Суд: Одеський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: реєстрації актів цивільного стану, крім актів громадянства
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №420/14989/26
Суддя: Завальнюк І.В.
Справа № 420/14989/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Ізмаїльського відділу Головного Управління ДМС України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправною відмову Ізмаїльського відділу Головного Управління Державної Міграційної Служби України в Одеській області у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорта громадянина України у вигляді книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ; зобов`язати Ізмаїльський відділ Головного Управління Державної Міграційної Служби України в Одеській області оформити та видати, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України у вигляді книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова Ізмаїльського відділу ДМС видати його неповнолітньому сину паспорт громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року є протиправною та порушує права дитини. Примусове переведення громадян на ID-картки з електронним носієм звужує зміст та обсяг існуючих прав і свобод, що є порушенням статті 22 Конституції України та становить свавільне втручання у приватне життя в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Позивач наголошує, що обробка персональних даних та внесення біометричної інформації на безконтактний електронний носій суперечать його релігійним переконанням і порушують право на повагу до приватного та сімейного життя. Також позивач зазначає, що Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ є чинним, а відсутність паспорта унеможливлює підтвердження громадянства та реалізацію конституційних прав особи, у зв`язку з чим громадянин не може бути позбавлений права на отримання паспорта у формі книжечки за власним бажанням.
Ухвалою судді від 01.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відзив на адміністративний позов від відповідача до суду не надійшов, у зв`язку із чим справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України.
Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 5 січня 2010 року Відділом РАЦС Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві. Його батьком є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який діє як законний представник в інтересах свого сина.
Після досягнення ОСОБА_2 16-річного віку виникла потреба в оформленні та отриманні первинного паспорта громадянина України для посвідчення особи та підтвердження громадянства.
10 квітня 2026 року (надійшла до органу 14 квітня 2026 року) ОСОБА_1 подав до Ізмаїльського відділу Головного управління ДМС України в Одеській області заяву про оформлення та видачу його сину паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року.
Разом із заявою позивач надав пакет документів, підготовлений відповідно до вимог Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 06.06.2019 № 456.
У своїй заяві позивач зазначив про категоричну відмову від оформлення паспорта у формі ID-картки з безконтактним електронним носієм, обґрунтовуючи це тим, що збір та обробка біометричних персональних даних суперечать його та сина релігійним переконанням і порушують право на повагу до приватного життя.
Листом від 12 травня 2026 року № Ч-19/6/5119-26/5119/21-26 за підписом начальника Ізмаїльського відділу ГУДМС в Одеській області Ірини Шандровської позивачу було відмовлено у задоволенні заяви та наданні адміністративної послуги з видачі паспорта-книжечки.
Відповідач мотивував відмову тим, що підрозділ ДМС повністю забезпечений матеріально-технічними ресурсами для виготовлення ID-карток, а видача паспорта зразка 1994 року у вигляді книжечки можлива лише за наявності рішення суду, яке набрало законної сили.
Вважаючи вказаний лист фактичною протиправною відмовою у видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги частковому підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.
Статтею 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III встановлено, що документом, що підтверджують громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України.
Відповідно до вказаної норми постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення № 2503-ХІІ).
За приписами пункту 2, 3 Положення № 2503-ХІІ передбачено, що паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Так, 20.11.2012 прийнятий Закон України № 5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон № 5492-VI).
Відповідно до статті 4 Закону № 5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №5492-VI одним з документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення є паспорт громадянина України.
Положеннями статті 14 цього Закону №5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
За правилами частини 3 статті 13, частини 4 статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій (безконтактний електронний носій - імплантована у бланк документа безконтактна інтегральна схема для внесення персональних даних, параметрів, у тому числі біометричних, що дає змогу здійснювати комплекс заходів, пов`язаних з верифікацією особи, та може використовуватися як засіб електронного цифрового підпису у випадках, передбачених законом - частиною 1 статті 3 Закону).
Згідно з частиною 1, 2 статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова №302) запроваджено із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру:
- з 01.01.2016 оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII;
- з 01.11.2016 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Відповідно до пункту 3 Постанови № 302 встановлено, що до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.01.2016 року припиняється.
Згідно з пунктом 131 Постанови № 302 до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься інформація, а саме: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.
Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.
Разом з тим, Великою Палатою Верховного Суду 19.09.2018 ухвалена остаточна постанова у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) за позовом фізичних осіб до територіального органу Державної міграційної служби України.
При цьому, дана справа відповідає визначеним ознакам типової справи, оскільки позивачем є фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ; відповідач є територіальним органом ДМС України; предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.
Великою Палатою Верховного Суду України у даній постанові зазначено, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Згідно з матеріалами справи, дитина позивача зверталась до відповідача з письмовою заявою про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки.
Разом з тим, пунктом 13 Постанови №2503-ХІІ визначено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; - свідоцтво про народження; - дві фотокартки розміром 35х45 мм; - у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
На виконання вказаної постанови Міністерством внутрішніх справ України виданий Наказ від 13.04.2012 №320 "Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України", який встановлював форму заяви про видачу паспорта та перелік документів, які необхідно подати, однак вказаний наказ втратив чинність 01.03.2018. Разом з цим, втрата чинності наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 №320, на переконання суду, не позбавляє права особи звернутися до відповідних органів Державної міграційної служби України із заявою про отримання паспорту громадянина України у формі книжечки, передбаченого Постановою №2503-ХІІ, в іншому випадку це б суперечило верховенству права.
При цьому, як встановлено з матеріалів справи, позивачем до заяви про видачу паспорту у формі книжечки додано всі необхідні документи.
Окрім того, Верховним Судом наголошено на імперативності приписів Закону № 5492-VI, адже ними встановлено обов`язок кожного громадянина України, який досяг 14-річного віку отримати паспорт громадянина України.
Також окрему увагу Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідно до частини першої статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Тому, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що, в свою чергу, може створювати перешкоди у реалізації позивачем своїх громадянських прав.
У подальшому, аналогічна правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду від 17.05.2023 у справі № 420/12574/21 та у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2020 у справі № 120/72/20-а (ухвала ВС про відмову у відкритті касаційного провадження від 28.07.2020).
Крім того, в контексті правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 19 вересня 2018 року в зразковій справі 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), щодо наявності у громадянина України права на отримання паспорту у формі книжечки суд вказує, що кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, має право на отримання паспорту громадянина України зразка 1994 року.
Таким чином, суд вважає, що відповідач протиправно відмовив листом у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Поряд із тим, звернення позивачів було розглянуто міграційною службою в порядку Закону України «Про звернення громадян» з наданням відмови листом, а не в рамках процедури видачі паспорту. Відповідно, територіальний орган ДМС фактично самоусунувся від проведення належної адміністративної процедури перевірки наданих документів по суті звернення саме за вимогами Положення № 2503-XII.
Таким чином, з метою ефективного поновлення порушеного права та враховуючи, що надання адміністративної послуги з видачі паспорта передбачає перевірку поданих документів відповідачем у межах його законодавчо визначених повноважень, належним і достатнім способом захисту в даній частині є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 10.04.2026 про оформлення і видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки з урахуванням правових висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 (( АДРЕСА_1 ) до Ізмаїльського відділу Головного Управління ДМС України в Одеській області (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл вул. Михайлівська, 27) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Ізмаїльського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Зобов`язати Ізмаїльський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 від 10 квітня 2026 року про оформлення та видачу ОСОБА_2 паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі паспортної книжечки та прийняти рішення по суті з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua