Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №400/3089/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 р.№ 400/3089/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди в розмірі 50 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач) з вимогами:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код за ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо невідшкодування мені, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_3 ) витрат на лікування згідно із рапортом від 26.09.2025 року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код за ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) відшкодувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) витрати на лікування, пов`язані з онкологічним захворюванням у сумі 63886,4 (шістдесят три тисячі вісімсот вісімдесят шість гривень чотири копійки) гривень;

стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ( НОМЕР_4 ) з військової частини НОМЕР_1 (код за ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) моральну шкоду в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

ІІ. Виклад позицій учасників справи

В обґрунтуванням позову позивач послався на те, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 і наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.10.2025 року звільнений у відставку за станом здоров`я. Позивач зазначає, що під час проходження служби у нього значно погіршився стан здоров`я, діагностовано онкологічне захворювання. Позивач пройшов курс лікування та отримав медичну допомогу в КПП «Миколаївський обласний центр онкології». Позивач звертає увагу суду, що на момент призову на військову службу за мобілізацією згідно з висновком ВЛК, він був визнаний придатним до служби та не мав жодних онкологічних захворювань, скарг на стан здоров`я чи хронічних патологій. Проте, під час безпосереднього виконання обов`язків військової служби, стан здоров`я суттєво погіршився через численні травми та механічні ушкодження, надмірні фізичні та психоемоційні навантаження, екологічні та токсичні фактори. 10.10.2025 позивачу встановлено другу (II) групу інвалідності на 5 років «Захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби». Позивач зазначає, що він вимушений був придбати ліки та оплатити медичні послуги власним коштом у період з 09.05.2025 року по 23.09.2025 року загальною вартістю 63886,4 грн. Вважаючи, що ці кошти мають буди відшкодовані йому військовою частиною, позивач вернувся до відповідача з відповідним рапортом, який залишився без відповіді. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, оскільки вона є порушення конституційного права на життя та охорону здоров`я. Також, позивач зазначає, що через протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 у нього були емоційні страждання: стрес, тривога, роздратування та емоційне виснаження, спричинені відсутністю коштів на поточні витрати (на лікування, комунальні послуги, харчування). Крім того, Позивач почував себе приниженим військовою частиною НОМЕР_5 , оскільки Позивач отримав травму під час виконання військових обов`язків пов`язаних із захистом Батьківщини, а також через травми розвинулась хвороба - онкологія, але це не було враховано військовою частиною. Завдану моральну шкоджу позивач оцінює в 50000,00 грн.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що військова частина НОМЕР_1 не є належним суб`єктом владних повноважень, що входить до військово-медичних закладах МОУ, не здійснює лікування за відомчими програмами та не отримує фінансування на повне покриття витрат на лікування, протезування, медикаментозне забезпечення, психологічну допомогу та реабілітаційні заходи для військовослужбовців. Система медичного забезпечення військовослужбовців побудована за принципом: держава напряму оплачує лікування медичним закладам, а не компенсує витрати пацієнтам. Загального механізму відшкодування коштів за самостійно оплачене лікування законодавство не передбачає. Також, відповідач вказує, що відповідно до рапорту старшого сержанта ОСОБА_1 (вх. №6345 від 06.05.2025), наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.07.2025 згідно пункту XXIV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, прийнято рішення виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення - 27390,80 (двадцять сім тисяч триста дев`яносто гривень вісімдесят копійок) грн, у зв`язку з виявленим онкологічним захворюванням. Відтак, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Інших заяв по суті до суду не надходило

ІІІ. Рух справи

Ухвалою суду від 31.03.2026 відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Справу розглянуто в письмовому провадженні

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом

Позивач, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 23.01.2025, що підтверджується відомостями військового квитка серія НОМЕР_6 .

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_7 № 1154 від 28.10.2025 позивач в період з 24.09.2024 по 01.10.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в: Сумська область, Сумський район, Білопільська міська ТГр, Курська область, Глушківський район, с Новий Путь.

Відповідно до свідоцтва про хворобу від 17.09.2025 № 2025-0917-0916-4792-7, складеного госпітальною ВЛК «Військова частина НОМЕР_8 » ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби.

Свідоцтво про хворобу містить інформацію про те що позивач у період з 09.05.25 по 15.05.25, з 26.05.25 по 29.05.25, з 11.06.25 по 16.06.25, з 25.06.25 по 27.06.25, з 18.07.25 по 22.07.25, з 01.08.25 по 04.08.25, з 15.08.25 по 18.08.25, з 29.08.25 по 01.09 25 перебував на обстеженні та лікуванні у КНП «Миколаївській обласний центр онкології».

Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи номер 46/25/17/65 в від 10.10.2025 підтверджується, що позивачу встановлено ІІ групу інвалідності строком на п`ять років. Захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби.

26.09.2025 позивач звернувся до відповідача з рапортом, яким просив відшкодувати витрати на лікування в КНП «Миколаївській обласний центр онкології», пов`язані з онкологічним захворюванням, до якого додав квитанції і чеки.

Копії товарних чеків на придбаченя медичних і лікарських препаратів містяться в матеріалах справи.

Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №290 від 12.10.2025 підтверджується, що позивача, колишнього заступника бойової машини-навідник-оператор відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти, який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_9 (по особовому складу) №219-РС від 04 жовтня 2025 року у відставку за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово- лікарської комісії про непридатність до військової служби, вважати таким, що справи та обов`язки 16 жовтня 2025 року здав та вибув для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо відшкодування витрат на лікування в розмірі 63886,40 грн, звернувся до суду для стягнення цих витрат примусово. Також позивач просить стягнути завдану протиправною бездіяльністю моральну шкоду в сумі 50000,00 грн

V. Джерела права і оцінка суду

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).

Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону №2011-XІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частинами 2-4 статті 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до ст.1-2 Закону України № 2011-XII, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Право військовослужбовців на охорону здоров`я та медичну допомогу регулюється статтею 11 Закону України № 2011-XII, за приписами частини першої якої військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров`я. Військовослужбовці щорічно проходять медичний огляд, щодо них проводяться лікувально-профілактичні заходи. За відсутності за місцем проходження військової служби, навчальних (або перевірочних) і спеціальних зборів або за місцем проживання військовослужбовців військово-медичних закладів охорони здоров`я чи відповідних відділень або спеціального медичного обладнання, а також у невідкладних випадках медична допомога надається державними або комунальними закладами охорони здоров`я за рахунок Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Відповідно до статті 23 Закону України № 2011-XII, фінансове забезпечення витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Механізм надання лікувально-профілактичної допомоги, проведення санаторно-курортного лікування, військово-лікарської, лікарсько-льотної, судово-медичної, судово-психіатричної експертиз, патолого-анатомічних досліджень, забезпечення лікарськими і протезними засобами (далі - медична допомога) осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців, які проходять строкову військову службу та військову службу за контрактом, Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та інших військових формувань, Держспецтрансслужби, у тому числі курсантів і слухачів військово-навчальних закладів (далі - військовослужбовці) у військово-медичних закладах інших військових формувань та надання установами, закладами і підрозділами державної санітарно-епідеміологічної служби Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, СБУ, Головного управління Національної гвардії, інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані військові формування (далі - центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані військові формування) послуг щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя врегульовано Порядком надання медичної допомоги у військово-медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуваннями затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.1999 року №1923 (далі Порядок №1923).

З зазначених норм вбачається, що позивач має право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров`я, а також у державних або комунальних закладах охорони здоров`я за рахунок Міністерства оборони України.

При цьому позивач у позові стверджує, що лікування, яке він отримував у медичних закладах, оплачував власними коштами, що підтверджується відповідними чеками на загальну суму 63886,40 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача було направлено на лікування у КНП «Миколаївський обласний центр онкології», проте на підтвердження понесених витрат на лікування позивач надав: чеки про придбання у ТОВ «Аптека оригінальних препаратів», ТОВ Алантіко», ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «Онкомедика».

Суд зазначає, що позивачем здійснено оплату на користь ФОП та юридичних осіб, які не є державними або комунальними закладами охорони здоров`я, а відтак компенсація цих послуг не відноситься до меж регулювання статтею 11 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою передбачено, що у невідкладних випадках медична допомога надається державними або комунальними закладами охорони здоров`я за рахунок Міністерства оборони України.

Суд звертає увагу, що позивач не визначає витрати на лікування ні як шкоду, ні як збитки, та не вказує з чиєї вини таку шкоду чи збитки могло бути завдано.

Як зазначено судом вище, процедуру відшкодування витрат на лікування військовослужбовця врегульовано Порядком №1923, який передбачає відшкодування витрат за встановленою Порядком процедурою органами військового управління (військової частини) військового формування військово-медичним закладам.

Тобто, цим спеціальним нормативним актом не передбачено компенсацію витрат безпосередньо військовослужбовцю. Натомість, взаєморозрахунки щодо витрат за надану лікувально-профілактичну допомогу здійснюються між органами військового управління та військово-медичними закладами Міністерства оборони України.

Відтак, правові підстави зобов`язати відповідача відшкодувати позивачу витрати на лікування у суду відсутні.

Що стосується вимоги про стягнення моральної шкоди, то, оскільки передумовою для задоволення такої вимоги є наявність протиправної поведінки суб`єкта владних повноважень, чого за обставинами цієї справи не встановлене, ця вимога є безпідставною.

VІ. Висновки суду

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

В зв`язку з відмовою у задоволенні позову, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко