Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №400/1356/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 р.№ 400/1356/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005,

проввизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.09.2025 №1855114222404, №1856914292404, вимоги від 10.09.2025 №Ф-18231, рішення від 10.09.2025 №00182112404,

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач), у якій просить суд:визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області від 12.09.2025 № 185511422404 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 176 316,98 грн (зокрема за основним платежем - 146 028,68 грн, за штрафними санкціями - 30 288,30 грн); визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області від 12.09.2025 № 18569142924104 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 14 693,09 грн (зокрема за основним платежем - 12 169,06 грн, за штрафними санкціями - 2 524,03 грн); визнати протиправною та скасувати Вимогу ГУ ДПС у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 10.09.2025 № Ф-18231 у сумі 156 787,67 грн.;визнати протиправним та скасувати Рішення ГУ ДПС у Миколаївській області про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску від 10.09.2025 № 00182112404 у сумі 62 088,32 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки акту перевірки від 25.08.2025 № 14185/14-29-24-09/ НОМЕР_1 про заниження чистого оподатковуваного доходу на суму 811 270,47 грн є протиправними та необґрунтованими. Основним видом діяльності позивача є «Вантажний автомобільний транспорт» (КВЕД 49.41). Витрати на придбання пально-мастильних матеріалів (ПММ), запасних частин, акумуляторів, шин та ремонт вантажних автомобілів і причепів безпосередньо пов`язані з його господарською діяльністю та підтверджені первинними документами.

Суд ухвалою від 12.02.2026 року відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін до судового засідання.

Відповідач подав на адресу суду відзив на позовну заяву, проти задоволення позову заперечував, мотивуючи тим, що у 2019 році позивач безпідставно включив до витрат 215 269,43 грн на утримання вантажних автомобілів, які, на думку ДПС та відповідно до судової практики (постанови ВС у справах № 130/2822/23, № 140/2126/18), відносяться до засобів подвійного призначення;у 2020– 2024 роках позивач завищив витрати на ПММ, відображаючи їх за фактом оплати, а не в періоді отримання доходу;

?Під час перевірки позивач у письмовій формі (пояснення від 18.08.2025) особисто визнав наявність математичних помилок та недосконале знання податкового законодавства, просить в задоволенні позову відмовити.

Справу розглянуто судом в порядку письмового провадження.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, судом встановлено :

?ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, перебуває на загальній системі оподаткування. Основним видом діяльності є вантажний автомобільний транспорт (КВЕД 49.41).

?ГУ ДПС у Миколаївській області проведено документальну планову виїзну перевірку Позивача за період з 01.01.2018 по 31.12.2024, за результатами якої складено акт від 25.08.2025 № 14185/14-29-24-09/2589106852.

Згідно Акту, перевіркою встановлено наступні порушення:підпункту «а» пункту 176.1 статті 176, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, пункту 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 16.09.2013 року № 481 та порядку ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат, фізичними особами-підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 13 травня 2021 року № 261, встановлено неналежне ведення, а саме: не вірне відображення отриманого доходу, а також невірно підсумовувалась сума отриманого доходу за місяць та рік;пунктів 177.1, 177.2, підпунктів 177.4.1,177.4.2, 177.4.3, 177.4.4, 177.4.5, 177.4.6 (в редакції, яка діяла на момент скоєння порушення за 2019 рік) статті 177 Розділу IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ зі змінами та доповненнями, щодо заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 146028,68 грн, в тому числі по періодам:за 2019 рік на суму 59619,62 грн;за 2020 рік на суму 10152,00 грн;за 2021 рік на суму 14723,49 грн;за 2022 рік на суму 15209,86 грн;за 2023 рік на суму 6990,00 грн; за 2024 рік на суму 39333,71 грн; пункту 51.1 статті 51, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ зі змінами і доповненнями, пункти 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 (за період з 01.01.2019 по 31.03.2019), підпункту 2 пункту 4 розділу IV (за серпень 2021 року), а саме: порушено порядок заповнення Розділу І Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платників податку, сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (форми № 1ДФ) щодо відхилення за 1 квартал 2019 року у сумі (нарахованого та перерахованого) податку на доходи фізичних осіб 172,89 грн. та Розділу II в частині оподаткування військовим збором за серпень 2021 року у сумі (нарахованого та перерахованого) військового збору на 356,62 грн; підпунктів 168.1.2, 168.1.4 пункту 168.1, статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ зі змінами та доповненнями щодо несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб з заробітної плати найманих працівників за період з листопада 2023 року по жовтень 2024 року включно на загальну суму 49541,20 грн та неперерахування за листопад 2024 року на суму 4405,18 грн під час виплати доходу у вигляді заробітної плати; підпунктів 168.1.2, 168.1.4 пункту 168.1, статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176, пункту 16і підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ зі змінами та доповненнями щодо несвоєчасного перерахування військового збору з заробітної плати найманих працівників за період з жовтня 2023 року по жовтень 2024 року на загальну суму 4148,86 грн та неперерахування за листопад 2024 року на суму 371,36 грн під час виплати доходу у вигляді заробітної плати;пункту 1 частини другої статті 6, пункт 2 частини першої статті 7, абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464^1 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: встановлено заниження єдиного внеску на загальну суму 156787,67 грн, в тому числі по періодам:за 2019 рік на 72868,43 грн;за 2020 рік на 9305,96 грн;за 2021 рік на 17995,38 грн;за 2023 рік на 8543,35 грн; за 2024 рік на 48074,55 грн;пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 1 частини 1 статті 7, частини 5 статті 8 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (зі змінами та доповненнями), а саме: заниження єдиного внеску за цивільно - правовими договорами за рахунок самостійного донарахування у зв`язку з виправленням помилки, шляхом подання до контролюючого органу уточнюючих розрахунків, в тому числі по періодам: - заниження за серпень 2023 року на суму 55,00 грн, - заниження за жовтень 2023 року на суму 55,00 грн, - заниження за листопад 2023 року на суму 770,00 грн, - заниження за грудень 2023 року на суму 1650,00 грн, - заниження за січень 2024 року на суму 2620,20 грн, - заниження за лютий 2024 року на суму 2585,44 грн, - заниження за березень 2024 року на суму 554,40 грн, пункту 161 Підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ зі змінами і доповненнями, а саме заниження військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 12169,06 грн, в т.ч. по періодам:за 2019 рік на суму 4968,30 грн;за 2020 рік на суму 846,00 грн;за 2021 рік на суму 1226,96 грн;за 2022 рік на суму 1267,49 грн;за 2023 рік на суму 582,50 грн;за 2024 рік на суму 3277,81 грн; пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755^1 Зі змінами та доповненнями, пункту 8.1 розділу VШ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року № 1588 зі змінами та доповненнями, щодо не повідомлення про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням за формою № 20-ОПП.

На підставі вищевказаних висновків, викладених в Акті перевірки, ГУ ДПС в Миколаївської області складено податкові повідомлення-рішення (надалі ППР) :

ППР №1855114222404 від 12.09.2025 року, яким збільшено суму податкового зобов`язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» в розмірі 176 360, 98 грн. в тому числі 146 028,68 грн. податку на доходи фізичних осіб та 30 288,30 грн. штрафних санкції;

ППР №1856914292404 від 12.09.2025 р. яким збільшено суму податкового зобов`язання за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» в розмірі 14 693,9 грн. в тому числі 12 169,06 грн. військового збору та 2 524,03 грн. штрафних санкції;

А також складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-18231 від 10.09.2025 р. в розмірі 156 787,67 грн та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом єдиного внеску №00182112404 від 10.09.2025 р. в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 62 088,32 грн.

?В Акті перевірки відповідач дійшов висновку про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2019– 2024 роки на загальну суму 811 270,47 грн, що стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій на загальну суму 409 886,00 грн, з чим позивач не погодився та звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При відображенні загального оподатковуваного доходу, документально підтверджених витрат та чистого доходу, в акті перевірки зазначено наступне: сума загального оподатковуваного доходу отриманого протягом 01.01.2019 - 31.12.2019 р. за даними платника податків становить 2 231 036,00 грн, а за даними перевірки складає 2 346 986,70 грн, що свідчить про заниження на суму 115 950,70 грн. Сума загального оподатковуваного доходу отриманого протягом 01.01.2020 - 31.12.2020 р. за даними платника податків становить 2 130 924,00 грн, а за даними перевірки складає 2 130 924,00 грн, що свідчить про відсутність розбіжностей. Сума загального оподатковуваного доходу отриманого протягом 01.01.2021 - 31.12.2021 р. за даними платника податків становить 2 600 345,00 грн, а за даними перевірки складає 2 600 345,00 грн, що свідчить про відсутність розбіжностей. Сума загального оподатковуваного доходу отриманого протягом 01.01.2022 - 31.12.2022 р. за даними платника податків становить 2 577 707,00 грн, а за даними перевірки складає 2 592 588,21 грн, що свідчить про заниження на суму 14 881.21 грн. Сума загального оподатковуваного доходу отриманого протягом 01.01.2023 - 31.12.2023 р. за даними платника податків становить 2 979 405,59 грн, а за даними перевірки складає 2 999 405,59 грн, що свідчить про заниження на суму 20 000, 00 грн. Сума загального оподатковуваного доходу отриманого протягом 01.01.2024 - 31.12.2024 р. за даними платника податків становить 5 988 376,00 грн, а за даними перевірки складає 6 055 1 71,28 грн, що свідчить про заниження на суму 66 795,28 грн.

В порушення «Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20 серпня 2015 року № 727 (далі за текстом Порядок), посадовими особами контролюючого органу при оформленні результатів документальної перевірки факти виявлених порушень податкового законодавства викладено не чітко, не обєктивно та не зазначаючи при цьому первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів.

Відповідно до п. 4 розділу ІІІ Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з первинними документами, бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та/або бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

В той же час, відповідно до п. 1 розділу IV Порядку, залежно від фінансово-господарської діяльності платника податків та результатів перевірки до інформативних додатків належать в тому числі:оригінали або завірені в установленому законодавством порядку копії документів, що підтверджують наявність або відсутність фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у разі їх отримання; опис отриманих копій документів.

Згідно акту перевірки з додатками, до акту перевірки посадовими особами не складався опис отриманих документів, на підставі яких встановлено порушення, про які викладено в акті перевірки.

Судом встановлено, що на сторінці 9 Акту викладено перелік документів, які були охоплені та використані під час проведення перевірки. У вказаному переліку відображено документи зокрема: накладні, акти виконаних робіт, договори, виписка банків, тощо за період 01.01.2019 р. по 31.12.2024 р.

З огляду на викладені порушення, допущені посадовими особами контролюючого органу при оформлені результатів перевірки, платнику податків є не зрозумілим які саме первинні документи свідчать про заниження податкових зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб від здійснення господарської діяльності в сумі 217 627,19 грн.

В ході проведенні перевірки повноти та своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб від здійснення господарської діяльності, на думку посадових осіб, платником податків занижена сума податкових зобов`язань за цим податком, шляхом включення до складу витрат, витрат на придбання ПММ та інших витрат на утримання вантажних автомобілів, що використовувалися в перевіряємому періоді. Вказані висновки містяться на сторінка 20-33 акту перевірки.

Проте, як вірно зазначено в акті перевірки, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є вантажний автомобільний транспорт.

В періоді, який охоплено перевіркою єдиним джерелом доходу платника податків є кошти отримані за послуги вантажних перевезень.

Транспортні засоби які використовувались для здійснення підприємницької діяльності належали на правах оренди за договорами оренди.

Під час визначення податкових зобов`язань, платником податків у відповідності до п.п. 1 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, до складу, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів включено витрати на придбання ПММ та інших ТМЦ без яких не є можливим надавати послуги з перевезення вантажів.

Проте, посадові особи дійшли хибного висновку, що витрати на ПММ не можуть бути включені до складу витрат в силу п.п. 5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, саме як витрати які понесено на утримання основних засобів подвійного значення.

Даними перевірки підтвердження витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності за перевіряємий період, посадовими особами встановлено завищення витрат ФОП ОСОБА_1 за рахунок включення витрат на утримання транспортних засобів в сумі, зокрема: 2019 рік - 215 269,43 грн. (придбання на вантажні автомобілі та причепи шин автомобільних, акумуляторних батарей інших запасних частин); 2020 рік - 56 400 грн. (придбання паливно матеріальних матеріалів); 2021 рік - 81 797,19 грн. (придбання паливно матеріальних матеріалів); 2022 рік - 76 598,86 грн. (придбання паливно матеріальних матеріалів, оплата програмного забезпечення для подання звітності «МЕДОК»); 2023 р. - 18 833,33 грн. (придбання паливно матеріальних матеріалів); 2024 р. - 113 457,33 грн. (придбання паливно матеріальних матеріалів).

Відповідно до ст.174 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (пп.177.4.1 п.177.4 ст.174 ПКУ); витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (пп.177.4.2 п.177.4 ст.174 ПКУ);суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (пп.177.4.3 п.177.4 ст.174 ПКУ); інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп.177.4.4 п.177.4 ст.174 ПКУ).

Як визначено вимогами пп.163.1.1 п.163.1 ст.163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента - є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Норми пп.164.1.3 п.164,1 ст.164 ПК України, визначено загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із ст.177 цього Кодексу.

Як закріплено у п.177.2 ст.177 ПК України, об`єктом оподаткування фізичної особи - підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Отже, за правилами ПК України, підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

За правилами пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено з матеріалів перевірки, та з наданих позивачем пояснень, що на підтвердження задекларованих витрат у перевіряємий період позивач надав до перевірки, усі необхідні первинні бухгалтерські документи: накладні та видаткові накладні, рахунки та рахунки-фактури, вихідні платежі, банківські витяги та інші документи.

Суд бере до уваги, що у ревізорів були відсутні будь-які зауваження щодо їх складення, а усі зауваження податкового органу, в свою чергу, стосуються виключно правомірності віднесення платником податків сум, що підтверджують вказані документи, до складу витрат.

У перевіряємий період, основним видом діяльності позивача була, згідно КВЕД 49.41, діяльність вантажного автомобільного транспорту.

Вказана діяльність є господарською, що в контексті статті 3 Господарського кодексу України, означає діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, транспорт не створює нових матеріальних продуктів, а його продукція (транспортні послуги) споживається одночасно з процесом надання транспортних послуг. Відповідно, структура експлуатаційних витрат транспорту значно відрізняється від структури виробничих витрат галузей матеріального виробництва, а витрачання матеріально-технічних ресурсів прямим чином залежить від дорожніх та природнокліматичних умов.

Зв`язок витрат позивача із господарською діяльністю вантажного автомобільного транспорту передбачає: витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів (ПММ); витрати на ремонт і технічне обслуговування рухомого складу.

До ПММ, в свою чергу, належать: паливо (бензин, дизельне паливо, газ), масла (моторні, трансмісійні, спеціальні), консистентні мастила і спеціальні рідини (гальмівні, амортизаційні).Наступна стаття витрат позивача - це витрати на ремонт і технічне обслуговування (ТО) рухомого складу.

Порядок проведення такого обслуговування і ремонтів безпосередньо регламентується «Положенням про технічне обслуговування й ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту» (затв. наказом Міністерства транспорту України від 30.03.1998р. №102). Норми цього Положення поширюються на юридичних і фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які здійснюють експлуатацію, технічне обслуговування й ремонт дорожніх транспортних засобів незалежно від форм власності.

Вартість вузлів та агрегатів є значною, після їх поломки здебільшого проводиться ремонт чи реставрація (як господарським способом, так і спеціалізованими ремонтними підприємствами).

На підставі викладеного, суд погоджується з позивачем, щодо помилковості доводів податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України стосовно ним включення до складу своїх валових витрат протягом 2019 - 2024 р.р. - витрат подвійного призначення, т.б. на ремонт вантажних автомобілів, реконструкцію, придбання шин, шино монтаж, технічне обслуговування, комплектуючі ПММ у загальній сумі 561 856,14 грн.

Усі ці витрати фактично не належать до витрат подвійного призначення, а є безпосередніми витратами позивача пов`язаними із веденням ним своєї господарської діяльності з метою отримання прибутку.

Відповідно до вимог пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України, не включаються до складу витрат підприємця - витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею.

А як визначено положеннями пп.177.4.6 п.177.4 ст.174 ПК України, не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення, земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.

Отже, з аналізу норм чинного законодавства (Податкового кодексу України, Закону України «Про автомобільний транспорт, Закону України «Про Митний тариф України) вбачається, що основними засобами подвійного призначення вважаються і легковий, і вантажний автомобілі, що відносяться до товарної позиції 8703, 8704 і 8709 УКТ ЗЕД.

При цьому, слід зазначити й про те, що до складу витрат ФОП також включаються, зокрема, і витрати на паливо, запчастини та інші матеріали, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (пп. 177.4.1 пп.177.4 ст.177 ПК України). Водночас, цей підпункт дозволяє включати до складу підприємницьких і витрати на ремонт та експлуатацію майна (майно це в тому числі автомобіль), що використовується в господарській діяльності.

Вказані положення належать до «загальних» правил обліку витрат фізичної особи підприємця, що перебуває на загальній системі. А пп.177.4.5, 177.4 ст. 174 ПК України є спеціальною нормою, що виключає із загального правила витрати на утримання основних засобів подвійного призначення.

Податковий кодекс України не дає чіткого визначення терміну «утримання», а також залишає «оціночними» поняття щодо складу експлуатаційних витрат суб`єкта господарювання.

Спірний же акт перевірки, в свою чергу, фактично виходить з обґрунтування терміну «утримання транспортного засобу», що надається у п.26 «Правил експлуатації колісних транспортних засобів» № 550, а саме, утримання транспортного засобу забезпечення державної реєстрації, дотримання умов безпечності технічного та санітарного стану, проведення обов`язкового технічного контролю, своєчасного виконання технічного обслуговування і ремонту, охорони, передання транспортного засобу та його швидкозношуваних складників на утилізацію або видалення відповідно до законодавства.

Таким чином, з системного аналізу даного визначення поняття «утримання транспортного засобу» вбачається, що витрати (на паливо, запасні частини, шини, акумулятори) понесені позивачем у ході господарської діяльності (підтверджені актами списання товарно-матеріальних цінностей) стосуються конкретних товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), та не є витратами на певні види робіт, при здійсненні комплексу операцій з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів або їх реєстрації та охорони, утилізації або видалення.

Наприклад, щодо дотримання умов безпечності технічного та санітарного стану автомобіля, своєчасне виконання його технічного обслуговування (ТО) і ремонту, слід враховувати наступне. Автоперевізник повинен забезпечити утримання автомобіля в належному технічному та санітарному стані і забезпечити його збереження. Такий обов`язок передбачено ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Витрати ж на операції щодо придбання паливно-мастильних матеріалів, запасних частин та шин (п. 2.6 Акту перевірки) - є витратами на їх придбання, які, згідно з пп.177.4.4 п. 177.4 ст. 174 ПК України, входять до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів та є такими, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Суд вважає , що податковий орган, в даному випадку, помилково інтерпретує поняття витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів та амортизаційні витрати на утримання основних засобів подвійного призначення, таких, як витрати на придбання та пов`язані з ним платежі, витрати, які регулюються законом щодо переобладнання ТЗ, постановки та зняття з обліку, охорони, проведення обов`язкового технічного контролю, який регулюється законодавством та вимагає відповідних платежів передання транспортного засобу та його швидкозношуваних складників на утилізацію або видалення відповідно до законодавства.

Тому, висновки податкового органу про заниження позивачем «податку на доходи фізичних осіб» на загальну суму 146 028,68 грн. з вищевикладених підстав є безпідставними та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства.

На підставі викладених хибних висновків, відповідачем складено оскаржуване ППР №1855114222404 від 12.09.2025 року, яким суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» на загальну суму 176 360,98 грн. в тому числі за основним платежем 146 028,68 грн. та штрафних санкції в сумі 30 288,30 грн.

Стосовно ж висновків податкового органу про заниження позивачем «єдиного соціального внеску», суд зазначає наступне.

Положення п.2 ч.1 ст.7 Закону України №2464, «єдиний внесок» нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини 1 статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Позивачем нараховувався ЄСВ у розмірі 22% визначеної бази нарахування єдиного внеску.Єдиний внесок нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

За даними перевірки, висновки якої викладено на сторінка 51 - 52 акту перевірки, посадовими особами встановлено заниження єдиного внеску за перевіряємий період на загальну суму 156 787,67 грн. за рахунок невірного визначення суми доходу.

Зокрема, заниження єдиного внеску встановлено в розмірі:2019 рік - 72 868,43 грн.; 2020 рік - 9 305,96 грн.; 2021 рік - 17 995,38 грн.; 2023 рік - 8 543,35 грн.; 2024 рік - 48 074,55 грн.

Саме на підставі викладених в акті перевірки хибних висновків, відповідачем складено оскаржувана: вимога про сплату боргу №Ф-18231 від 10.09.2025 року на суму 156 787,67 грн. та рішення про застосування штрафних санкції за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску №00182112404 від 10.09.2025 р. на суму 62 088,32 грн.

Щодо невідповідності висновків акту перевірку викладених в п. 8 Правильність нарахування, повноти та своєчасності сплати військового збору, про заниження позивачем «військового збору»,суд вказує, за даними перевірки, встановлено заниження військового збору за перевіряємий період на загальну суму 12 169,06 грн. за рахунок заниження суми чистого доходу, а саме заниження військового збору встановлено в розмірі: 2019 рік - 4 968,13 грн.; 2020 рік - 846,00 грн.; 2021 рік - 1 226,96 грн.; 2022 рік - 1 267,49 грн.; 2023 рік - 582,50 грн.; 2024 рік - 3 277,81 грн.

На підставі викладених в акті перевірки висновків, відповідачем складено оскаржуване ППР №1856914292404 від 12.09.2025 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «військовий збір» на загальну суму 14 693,09 грн. в тому числі за основним платежем 12 169,06 грн. та штрафних санкції в сумі 2 524,03 грн.

? Суд звертає увагу, що згідно з п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України (ПКУ) об`єктом оподаткування для фізичної особи-підприємця на загальній системі є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю.

Законом України від 16.01.2020 № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей» (який набрав чинності 23.05.2020) було внесено суттєві зміни до підпункту 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПКУ.

?Зокрема, з 23.05.2020 року вантажні автомобілі було виключено з переліку основних засобів подвійного призначення, щодо яких діяла заборона на включення витрат на їх утримання та амортизацію до складу витрат ФОП.

?Відтак, починаючи з 23.05.2020 року, фізичні особи-підприємці, основними видами діяльності яких є вантажні перевезення (КВЕД 49.41), мають законне право відносити до складу витрат витрати на придбання запчастин, комплектуючих, шин, акумуляторів, технічне обслуговування, ремонт вантажних автомобілів, сідельних тягачів, напівпричепів, а також витрати на ПММ.

?Посилання Відповідача на правові позиції Верховного Суду (у справах № 130/2822/23 та № 140/2126/18) суд оцінює як критично неприйнятні та помилкові, оскільки зазначені постанови стосувалися правовідносин та перевірок за періоди, що передували набранню чинності Законом № 466-IX (тобто діям норм закону до 23.05.2020). Податковий орган безпідставно застосував застарілу редакцію норми права до відносин 2020– 2024 років.

?Суд наголошує, що підпунктом 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 ПКУ (у всіх редакціях) прямо передбачено, що до складу витрат відносяться витрати на придбання сировини, матеріалів, пально-мастильних матеріалів, що використовуються у господарській діяльності.

?Пально-мастильні матеріали за своїми фізичними та правовими властивостями не є об`єктом основних засобів чи витратами на їх «утримання»/«поліпшення», а є споживаними матеріальними ресурсами (сировиною), без яких неможливе безпосереднє надання послуг з вантажних перевезень.

?Оскільки позивач у 2019 році здійснював діяльність з перевезення вантажів і отримував від цього доходи, витрати на ПММ, підтверджені первинними документами, є безпосередньо пов`язаними з отриманням доходу та правомірно включені до складу витрат.

Щодо порядку визнання витрат та "письмових пояснень" позивача: твердження відповідача про те, що позивач відобразив витрати на ПММ у періодах оплати, а не в періодах отримання доходу, спростовуються матеріалами справи.

Позивачем надано первинні документи (товарно-транспортні накладні, подорожні листи, акти списання пального), які підтверджують фактичне використання ПММ під час здійснення господарських рейсів у відповідних податкових періодах.

Відносно посилання відповідача на письмові пояснення позивача від 18.08.2025 про «математичні помилки», суд зазначає, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

?Суб`єктивні висловлювання платника податків або його усні/письмові пояснення щодо «недосконалого знання законодавства» не є належним юридичним доказом учинення податкового правопорушення. Податкові зобов`язання та факт заниження доходу мають доводитися виключно належними первинними документами та бухгалтерським розрахунком, чого контролюючим органом зроблено не було.

?Оскільки донарахування з ПДФО та військового збору визнані судом повністю протиправними, похідні рішення щодо донарахування недоїмки з ЄСВ та застосування штрафних санкцій за Закон України № 2464-VI також підлягають скасуванню.

?Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати (судовий збір), підтверджені документально, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв,54005 кодж ЄДРПОУ 44104027) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення- рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області №1855114222404 від 12.09.2025 р. про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними за результатами річного декларування у розмірі 176 316,98 грн. у тому числі за податковим зобов`язанням на суму 146 028,68 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 30 288,30 грн.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення- рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області №1856914292404 від 12.09.2025 р. про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем війський збір у розмірі 14 693,09 грн. у тому числі за податковим зобов`язанням на суму 12169,06 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 2 524,03 грн.

3. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску № Ф-18231 від 10.09.2025 р., якою донарахування заборгованість у сумі 156 787,67 грн.

4. Визнати протиправною та скасувати рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області №00182112404 від 10.09.2025 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасного не нарахованого єдиного внескуштрафних санкцій у розмірі 62 088,32 грн.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 код ЄДРПОУ 44104027) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 4098,86 грн.

6. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Величко