Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №440/12415/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/12415/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги :

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області №164650003770 від 16.06.2026 про відмову в призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.06.2026 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до загального страхового стажу періоди догляду за дитиною ОСОБА_2 до досягнення ним 3-х річного віку та роботи за період з 18.04.2002 по 13.08.2002 та з 07.10.2003 по 10.12.2003 роки;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Херсонській області здійснити перерахунок страхового стажу ОСОБА_1 з урахуванням зарахованого періоду догляду за дитиною ОСОБА_2 до досягнення ним 3-х річного віку, та роботи за період з 18.04.2002 по 13.08.2002 та з 07.10.2003 по 10.12.2003 роки з метою подальшого призначення пенсії за віком.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі також відповідач, ГУ ПФУ в Херсонській області), про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.09.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Аргументи учасників справи

В якості підстави для звернення до суду ОСОБА_1 вказувала на протиправну, як на її думку, поведінку відповідача, який, обчислюючи страховий стаж позивача, не зарахував до загального страхового стажу періоди догляду за дитиною ОСОБА_2 до досягнення ним 3-х річного віку, та періоди роботи в СП "Промінь" з 18.04.2002 по 13.08.2002 та з 07.10.2003 по 10.12.2003 роки.

Вказуючи на протиправність незарахування їй до страхового стажу періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, ОСОБА_1 зазначала про неправильне застосування відповідачем закону, оскільки догляд здійснювався нею з березня 1987 року по травень 1988 року, а норма, яка передбачала зарахування такого періоду до стажу, діяла до 2004 року.

Щодо періодів роботи в сільськогосподарському підприємстві "Промінь" позивач зазначала, що трудовий стаж у спірний період підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 15.08.1984, трудова книжка має усі кваліфікуючі ознаки, які відносять таку роботу до страхового стажу, а отже додаткові документи за відповідні періоди стажу не є обов`язковими для призначення пенсії.

При цьому, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки про підтвердження трудового стажу містять неправдиві або недостовірні відомості.

Щодо відсутності інформації про нарахування заробітної плати та сплату страхо вих внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування позивач зазначав, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Внаслідок невиконання обов`язку по сплаті внесків працівник позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. У свою чергу, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення працівника права на призначення чи перерахунок пенсії.

Відповідач проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві на позов зазначав, що до страхового стажу згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.08.1984 не зараховано наступні періоди роботи:

з 18.04.2002 по 13.08.2002, оскільки наявне виправлення в наказі про звільнення, чим порушено вимоги п.2.6. Інструкції №58;

з 07.10.2003 по 10.12.2003, оскільки наявне виправлення в наказі про прийняття на роботу, чим порушено вимоги п. 2.6. Інструкції №58.

Окрім цього, згідно даних реєстру застрахованих осіб, встановлено відсутність інформації про перебування позивача у трудових відносинах із сільськогосподарським підприємством «Промінь».

Для зарахування спірних періодів роботи з 18.04.2002 по 13.08.2002 та з 07.10.2003 по 10.12.2003, Позивачці необхідно було надати документи відповідно до вимог п. 3 Порядку № 637 (довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи), та довідку про реорганізацію/перейменування підприємства СП “Промінь на ПСГП “Промінь”. Проте своїм правом Позивачка не скористався, підтверджуючі документи до органів Пенсійного фонду України не надано.

В той же час, представник відповідача звертав увагу суду, що період догляду за дитиною до 3-х років частково зараховано до страхового стажу Позивачки, а саме: період з 15.08.1984 по 26.02.1987 зараховано до страхового стажу за даними трудової книжки - робота в Богодухівському ясла садок № 10, а період з 27.02.1987 по 19.05.1988 - доглядом за дитиною до 3-х років ( ОСОБА_2 ), оскільки період роботи з 27.02.1987 по 19.05.1988 в трудовій книжці виправлено з порушенням Інструкції №168 (виправлення не завірено печаткою).

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обставини справи, встановлені судом

19.06.2026 ОСОБА_1 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України зі заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058).

За принципом екстериторіальності заява від 19.06.2026 розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області.

За результатами розгляду вищевказаної заяви, відповідачем прийнято рішення №164650003770 від 26 червня 2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - не менше 23 років.

В рішенні зазначено, що, за наданими до заяви документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж ОСОБА_1 склав - 22 роки 06 місяців 26 днів.

Вік ОСОБА_1 на дату звернення - 63 роки 01 день.

Не зараховано до страхового стажу періоди згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.08.1984 наступні періоди роботи: з 18.04.2002 по 13.08.2002, з 07.10.2003 по 10.12.2003, оскільки за даними РЗО відсутня інформація щодо перебування заявниці в трудових відносинах із сільськогосподарським підприємством "Промінь".

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач оскаржила його до суду.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За приписами частини першої статті 9 Закону №1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Статтею 26 Закону №1058-IV встановлені умови призначення пенсії за віком. Зокрема, за загальним правилом особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного страхового стажу, визначеного у даній статті.

Згідно частини першої статті 26 Закон №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Частинами другою, третьою вищезазначеної статті Закону передбачено, що у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу у період з 01 січня 2026 по 31 грудня 2026 року – від 23 до 33 років, після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: починаючи з 01 січня 2028 року – від 15 до 25 років.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Висновки щодо правозастосування

У даному адміністративному спорі відповідач піддав сумніву періоди: з 18.04.2002 по 13.08.2002, з 07.10.2003 по 10.12.2003, оскільки за даними РЗО відсутня інформація щодо перебування заявниці в трудових відносинах із сільськогосподарським підприємством "Промінь".

Крім того, за твердженнями позивача, відповідач не зарахував до страхового стажу ОСОБА_1 , період догляду за дитиною ОСОБА_2 до досягнення ним 3-х річного віку.

Надалі суд наводить свої міркування щодо зазначених груп аргументів окремо.

Щодо незарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною ОСОБА_2 до досягнення ним 3-х річного віку з 20.08.1985 по 20.08.1988, суд зазначає таке.

За змістом статті 181 Кодексу законів про працю України, що узгоджується з положеннями статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трьох річного віку зараховується як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу за спеціальністю.

Одночасно, пунктом 11 Порядку №637 визначено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 17.09.1985 підтверджено, що позивач ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 27/.

Отож, позивач мала право на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трьох річного віку.

Однак, період догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку частково накладається на період роботи ОСОБА_1 , а саме, з 20.08.1985 по 26.02.1987 та з 20.05.1988 по 20.08.1988..

До страхового стажу відповідачем зараховано період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 27.02.1987 по 19.05.1988, тобто період, в який ОСОБА_1 не працювала.

Отож, період з 20.08.1985 по 20.08.1988 зарахований відповідачем до страхового стажу, що підтверджується розрахунком страхового стажу.

Щодо незарахування до страхового стажу періодів з 18.04.2002 по 13.08.2002 та з 07.10.2003 по 10.12.2003, суд зазначає таке.

Поняття "страховий стаж" вперше було запроваджено Законом №1058-IV, який набув чинності з 01.01.2004. До цього цей стаж називався трудовим.

Статтею 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Визначення поняття "трудовий стаж" чинне законодавство не містить, однак з аналізу норм Закону №1058-IV можна дійти висновку, що це періоди офіційної трудової діяльності особи до 01.01.2004, що підтверджуються записами у трудовій книжці.

При цьому періоди трудової діяльності до 01.01.2004, які зараховуються до страхового стажу, визначаються законодавством, яке діяло до прийняття Закону №1058-IV, а саме - статтею 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".

Тобто, весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, враховується до страхового стажу на умовах раніше діючого законодавства, а з 01.01.2004 до страхового стажу зараховуються лише ті періоди, протягом яких сплачувалися страхові внески, і в розмірах пропорційно сплаченим внескам.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не заперечував період трудової діяльності з 18.04.2002 по 13.08.2002, з 07.10.2003 по 10.12.2003, однак не зарахував їх до страхового стажу, оскільки відсутні дані про сплату внесків в реєстрі застрахованих осіб.

Внаслідок невиконання страхувальником обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлена соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи з 18.04.2002 по 13.08.2002, з 07.10.2003 по 10.12.2003, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Несплата страхувальником за позивача страхових внесків протягом періодів з 18.04.2002 по 13.08.2002, з 07.10.2003 по 10.12.2003 не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періоду роботи і сум заробітку, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе роботодавець-страхувальник, в якому працює застрахована особа.

Аналогічна правова позиція зазначена, наприклад, у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про протиправність спірного рішення в частині незарахування до страхового стажу періодів роботи позивача з 18.04.2002 по 13.08.2002, з 07.10.2003 по 10.12.2003.

Крім того, у відзиві на позов представник відповідача стверджував, що період з 18.04.2002 по 13.08.2002 не зарахований, оскільки наявне виправлення в наказі про звільнення, чим порушено вимоги п.2.6. Інструкції №58; період з 07.10.2003 по 10.12.2003, не зарахований, оскільки наявне виправлення в наказі про прийняття на роботу, чим порушено вимоги п. 2.6. Інструкції №58.

Однак, ці доводи, викладені у відзиві, не знайшли свого підтвердження в мотивувальній частині спірного рішення ГУ ПФУ в Херсонській області від 16.06.2026 №164650003770 та не підтверджені дослідженою судом сканованою копією трудової книжки ОСОБА_1 .

Досліджуючи копію трудової книжки ОСОБА_3 , ФІ, суд не знаходить будь-яких слідів виправлення, навіть візуально.

Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про відмову, не згадував і не посилався на наявність виправлень у трудовій книжці ОСОБА_1 .

Таким чином, суд дійшов висновків, що на момент звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зі заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 мала необхідний страховий стаж 23 роки.

Враховуючи фактичні обставини даної справи, суд вважає, що зарахування періодів роботи з 18.04.2002 по 13.08.2002, з 07.10.2003 по 10.12.2003 до страхового стажу - є єдиним варіантом правомірної поведінки, від якого відповідач безпідставно ухилився, тому це питання не може бути віднесено до дискреційних повноважень органу пенсійного фонду з огляду на приписи чинного пенсійного законодавства.

Права позивача порушені рішенням відповідача від 16.06.2026 №164650003770 про відмову у призначенні пенсії.

За таких обставин суд, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає належним та необхідним способом захисту порушеного права позивача визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 16.06.2026 №164650003770.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до пункту 1.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 №22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

За змістом частини першої статті 83 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку. Пенсії за віком призначаються з дня досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку.

У спірному випадку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 досягла 63 років, 19.06.2026 звернулася за призначенням пенсії, тобто не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку. Отже, пенсія за віком позивачу має бути призначена з дня досягнення пенсійного віку.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного стажу, враховуючи те, що оскаржувана відмова у призначенні пенсії не містить інших підстав відмови ніж ті, що зазначались вище; та приймаючи до уваги, що судом обраховано загальний страховий стаж позивача (який є більшим за 31 необхідний рік), - належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 19.06.2026.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи статті 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 19.06.2026, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 18.04.2002 по 13.08.2002, з 07.10.2003 по 10.12.2003.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Оскільки за результатами розгляду справи позовні вимоги до відповідача задоволено, суд вважає за необхідне присудити до стягнення судовий збір у розмірі 1331,20 грн з відповідача у справі.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області (вул. В. Крицак, б. 6,м. Херсон, 73036, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про відмову у призначенні пенсії за віком від 16.06.2026 №164650003770.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 16.09.2026, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 18.04.2002 по 13.08.2002, з 07.10.2003 по 10.12.2003.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяІ.С. Шевяков