Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №460/15059/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/15059/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дій.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – Позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі – Відповідач 1), Військової частини НОМЕР_2 (далі – Відповідач 2) та Військової частини НОМЕР_3 (далі – Відповідач 3), в якому Позивач просить суд:

визнати неправомірними дії військової частини НОМЕР_4 , щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 07.11.2017 з урахуванням базового місяця січня 2008 року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 07.11.2017 із застосуванням базового місяця для обчислення індексації - січня 2008 року, з урахуванням виплачених раніше сум;

визнати неправомірними дії військової частини НОМЕР_5 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 09.11.2017 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січня 2008 року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_5 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 09.11.2017 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця для обчислення індексації - січня 2008 року, з урахуванням виплачених раніше сум;

визнати неправомірними дії військової частини НОМЕР_5 від 17.07.2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.11.2018;

зобов`язати військову частину НОМЕР_5 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.11.2018 із врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 з урахуванням виплачених раніше сум;

визнати неправомірними дії військової частини НОМЕР_4 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 16.11.2018 по 30.07.2020;

зобов`язати військову частину НОМЕР_4 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 16.11.2018 по 30.07.2020 із врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 з урахуванням виплачених раніше сум;

визнати неправомірними дії військової частини НОМЕР_6 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 31.07.2020 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 26.05.2026;

зобов`язати військову частину НОМЕР_6 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 31.07.2020 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 26.05.2026 із врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 з урахуванням виплачених раніше сум;

зобов`язати військову частину НОМЕР_6 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 26.05.2026 по день фактичної виплати індексації.

Стислий виклад позиції Позивача.

Позивач зазначає, що під час проходження військової служби індексація грошового забезпечення за частину спірних періодів не виплачувалася взагалі, а в інші періоди відповідачі виплачували лише поточну індексацію без урахування суми індексації-різниці, право на яку виникло у березні 2018 року. Таку бездіяльність Відповідачів, Позивач вважає протиправною та просить позов задовольнити повністю.

Стислий виклад заперечень Відповідачів.

Відповідачі подали відзив на позовну заяву в яких позовні вимоги не визнають, зазначають, індексація грошового забезпечення Позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація згідно чинного законодавства. Таким чином, просять суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою суду від 17.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до статті 229 КАС України.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_4 до 07.11.2017, у Військовій частині НОМЕР_5 — у період листопада 2017 року – листопада 2018 року, у Військовій частині НОМЕР_4 — з 16.11.2018 до 30.07.2020, а з 31.07.2020 — у Військовій частині НОМЕР_6 .

Відповідно до наказу начальника НОМЕР_7 прикордонного загону від 27.05.2026 №766-ОС Позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби.

Матеріалами справи підтверджено переведення з Військової частини НОМЕР_4 до іншої частини у 2017 році та повторне проходження служби у Військовій частині НОМЕР_4 з 16.11.2018 до 30.07.2020.

З метою з`ясування правильності виплати ОСОБА_1 усіх складових грошового забезпечення, у тому числі індексації, до військових частин НОМЕР_6 , 9971, 9937 та ГДА ДПСУ представником Позивача було направлено адвокатські запити.

Військова частина НОМЕР_5 надала довідку-розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 08.11.2017 до 30.11.2018. За цим розрахунком за листопад 2017 року визначено 276,29 грн, за грудень 2017 року та січень і лютий 2018 року — по 444,02 грн, загалом 1608,35 грн; фактично виплачено 0,00 грн. Розрахунок виконано із застосуванням грудня 2015 року як місяця підвищення, а за березень–листопад 2018 року поточну і фіксовану індексацію визначено у нульовому розмірі.

Військова частина НОМЕР_6 надала довідки від 15.07.2026 №1025– 1035, зокрема довідку №1032 про виплачену індексацію за серпень 2020 року – травень 2026 року. Також довідки містять відомості про нарахування та виплату 775,15 грн поточної індексації за серпень–грудень 2024 року та нарахування 799,38 грн за липень–грудень 2025 року.

Не погодившись з діями Відповідачів щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації, Позивач звернувся до суду з цим позовом.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає таке.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон №2011-XII) цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацом другим частини третьої статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно зі статтею 18 Закону України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів.

Відповідно до статті 19 зазначеного Закону державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначені Законом України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі – Закон №1282-XII).

За визначенням статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення є встановленим законами та іншими нормативно-правовими актами України механізмом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону №1282-XII визначено підстави для проведення індексації грошових доходів населення. При цьому величина порогу індексації у відповідні періоди встановлювалася в розмірі 101 відсотка, а з 01.01.2016 – 103 відсотки.

Згідно зі статтею 6 Закону №1282-XII у разі виникнення передбачених законом обставин грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених положень постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі – Порядок №1078).

Пунктом 1-1 Порядку №1078 передбачено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка набрала чинності 15.12.2015 та застосовується з 01.12.2015, внесено зміни до Порядку №1078, якими істотно змінено механізм визначення місяця підвищення доходів для цілей проведення індексації.

Так, до 01.12.2015 визначення базового місяця залежало не лише від підвищення тарифних ставок (окладів), а й від зростання інших складових грошового доходу відповідно до правил пункту 5 Порядку №1078 у чинній на той час редакції.

Натомість починаючи з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пов`язується з місяцем останнього підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною посадою. Зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (окладів) не є підставою для зміни такого місяця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01.01.2008, було встановлено розміри посадових окладів військовослужбовців.

Чергове нормативне підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Таким чином, у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців мало здійснюватися з урахуванням січня 2008 року як місяця останнього нормативного підвищення посадових окладів.

При цьому зміна розміру надбавок, доплат чи премій військовослужбовця за відсутності підвищення тарифної ставки (посадового окладу) не змінює місяця, з якого обчислюється індекс споживчих цін для проведення індексації.

Суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а, від 26.01.2022 у справі №400/1118/21, від 20.04.2022 у справі №420/3593/20, від 09.06.2022 у справі №600/524/21-а, відповідно до яких визначення місяця підвищення посадових окладів для цілей застосування Порядку №1078 не належить до дискреційних повноважень відповідного суб`єкта владних повноважень.

Аналізуючи викладене, суд зазначає, що за наявності визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний здійснювати нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у встановленому законом порядку, а відсутність бюджетного фінансування чи інших організаційних передумов не може бути самостійною підставою для невиконання такого обов`язку.

Крім того, у Рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 Конституційний Суд України звернув увагу на правову природу індексації заробітної плати як одного із заходів державного регулювання оплати праці, спрямованих на забезпечення реальної заробітної плати, підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх доходів у зв`язку з інфляційними процесами.

Зважаючи на наведене, індексація грошового забезпечення військовослужбовців є встановленою законодавством державною соціальною гарантією, має обов`язковий характер та підлягає нарахуванню і виплаті за наявності визначених законом умов.

Як встановлено судом, у період з 01.12.2015 по 07.11.2017 Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , а з 09.11.2017 по 28.02.2018 – у військовій частині НОМЕР_5 .

Враховуючи, що у зазначені періоди нормативного підвищення посадових окладів військовослужбовців не відбувалося, суд дійшов висновку, що місяцем підвищення тарифних ставок (посадових окладів) для проведення індексації грошового забезпечення позивача є січень 2008 року.

При цьому, визначення такого місяця не належить до дискреційних повноважень відповідачів, оскільки положеннями Порядку №1078 встановлено єдиний правомірний механізм обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 19.04.2023 у справі №380/10594/21.

Таким чином, ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення у належному розмірі за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення посадових окладів не відповідає вимогам Закону №1282-XII та Порядку №1078.

Разом з тим, надаючи правову оцінку позовним вимогам за період з 01.07.2015 по 30.11.2015, суд враховує, що у зазначений період положення пункту 5 Порядку №1078 передбачали інший механізм визначення базового місяця для проведення індексації грошових доходів населення.

Зокрема, базовим місяцем міг визначатися місяць підвищення грошового доходу не лише внаслідок зростання посадового окладу, а й за рахунок збільшення інших його складових, які не мали разового характеру.

Отже, визначення базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.07.2015 по 30.11.2015 має здійснюватися відповідно до положень пункту 5 Порядку №1078 у редакції, чинній на час виникнення відповідних правовідносин, з урахуванням установлених судом обставин щодо зміни розміру грошового забезпечення позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання військової частини НОМЕР_4 здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 30.11.2015 із застосуванням базового місяця січня 2008 року є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 із застосуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 суд зазначає наступне.

З матеріалів справи, а саме особистої картки грошового забезпечення та архівної відомості за 2018 рік, судом встановлено, що у лютому 2018 року Позивачу нараховано грошове забезпечення в розмірі 8318,60 грн, а у березні 2018 року – 15380,58 грн.

Водночас, визначаючи розмір підвищення грошового доходу Позивача в березні 2018 року, суд враховує положення абзацу п`ятого пункту 5 Порядку №1078, відповідно до якого при обчисленні розміру підвищення доходу враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру.

Судом встановлено, що до складу грошового забезпечення Позивача за лютий 2018 року включено винагороду за бойове чергування в сумі 37,00 грн, а до складу грошового забезпечення за березень 2018 року – винагороду за участь в антитерористичній операції в сумі 7071,42 грн.

Враховуючи, що зазначені виплати пов`язані з фактичним виконанням окремих завдань та не мають постійного характеру, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх врахування при визначенні розміру підвищення грошового доходу Позивача в березні 2018 року.

Таким чином, розмір грошового забезпечення Позивача за лютий 2018 року з урахуванням складових, які не мають разового характеру, становив 8281,60 грн (8318,60 грн – 37,00 грн), а за березень 2018 року – 8309,16 грн (15380,58 грн – 7071,42 грн).

Отже, розмір підвищення грошового доходу позивача в березні 2018 року становив 27,56 грн (8309,16 грн – 8281,60 грн).

Водночас, як було встановлено судом, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача за березень 2018 року становила 4463,15 грн.

Оскільки розмір підвищення грошового доходу позивача в березні 2018 року є меншим за суму можливої індексації, що склалася в зазначеному місяці, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання індексації-різниці відповідно до положень абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078.

Таким чином, сума індексації-різниці, право на яку виникло у позивача в березні 2018 року, становить 4435,59 грн (4463,15 грн – 27,56 грн).

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що у березні 2018 року позивач набув право на нарахування та виплату індексації-різниці в розмірі 4435,59 грн щомісячно відповідно до положень абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), з урахуванням особливостей правового регулювання індексації грошового забезпечення у відповідні періоди.

Крім того, суд зазначає, що Позивач просить визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_6 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 26.05.2026 та зобов`язати відповідача здійснити відповідне нарахування і виплату.

Надаючи правову оцінку зазначеним позовним вимогам, суд враховує особливості правового регулювання індексації грошових доходів населення у 2024– 2026 роках.

Так, пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону №1282-XII.

Водночас статтею 39 Закону України від 09.11.2023 №3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024.

Суд зазначає, що індексація грошового забезпечення, право на яку виникає у зв`язку з перевищенням величиною індексу споживчих цін установленого порогу індексації, та індексація-різниця, передбачена абзацами 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, мають різні правові підстави нарахування.

При цьому встановлення нового порядку обчислення індексу споживчих цін для проведення поточної індексації не свідчить саме по собі про відсутність права на отримання індексації-різниці, розмір якої визначено у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів).

Аналогічний правовий підхід викладено Верховним Судом у постанові від 20.08.2026 у справі №560/2520/25, у якій зазначено, що при вирішенні спорів щодо індексації-різниці за 2024 рік необхідно застосовувати положення абзаців 3– 6 пункту 5 Порядку №1078 та встановлювати наявність права особи на відповідну виплату.

Як установлено судом у цій справі, у березні 2018 року в Позивача виникло право на отримання індексації-різниці грошового забезпечення в розмірі 4435,59 грн щомісячно.

Відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку №1078 визначена сума індексації-різниці підлягає виплаті до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів).

З матеріалів справи, зокрема довідок військової частини НОМЕР_6 від 15.07.2026 №1029, №1030, №1031, №1032, №1033 та №1034, вбачається, що Позивач продовжував проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_6 до 26.05.2026.

При цьому зазначені документи не підтверджують здійснення Відповідачем нарахування та виплати позивачу індексації-різниці, визначеної відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Суд враховує, що зміна індивідуального розміру посадового окладу внаслідок зміни посади або тарифного розряду не є тотожною нормативному підвищенню тарифних ставок (посадових окладів), з яким Порядок №1078 пов`язує припинення виплати раніше визначеної індексації-різниці.

Таким чином, з урахуванням установлених обставин та положень абзацу шостого пункту 5 Порядку №1078 суд дійшов висновку про наявність у позивача права на нарахування та виплату індексації-різниці за період з 01.01.2024 по 31.12.2024.

Щодо позовних вимог за 2025 рік суд зазначає, що статтею 34 Закону України від 19.11.2024 №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи із січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Разом з тим суд зазначає, що зміна порядку обчислення індексу споживчих цін та встановлення правила щодо ненарахування в січні суми індексації, яка склалася у грудні попереднього року, потребують застосування з урахуванням правової природи спірної виплати.

У цьому випадку предметом спору є не поточна індексація, обчислення якої залежить від перевищення відповідного порогу індексу споживчих цін, а індексація-різниця, право на яку виникло в березні 2018 року та яка відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку №1078 має виплачуватися до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів).

Суд враховує постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2026 у справі №260/593/26, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання військової частини здійснити нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 03.12.2025 відповідно до положень абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

При цьому апеляційний суд врахував установлене законом зупинення індексації у 2023 році, однак дійшов висновку про необхідність нарахування індексації-різниці за наступні заявлені періоди, зокрема за 2025 рік.

Наведений правовий підхід свідчить про необхідність розмежування поточної індексації та індексації-різниці під час застосування положень Закону №4059-IX.

За таких обставин суд дійшов висновку, що положення статті 34 Закону №4059-IX не є самостійною та достатньою підставою для припинення виплати позивачу індексації-різниці, право на яку виникло в березні 2018 року.

Крім того, статтею 41 Закону України від 03.12.2025 №4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи із січня 2026 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2025 року, у січні 2026 року не нараховується.

Оцінюючи наведене законодавче положення у взаємозв`язку з абзацом шостим пункту 5 Порядку №1078, суд виходить із того, що встановлення нового порядку обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не є тотожним нормативному підвищенню тарифних ставок (посадових окладів).

При цьому положення Закону №4695-IX не містять прямої вказівки про припинення права на індексацію-різницю, яке виникло внаслідок підвищення тарифних ставок (посадових окладів) у березні 2018 року.

З огляду на відмінність правової природи поточної індексації та індексації-різниці суд дійшов висновку, що встановлене статтею 41 Закону №4695-IX правило обчислення індексу споживчих цін не є достатньою підставою для висновку про припинення раніше набутого позивачем права на відповідну щомісячну виплату.

Водночас доказів нарахування та виплати Позивачу індексації-різниці за період з 01.01.2026 по 26.05.2026 відповідачем не надано.

Відтак, ураховуючи встановлене судом право Позивача на індексацію-різницю, відсутність підтвердження її виплати у спірні періоди та положення абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності військової частини НОМЕР_6 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 26.05.2026.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною відповідної бездіяльності військової частини НОМЕР_6 та зобов`язання здійснити нарахування і виплату позивачу індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 26.05.2026 у розмірі 4435,59 грн щомісячно, пропорційно часу проходження військової служби за неповний місяць, з урахуванням раніше виплачених сум саме індексації-різниці.

Щодо позовних вимог про зобов`язання військової частини НОМЕР_6 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 26.05.2026 по день фактичної виплати індексації суд зазначає таке.

Правові засади компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати визначені Законом України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі – Закон №2050-III).

Відповідно до статті 1 Закону №2050-III підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати.

Згідно зі статтею 2 зазначеного Закону компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема заробітну плату (грошове забезпечення).

Статтею 3 Закону №2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць після утримання податків і обов`язкових платежів на індекс інфляції в період невиплати доходу. При цьому інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться.

Відповідно до статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Механізм проведення такої компенсації визначено також Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення як виплата, що не має разового характеру, належить до доходів, на які поширюються гарантії, встановлені Законом №2050-III.

При цьому право на компенсацію втрати частини доходів не залежить від того, чи була відповідна сума грошового забезпечення попередньо нарахована роботодавцем, чи її належний розмір визначено на виконання судового рішення.

Аналогічний правовий підхід викладений Верховним Судом у постановах від 04.09.2025 у справі №380/8640/24 та від 02.07.2026 у справі №420/17627/24.

Разом з тим, суд враховує, що виплата компенсації втрати частини доходів відповідно до статті 4 Закону №2050-III здійснюється одночасно з виплатою відповідної заборгованості.

Водночас матеріали справи не містять доказів фактичної виплати Відповідачами заборгованості з індексації грошового забезпечення та відмови у проведенні належної компенсації втрати частини доходів одночасно з такою виплатою.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про зобов`язання військової частини НОМЕР_6 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів за період з 26.05.2026 по день фактичної виплати індексації є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню, оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дій – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 07.11.2017 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення тарифних ставок (посадових окладів) для обчислення індексу споживчих цін.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 07.11.2017 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення тарифних ставок (посадових окладів) для обчислення індексу споживчих цін, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_5 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 09.11.2017 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення тарифних ставок (посадових окладів) для обчислення індексу споживчих цін.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_5 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 09.11.2017 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення тарифних ставок (посадових окладів) для обчислення індексу споживчих цін, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_5 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.11.2018 відповідно до положень абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_5 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.11.2018 у розмірі 4435,59 грн щомісячно відповідно до положень абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням раніше виплачених сум відповідної індексації.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 16.11.2018 по 30.07.2020 відповідно до положень абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 16.11.2018 по 30.07.2020 у розмірі 4435,59 грн щомісячно відповідно до положень абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням раніше виплачених сум відповідної індексації.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_6 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за періоди з 31.07.2020 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 26.05.2026 відповідно до положень абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_6 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за періоди з 31.07.2020 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 26.05.2026 у розмірі 4435,59 грн щомісячно відповідно до положень абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, пропорційно часу проходження військової служби за неповні місяці, з урахуванням раніше виплачених сум відповідної індексації.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 22 жовтня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_8 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_9 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_10 ).

Відповідач - Військова частина НОМЕР_3 ( АДРЕСА_4 ; ЄДРПОУ НОМЕР_11 ).

Суддя К.М. Недашківська