Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №400/4086/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 р.№ 400/4086/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , у якій просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 (батьку зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 ) за період з березня 2022 року по квітень 2025 року в повному обсязі;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) батьку зниклого безвісти ОСОБА_2 , згідно з пунктом 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII в повному обсязі за період з березня 2022 року по квітень 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає що він є батьком військовослужбовця ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 ).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (далі-Відповідач) від 31.08.2017 №202 ОСОБА_2 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у званні старший матрос на посаду стрільця групи охорони військової частини.

Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.12.2021 №262 стрілець-помічник гранатометника відділення охорони взводу охорони роти охорони старший матрос ОСОБА_2 був відряджений до військової частини НОМЕР_5 для виконання бойових та інших завдань в зоні проведення Операції об?єднаних сил, що також підтверджується посвідченням про відрядження від 15.11.2021№557, яке додається.

Згідно з наказом командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 17.11.2021 №300 старший матрос ОСОБА_2 прибув до складу сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій і Луганській областях, з метою виконання службових (бойових) завдань в оперативно-тактичному угрупуванні « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Згідно сповіщення від 10.06.2022 №46/2/2022 старший матрос ОСОБА_2 , стрілець-помічник гранатометника відділення охорони взводу охорони роти охорони вч НОМЕР_1 при виконанні військового обов`язку зник безвісті 16 березня 2022 року.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.05.2022 №21-адм призначене службове розслідування за фактом встановлення місцезнаходження ОСОБА_2 .

Актом службового розслідування проведеного вч НОМЕР_1 встановлено, що на час проведення вказаного розслідування ОСОБА_2 у військовій частині НОМЕР_1 відсутній, фактичне його місце перебування невідоме, організація проведення будь-яких розшукових заходів не є можливою через тимчасову окупацію м. Маріуполя Донецької області.

Відтак, прийнято рішення вважати ОСОБА_2 таким, що зник безвісті внаслідок виконання обов?язків військової служби в умовах збройної агресії з боку ЗС РФ.

Рішенням суду від 01.04.2025 року у справі №487/9024/24 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 оголошено померлим під час виконання військового обов?язку по захисту держави Україна, датою смерті зазначено 16.03.2022 року.

На підставі вищевказаного рішення суду, Інгульським відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було внесено відповідний запис, про що свідчить свідоцтво про смерть від 30.05.2025 року серії НОМЕР_6 , що додається.

В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.07.2022 №156 було вирішено, що грошове забезпечення та всі належні одноразові виплати ОСОБА_2 виплачувати позивачу.

З Довідки про основні та додаткові види грошового забезпечення №470/2/493 від 25.03.2025, виданою відповідачем, позивач дізнався про те, що грошове забезпечення його сина (за період у статусі зниклого безвісті) нараховувалось та виплачувалось з порушенням норм чинного законодавства України, звернувся до суду за захистом порушених прав.

Суд ухвалою від 20.04.2026 року відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.

Відповідач надавав суду відзив та заперечення у яких виклав наступні мотиви та клопотання: відповідач просив суд позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду. У разі розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити в її задоволенні в повному обсязі. Зупинити провадження у справі у зв`язку із перебуванням відповідача у складі Збройних Сил України під час воєнного стану».

Обґрунтування Відповідача щодо пропуску строку звернення до суду: «Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду... Уважно вивчивши зміст позовної заяви, відповідач вважає позов незаконним і необґрунтованим... За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Застосовуючи означені підходи при вирішенні цієї справи, слід зазначити, що спірний період з 19 липня 2022 року по 30 квітня 2025 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 Кодексу законів про працю України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

З 05 травня 2025 року, тобто після видачі наказу командира військової частини НОМЕР_1 про виключення ОСОБА_2 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з оголошенням його померлим з 16 березня 2022 року, позивач мав реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав та інтересів... Відповідно до вимог ч. 1 ст. 122 КАС України позовна заява бути подана позивачем з 05.05.2025 року, тобто до 05.08.2025 року, а оскільки з даним позовом позивач звернувся 16.04.2026 року, то строк звернення до суду був пропущений... Отже, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 пропустив строк звернення до адміністративного суду».

Обґрунтування Відповідача по суті вимог та виплат: «Щодо вимог зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 ... Згідно з положеннями Порядку № 884, виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення у полон або зникнення безвісти... Наказ командира військової частини про виплату грошового забезпечення приймається протягом 15 днів з дня подання заяви... Відповідачем лише було зауважено, що позивач не надавав разом з позовною заявою жодних доказів подання заяви з метою отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень. Дане зауваження відповідача відповідає матеріалам справи та не направлене на введення суду в оману.Позивач не надав жодних доказів подання такої заяви з метою отримання додаткової винагороди. Позивачем не доведено факт звернення із відповідною заявою. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази».

Обґрунтування відповідача щодо зупинення провадження та витрат на правову допомогу: «Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі... З 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією... в Україні введено воєнний стан... Військова частина НОМЕР_1 залучена до виконання завдань з забезпечення обороноздатності держави і відсічі збройної агресії... Вказані обставини значно звужують можливість військової частини НОМЕР_1 повноцінно реалізовувати свої права у даному судовому процесі. Щодо обґрунтування витрат на правничу допомогу. Не надання позивачем належних доказів та обґрунтування понесених витрат наразі позбавляє відповідача можливості надати свої заперечення у встановленому чинним законом порядку.

У відповіді на відзив 12.05.2026 представник позивача зазначила наступні заперечення проти аргументів Відповідача: « 1. Щодо тверджень відповідача стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду: Позивач не знав і не міг знати про те, що грошове забезпечення нараховувалося не в повному обсязі, а отже не мав об`єктивної можливості достеменно встановити факт ненарахування та невиплати всіх належних сум до моменту отримання ним Довідки про основні та додаткові види грошового забезпечення № 470/2/493 від 25.03.2025, виданою Відповідачем. Так, вважаємо, що строки Позивачем не пропущено та починають обчислюватися із 25.03.2026 р. (з моменту отримання Позивачем вищевказаної Довідки)».

« 2. Щодо тверджень відповідача про відсутність звернення позивачем із заявою про нарахування грошового забезпечення: відповідач у своєму відзиві стверджує, що позивач не звертався із відповідною заявою про нарахування йому належного грошового забезпечення. Проте, це твердження є хибним та таким, що вводить суд в оману. Відповідно до доданого позивачем до позовної заяви витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2022 року № 156, позивач звернувся із заявою з вхідним № 565 від 30.06.2022 року про виплату йому належного грошового забезпечення зниклого безвісти сина - ОСОБА_2 . Позивачем ще у 2022 році були вжиті всі необхідні заходи для реалізації свого права, про що Відповідачу було достеменно відомо. Відтак, твердження відповідача про передчасність та необґрунтованість позову також є хибними, оскільки єдиним способом відновлення порушеного права для позивача є звернення до суду із позовною заявою».

« 4. Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі: Військова частина НОМЕР_1 будучи суб`єктом владних повноважень здійснює свою діяльність, а також має представника у справі та реалізує свої процесуальні права, що підтверджується зокрема поданням відзиву у даній справі. Клопотання Відповідача є необґрунтованим, оскільки сам по собі факт перебування у складі Збройних Сил не є безумовною підставою для зупинення провадження у справі».

« 5. Щодо обґрунтування витрат на правничу допомогу: заперечення відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу є безпідставними... Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів...

Належні докази та обґрунтування понесених позивачем витрат на правничу допомогу будуть надані суду у встановленому чинним законодавством порядку.

Дослідивши матеріали справи, письмові докази та оцінивши наведені сторонами аргументи у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини:

ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді стрільця-помічника гранатометника відділення охорони взводу охорони роти охорони (наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 31.08.2017 № 202).

Відповідно до наказу командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 15.12.2021 № 262 старшого матроса ОСОБА_2 було відряджено до військової частини НОМЕР_5 для виконання бойових завдань у зоні проведення Операції об`єднаних сил (ООС) в Донецькій та Луганській областях.

З 16 березня 2022 року під час виконання бойових завдань із забезпечення оборони України в м. Маріуполь Донецької області старший матрос ОСОБА_2 зник безвісти, що підтверджується Актом службового розслідування в/ч НОМЕР_1 від 28.05.2022 № 21-адм, Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 02.06.2022 № 34 та сповіщенням від 10.06.2022 № 46/2/2022.

Позивач ОСОБА_1 є батьком військовослужбовця ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 .

30 червня 2022 року позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із заявою (зареєстрованою за вх. № 565) про виплату йому як батьку грошового забезпечення зниклого безвісти сина ОСОБА_2 .

Незважаючи на це, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.07.2022 № 156 було вирішено виплати припинити/здійснити з розрахунками лише по 01.07.2022 року.

Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 01.04.2025 у справі № 487/9024/24, яке набрало законної сили, оголошено померлим військовослужбовця ОСОБА_2 , датою смерті визначено ІНФОРМАЦІЯ_3 . На підставі цього рішення 30.05.2025 Інгульським відділом ДРАЦС складено актовий запис про смерть № 2925 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_7 ).

25 березня 2025 року відповідач видав позивачу Довідку № 470/2/493 про основні та додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_2 , із якої позивач дізнався про повний обсяг та складові ненарахованого та невиплаченого грошового забезпечення за період з березня 2022 року по квітень 2025 року., з яким не погодився та звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи обґрунтованість процесуальних клопотань відповідача та спірних правовідносин по суті, суд виходить з наступного:

Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. При застосуванні цієї норми суд враховує устояну правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 09.11.2022 у справі № 200/2220/22-а, від 26.01.2023 у справі № 480/8261/21 та від 16.11.2023 у справі № 160/12398/22. Верховний Суд наголосив, що інститут зупинення провадження спрямований на захист прав військовослужбовців-громадян, які безпосередньо приймають участь у захисті Батьківщини і не можуть процесуально реалізовувати свої права у суді. Ця норма не має застосовуватися автоматично до військових частин як суб`єктів владних повноважень, які мають можливість та реалізують процесуальне представництво через штатно уповноважених осіб. Оскільки Військова частина НОМЕР_1 активно реалізує свої процесуальні права (надала деталізований відзив, заперечення та клопотання), зупинення провадження у справі призведе до протиправного затягування розгляду та порушення права Позивача на доступ до суду у розумний строк (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Відтак клопотання про зупинення провадження підлягає залишенню без задоволення.

Щодо клопотання Відповідача про залишення позову без розгляду (пропуск строку звернення): Відповідач стверджує про пропуск Позивачем тримісячного строку обращения до суду (ст. 122 КАС України, ст. 233 КЗпП України). Верховний Суд у постановах Великої Палати від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22, від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21 та постановах від 21.03.2024 у справі № 380/14039/22 сформував правовий висновок: перебіг строку звернення до суду з вимогами про стягнення належних військовослужбовцю або членам його сім`ї виплат розпочинається з дня, коли особа отримала письмовий документ із деталізованим розрахунком нарахованих та невиплачених сум. До отримання такого документа особа не володіє повним обсягом інформації про порушення свого права. Оскільки конкретизовані суми ненарахованого та невиплаченого грошового забезпечення син Позивача за період з березня 2022 року по квітень 2025 року було зафіксовано у Довідці Відповідача від 25.03.2025 № 470/2/493, звернувшись до суду 16.04.2026, Позивач діяв у межах визначених законних строків. Тому клопотання Відповідача про залишення позову без розгляду підлягає відхиленню.

Згідно зі ст. 17 та ст. 19 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України, та членів їх сімей.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі — Закон № 2011-XII).

Відповідно до абзацу першого пункту 6 статті 9 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інших видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Абзацом другим пункту 6 статті 9 Закону № 2011-XII імперативно встановлено, що грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності — повнолітнім дітям, або законним представникам неповнолітніх дітей, або батькам військовослужбовців.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення членам сімей зниклих безвісти військовослужбовців визначено Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (далі — Порядок № 884).

За змістом вказаних норм обов`язок щодо збереження та виплати грошового забезпечення військовослужбовця, який зник безвісти під час захисту Батьківщини, покладається безпосередньо на військову частину та виплачується членам його сім`ї (зокрема батькові) до моменту виключення військовослужбовця зі списків особистого складу у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду про оголошення померлим.

Судом встановлено, що позивач (батько) 30.06.2022 звернувся до командира в/ч НОМЕР_1 із відповідною заявою вх. № 565, реалізувавши своє право на виплати. Видання відповідачем наказу № 156 від 01.07.2022 про припинення нарахування та виплати грошового забезпечення у період, коли ОСОБА_2 мав статус зниклого безвісти (до набрання чинності рішенням суду від 01.04.2025 про оголошення померлим), є протиправною бездіяльністю та дією відповідача.

Частиною 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. У відповідності до частин 2-4 статті 9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Крім того, Постановою Кабінету міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» передбачено виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн для військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (крім тих, що здалися добровільно).

Відповідно до частини 6 статті 9 Закону № 2011-ХІІ (в редакції станом на час зникнення безвісти сина Позивача) за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Водночас, Законом України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 3995-ІХ від 08.10.2024 (далі - Закон № 3995-ІХ) щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» (набрав чинності з 20.01.2015, введено в дію 01.02.2025) пункт 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в такій редакції: «За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п`ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.».

Також на виконання положень абзацу восьмого пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 15.04.2025 № 449, якою вніс зміни, зокрема у постанову Кабінету Міністрів України « Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти» від 30.11.2016 № 884 (далі - Порядок № 884, в редакції постанови від 15.04.2025 № 449), виклавши Порядок № 884 у новій редакції.

Згідно з пунктами 1 та 2 Порядку № 884 цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки, розвідувального органу Міноборони, розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти (далі - військовослужбовці), особі (особам), визначеній (визначеним) військовослужбовцем в особистому розпорядженні, складеному на випадок захоплення в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, про виплату грошового забезпечення особі (особам) за його вибором із зазначенням розмірів часток таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону), та особам, зазначеним в абзацах четвертому і п`ятому пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі -визначені особи).

За військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Пунктом 6 Порядку №884, серед іншого, визначено, що виплата грошового забезпечення здійснюється:

особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями;

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені);

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.

У разі неподання визначеними особами заяв про виплату належне не виплачене грошове забезпечення визначеним особам та військовослужбовцям: виплачується військовослужбовцям з дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах; включається до складу спадщини з дати складення актового запису про смерть.

Закон України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» (далі- Закон № 3995-ІХ) був прийнятий з метою удосконалення норми та порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих в нейтральних державах або безвісно відсутніх, членам їх сімей, з урахуванням численних запитів від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, народних депутатів України, командирів військових частин та особисто від членів сімей військовослужбовців.

Згідно з пояснювальною запискою до проекту вказаного закону, його розроблено на виконання доручення Віце-прем`єр міністра України - Міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 13.10.2023 № 8785/8/1-23, оскільки норма щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих в нейтральних державах або безвісно відсутніх, членам їх сімей була неефективною, зокрема у визначеному колі членів сімей та чинного порядку черговості отримання ними грошового забезпечення. Оскільки, коло членів сімей військовослужбовця у діючій раніше редакції Закону обумовлює ситуацію, коли батьки та інші особи, основне джерело спільних доходів у яких, - грошове забезпечення військовослужбовця та які потребують його захисту, втрачають право на отримання зазначеного грошового забезпечення, а сам військовослужбовець, повернувшись із полону, залишається без необхідних засобів для відновлення, реабілітації та інколи з боргами (комунальні послуги, орендна плата).

З наведених норм законодавства також вбачається, що після повернення, зниклий безвісти військовослужбовець, зберігає за собою належне йому грошове забезпечення, яке він набув, виконуючи конституційний обов`язок із захисту Батьківщини, надважкі завдання із відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, захисту суверенітету та територіальної цілісності України.

Водночас, родичі та сім`я військовослужбовця зберігають за собою право на спадщину збережених на рахунках військовослужбовця грошових коштів у разі визнання його загиблим.

Слід зазначити, що до внесення змін до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 08 жовтня 2024 року військовослужбовцю такого права на особисте розпорядження надано законодавством не було, тому військовослужбовець не є таким, що згідно п. 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не скористався своїм правом на особисте розпорядження.

Враховуючи вищесказане, внесення змін до зазначеного закону вводиться в дію після його прийняття та застосовуються до тих осіб, які скористалися або мали право, але не скористалися можливістю скласти особисте розпорядження, а також тих осіб, які мають право на грошове забезпечення та подали пакет документів (заяву) після набрання чинності внесення змін до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто після 08 жовтня 2024 року (а також тих, хто подав пакет документів до набрання чинності внесення змін до закону, але їх заява була опрацьована вже після набрання чинності внесених змін до закону).

Отже, внесення змін до зазначеного закону вводиться в дію після його прийняття та застосовується до тих осіб, які скористалися або мали право, але не скористалися можливістю скласти особисте розпорядження.

Разом з тим, згідно з загальновизнаними принципами права, зокрема принципом правової визначеності, зміни до законодавства не можуть мати зворотної дії в часі, якщо інше прямо не передбачено законом і якщо такі зміни звужують обсяг прав чи гарантій особи.

Конституція України (ст. 58) прямо забороняє зворотну дію законів, які погіршують становище особи. Закон №3995-ІХ встановлює нові правила, що звужують обсяг прав осіб, які раніше мали право на грошове забезпечення. Застосування таких правил до вже існуючих правовідносин прямо суперечить цьому принципу.

Крім того, в силу юридичної природи грошового забезпечення як постійної виплати за виконання військовослужбовцем своїх обов`язків, підстави для зміни порядку його виплати особам, які вже набули права на такі кошти, повинні бути належним чином обґрунтовані та відповідати принципам справедливості, задля недопущення дискримінації та забезпечення легітимних очікувань громадян.

Застосування нової редакції статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що діє з 01.02.2025 року, до правовідносин, які виникли до цієї дати, є неправомірним.

Права позивача на отримання грошового забезпечення відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення правовідносин, не можуть бути звужені зворотною дією нового нормативного акта.

Суд на підставі вищевказаного вважає, що бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка проявляється у не нарахуванні та невиплаті грошового забезпечення та інших належних виплат позивачу є неправомірною та прямо суперечить нормам чинного законодавства на момент зникнення безвісті сина позивача ( ОСОБА_2 ).

Зазначена позиція повністю узгоджується з правовими висновками Верховного Суду:

У постанові Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 240/1220/20 наголошено, що право членів сім`ї на отримання грошового забезпечення військовослужбовця, який зник безвісти, є абсолютним соціальним правом і зберігається на весь період до моменту юридичного визнання померлим.

У постанові Верховного Суду від 20.07.2023 у справі № 320/6817/21 вказано, що самовільне припинення військовою частиною нарахування складових грошового забезпечення зниклого безвісти бійця суперечить ст. 9 Закону № 2011-XII та Порядку № 884.

У постановах Верховного Суду від 14.12.2023 у справі №160/11232/22 та від 18.04.2024 у справі №380/16542/23 підкреслено, що подана первинна заява члена сім`ї є належною підставою для виплати усіх видів грошового забезпечення та додаткових винагород до дня набрання чинності рішенням суду про оголошення померлим.

Твердження відповідача про відсутність заяви позивача на виплату додаткової винагороди до 100000 грн спростовуються матеріалами справи, оскільки позивач подав заяву вх. №565 від 30.06.2022, а проведення повного нарахування та виплати складових грошового забезпечення за ст. 9 Закону № 2011-XII є обов`язком відповідача.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності своєї поведінки покладається на відповідача.

Відповідач належних та допустимих доказів правомірності припинення виплат не надав.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат: Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) задовольнити.

2.Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення батьку зниклого безвісти військовослужбовця старшого матроса ОСОБА_2 за період з березня 2022 року по квітень 2025 року включно.

3.Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) батьку зниклого безвісти військовослужбовця старшого матроса ОСОБА_2 грошове забезпечення відповідно до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 884 за період з березня 2022 року по квітень 2025 року включно.

4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати в розмірі 1064,96 грн.

5. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Величко