Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №400/3894/19 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 р.№ 400/3894/19

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.07.2019 № 00059961305 в частині, від 26.07.2019 № 00059951305 в частині,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі – відповідач, ГУ ДПС у Миколаївській області, податковий/контролюючий орган), в якому просив суд скасувати:

1) податкове повідомлення – рішення від 26.07.2019 № 00059961305 про визначення податкового зобов`язання податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 840 388,16 грн. та застосування штрафної санкцій в сумі 210 097,04 грн., всього на загальну суму 1 050 385,20 грн.;

2) податкове повідомлення – рішення від 26.07.2019 № 00059951305 про визначення податкового зобов`язання з військового збору в сумі 70 032.36 грн та застосування штрафної санкції в сумі 17 508,09 грн., всього на загальну суму 87 540,45 грн.;

3) рішення № 0002841305 від 26.07.2019 про застосування штрафних санкцій в сумі 19 588,86 грн. за донарахування органом доходів і зборів, або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;

4) вимогу про сплати боргу (недоїмки) від 26.07.2019 № Ф-78 на суму 110 803,64 грн.

В обґрунтування позову позивач вказав, що «ревізором незаконно зазначено, що платник податків занизив дохід, а саме в частині включення у витрати придбання путівки на санаторно-курортне лікування та туристичні послуги, які фактично не включаються у витрати, на що є підтвердження додаток № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість . Зазначені копії, що саме не було включено до складу витрат, були надані при відповіді на заперечення № 388/10-14-29-13-05-08 від 23.07.2019 та відповіді на скаргу №6058/6/99-00-08-05-04 від 18.10.2019 не визначено»

ІІ. Рух справи

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 позов задоволено повність, визнано протиправними та скасовано:

1) податкове повідомлення – рішення від 26.07.2019 № 00059961305 про визначення податкового зобов`язання податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 840 388,16 грн. та застосування штрафної санкцій в сумі 210 097,04 грн., всього на загальну суму 1 050 385, 20 грн.

2) податкове повідомлення – рішення від 26.07.2019 № 00059951305 про визначення податкового зобов`язання з військового збору в сумі 70 032,36 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 17 508,09 грн., всього на загальну суму 87 540,45 грн.

3) рішення № 0002841305 від 26.07.2019 про застосування штрафних санкцій в сумі 19 588,86 грн. за донарахування органом доходів і зборів, або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску,

4) вимогу про сплати боргу (недоїмки) від 26.07.2019 № Ф-78 на суму 110 803,64 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, серед іншого, вказав, що в акті перевірки відповідачем зазначено, що позивач включив витрати на придбання путівки на санаторно-курортне лікування та туристичні послуги, однак суд дійшов висновку, що вони не підлягають включенню, оскільки податковим органом не надано до суду доказів їх включення позивачем, а позивачем в свою чергу надано до суду додаток № 5 до податкової декларації, який підтверджує не включення цих витрат

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2020 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задоволено частково, скасовано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 по справі № 400/3894/19 та прийнято нову постанову про часткове задоволення позовних вимог, а саме:

1) скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.07.2019 № 00059961305 про визначення податкового зобов`язання податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в частині витрат на придбання путівки на санаторно-курортне лікування та туристичні послуги;

2) скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.07.2019 № 00059951305 в частині вирахованого військового збору з доходу фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в частині витрат на придбання путівки на санаторно-курортне лікування та туристичні послуги.

В решті позову відмовлено.

20.03.2026 Постановою Верховного Суду скасовано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2020 у справі № 400/3894/19 в частині задоволення позовних вимог про скасування:

податкового повідомлення-рішення від 26.07.2019 № 00059961305 про визначення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в частині витрат на придбання путівки на санаторно-курортне лікування та туристичні послуги;

податкового повідомлення-рішення від 26.07.2019 № 00059951305 в частині нарахованого військового збору з доходу фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в частині витрат на придбання путівки на санаторно-курортне лікування та туристичні послуги.

В цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова Верховного Суду, зокрема, обґрунтована тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог щодо витрат на придбання путівки на санаторно-курортне лікування та туристичні послуги передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи.

Так, в Постанові зазначено, що «суди попередніх інстанцій виходили з того, що дійсно такі витрати не підлягають включенню, однак податковим органом не надано до суду доказів їх включення позивачем. Разом з тим, позивачем надано до суду додаток №5 до податкової декларації, який підтверджує не включення цих витрат.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на те, що в матеріалах справи міститься платіжне доручення від 11.07.2017 № 10 (т. 11 а.с. 40), відповідно до якого позивачем, як фізичною особою-підприємцем перераховано кошти у розмірі 24220,00 грн., як повна оплата по рахунку за туристичні послуги, про що зазначено у призначені платежу. Також міститься корінець путівки № 004105 за період з 09.10.2019 по 27.10.2019 на ОСОБА_1 , в якій зазначено, що путівка підлягає повній оплаті, тобто у розмірі 100%, що залишилося поза увагою судів попередніх інстанцій.

При цьому, в матеріалах справи міститься книга доходів і витрат ФОП ОСОБА_1 (т. 11 а.с. 29-30), яка надана позивачем лише за період лютий – березень 2018 року, однак матеріали справи не містять копії такої книги за інші періоди, в яких позивачем були понесені витрати на вартість путівки на санаторно-курортне лікування та туристичні послуги, зокрема, червень 2017 року, липень 2017 року, травень 2018 року. Також матеріали справи не містять платіжних документів, на які податковий орган посилається в акті перевірки (т. 1 а.с. 59-60), як на підставу понесених витрат на вартість путівки на санаторно-курортне лікування та туристичні послуги, що свідчить те, що судами попередніх інстанцій в цій частині неповно встановлені обставини справи, оскільки не перевірено призначення платежу та хто саме був платником, оскільки не вжили заходів щодо їх витребування, як наслідок неправильно надали оцінку вказаним обставинам.

Судами попередніх інстанцій також не надана оцінка доводам податкового органу про те, що вартість путівки на санаторно-курортне лікування та туристичні послуги ФОП ОСОБА_1 було включено до складу витрат, що підтверджується даними книги обліку доходів і витрати Ф-10 та виписками з розрахункового документу, а також не перевірено додатки Ф2 до декларації про майновий стан та доходи позивача за 2017 та 2018 роки на предмет понесених витрат, зокрема, на вартість путівки на санаторно-курортне лікування та туристичні послуги, про що була звернута увага в акті перевірки».

Ухвалою від 07.04.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд прийняв справу до свого провадження, визначив розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 04.05.2026.

Суд відклав розгляд справи, призначений на 04.05.2026 на 25.05.2026 в зв`язку з неявкою представника позивача.

В судове засідання 25.05.2026 сторони не з`явились та заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Ухвалою від 25.05.2026 суд закрив підготовче провадження, призначив справу до розгляду по суті на 25.06.2026.

В зв`язку з надходженням до суду заяв сторін про розгляд справи без їх участі (від 25.06.20226, 13.07.2026) справу розглянуто в письмовому провадженні.

ІІІ. Виклад позицій учасників справи

У відзиві, який надійшов до суду під час нового розгляду справи, відповідач проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні з тих підстав, що документальною перевіркою було встановлено, що вартість путівки на санаторно-курортне лікування та туристичні послуги ПП Віденчуком було включено до складу витрат, що підтверджується даними книги обліку доходів і витрат ф. 10 та виписками з розрахункового рахунку. Відповідач зазначає, що ФОП на загальній системі оподаткування не має права включати до складу витрат, витрати не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою – підприємцем, основний вид діяльності «Вантажні перевезення». На стор. 23-27 акту перевірки наведено перелік витрат які слід виключити з суми витрат, оскільки вони не пов`язані з господарською діяльністю суб`єкта господарювання: а саме вартість путівок, 1. Санаторій «Трусковець» платіжне доручення від 01.02.2018 №104 загальна вартість 6600грн. номенклатура: путівка; 2. Санаторій «Трусковець» платіжне доручення від 01.03.2018 №140 загальна вартість 25620 грн. номенклатура: путівка. За даними декларації про доходи за 2018 рік валові витрати склали 23 107 102,487 грн. Розбіжність в сумі валових витрат за 2018 рік складає 2 892 472,22 грн. виникла за рахунок того, що до переліку витрат було віднесено витрати по придбанню запчастин та вартості путівок на відпочинок, що підтверджується платіжними дорученнями від 01.02.2018 №104 та від 01.03.2018 №140, а також даними книги обліку доходів і витрат ф. 10 та виписками з розрахункового рахунку.

У відповіді на відзив позивач виклав таку позицію. В Акті перевірки та у відзиві відповідача зазначено що позивач включає в витрати, придбання путівки на санаторно – курортне лікування та туристичні послуги. При запереченні на Акт перевірки Позивачем було зазначено та надано додатково копію з Головної книги Ф.10 за період травень - вересень 2017 року та січень – березень 2018 року, тобто саме той період у якому проводилася оплата. Ведення Ф.10 відбувається щоденно у відповідності до надходжень та витрат, тому і не копіювали всю книгу, а тільки певні сторінки. Придбання даної послуги у витрати не покладалася відповідно до наданих копій книги Ф. 10, а те що розрахункові операції за такі послуги проводилися з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_1 то це так дійсно було і це не заборонено законодавством. Ревізори ГУ ДПС України в Миколаївській області не досліджували ретельно витрати та не перевіряли Книгу Ф.10, у них в роботі були лише виписки банку та платіжні доручення. З цього і випливає, що інформація у Акті перевірки є недостовірною. У період перевірки ревізорам було надано всі наявні та затребувані первинні документи бухгалтерського обліку для проведення перевірки. Позивач наголошує, що придбані з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_1 путівки на санаторно - курортне лікування та туристичні послуги у витрати не вносилися, тому є підтвердження з Ф.10 та додаток Ф. 2 до декларації про майновий стан та доходи за 2017 та 2018 року.

Відповідач надав додаткові пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві.

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом

Головним управлінням ДФС у Миколаївській області проведена планова виїзна перевірка ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 14.03.2017 по 31.12.2018.

За результатами перевірки встановлені порушення, про що складено акт від 14.06.2019 №872/14-29-13-05/ НОМЕР_1 .

На підставі акті перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форма «Р» №00059961305 від 26.07.2019, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 1 050 485,20 грн., у т.ч. основний платіж - 840 388,16 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 210 097,04 грн.;

- форма «Р» №00059951305 від 26.07.2019, яким визначено грошове зобов`язання військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 87 540,45грн., у т.ч. основний платіж - 70 032,36 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 17 508,09 грн.;

- форма «ПС» №00059941305 від 26.07.2019, яким визначено грошове зобов`язання з адміністративного штрафу та інші санкції на загальну суму 170 грн., у т.ч. основний платіж 0 грн. та штрафні (фінансові) санкції 170 грн.;

- форма «ПС» №00059931305 від 26.07.2019, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами на загальну суму 510 грн., у т.ч. основний платіж 0 грн. та штрафні (фінансові) санкції 510 грн.;

- Вимога №Ф-78 від 26.07.2019, якою визначено грошове зобов`язання з ЄСВ на загальну суму 110 803,64 грн.; - Рішення №0002841305 від 26.07.2019, яким визначено грошове зобов`язання з ЄСВ на загальну суму 19 588,86 грн., в т.ч. основний платіж 0 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 19 588,86 грн.

Предметом нового розгляду справи №400/3894/19 є позовні вимоги про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень- рішень:

- форма «Р» №00059961305 від 26.07.2019, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 1 050 485,20 грн., у т.ч. основний платіж - 840 388,16 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 210 097,04 грн. ( про визначення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в частині витрат на придбання путівки на санаторно-курортне лікування та туристичні послуги);

- форма «Р» №00059951305 від 26.07.2019, яким визначено грошове зобов`язання військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 87 540,45грн., у т.ч. основний платіж - 70 032,36 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 17 508,09 грн. (в частині нарахованого військового збору з доходу фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в частині витрат на придбання путівки на санаторно-курортне лікування та туристичні послуги)

V. Джерела права

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначено нормами Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, у редакції, чинній на час спірних правовідносин, тут і далі в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Порядок справляння податку на доходи фізичних осіб визначений розділом ІV ПК України.

Статтею 177 цього розділу ПК України регламентовано правила оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 177.1. статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Своєю чергою пунктом 167.1 статті 167 ПК України встановлено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до пунктів 177.2., 177.3. статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

За змістом пункту 177.4. статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (пп. 177.4.1.);

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (пп. 177.4.2.);

- суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи підприємця (пп. 177.4.3.);

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп. 177.4.4.).

Відповідно до пп. 177.4.5. п. 177.1. статті 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця:

витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту;

документально не підтверджені витрати.

Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що тимчасово до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Положеннями підпунктів 1.1., 1.2 пункту 16-1 платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Відповідно до статті 162 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Згідно з абзацами 1, 3, 4 пункту 177.10. статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 р. за № 1686/24218) було затверджено Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі Порядок № 481, у редакції чинній на час спірних правовідносин).

Вказаний Наказ втратив чинність з 16.07.2021 на підставі Наказу Міністерства фінансів № 261 від 13.05.2021.

Пунктом 1 Порядку № 481 було визначено, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу ІV Податкового кодексу України (далі - Кодекс) фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Книга ведеться за вибором платника податку в паперовому або електронному вигляді (пункт 2 Порядку № 481).

Відповідно до ст. 176.1 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані: а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

На виконання цих приписів Наказом Міністерства фінансів України 23.06.2017 № 591 затверджено Порядок ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.

Відповідно до п. 1 цей Порядок поширюється на фізичних осіб – платників податків (далі – платники податків), які отримують доходи та відповідно до розділу IV Податкового кодексу України (далі – Кодекс) зобов`язані подавати податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – декларація) та/або мають право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку, крім осіб, які перебувають на податковому обліку як самозайняті особи.

Зазначений Порядок розроблено відповідно до положень Кодексу, згідно з підпунктом «а» пункту 176.1 статті 176 розділу IV якого платники податків ведуть облік у Книзі обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу (далі – Книга обліку) (пункт 2).

Пунктом 3 Порядку передбачено, що підрахунки відображених у Книзі обліку даних проводяться для цілей заповнення декларації (коли згідно з нормами Кодексу таке подання є обов`язковим та/або платники податків мають право подати таку декларацію з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку за наслідками звітного податкового року з урахуванням положень статті 166 розділу IV Кодексу).

VІ. Оцінка суду

На підстав наданих сторонами доказів, в тому числі і під час нового розгляду справи, суд встановив, що позивачем як фізичною особою-підприємцем було здійснено оплату вартості путівки на користь Санаторію «Трускавець», що підтверджується платіжним дорученням від 01.02.2018 №104 на суму 6600грн; платіжним дорученням від 01.03.2018 №140 на суму 25620 грн (.т.14, а.с. 68-68).

Це факт сторонами не заперечується.

Також, між сторонами не є спірним, що правові підстави для включення зазначених витрат на оплату вартості путівки на санаторно-курортне лікування до складу витрат, які є пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця і впливають на визначення об`єкту оподаткування відповідно до пунктів 177.2., 177.3. статті 177 ПК України як чистого оподатковуваного доходу, відсутні.

Натомість, спірними є обставини, чи було позивачем фактично включено зазначені витрати до складу витрат при визначенні об`єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військового збору за 2018 рік чи ні.

За сторінках 23-33 акту перевірки, висновки якого стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, наведено перелік витрат, які слід виключити з суми витрат за 2017, 2018 роки, оскільки вони не пов`язані з господарською діяльністю суб`єкта господарювання, серед яких витрати 2018 року на оплату вартості путівки (платіжні доручення № 104 від 01.02.20218, № 140 від 01.03.2018). При цьому, посилання на необхідність виключення зі складу витрат за 2017 рік сум, сплачених за туристичні послуги, акт не містить.

У відзиві, який надійшов до суду під час нового розгляду справи, контролюючий орган стверджував, що безпідставне включення позивачем зазначених витрат до таких, що пов`язані з господарською діяльністю, підтверджується вказаними платіжними долученнями і книгою обліку доходів і витрат позивача.

Водночас, позивач, не заперечуючи, що оплата була здійснена позивачем як фізичною особою-підприємцем, наполягає, що ці витрати не відображались в книзі обліку доходів і витрат і не вплинули на об`єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військового збору за 2017, 2018 роки.

Оцінюючи доводи сторін в цій частині, суд зазначає, що об`єкт оподаткування задекларований позивачем в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік; розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору міститься в додатку Ф» до цієї декларації (т.14, а.с. 25).

Так, позивачем задекларовано вартість документально-підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, в таких розмірах: вартість придбаних товаро-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції – 21311924,71 грн; витрати на оплату праці – 965596,39 грн; інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг – 829581,38 грн.

Зазначені показники узгоджуються з витратами, відображеними позивачем у книзі обліку доходів і витрат за 2018 рік (т.14, а.с. 110), що відповідає вимогам п. 3 Порядку

ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.

Отже, оскільки показники витрат, зазначені в декларації про майновий стан і доходи, на підставі яких визначено податкові зобов`язання позивача, відповідають сумам витрат, зазначеним в книзі обліку доходів і витрат, вбачається, що лише внесені позивачем до книги обліку доходів і витрат витрати є такими, що вплинули на об`єкт оподаткування за 2018 рік.

Дослідивши книгу обліку доходів і витрат позивача з цієї позиції, судом не встановлено, що витрати на оплату вартості санаторно-курортного лікування включено до розділу «Витрати, пов`язані з господарською діяльністю або провадженням незалежної професійної діяльності».

Так, відомості про витрати, пов`язані зі сплатою за платіжними дорученнями №104, № 140, не відображені ні в дати здійснення таких витрат (01.02.2018, 01.03.2018), ні в будь-які інші дати заповнення книги обліку доходів і витрат за 2018 рік (т.14, а.с. 83-110).

Суд звертає увагу, що відповідач, в спростування позову в цій частині, посилається на відомості книги обліку доходів і витрат, проте не зазначає, на якому саме аркуш цієї книги позивач вказав витрати на оплату вартості путівки, що в подальшому призвело до необґрунтованого заниження об`єкту оподаткування.

За таких обставин, суд висновує, що, хоча позивач і здійснив оплату вартості путівки як фізична особа-підприємець, це не вплинуло на визначення об`єкта оподаткування податком на доходи з фізичних осіб, військового збору, задекларованих позивачем за 2018 рік, оскільки матеріали справи не підтверджують, що позивач включив зазначені витрати до складу витрат, пов`язаних з господарською діяльністю або провадженням незалежної професійної діяльності.

Також, на виконання вказівок Верховного Суду, викладених в постанові по цій справі від 20.03.2026, суд дослідив відомості книги обліку доходів і витрат позивача за 2017 рік (т.14, а.с. 70-82) і не встановив включення позивачем до складу витрат вартості сплачених за платіжним дорученням № 10 від 11.07.2017 (т.11, а.с. 40) туристичних послуг в сумі 24220,00.

При цьому, підсумок розміру витрат, включених до Книги обліку доходів і витрат в 2017 році (т.14, а.с. 82), відповідає витратам, вказаним в додатку Ф2 до декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік (.14, а.с. 24).

Отже, суд не має підстав для висновку, що позивачем було порушено приписи Податкового кодексу України щодо розрахунку об`єкту оподаткування податком на доходим фізичних осіб, військового збору за 2017 рік.

Суд повторює, що належних доказів включення позивачем до складу витрат вартості путівки і туристичних послуг відповідачем не наведено. Посилання на книгу обліку доходів і витрат носить загальний характер і в ході розгляду справи не підтверджено.

З огляду на викладене, оскільки позивачем вірно визначено загальний оподаткований дохід відповідно до положень статті 177 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення №00059961305 від 26.07.2019, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в частині витрат на придбання путівки на санаторно-курортне лікування та туристичні послуги, податкове повідомлення-рішення №00059951305 від 26.07.2019, яким визначено грошове зобов`язання військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в частині нарахованого військового збору з доходу фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в частині витрат на придбання путівки на санаторно-курортне лікування та туристичні послуги є протиправними та підлягають скасуванню.

VІI. Висновки суду

У відповідності до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність оскаржених рішень в частині, яка є об`єктом розгляду в цій справі, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, підтверджується належними та допустимими доказами, а тому підлягають до задоволення.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 ЄДРПОУ 44104027) про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 26.07.2019 № 00059961305 про визначення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в частині витрат на придбання путівки на санаторно-курортне лікування та туристичні послуги; податкового повідомлення-рішення від 26.07.2019 № 00059951305 в частині нарахованого військового збору з доходу фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в частині витрат на придбання путівки на санаторно-курортне лікування та туристичні послуги - задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.07.2019 року № 00059961305 про визначення податкового зобов`язання податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в частині витрат на придбання путівки на санаторно-курортне лікування та туристичні послуги.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.07.2019 року № 00059951305 в частині на рахованого військового збору з доходу фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в частині витрат на придбання путівки на санаторно-курортне лікування та туристичні послуги.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко