Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №380/13955/26
Суддя: Брильовський Роман Михайлович
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 жовтня 2026 рокусправа № 380/13955/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_3 , у якій просить суд:
- визнати незаконними та протиправними дії відповідачів з незаконної та примусової мобілізації позивача;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_3 звільнити позивача з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 (надалі – позивач) 06.06.2026 був примусово доставлений з місця роботи (після нічної зміни) до військової частини НОМЕР_3 , без проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) та належного медичного обстеження. Єдиною проведеною процедурою було вимірювання артеріального тиску. Обов`язкові лабораторні аналізи та інструментальні обстеження не проводилися, що позбавило позивача можливості об`єктивно оцінити стан його здоров`я та визначити ступінь придатності до військової служби. Під час здійснення мобілізаційних заходів також не було враховано сімейні обставини позивача: його мати має проблеми зі здоров`ям, а старший брат уже проходить військову службу. Позивачу не надали можливості завершити невідкладні особисті справи, зібрати необхідні речі, залишити автомобіль на стоянці, повідомити рідних і роботодавця про своє вибуття. Вважає, що призов позивача без належного медичного огляду та визначення ступеня придатності до військової служби є протиправним, відтак звернувся із цим позовом до суду.
Ухвалою судді від 9 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою судді від 27 липня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 10 серпня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні.
Ухвалою 10 серпня 2026 року витребувано докази у справі.
ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – відповідач 1) подав до суду відзив на позовну заяву, в якому з наведеними позивачем у позовній заяві обставинами та вимогами не погоджується повністю. Зазначає про те, що позивач з 13.09.2021 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . 6.06.2026 позивача було визнано придатним до військової служби відповідно до довідки ВЛК № 2026-06-06-0942-5008-3. Водночас позивач стверджує, що належного медичного огляду не проходив, оскільки йому лише виміряли артеріальний тиск, а обов`язкові лабораторні аналізи та інструментальні обстеження не проводилися. Не погодившись із рішенням ВЛК, позивач 06.06.2026 подав скаргу до ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка надійшла 08.07.2026. Листом від 12.07.2026 № 1159/8/4056 йому повідомили, що у зв`язку з проходженням військової служби підстави для вчинення щодо нього дій територіальними центрами комплектування відсутні. Разом із тим відповідач 1 зазначає, що позивач фактично пройшов медичний огляд 06.06.2026, що підтверджується відповідною карткою, від підпису в якій він відмовився, про що складено акт. Також зазначено, що медичні документи зберігаються за місцем проходження огляду. Просить відмовити у задоволенні позову.
Військова частина НОМЕР_3 ( далі – відповідач 2) подала до суду відзив на позовну заяву, в якому з наведеними позивачем у позовній заяві обставинами та вимогами не погоджується повністю. Зазначає про те, що не здійснювала призов позивача, не проводила його медичного огляду та не вирішувала питання щодо надання відстрочки. Відповідно до витягу з наказу військової частини від 06.06.2026 № 159, ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу на підставі поіменного списку начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 № 09733 від 06.06.2026. Отже, військова частина діяла на підставі документів, наданих уповноваженим органом, виконуючи вимоги щодо оформлення зарахування прибулого військовослужбовця. Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомив, що 06.06.2026 позивач пройшов ВЛК і був визнаний придатним до військової служби, що підтверджується відповідною довідкою та карткою медичного огляду. Відмова позивача від підпису в картці зафіксована окремим актом. Таким чином, твердження про повну відсутність медичного огляду підлягає оцінці судом у сукупності з наявними доказами. Військова частина наголошує, що порушення, які могли бути допущені під час призову, та підстави для звільнення з уже розпочатої військової служби є різними за змістом правовідносинами. Вичерпний перелік підстав звільнення визначено статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яка не передбачає порушення процедури призову як самостійну підставу для звільнення. Позивач не посилається на конкретну передбачену цією статтею підставу та не зазначає про оскарження відмови військової частини у звільненні за відповідним рапортом. Просить відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якому зазначає про таке. У відзиві відповідач стверджує, що 06.06.2026 позивач пройшов медичний огляд, що підтверджується карткою обстеження та медичного огляду і актом про відмову від ознайомлення та підпису. Однак копії зазначених документів до відзиву не долучено, чим порушено вимоги ч. 4 ст. 162 та ч. 2 ст. 79 КАС України. Відповідач зазначає, що скаргу позивача не було розглянуто по суті через те, що він уже проходив військову службу. Водночас належних доказів, які підтверджують зазначену обставину та обґрунтовують правомірність відмови в розгляді скарги, не надано. Твердження відповідача про невизначення позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_4 не спростовує доводів позивача щодо порушення процедури медичного огляду та законності висновку ВЛК. Відповідно до ст. 5 КАС України особа має право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, якими порушено її права. Судова практика підтверджує, що під час розгляду спорів щодо рішень ВЛК суд перевіряє дотримання процедури їх ухвалення.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив від 11.08.2026, у якому зазначає про посилання ВЧ НОМЕР_3 на здійснення нею виключно виконавчих функцій на підставі поіменного списку ТЦК та СП не спростовує необхідності перевірки законності наказу про зарахування позивача до списків особового складу. Наказ ТЦК та СП про призов є первинним індивідуальним актом, на підставі якого виникають правовідносини проходження військової служби, а наказ військової частини про зарахування до списків особового складу має похідний характер. Тому в разі встановлення протиправності первинного акта суд повинен надати оцінку законності похідного наказу та визначити спосіб захисту, який забезпечить реальне й повне відновлення порушених прав позивача. Посилання відповідача на статтю 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та правові висновки Верховного Суду у справах № 160/2592/23 і № 620/183/23 не є безумовною підставою для відмови в позові, оскільки висновки щодо незворотності реалізованої процедури призову не можуть автоматично поширюватися на всі спори незалежно від їх предмета та фактичних обставин. Крім того, спірний наказ про зарахування позивача до списків особового складу підлягає перевірці на відповідність вимогам статті 2 КАС України щодо його прийняття на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Позивач наголошує, що наказ видано на підставі поіменного списку, законність формування якого оспорюється у зв`язку з недотриманням обов`язкової процедури медичного огляду. Також на примірнику наказу відсутній підпис позивача про ознайомлення з ним, що потребує перевірки дотримання встановленого порядку документального оформлення та обліку особового складу. Відсутність такого підпису сама по собі не є безумовною підставою для скасування наказу, однак у сукупності з іншими обставинами може свідчити про недотримання належної процедури його оформлення.
Представник позивача подав до суду спростування заперечень на відповідь на відзив від 12.08.2026 , де вказує таке. посилання представника військової частини НОМЕР_3 на незворотність процедури мобілізації та самостійність наказу про зарахування до списків особового складу є необґрунтованими, оскільки факт зарахування особи до військової частини не усуває протиправності первинного рішення про призов і не позбавляє суд повноважень відновити порушені права позивача. Відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ № 402, проходження належного медичного огляду є обов`язковою передумовою встановлення придатності особи до військової служби. Відсутність належного медичного огляду, обов`язкових досліджень та документального підтвердження висновку ВЛК свідчить про істотне порушення процедури призову, законність якої зобов`язані довести відповідачі. Посилання відповідача на постанову Верховного Суду у справі № 160/2592/23 не є безумовною підставою для відмови в позові, оскільки правова оцінка залежить від конкретних обставин справи, характеру допущених порушень, часу звернення до суду та належності обраного способу захисту. Саме тому суд повинен перевірити законність кожного оскаржуваного акта, а не обмежуватися фактом проходження особою подальших етапів мобілізації. Окремого дослідження потребують поіменні списки, на підставі яких позивача було зараховано до військової частини. Відповідач-2 не спростував доводів позивача щодо відповідних електронних даних. Це саме собою не означає визнання таких доводів, однак підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами та з урахуванням обов`язку відповідачів довести правомірність своїх рішень. Аргумент військової частини про відсутність у статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» окремої підстави для звільнення також не спростовує позовних вимог, оскільки позивач вимагає не звільнення за самостійною підставою, передбаченою статтею 26, а судового захисту від наслідків протиправного призову. Відповідно до статей 55 і 60 Конституції України та статті 245 КАС України суд має забезпечити ефективне поновлення порушених прав у межах своїх повноважень.
Відповідач 2 подав до суду заперечення на відповідь на відзив. Вказує про те, що первісним позовом від 06.07.2026 позивач просив визнати протиправними дії відповідачів щодо його мобілізації та зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 звільнити його з військової служби з подальшим виключенням зі списків особового складу. Водночас у відповіді на відзив від 11.08.2026 представник позивача фактично доповнив позов новими самостійними вимогами щодо скасування постанови ВЛК, наказу про призов, наказу командира військової частини від 06.06.2026 №159, поновлення на військовому обліку та видачі нового направлення на ВЛК. Такі вимоги первісним позовом не заявлялися. Відповідно до статей 47, 163 КАС України зміна предмета або підстав позову та подання відповіді на відзив є різними процесуальними інститутами. Тому включення нових вимог до відповіді на відзив не замінює встановленої законом процедури зміни предмета позову. Представник позивача фактично визнає, що Військова частина НОМЕР_3 не проводила військово-лікарського огляду та не приймала рішення про придатність позивача до військової служби, а командир військової частини діяв на підставі документів, отриманих від ТЦК та СП. Правовідносини щодо призову на військову службу, зарахування до списків особового складу та проходження і припинення військової служби є взаємопов`язаними, але самостійними та регулюються різними нормами законодавства. Після набуття особою статусу військовослужбовця підстави звільнення визначаються спеціальним законодавством, зокрема статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Саме по собі встановлення порушень процедури призову не утворює передбаченої цією статтею самостійної підстави для звільнення з військової служби.
Представник позивача подав до суду заперечення позиції ІНФОРМАЦІЯ_4 з приводу виконання вимог ухвали суду від 24.08.2026. Вказує про те, що відповідно до пункту 3.2 Положення, затвердженого наказом МОУ № 402, під час дії воєнного стану військовозобов`язаний підлягає обов`язковому огляду профільними лікарями, висновки яких щодо стану здоров`я, скарг і діагнозів вносяться до картки обстеження та засвідчуються особистими підписами й печатками. За твердженням позивача, щодо нього фактично було здійснено лише поверхневе вимірювання артеріального тиску, без огляду профільними спеціалістами та індивідуальної оцінки стану здоров`я. Позивач також заперечує достовірність наявних у документах підписів і печаток, стверджуючи, що їх було внесено без фактичного проведення відповідних оглядів. Згідно з пунктом 3.4 Положення № 402, до початку медичного огляду військовозобов`язаному мають бути проведені обов`язкові лабораторні та інструментальні дослідження, зокрема аналізи крові й сечі, обстеження на відповідні інфекції, визначення групи крові та резус-фактора, рентгенологічне дослідження органів грудної клітки й ЕКГ. За твердженням позивача, фактичні обставини огляду не підтверджують проведення зазначених досліджень. Додаткові сумніви викликає надана довідка ВЛК із відміткою «очікує підписання», що, на думку позивача, може свідчити про відсутність належного завершення та оформлення медичного огляду на момент призову. Зазначені обставини потребують перевірки на підставі первинної медичної документації та відомостей про фактично проведені дослідження. Надані документи, за твердженням позивача, містять істотні недоліки оформлення, зокрема відсутність печатки закладу охорони здоров`я на картці обстеження та медичного огляду, відсутність відповідного особистого підпису посадової особи, а також незазначення в направленні категорії особи та конкретної мети проведення ВЛК.
Ухвалою суду від 22.10.2026 у задоволенні клопотання позивача про звернення до Верховного Суду з поданням про вирішення питання щодо внесення на розгляд Конституційного Суду України конституційного подання та про зупинення провадження у справі №380/13955/26 – відмовлено.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
6.06.2026 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 видав направлення №7756169 для проходження позивачем медичного огляду з метою визначення ступеня його придатності до військової служби.
Відповідно до зазначеного направлення ОСОБА_1 направлено для проходження військово-лікарської комісії при КНП «Сколівська центральна лікарня» Сколівської міської ради.
Відповідно до Довідки військово – лікарської комісії від 06.06.2026 № 2026-0606-0942-5008-3 ОСОБА_1 проведено медичний огляд “Сколівська територіальна позаштатна постійно діюча військово-лікарська комісія при: ІНФОРМАЦІЯ_7 ” 06.06.2026. На підставі статті графи II Розкладу хвороб ТДВ : Придатний до військової служби
Згідно з Актом про відмову від ознайомлення та підпису Картки обстеження та медичного огляду 6.06.2026 ОСОБА_1 після завершення проходження військово-лікарської комісії від 6.06.2026 було надано для ознайомлення та підпису Картку обстеження та медичного огляду, оформлену за результатами медичного огляду. Після роз`яснення змісту документа та необхідності засвідчити факт ознайомлення власним підписом ОСОБА_1 відмовився від підписання Картки обстеження та медичного огляду, про що усно повідомив присутніх.
6.06.2026 начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 видав наказ №3871 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період».
Відповідно до зазначеного наказу ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до військової частини НОМЕР_3 .
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 6.06.2026 №159 ОСОБА_1 призначено на посаду солдата резерву 23 запасної роти Військової частини НОМЕР_3 , з 6 червня 2026 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення та визначено таким, що прийняв справи і посаду та приступив до виконання службових обов`язків.
Позивач звернувся до Військово лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 із скаргою на бездіяльність ВЛК від 6.07.2026 у якому просив визнати протиправною бездіяльність Військово лікарської комісії щодо не проведення медичного огляду та ненадання висновку про ступінь придатності до військової служби, призначити та невідкладно провести повний медичний огляд з метою визначення реального ступеня придатності до військової служби.
У відповідь на скаргу від 6.07.2026 відповідач 1 листом від 12.07.2026 повідомив про таке. За інформацією ІНФОРМАЦІЯ_5 , 06.06.2026 ОСОБА_1 пройшов медичний огляд позаштатною Сколівською територіальною військово-лікарською комісією та був визнаний придатним до військової служби, про що видано довідку ВЛК № 2026-0606-0942-5008-3. Результати огляду, як зазначено у відповіді, відображено в картці обстеження та медичного огляду. Положення № 402 також визначає повноваження ВЛК регіону та Центральної військово-лікарської комісії щодо контролю, перегляду, затвердження або скасування постанов підпорядкованих ВЛК у передбачених законодавством випадках. Згідно з підпунктом 2.4.5 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення ВЛК регіону має право приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.
Позивач вважає такі дії щодо мобілізації протиправними, відтак звернувся із вказаним позовом до суду.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України» на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який Указами Президента України неодноразово продовжувався.
На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок» (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з частиною шостою статті 2 цього Закону № 2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону № 2232-XII).
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).
У статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” громадяни зобов`язані, зокрема з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади.
Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Частиною 5 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” встановлено, що Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Так постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі – Порядок № 560).
Відповідно до п. 69 Порядку№ 560 громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.
Відповідно до п. 72 Порядку№ 560 рішення щодо придатності резервіста та військовозобов`язаного для проходження військової служби за станом здоров`я визначається військово-лікарською комісією при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
У разі незгоди громадянина з рішенням військово-лікарської комісії при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на підставі його заяви громадянин направляється для проходження військово-лікарської комісії при обласному (Київському та ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Згідно з ч.13 ст.2 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення медичного огляду наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 1.1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Пунктом 1.2 глави 1 Положення №402 встановлено, що військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;
установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.
Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.
За правилами п.1.2 розділу І Положення № 402 Військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;…
Пунктом 2.1 розділу І Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.
Згідно з п. 2.2 розділу І Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.
Відповідно до п. 2.4.4 п. 2.4 розділу І Положення № 402 на ВЛК регіону покладаються обов`язки, зокрема, з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.
Згідно з п. 2.4.5 розділу І Положення № 402 ВЛК регіону має право, зокрема, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; направляти у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу), військовозобов`язаних, резервістів; залучати для вирішення питань військово-лікарської експертизи головних (провідних) медичних спеціалістів та інших лікарів-спеціалістів, за необхідності - інших спеціалістів, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець.
Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд (п. 2.4.6. розділу І Положення № 402).
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (п. 2.4.10. розділу І Положення № 402).
Як випливає з матеріалів справи, відповідно до Довідки військово – лікарської комісії від 06.06.2026 № 2026-0606-0942-5008-3 ОСОБА_1 проведено медичний огляд “Сколівська територіальна позаштатна постійно діюча військово-лікарська комісія при: ІНФОРМАЦІЯ_7 ” 06.06.2026. На підставі статті графи II Розкладу хвороб ТДВ : Придатний до військової служби.
Отже, оскаржуване рішення військово-лікарської комісії за результатами медичного огляду позивача містить висновок про його придатність до військової служби. Водночас матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність у позивача захворювань, що відповідно до положень Розкладу хвороб могли б впливати на визначення ступеня його придатності до військової служби або зумовлювати необхідність прийняття іншого рішення за результатами медичного огляду.
Суд звертає увагу, що сам факт наявності у військовозобов`язаного певного захворювання не є безумовною підставою для визнання його непридатним до військової служби, оскільки визначення ступеня придатності здійснюється з урахуванням характеру захворювання, ступеня порушення функцій організму, його клінічних проявів та відповідності встановленим критеріям, передбаченим Розкладом хвороб. Відтак, для обґрунтування вимог щодо протиправності висновку військово-лікарської комісії необхідно навести конкретні обставини, які свідчать про неврахування стану здоров`я особи, неправильне застосування відповідних положень нормативно-правових актів або інші порушення, допущені під час проведення медичного огляду та ухвалення рішення.
Разом із тим позивачем не наведено конкретних відомостей про наявність у нього захворювань, які могли б вплинути на визначення ступеня його придатності до військової служби, не зазначено, які саме медичні діагнози, на його переконання, не були враховані військово-лікарською комісією, а також не подано до суду медичних документів чи інших належних і допустимих доказів на підтвердження відповідних обставин. Зокрема, матеріали справи не містять медичних висновків, виписок із медичної документації, результатів обстежень або інших доказів, які б давали підстави поставити під сумнів висновок військово-лікарської комісії щодо придатності позивача до військової служби.
За таких обставин суд зазначає, що самі лише твердження про необґрунтованість рішення військово-лікарської комісії, за відсутності належного фактичного та документального підтвердження, не є достатніми для висновку про його протиправність. Позивачем не надано доказів, які б спростовували висновки, викладені в довідці військово-лікарської комісії від 06.06.2026 № 2026-0606-0942-5008-3, або підтверджували наявність обставин, що могли б зумовити необхідність визначення іншого ступеня його придатності до військової служби.
Щодо аргументу позивача про те, що при мобілізації позивачу не проведено ВЛК процедур, аналізів чи обстежень щодо позивача проведено не було; його було позбавлено права на об`єктивну оцінку стану здоров`я та встановлення реального ступеня придатності до проходження військової служби, що є грубим порушенням чинного законодавства України та моїх конституційних прав, суд зазначає наступне.
Разом із тим, матеріали справи містять Картку обстеження та медичного огляду, зі змісту якої вбачається, що 06.06.2026 ОСОБА_1 пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією, який передбачав огляд лікарями відповідних спеціальностей, зокрема терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, отоларингологом та психіатром. Крім того, позивачу було проведено лабораторні дослідження, а саме загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові, серологічне дослідження крові на ВІЛ та загальний аналіз сечі.
Отже, наведені документи підтверджують факт проведення позивачу медичного огляду із залученням лікарів відповідних спеціальностей та здійснення передбачених у картці лабораторних досліджень. За таких обставин твердження позивача про те, що йому взагалі не проводилися медичні процедури, аналізи чи обстеження, не узгоджуються зі змістом наявних у справі доказів. І сам позивач не надав суду жодних доказів того, що при мобілізації позивачу не проведено ВЛК процедур, аналізів чи обстежень, а отже таке твердження позивача базується лише на припущеннях.
Водночас суд бере до уваги, що відповідно до Акта про відмову від ознайомлення та підпису Картки обстеження та медичного огляду від 06.06.2026 після завершення проходження військово-лікарської комісії позивачу було надано для ознайомлення та підпису Картку обстеження та медичного огляду, оформлену за результатами проведеного огляду. Після роз`яснення змісту документа та необхідності засвідчення факту ознайомлення власним підписом ОСОБА_1 відмовився від його підписання, про що усно повідомив присутніх осіб.
Зазначений акт у сукупності з іншими матеріалами справи свідчить про те, що за результатами проходження медичного огляду відповідну картку було оформлено та надано позивачу для ознайомлення. При цьому відмова позивача від підписання зазначеного документа сама по собі не спростовує факту проведення медичного огляду та не може автоматично свідчити про порушення процедури його проведення.
Суд також зауважує, що саме по собі незгадування позивачем про проведення окремих медичних процедур або його незгода з результатами медичного огляду не є достатньою підставою для висновку про протиправність рішення військово-лікарської комісії. Для встановлення відповідних порушень необхідно оцінити фактичні обставини проходження медичного огляду, зміст медичної документації та дотримання встановленої процедури ухвалення рішення щодо ступеня придатності до військової служби.
Таким чином, з огляду на наявність у матеріалах справи Картки обстеження та медичного огляду, відомостей про огляди лікарями відповідних спеціальностей і проведені лабораторні дослідження, а також Акта про відмову від ознайомлення та підпису зазначеної картки, суд доходить висновку, що доводи позивача про непроведення йому військово-лікарського огляду та відсутність будь-яких медичних обстежень не підтверджуються наявними у справі доказами.
Відтак, за відсутності інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про недотримання встановленої процедури медичного огляду або невиконання обов`язкових діагностичних заходів, наведені позивачем аргументи не можуть бути визнані достатніми для висновку про протиправність оскаржуваного рішення військово-лікарської комісії.
Стосовно аргументу позивача про те, що у нього хвора мати, а також мобілізований старший брат суд зазначає про таке.
Самі по собі обставини щодо стану здоров`я матері позивача та проходження його старшим братом військової служби не є безумовною підставою для звільнення позивача від призову на військову службу під час мобілізації.
Разом із тим матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що позивачеві було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації або що він мав чинне бронювання на момент призову.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, повно та всебічно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, і надавши правову оцінку доводам позивача, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання незаконними та протиправними дії відповідачів з незаконної та примусової мобілізації позивача не підлягає до задоволення.
Суд зазначає, що вичерпний перелік підстав звільнення визначено статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яка не передбачає порушення процедури призову як самостійної підстави для звільнення.
Позивач не посилається на конкретну передбачену цією статтею підставу та не зазначає про оскарження відмови військової частини у звільненні за відповідним рапортом.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні першої позовної вимоги, друга позовна вимога є похідною від неї та залежить від результату її вирішення. Враховуючи відсутність підстав для задоволення першої позовної вимоги, суд також не вбачає правових підстав для задоволення другої позовної вимоги.
Суд зазначає, що вичерпний перелік підстав звільнення визначено статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яка не передбачає порушення процедури призову як самостійну підставу для звільнення. Позивач не посилається на конкретну передбачену цією статтею підставу та не зазначає про оскарження відмови військової частини у звільненні за відповідним рапортом.
Щодо вимог позивача які він викладав у заявах від 7.08.2026, 11.08.2026 та 12.08.2026, 24.08.2026, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини 1 статті 47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Після звернення у липні 2026 року до суду з відповідною позовною заявою позивач не звертався з заявою про збільшення позовних вимог або з заявою про зміну предмета позову.
Статтею 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, з огляду на те, що позивач у встановленому статтею 47 КАС України порядку не подав заяви про зміну предмета позову або збільшення розміру позовних вимог, суд здійснює розгляд справи в межах позовних вимог, визначених у первісній позовній заяві, з урахуванням положень статті 9 КАС України.
За таких обставин суд не приймає заяви позивача від 07.08.2026, 11.08.2026, 12.08.2026 та 24.08.2026 як такі, що спрямовані на зміну предмета позову або збільшення розміру позовних вимог, оскільки відповідні процесуальні дії не були оформлені та вчинені в порядку, передбаченому статтею 47 КАС України.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позов слід відмовити повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії – відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович
Оригінал: reyestr.court.gov.ua