Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №420/24528/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/24528/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 154450011533 від 17.07.2026 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 повністю періоди роботи в ТОВ «Старокозацький агрокомплекс» з 15.09.1997 по 12.03.2001 рр.; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.07.2026 року про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду в цій справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після досягнення 60-річного віку він звернувся із заявою про призначення пенсії за віком, однак відповідач оскаржуваним рішенням відмовив у її призначенні через нібито відсутність необхідного 33-річного страхового стажу. Пенсійний орган зарахував лише 30 років 4 місяці 9 днів стажу, безпідставно виключивши зі страхового стажу період роботи позивача у ТОВ «Старокозацький агрокомплекс» з 15.09.1997 по 12.03.2001 (не зараховано 1 рік 4 місяці 26 днів) через відсутність відомостей про накази про прийняття та звільнення. При цьому архівні документи ліквідованого підприємства до трудового архіву не передавалися, що унеможливлює надання додаткових довідок. Позивач наголошує, що основним документом про трудову діяльність є трудова книжка, яка містить усі необхідні, належно оформлені та хронологічно послідовні записи про спірний період роботи. Працівник не відповідає за правильність ведення кадрово-бухгалтерської документації підприємством, а відсутність чи неналежне оформлення первинних документів з вини адміністрації не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на пенсійне забезпечення. Оскільки трудовий стаж за наявності трудової книжки не потребує додаткового підтвердження, дії відповідача щодо незарахування вказаного періоду є протиправними.

Ухвалою судді від 13.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

21.08.2026 до суду від ГУ ПФУ в Одеській області надійшли пояснення щодо позову, згідно з якими позовні вимоги є незаконними та безпідставними. Після звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком від 10.07.2026, її розгляд за принципом екстериторіальності було передано до ГУ ПФУ в Житомирській області, яке й прийняло оскаржуване рішення про відмову. За результатами опрацювання документів підтверджений страховий стаж позивача склав лише 30 років 4 місяці 9 днів (або 31 рік 7 днів з урахуванням спеціальних норм для підприємницької діяльності), що є недостатнім для призначення пенсії у 60 років, оскільки у 2026 році вимагається наявність не менше 33 років стажу. В трудовій книжці позивача відсутні відомості про накази про прийняття на роботу та звільнення. ГУ ПФУ в Одеській області наголошує, що за наявності неточних записів у трудовій книжці стаж підтверджується даними реєстру застрахованих осіб або первинними уточнюючими документами, яких позивач не надав. Отже право на пенсійну виплату за віком виникне у позивача лише після досягнення 63 років (у 2029 році) або в разі офіційного набуття необхідного страхового стажу.

17.09.2026 до суду від ГУ ПФУ в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що для призначення пенсії за віком після досягнення 60 років у 2026 році особа повинна мати щонайменше 33 роки страхового стажу відповідно до ст. 26 Закону України № 1058-IV. Проте за результатами розгляду заяви та доданих документів стаж позивача склав лише 30 років 4 місяці 9 днів (і 31 рік 7 днів з урахуванням норм для підприємницької діяльності), що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Заперечуючи проти зарахування спірного періоду роботи позивача у ТОВ «Старокозацький агрокомплекс» з 15.09.1997 по 12.03.2001, відповідач пояснює, що в трудовій книжці відсутні номери та дати наказів про прийняття на роботу та звільнення. Посилаючись на Порядок № 637 та Інструкцію № 58, управління ПФУ наголошує, що записи, внесені з порушеннями, не можуть підтверджувати стаж без надання додаткових підтвердних первинних документів, тому цей період було зараховано лише частково на підставі даних реєстру застрахованих осіб.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 10 липня 2026 року, досягнувши 60-річного віку, ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду України в Одеській області через Білгород-Дністровське об`єднане управління ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності та за допомогою автоматизованого розподілу за принципом «єдиної черги» розгляд заяви позивача було доручено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області.

17 липня 2026 року Головне управління ПФУ в Житомирській області прийняло рішення № 154450011533 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 через відсутність необхідного 33-річного страхового стажу, передбаченого для виходу на пенсію у 60 років у 2026 році.

Згідно з розрахунком відповідача (форма РС-право № 154450011533), підтверджений страховий стаж позивача склав 30 років 4 місяці 9 днів, а стаж для визначення права згідно з п. 3-1 р. XV Закону № 1058 - 31 рік 07 днів.

Підставою для незарахування до страхового стажу повного періоду роботи в ТОВ «Старокозацький агрокомплекс» з 15.09.1997 по 12.03.2001 слугувала відсутність у графі трудової книжки відомостей про номери та дати наказів про прийняття та звільнення працівника.

Із вказаного періоду роботи в ТОВ «Старокозацький агрокомплекс» відповідач частково зарахував до страхового стажу лише період з 01.01.1999 по 31.01.2001 (2 роки 1 місяць) за даними реєстру застрахованих осіб, виключивши 1 рік 4 місяці 26 днів: періоди з 15.09.1997 по 01.01.1999 та з 01.02.2001 по 12.03.2001.

З метою підтвердження стажу позивач звернувся до Комунальної установи «Об`єднаний трудовий архів територіальних громад Білгород-Дністровського району», яка листом від 30.07.2026 № 01-38/17 повідомила, що кадрові документи ТОВ «Старокозацький агрокомплекс» до архіву не надходили.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Старокозацький агрокомплекс» (ЄДРПОУ 19059154) припинило свою діяльність як юридична особа.

Отже позивач позбавлений можливості надати відповідачу повну інформацію про свою трудову діяльність з 15.09.1997 по 12.03.2001, так як архіви ТОВ «Старокозацький агрокомплекс», в тому числі кадрові, не були передані підприємством до архіву.

Зважаючи на те, що у разі зарахування 1 року 4 місяця 26 днів, ОСОБА_1 буде не вистачати 2 роки 3 місяця 25 днів, які він міг би докупити, а спірним рішенням порушені його права на соціальний захист, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:

по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

Згідно з вимогами ст. 62 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058-IV) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).

Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно положень статті 56 Закон № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до п.2.2 Інструкції №162 до трудової книжки вносяться зокрема, відомості, про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), а при звільненні - в день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) п.2.3 Інструкції №162.

Відповідно до п.4.1 Інструкції №162 при звільненні робочого або службовця всі записи про роботу, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.

За змістом пункту 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відтак, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.

Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, в зв`язку з чим недотримання правил ведення трудової книжки не може спричиняти жодних негативних наслідків для особи якій належить трудова книжка, та відповідно не може впливати на її особисті права.

Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист, в тому числі і щодо вирішення питання призначення пенсії за віком.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи, а не правильність записів у трудовій книжці.

З огляду на матеріали справи, до заяви про призначення пенсії за віком позивачем було надано копію трудової книжки серії НОМЕР_1 від 04.04.1984.

Як зазначено судом вище, підставою для незарахування до страхового стажу повного періоду роботи в ТОВ «Старокозацький агрокомплекс» з 15.09.1997 по 12.03.2001 слугувала відсутність у графі трудової книжки відомостей про номери та дати наказів про прийняття та звільнення працівника

Із вказаного періоду роботи в ТОВ «Старокозацький агрокомплекс» відповідач частково зарахував до страхового стажу лише період з 01.01.1999 по 31.01.2001 (2 роки 1 місяць) за даними реєстру застрахованих осіб, виключивши 1 рік 4 місяці 26 днів : періоди з 15.09.1997 по 01.01.1999 та з 01.02.2001 по 12.03.2001.

Суд зазначає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією а отже, й не може впливати на її особисті права, а відтак недотримання роботодавцем усіх вимог при заповненні трудової книжки, не може бути беззаперечною підставою для відмови в призначенні пенсії, особи, яка звернулася за такою.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Крім того, за висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, від 11.11.2020 у справі №677/831/17, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи до страхового стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що період роботи належним чином підтверджений відомостями трудової книжки, що в свою чергу пенсійним органом не спростовано.

Відтак, періоди з 15.09.1997 по 01.01.1999 та з 01.02.2001 по 12.03.2001 відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 04.04.1984 підлягають зарахуванню до страхового стажу.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та касування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 154450011533 від 17.07.2026 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Водночас, суд зазначає, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відносяться до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Згідно із п.п. 3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Так, питання призначення/перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Аналогічна правова позиція викладена ВС/КАС у постанові від 07 травня 2024 року по справі № 460/38580/22.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне з метою належного захисту порушеного права позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 10.07.2026 та при вирішенні питання зарахувати до страхового стажу період роботи в ТОВ «Старокозацький агрокомплекс» з 15.09.1997 по 12.03.2001, згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 04.04.1984.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирської області, 10003; ЄДРПОУ 13559341), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеської області, 65012; ЄДРПОУ 20987385), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 154450011533 від 17.07.2026 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 повністю періоди роботи в ТОВ «Старокозацький агрокомплекс» з 15.09.1997 по 12.03.2001 рр.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.07.2026 року про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду в цій справі.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1064,96 (одна тисяча шістдесят чотири грн. 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк