Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №400/2364/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 р.№ 400/2364/26

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, просп. Соборний, 126А,м. Олександрія,Олександрійський р-н, Кіровоградська обл.,28008, пл. Соборна, 3,м. Слов`янськ,Краматорський р-н, Донецька обл.,84122

провизнання протиправним та скасування рішення від 17.02.2026 року № 143150010543; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Донецькій області від 17.02.2026 №143150010543 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії по інвалідності; 2) зобов`язати Головне управління ПФУ в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 25.03.1994 року по 16.08.1996 року; 3) зобов`язати Головного управління ПФУ в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.02.2026 про призначення пенсії по інвалідності відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" .

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що 21.02.2024 йому встановлено другу групу інвалідності за загальним захворюванням, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії №514740. 25.02.2026 позивач звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", однак рішенням Головного управління ПФУ в Донецькій області від 17.02.2026 №143150010543 відмовлено йому у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного стажу, не зарахувавши при цьому періоди його трудової діяльності, зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 від 25.03.1994, з 25.03.1994 по 16.08.1996, оскільки назва підприємства прийому на роботу (Єланівська Райагропромтехніка), не відповідає назві на печатці звільнення (Відкрите акціонерне товариство Єланівська Агропромтехніка Миколаської області). Запис про перейменування відсутній, що є порушенням п. 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58. Позивач не погоджується з даним рішенням, вважає його протиправним, оскільки в нього достатньо страхового стажу для призначення пенсії по інвалідності. Відповідачем не враховано, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. На переконання позивача, необґрунтоване неврахування зазначених у трудовій книжці періодів його роботи до страхового стажу суперечить нормам пенсійного законодавства та порушує його право на належний соціальний захист.

Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. В письмовому відзиві обгрунтував свою позицію тим, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного стажу. Підтверджений належними документами страховий стаж позивача становить 9 років 5 місяців 25 днів, що є недостатнім для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При цьому, відповідач зазначив про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу періоду з 25.03.1994 по 16.08.1996, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.03.1994, оскільки назва підприємства прийому на роботу (Єланівська Райагропромтехніка), не відповідає назві на печатці звільнення (Відкрите акціонерне товариство Єланівська Агропромтехніка Миколаської області). Запис про перейменування відсутній, що є порушенням п. 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.

На підставі матеріалів справи суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №514740 від 21.02.2024 є особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання до встановленого строку - 01.02.2027 року.

17.02.2026 позивач звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058- IV (далі- Закон №1058).

Рішенням Головного управління ПФУ в Донецькій області №143150010543 від 17.02.2026 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж обраховано - 09 років 5 місяців 25 днів. При цьому, до страхового стажу позивача не були враховані періоди трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.03.1994, з 25.03.1994 по 16.08.1996, оскільки назва підприємства прийому на роботу (Єланівська Райагропромтехніка), не відповідає назві на печатці звільнення (Відкрите акціонерне товариство Єланівська Агропромтехніка Миколаської області). Запис про перейменування відсутній, що є порушенням п. 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.

Не погоджуючись з цим, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначені Законом України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон № 1788) та Законом України від 09.07.2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.

Судом встановлено, що у трудовій книжці НОМЕР_1 від 25.03.1994 наявні записи №1 від 25.03.1994 про прийняття шофером 3-го класу до Єланівської Райагропромтехніки згідно наказу №1 від 25.03.1994, запис № 2 від 16.08.1996 про звільнення за власним бажанням згідно наказу №31 .

Так, у записі про прийом на роботу міститься назва підприємства Єланівська Райагропромтехніка, а запис про звільнення міститься печатку Відкритого акціонерного товариства Єланівська Агропромтехніка Миколаївської області. Запис про перейменування відсутній.

Разом з цим, суд зазначає, що неповне заповнення трудової книжки та записів у ній не спростовує факту трудової діяльності позивача наведений вище період, а лише є неповним заповненням трудової книжки підприємством.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Європейський суд з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, рішення від 20.10.2011 року) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці або довідках. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.

З наведеного випливає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань про зарахування стажу) за недоліки оформлення трудової книжки, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства.

Також суд не вбачає фактів подання позивачем документів, які містять недостовірні відомості та/або інших зловживань з його боку. Крім того, суд враховує, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні, позивач не може надати будь-які інші документи, окрім наданих, для підтвердження трудової діяльності.

За таких обставин, позивачу протиправно не враховано до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.03.1996 року з 25.03.1994 по 16.08.1996.

В цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо призначення пенсії, то суд виходить з наступного.

Статтею 30 Закону №1058 встановлено, що пенсія по інвалідності призначається у разі встановлення особі інвалідності, за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Відповідно до ст. 32 Закону №1058, особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років; від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років.

Наведена вище норма ч. 1 ст. 32 Закону №105 встановлює альтернативний підхід щодо наявності страхового стажу у особи з інвалідністю : 1) за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або 2) на день звернення за пенсією.

Згідно Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №514740 позивачу встановлено інвалідність ІІ групи 21.02.2024 у віці 48 років. У віці 48 років для призначення пенсії по інвалідності необхідним є наявність страхового стажу 11 років.

Разом з цим, позивач звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії 09.02.2026 у віці 50 років. У віці 50 років для призначення пенсії по інвалідності необхідним є наявність страхового стажу 12 років.

Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі №240/4894/23 зазначив про те, що загальноприйнято вважати, що принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи.

Цей принцип також часто відомий як "in dubio pro persona" або "in dubio pro homine" (латинською мовою), що означає "у вагомих сумнівах - на користь людини".

Важливо також відзначити, що принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.

Суд вбачає, що застосування альтернативного підходу щодо встановлення наявності страхового стажу на час призначення пенсії є необхідним в даному випадку, оскільки його не застосування може призвести до порушення прав позивача на належний соціальний захист, гарантований ст. 46 Конституції України.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, на момент встановлення інвалідності позивачу виповнилось 48 років, він є особою з інвалідністю ІІ групи та має страховий стаж 11 років 10 місяців 18 днів (згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 та з урахуванням зарахованих відповідачем 9 років 5 місяці 25 днів), що є цілком достатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 32 Закону 1058.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності;

Оскільки позивач звернувся до Пенсійного фонду поза межами тримісячного строку, то з врахуванням наведеної вище норми пенсія йому повинна бути призначена з дати звернення , тобто з 09.02.2026.

З урахуванням наведеного, з метою захисту порушених прав позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з 09.02.2026.

Позов задовольнити повністю.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги повністю, суд використовуючи повноваження передбачені ч.2 ст.9 КАС України, самостійно визначає формулювання резолютивної частини судового рішення, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

Судові витрати відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (просп. Соборний, 126А,м. Олександрія,Олександрійський р-н, Кіровоградська обл.,28008 13486010) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №143150010543 від 17.02.2026 року про відмову в призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_2 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пр-т Соборний, 126 А, Олександрія, Кіровоградська область, 28008, код ЄДРПОУ 13486010) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) періоди роботи згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 від 25.03.1994 та призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 09.02.2026 року.

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко