Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №380/10001/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 рокусправа № 380/10001/25 м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/10001/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії-

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу під час мобілізації;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 з військової служби особового складу Збройних сил України Військової частини НОМЕР_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що мобілізований ОСОБА_1 є внутрішньо-переміщеною особою з окупованої території Луганської області, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи та проживає в місті Києві.

Відповідно до військово-облікового документу за № 230920231320634500239 сформованого позивачем 15.04.2025 за допомогою електронного додатку «Резерв+», останній перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , військово-облікові дані уточнено 16.07.2024.

22.04.2025 о 19:30, з метою уточнення облікових даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних і резервістів, працівниками патрульної поліції позивача доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 , де останній протиправно утримувався, оскільки в порушення вимог «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024, з метою уточнення облікових даних групою оповіщення не оформлено та не вручено позивачу відповідної повістки, а також не проводилось його адміністративне затримання та доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки на підставі статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення зі складанням складається протоколу про адміністративне затримання.

22.04.2025 позивача направлено на проходження військово-лікарської комісії (ВЛК). Медичний огляд позивача військово-лікарською комісією в порушення вимог процедури проведено без відповідного огляду, шляхом проведення формального опитування. Більше того, жодні дані щодо стану здоров`я і придатності до військової служби останньому не надано.

29.04.2025 за результатами відомостей військово-облікового документу за № 230920231320634500239 сформованого позивачем він дізнався, що за результатами ВЛК від 24.04.2025 визнаний придатний до військової служби.

При проходженні ВЛК позивача не оглянуто профільними лікарями, незважаючи на те, що останній має ряд хронічних захворювань опорно-рухового апарату, артроз, важке ураження надколінника, внутрішньосуглобові ураження коліна. Позивача не оглядали усі лікарі, які повинні були проводити огляд, зокрема, відсутні огляди профільного фахівця (ортопеда - травматолога), який у зв`язку із захворюваннями позивача мав провести такий огляд, а сам проведений огляд був формальний та проходив в межах 2 годин одного дня.

Крім цього, ВЛК порушено процедуру проведення медичного огляду, враховуючи те, що позивачу перед оглядом не проводилося відповідні обстеження, взагалі не досліджено загальний аналіз крові, не визначено групу крові та резус-належність, не проводилося дослідження сечі, що не відповідає вимогам Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року № 402.

Також, комісією проігноровано копії медичних документів представлених позивачем, а саме: консультативні висновки невролога, ортопеда травматолога, протоколи проведених МРТ досліджень, ренгенологічних досліджень, не враховано виписки з медичних карт стаціонарного хворого.

22.04.2025 позивач невідкладно повідомив службових осіб ТЦК та Членів ВЛК повідомив про незгоду з висновком військово-лікарської комісії вказаного ТЦК та СП та наголосив щодо наміру оскаржувати даний висновок ВЛК.

Позивач вважає протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо ненадання копії висновку ВЛК та ненаправлення на контрольне обстеження, або на обстеження до ВЛК вищого рівня.

23.04.2025 з метою отримання відповідних медичних документів про проведення медичного обстеження та його результатів щодо позивача на адресу відповідача-1 скеровано адвокатський запит за № 01-вих/22042025АЗ. У відповіді відповідач -1 зазначив, що запитувана інформація відноситься до персональних даних позивача, а тому не може надаватися без згоди останнього.

Медичний огляд позивача проведено формально з порушенням встановленої процедури оскільки, медичні дослідження відносно позивача не здійснювались. Виключно після отримання всіх медичних документів та результатів проведених досліджень, що стосуються позивача, в ІНФОРМАЦІЯ_7 зобов`язана була прийняти остаточне відповідне рішення щодо визначення ступеню придатності позивача до військової служби.

В подальшому, без доведення до позивача змісту наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 про проведення мобілізаційних заходів щодо нього та вручення повістки на відправку, останнього 22.04.2025 протиправно доставлено до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_9 , з якого в цей же день направлено для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період до Військової частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 навчальний механізований полк НОМЕР_3 Навчального центру Національної академії Сухопутний військ України імені Петра Сагайдачного) - надалі відповідач-2 де на даний час позивач проходить відповідне навчання та військову підготовку.

25.04.2025, з метою отримання наказу про зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та військово-облікового документа щодо позивача, скеровано адвокатський запит за № 01-вих/22042025АЗ до відповідача-2. Відповідач-2 надав копію довідки ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_10 щодо придатності позивача до несення військової служби, копію наказу командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування до списків особового складу військової частини позивача з копією поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані відповідачем-1, копію карти обстеження та медичного огляду та копію військового квитка позивача.

Приписами п. 88 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 встановлено, що на основі результатів проведення медичного огляду та професійно-психологічного відбору резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (Центральному управлінні або регіональних органах СБУ чи відповідному підрозділі розвідувальних органів) під особистий підпис вручається повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Позивачу всупереч зазначеному «повістка на відправку» не вручалася під особистий підпис.

Пунктом 90 згаданого Порядку встановлено, що резервісти та військовозобов`язані, які отримали повістку щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби, прибувають у строк та місце, зазначені в повістці для відправлення до військової частини (установи).

Таким чином, дії відповідача-1 щодо мобілізації позивача до лав ЗСУ є протиправними та грубо порушують права останнього.

Таким чином, дії ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо мобілізації позивача до лав ЗСУ є протиправними та грубо порушують права останнього.

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_11 , відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що саме на військовозобов`язаного покладено обов`язок самостійно повідомити відповідний орган, в якому така особа стоїть на військовому обліку про наявність у неї підстав для відстрочки від призову на військову службу і надати документи, які це право підтверджують.

Право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

У відповідності до списків військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваних до військової частина НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_1 прибув до військової частини НОМЕР_1 .

Згідно із Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №119 від 24.04.2025 солдата ОСОБА_1 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_12 для проходження базової та фахової підготовки зараховано до списків особового складу, постановлено на всі види забезпечення, та призначено на посаду курсанта, шпк солдат (підстава Указ Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022, поіменний список ІНФОРМАЦІЯ_13 ).

Отже, з дня зарахування до списків особового складу військової частини військовозобов`язаний набуває статусу військовослужбовця.

Щодо виключення із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , припинення проходження військової служби за призивом та з інших питань.

Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2018 № і 153/2008; Інструкцією про організацію виконання Положення № 1153, затверджену наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170; Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України затвердженою наказом Міністра Оборони України від 15 вересня 2022 року № 280.

Водночас, такий вид військової адміністративної процедури як «виключення зі списків особового складу військової частини» можливий лише у окремих випадках, а саме: направлення військовослужбовця для проходження військової служби до інших військових формувань у тому числі за кордон (п. 10 Положення № 1153, абз.8 пп. 1 п.1.5 розділу І Інструкції № 170); звільнення з військової служби (п.34-37 Положення № 1153, п. 14.10 Інструкції № 170); на підставі вироку суду у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання (п.77 Положення № 1153, абз,2 п. 3.22 Інструкції № 170); зарахування військовослужбовця на навчання до військового навчального закладу (абз.6 п. 144 Положення № 1153, абз.9 п. 4.8 Інструкції № 170); смерті (загибелі) військовослужбовця або визнання безвісти відсутнім на підставі рішення суду про таке визнання (п.230, 247 Положення № 1153).

Означені вище випадки застосування процедури «виключення зі списків особового складу» показовим чином вказують на те, що виключити військовослужбовця зі списків військової частини можливо здійснити на підставі рішення суду лише: 1) про визнання безвісти відсутнім та 2) визнання винним у вчиненні кримінального правопорушення та засудження до позбавлення / обмеження волі та/або позбавлення військового звання. Інших підстав, де б рішення суду було підставою для виключення зі списків військової частини законодавство у сфері регулювання правовідносин проходження військової служби не містить.

Згідно з абзацом другим пункту 225 Положення № 1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону № 2232-ХІІ у військових званнях до майстер-сержанта (майстер- старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Пункт 233 Положення № 1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Відповідно до підпункту 3 пункту 225 Положення № 1153/2008 під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №179 від 21.06.2025 солдат ОСОБА_1 виключений із списків особового складу Військової частини та направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_4 .

Таким чином, Військова частини НОМЕР_1 не зможе прийняти рішення про звільнення солдата ОСОБА_1 , оскільки останній не являється військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 .

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 23.05.2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Судом встановлені наступні обставини:

Згідно із Довідкою військово-лікарської комісії за № 2025-0422-2012-0715-0 від 22.04.2025:

«солдат (запасу) ОСОБА_1 , 3250811171 01.01.1989

Проведено медичний огляд «ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_14 » 22.04.2025 р.

Діагноз (включаючи код. згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва)

ZОО.О

Опис діагнозу: Здоровий.

Па підставі статті графи II розкладу хвороб, графи 1,2, 3, 4, 5, 6. 7, 8. 9, 10, 11, 12ТДВ

Придатний до військової служби».

В справі також наявна копія картки обстеження та медичного огляду від 22.04.2025, діагноз «здоровий».

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірні дії щодо його мобілізації протиправним та таким, що не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.

Судом не враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірних дій з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

Згідно із ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Згідно із ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на час розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (в редакції на час вчинення спірних правовідносин) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно із ч. 1 ст. 22 цього ж Закону, громадяни зобов`язані:

проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 23 цього ж Закону, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані:

2) визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).

Згідно із ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції на час спірних правовідносин), захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Згідно із ст. 2 цього ж Закону, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно із п 1.2 гл. 1 розд. I Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 за № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Згідно із п. 2.1. гл. 2 розд. I цього ж Положення, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

Згідно із п. 3.1. гл. 3 розд. I цього ж Положення, вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов`язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за № 94/29962.

Згідно із п. 3.2. гл. 3 розд. I цього ж Положення, скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

Згідно із п. 3.3. гл. 3 розд. I цього ж Положення, скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_15 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

Згідно із п. 3.4. гл. 3 розд. I цього ж Положення, у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.

Таке рішення є обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.

У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду до іншої ВЛК, ніж та, постанова якої оскаржується.

У разі якщо штатна ВЛК визнає постанову позаштатної ВЛК обґрунтованою або визначає відсутність підстав для направлення заявника на повторний (контрольний) медичний огляд ВЛК, штатна ВЛК надає заявнику відповідне роз`яснення, оформлене листом.

Згідно із п. 1.1. гл. 1 розд. IІ цього ж Положення, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності:

до військової служби призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти);

військовослужбовців до військової служби;

військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю;

військовослужбовців, призовників, військовозобов`язаних та резервістів до служби в Десантно-штурмових військах, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті, підрозділах спеціального призначення;

кандидатів на навчання у ВВНЗ, ліцеїстів;

кандидатів до військової служби за контрактом;

кандидатів до участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі - МО) та у складі національного персоналу;

військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ) та мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами;

військовослужбовців до служби у спеціальних спорудах;

а також з метою визначення:

можливості проходження військової служби військовослужбовцями та проживання членів їх сімей за кордоном;

необхідності в тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні або в навчанні (вихованні) у спеціалізованих навчальних закладах членів сімей військовослужбовців, транспортабельності їх за станом здоров`я;

потреби у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва);

потреби у тривалому лікуванні.

Згідно із п. 1.2. гл. 1 розд. IІ цього ж Положення, постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).

Згідно із п. 3.8. гл. 3 розд. IІ цього ж Положення, постанови ВЛК при ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу. Документально оформлені результати проходження військовозобов`язаним медичного огляду ВЛК доставляються до районного (міського) ТЦК та СП не пізніше наступного дня після прийняття постанови про придатність військовозобов`язаного до військової служби. Постанова ВЛК щодо придатності військовозобов`язаного до проходження військової служби вноситься до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не пізніше наступного дня з дня надходження відповідної постанови до районного (міського) ТЦК та СП.

Постанова ВЛК при ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби, прийнята у мирний час під час визначення призначення військовозобов`язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ), дійсна протягом п`яти років з дня закінчення медичного огляду.

Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.

Якщо в стані здоров`я військовозобов`язаного, за його зверненням або висновками лікарів закладу охорони здоров`я виникли зміни, то за направленням керівника ТЦК та СП проводиться повторний медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

Під час дії особливого періоду постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу (додаток 11 до цього Положення) у трьох примірниках, які не пізніше десятиденного строку з дня закінчення медичного огляду та перевірки ВЛК обласних (Київського та Севастопольського міських) ТЦК та СП, направляються на затвердження до штатних ВЛК згідно адміністративно-територіальної зони відповідальності за проведення військово-лікарської експертизи.

Інші постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП, на особливий період оформлюються довідкою військово-лікарської комісії (додаток 4 до цього Положення) у трьох примірниках.

Постанови ВЛК ТЦК та СП у формулюванні «Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)» не пізніше п`ятиденного строку з дня закінчення медичного огляду, направляються з метою контролю до ВЛК обласних (Київського та Севастопольського міських) ТЦК та СП.

Копія довідки ВЛК з підписом про ознайомлення та датою видається особі, яка пройшла медичний огляд.

Згідно із п. 20.1. гл. 20 розд. IІ цього ж Положення, постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК незалежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка вноситься до документа, яким оформлюється постанова ВЛК. Члени ВЛК зобов`язані дотримуватися вимог цього Положення.

Голова або члени ВЛК відповідальні за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв). ВЛК мають право приймати постанови на виїзних засіданнях та у випадках визначення потреби (відсутності потреби) у продовженні тривалого лікування військовослужбовців під час лікування за кордоном - дистанційно, на підставі оригіналів медичних та військово-облікових документів або належним чином їх засвідчених копій.

Виїзні засідання ВЛК закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України можуть здійснюватися за рішенням керівників цих закладів, у межах адміністративно-територіальних зон відповідальності, на підставі запитів (звернень) керівників закладів охорони здоров`я (установ), в яких позаштатні постійно діючі ВЛК не створені.

Засідання ВЛК є правомочним для прийняття постанови ВЛК відповідно до цього Положення, якщо в ньому бере участь голова та не менше двох членів комісії.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірному наказу суд зазначає наступне:

Згідно із ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Щодо позовних вимог в частині - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу під час мобілізації, суд зазначає наступне.

Протиправні на думку позивача дії відповідача позивач обґрунтовує тим, що при проходженні ВЛК позивача не оглянуто профільними лікарями, незважаючи на те, що останній має ряд хронічних захворювань опорно-рухового апарату, артроз, важке ураження надколінника, внутрішньосуглобові ураження коліна. Позивача не оглядали усі лікарі, які повинні були проводити огляд, зокрема, відсутні огляди профільного фахівця (ортопеда - травматолога), який у зв`язку із захворюваннями позивача мав провести такий огляд, а сам проведений огляд був формальний та проходив в межах 2 годин одного дня.

ВЛК перед оглядом не проводилося відповідні обстеження, взагалі не досліджено загальний аналіз крові, не визначено групу крові та резус-належність, не проводилося дослідження сечі, тощо.

Виключно після отримання всіх медичних документів та результатів проведених досліджень, що стосуються позивача, відповідач мав прийняти остаточне відповідне рішення щодо визначення ступеню придатності позивача до військової служби.

Вказані обставини позивачем не підтверджено жодними належним та допустимими доказами. Крім цього, безпосередньо дії відповідача реалізовані шляхом прийняття відповідних рішень, як позивачем у даній справі не оскаржуються. Також позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів оскарження довідки ВЛК, у встановленому порядку, чи відповідного наказу про мобілізацію, щодо призову позивача.

Також суд зазначає, що згідно із ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Застосування будь-якого способу захисту права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається. Обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення, застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства, застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя. Одними із критеріїв ефективності судового рішення по суті є: судове рішення забезпечить захист/відновлення порушеного/оспорюваного права/інтересу; у позивача не буде потреби ще раз звертатися до суду з іншими вимогами (виконання завдання судочинства); судове рішення можливо виконати.

Визнання протиправними спірних дій, щодо мобілізації позивача, не буде відповідати критеріям ефективності, оскільки по суті таке судове рішення не захистить/не відновить порушене/оспорюване право/інтерес позивача; таке судове рішення можливо і не створить передумови для іншого судового процесу; таке судове рішення неможливо виконати по суті.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Позивач самостійно обрав спосіб захисту своїх прав та інтересів. Сам лише формальний розгляд справи і ухвалення рішення про задоволення позовних вимог, яке завідомо не може захистити особу, не узгоджується з метою правосуддя.

Адміністративний суд, використовуючи всі надані йому процесуальним законом повноваження, з урахуванням фактичних обставин справи та положень законодавства, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав позивача, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити негайне поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам, призводити до потрібних (бажаних) позивачу результатів (наслідків), ухвалення судами рішень, які безпосередньо не призводять до необхідних змін в обсязі прав позивача або не гарантують забезпечення примусового виконання судового рішення, не відповідає змісту цього поняття.

Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, і той, який обрав позивач, можна використати для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких він звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним, зокрема неефективним, і відмовляє у позові.

До того ж, у пункті 80 рішення у справі «Perez v. France» (заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (рішення у справі «Artico v. Italy», заява № 6694/74, пункт 33).

Відповідно в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки обраний позивачем спосіб захисту не відповідає критеріям ефективності, по суті таке судове рішення не захистить/не відновить порушене/оспорюване право/інтерес позивача щодо його мобілізації, таке судове рішення неможливо виконати по суті, в наслідок помилки в обраному способі захисту щодо предмету спору по даній справі.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 з військової служби особового складу Збройних сил України Військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.

Позивачем не підтверджено жодними належним та допустимими доказами чи фактичними обставинами обов`язок і підстави відповідача звільнення позивача з військової служби.

Також позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів вчинення саме ним активних дій встановлених законом направлених на його звільнення, адже гідно із п. 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за № 1153/2008 (в редакції на час спірних правовідносин) військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Відповідно і в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки з матеріалів справи, судом встановлено, що у відповідача відсутні правові підстави для звільнення позивача із військової служби, тому відсутні підстави для зобов`язання відповідача вчинити такі дії.

Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З цих же по суті підстав, судом не враховуються аргументи позивача та враховуються заперечення відповідача.

Відповідно позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню повністю.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії- відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

СуддяГавдик Зіновій Володимирович