтня 2026 року Справа № 480/6408/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6408/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень за період лікування з 01.06.2022 по 22.06.2022;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100000 гривень за період лікування з 01.06.2022 по 22.06.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач унаслідок поранення, отриманого 26.02.2022 під час бойових дій та повязаного з проходженням військової служби, проходив лікування і перебував у відпустці за станом здоровя, однак Військова частина НОМЕР_1 не нарахувала та не виплатила йому додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за період з 01.06.2022 по 22.06.2022. Позивач вважає відмову відповідача протиправною, оскільки постанова №168 не містить умови про те, що стаціонарне лікування має розпочатися безпосередньо у день отримання поранення або одразу після нього, а несвоєчасне звернення військовослужбовця із рапортом саме по собі не припиняє його права на належні виплати.
Ухвалою суду 25.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
30.07.2024 Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 право на збільшену до 100000 грн додаткову винагороду мають військовослужбовці, які у звязку з пораненням, повязаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії.
На переконання відповідача, матеріали справи не підтверджують наявності передбачених постановою №168 підстав для нарахування позивачу спірної винагороди. Крім того, Військова частина НОМЕР_1 послалася на пропуск позивачем строку звернення до суду, зазначивши, що після внесення змін до статті 233 Кодексу законів про працю України строк звернення до суду з вимогами про виплату належних сум грошового забезпечення становить три місяці.
09.08.2024 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримано. Позивач наголосив, що ані постанова Кабінету Міністрів України №168 у редакції, чинній у спірний період, ані інші нормативно-правові акти не містили умови про негайне поміщення військовослужбовця на стаціонарне лікування після отримання поранення, а тому відповідач фактично доповнив нормативне регулювання умовою, якої законодавством не передбачено.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду справи за відсутності учасників справи, у тому числі в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить таких висновків.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України за контрактом про проходження громадянами України військової служби на посадах осіб офіцерського складу, укладеним 23.08.2018.
26.02.2022, перебуваючи на військовій службі у АДРЕСА_1 під час бойових дій, унаслідок авіаудару російської федерації ОСОБА_1 отримав мінно-вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, множинні переломи ребер з обох сторін, травму кісток таза, закритий багатоскалковий перелом правої лопатки, термічні опіки повік та шкіри, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 про обставини травми.
Довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 26.09.2022 №1107 підтверджується безпосередня участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у зазначені в ній періоди.
23.05.2022 військово-лікарською комісією Військової частини НОМЕР_2 проведено медичний огляд ОСОБА_1 .
Згідно з довідкою ВЛК №615 позивачу встановлено діагноз: стан після мінно-вибухової травми від 26.02.2022, закритої травми грудної клітки з множинними переломами ребер з обох сторін з елементами флотації, стан після контузії обох легень, стан після оперативного втручання, стан після закритого перелому кісток таза без зміщення, стан після закритого багатоскалкового перелому правої лопатки з тимчасовим порушенням функції.
У цій же довідці ВЛК постановлено: «Поранення, ТАК, повязане з проходженням військової служби» та зазначено, що на підставі статті 81 графи III Розкладу хвороб ОСОБА_1 потребує відпустки за станом здоровя на 30 календарних днів.
14.06.2024 позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з рапортом щодо виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за період з 01.06.2022 по 22.06.2022.
Листом Військової частини НОМЕР_1 від 19.06.2024 №1276 позивачу відмовлено у здійсненні спірної виплати. Відповідач зазначив, що виплата додаткової винагороди здійснюється військовослужбовцям, які після отримання поранення були одразу поміщені на стаціонарне лікування, а також послався на те, що в період з 22.06.2022 по 14.06.2024 позивач не вживав заходів щодо отримання додаткової винагороди.
Разом з тим матеріали справи не містять медичної довідки, виписки із медичної карти стаціонарного хворого, епікризу чи іншого документа закладу охорони здоров`я, який підтверджував би перебування ОСОБА_1 саме на стаціонарному лікуванні у період з 01.06.2022 по 22.06.2022.
Натомість довідка ВЛК від 23.05.2022 №615 підтверджує рекомендацію щодо надання позивачу відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів.
Виписка із медичної карти стаціонарного хворого №5689 стосується лікування ОСОБА_1 у 2024 році та підтверджує його подальше лікування і реабілітацію, однак не підтверджує перебування позивача на стаціонарному лікуванні у спірний період з 01.06.2022 по 22.06.2022.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами першою - третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), якою на період дії воєнного стану встановлено виплату додаткової винагороди, а військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, - її збільшення до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 №400, яка набрала чинності 02.04.2022 та застосовується з 24.02.2022, пункт 1 Постанови №168 доповнено положенням, за змістом якого до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються, зокрема, військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Наведені правові норми дають підстави дійти висновку, що Постановою №168 передбачено дві самостійні підстави для виплати збільшеної додаткової винагороди військовослужбовцю у зв`язку з пораненням: перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, тяжкість якого підтверджена висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
У постановах від 27.08.2025 у справі №280/7364/23 та від 07.05.2026 у справі №300/2261/23 Верховний Суд звернув увагу на те, що при вирішенні спорів про виплату додаткової винагороди за час лікування та відпустки необхідно встановити, зокрема, конкретний спірний період, факт стаціонарного лікування у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, а щодо відпустки - факт її надання після тяжкого поранення на підставі висновку військово-лікарської комісії та докази, якими такі обставини підтверджуються.
Суд зауважує, що Постанова №168 не містить умови, за якою стаціонарне лікування повинно розпочатися виключно безпосередньо у день отримання поранення або одразу після нього
Отже, наведене у листі Військової частини НОМЕР_1 від 19.06.2024 №1276 твердження про те, що право на виплату виникає лише у разі негайного поміщення військовослужбовця на стаціонарне лікування після поранення, не відповідає змісту Постанови №168. Разом з тим ця обставина сама по собі не свідчить про наявність у позивача права на спірну виплату.
Як встановлено судом, матеріали справи не містять медичної довідки, виписки із медичної карти стаціонарного хворого, епікризу чи іншого документа закладу охорони здоров`я, який підтверджував би перебування ОСОБА_1 саме на стаціонарному лікуванні у період з 01.06.2022 по 22.06.2022. Виписка із медичної карти стаціонарного хворого №5689 стосується лікування у 2024 році, а тому не підтверджує факт стаціонарного лікування у спірний період.
Натомість довідкою військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_2 від 23.05.2022 №615 позивачу рекомендовано відпустку за станом здоров`я на 30 календарних днів. Відтак при оцінці права на додаткову винагороду за спірний період підлягає перевірці також наявність передбаченої Постановою №168 умови щодо відпустки для лікування після тяжкого поранення.
Зі змісту Постанови №168 вбачається, що для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування у відпустці для лікування необхідним є висновок (постанова) військово-лікарської комісії про тяжке поранення. Сам факт надання або рекомендації відпустки за станом здоров`я не є тотожним установленню тяжкого ступеня поранення.
У постанові від 09.10.2025 у справі №260/2842/23 Верховний Суд погодився з тим, що чинні медичні документи, складені за результатами проходження військово-лікарської комісії, підлягають урахуванню при вирішенні питання про відповідні виплати, а суд не може перебирати повноваження військово-медичного органу та самостійно визначати причинний зв`язок і ступінь тяжкості поранення на підставі інших медичних документів.
Як убачається з довідки ВЛК від 23.05.2022 №615, у ній зазначено діагноз позивача, постановлено «Поранення, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» та визначено потребу у відпустці за станом здоров`я на 30 календарних днів. Водночас ця довідка не містить висновку про те, що отримане позивачем поранення відноситься до тяжких.
За таких обставин суд не вправі самостійно кваліфікувати встановлені позивачу ушкодження як тяжке поранення для цілей застосування Постанови №168. Перелік діагнозів та характер отриманих ушкоджень не замінюють висновок військово-лікарської комісії про ступінь тяжкості поранення, який є необхідною умовою виплати додаткової винагороди за час відпустки для лікування.
Посилання позивача на подальше лікування та реабілітацію також не змінює наведеного висновку. Медичні документи, що стосуються лікування у 2024 році, підтверджують подальший стан здоров`я позивача, однак не підтверджують перебування його на стаціонарному лікуванні у період з 01.06.2022 по 22.06.2022 та не містять висновку ВЛК про тяжкий ступінь поранення, на підставі якого була б надана відпустка у спірний період.
Отже, наданими до суду доказами не підтверджено наявності передбаченої Постановою №168 сукупності юридичних умов для виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, за період з 01.06.2022 по 22.06.2022 ані як за час стаціонарного лікування, ані як за час відпустки для лікування після тяжкого поранення.
Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду суд зазначає наступне.
У постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 Верховний Суд сформулював висновок, за яким правовідносини щодо виплати грошового забезпечення, що мали місце до 19.07.2022, регулюються статтею 233 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, яка передбачала право на звернення до суду з вимогами про стягнення належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Оскільки спірні вимоги стосуються виплати додаткової винагороди за період з 01.06.2022 по 22.06.2022, підстав для відмови у позові з мотивів пропуску строку звернення до суду немає.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності своєї поведінки покладається на відповідача.
З урахуванням установлених обставин справи та наведеного правового регулювання суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання протиправною відмови Військової частини НОМЕР_1 у виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 01.06.2022 по 22.06.2022. Похідна позовна вимога про зобов`язання відповідача здійснити таку виплату також задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії – відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Кунець
Оригінал: reyestr.court.gov.ua