Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №380/15895/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 рокусправа № 380/15895/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 податкового боргу.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Львівській області з вимогою:

- стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) податковий борг до бюджету в сумі 27728 (двадцять сім тисяч сімсот двадцять вісім) гривень 91 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог контролюючий орган посилається на те, що за відповідачем як платником податків рахується непогашена заборгованість перед бюджетом за платежами місцевих податків на загальну суму 27728,91 грн. Позивач зазначає, що податковий борг із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 26564,71 грн виник у зв`язку з несплатою грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом згідно з податковими повідомленнями-рішеннями форми “Ф”: від 03 листопада 2023 року № 2003311-2412-1329-UA46120010000054878 на суму 6774,00 грн, від 03 листопада 2023 року № 2003310-2412-1329-UA46120010000054878 на суму 7338,50 грн, від 03 листопада 2023 року № 2003312-2412-1329-UA46120010000054878 на суму 4887,91 грн та від 06 березня 2024 року № 1551411-2412-1329-UA46120010000054878 на суму 7564,30 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення скеровані на податкову адресу платника засобами поштового зв`язку рекомендованими листами, у встановленому законом порядку не оскаржувалися, а визначені в них суми набули статусу узгоджених податкових зобов`язань.

Крім того, позивач вказує, що податковий борг із земельного податку з фізичних осіб у розмірі 1164,20 грн утворився внаслідок несплати відповідачем грошових зобов`язань, самостійно узгоджених та задекларованих нею у річній податковій декларації з плати за землю від 21 лютого 2026 року № 9038644554 (по 232,84 грн щомісячно за встановленими термінами сплати: 02.03.2026, 30.03.2026, 30.04.2026, 01.06.2026, 30.06.2026). У зв`язку з несплатою узгоджених сум контролюючим органом відповідно до статті 59 Податкового кодексу України сформовано та надіслано платнику податкову вимогу форми “Ф” від 29 березня 2024 року № 0011125-1305-1301. Оскільки відповідачем борг у добровільному порядку не погашено, позивач на підставі пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України звернувся до суду з позовом про примусове стягнення заборгованості.

Ухвалою від 04 серпня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою суду відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання до суду мотивованого відзиву на позовну заяву разом із доказами, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

Згідно з довідкою суду про доставку поштового відправлення від 21 жовтня 2026 року копію ухвали про відкриття провадження у справі від 04 серпня 2026 року разом із копією позовної заяви та доданими документами вручено відповідачу ОСОБА_1 20 серпня 2026 року за адресою її реєстрації: АДРЕСА_1 ), рекомендованим поштовим відправленням за штриховим поштовим ідентифікатором R067256758650.

Суд наголошує, що відповідач своєчасно та належним чином повідомлена про відкриття провадження у справі, отримала процесуальні документи суду особисто, проте встановленим законом правом на надання відзиву на позовну заяву не скористалася, будь-яких заперечень чи клопотань щодо суті заявлених вимог або доказів погашення боргу до суду не подала.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на сплив встановленого строку для подання відзиву та відсутність клопотань про його продовження, суд здійснює розгляд справи на підставі наявних письмових доказів.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, безпосередньо оцінивши письмові докази у їх сукупності, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована як платник податків у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків за індивідуальним номером РНОКПП НОМЕР_1 та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області (Шептицька державна податкова інспекція).

Податковою адресою відповідача є: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власник об`єктів нежитлової нерухомості, а також платником земельного податку за земельні ділянки, розташовані на території Белзької територіальної громади (код території за КАТОТТГ: UA46120010000054878).

Як підтверджується довідкою Головного управління ДПС у Львівській області від 23 липня 2026 року № 7648/5/13-01-13-05-09, виписками з інтегрованих карток платника податків та розрахунком заборгованості, за відповідачем станом на дату звернення до суду рахується податковий борг перед бюджетом у загальному розмірі 27 728,91 грн.

Із наданих контролюючим органом первинних документів встановлено, що податковий борг із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (код платежу 18010300), становить 26564,71 грн та сформований на підставі таких податкових повідомлень-рішень форми “Ф”:

від 03 листопада 2023 року № 2003311-2412-1329-UA46120010000054878 на суму 6774,00 грн із граничним строком сплати до 27 січня 2024 року;

від 03 листопада 2023 року № 2003310-2412-1329-UA46120010000054878 на суму 7338,50 грн із граничним строком сплати до 27 січня 2024 року;

від 03 листопада 2023 року № 2003312-2412-1329-UA46120010000054878 на суму 4887,91 грн із граничним строком сплати до 27 січня 2024 року;

від 06 березня 2024 року № 1551411-2412-1329-UA46120010000054878 на суму 7564,30 грн із граничним строком сплати до 08 лютого 2025 року.

Факт направлення зазначених податкових повідомлень-рішень відповідачу підтверджується долученими до матеріалів справи корінцями повідомлень-рішень та списком № Р-60 згрупованих поштових відправлень АТ “Укрпошта”, згідно з яким відповідна кореспонденція була направлена рекомендованим листом на податкову адресу ОСОБА_1 (штриховий поштовий ідентифікатор 0600060951915).

Матеріали справи свідчать, що винесені контролюючим органом податкові повідомлення-рішення відповідачем ані в адміністративному порядку до контролюючого органу вищого рівня, ані в судовому порядку не оскаржувалися, відтак визначені в них суми грошових зобов`язань є повністю узгодженими.

Щодо заборгованості за земельним податком з фізичних осіб (код платежу 18010700) на загальну суму 1164,20 грн, судом встановлено, що 21 лютого 2026 року ОСОБА_1 самостійно подала до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за реєстраційним номером № 9038644554 за 2026 рік.

У розділі III зазначеної декларації відповідачем власноручно обчислено річну суму податкового зобов`язання із земельного податку в розмірі 2794,08 грн та самостійно розраховано помісячні суми податкового платежу в розмірі 232,84 грн на кожен місяць поточного року.

Відповідно до даних інтегрованої картки платника податків у встановлені статтею 57 Податкового кодексу України строки відповідач задекларовані нею суми податкового зобов`язання не сплатила, внаслідок чого за період з березня по червень 2026 року утворився податковий борг у розмірі 1164,20 грн (терміни сплати: 02.03.2026 - 232,84 грн; 30.03.2026 - 232,84 грн; 30.04.2026 - 232,84 грн; 01.06.2026 - 232,84 грн; 30.06.2026 232,84 грн).

У зв`язку з несплатою узгоджених сум грошових зобов`язань у встановлені строки Головним управлінням ДПС у Львівській області складено податкову вимогу форми “Ф” від 29 березня 2024 року № 0011125-1305-1301 на суму боргу 19 000,41 грн, яка була надіслана відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення (поштове відділення Сокаль-1, індекс 80001, поштове відправлення № 18489682).

Станом на дату розгляду справи та ухвалення судового рішення сума податкового боргу в розмірі 27 728,91 грн відповідачем не сплачена, доказів погашення заборгованості чи наявності підстав для її списання матеріали справи не містять.

Надаючи всебічну, повну, об`єктивну та вичерпну правову оцінку спірним правовідносинам, аналізуючи норми матеріального права в їх системному взаємозв`язку та субординації, суд виходить із таких мотивів та засад нормативно-правового регулювання:

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом. Цей конституційний обов`язок має безумовний характер, поширюється на всіх платників податків без винятку та спрямований на фінансове забезпечення виконання державою та органами місцевого самоврядування своїх публічних функцій і завдань.

Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено фундаментальний принцип функціонування правової держави, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначений імператив встановлює межі повноважень контролюючих органів у сфері адміністрування податків і зборів, вимагаючи неухильного дотримання процедури обліку, узгодження грошових зобов`язань та здійснення заходів примусового стягнення податкового боргу.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, повноваження і функції контролюючих органів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями, далі - ПК України).

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Цьому обов`язку кореспондують норми статті 36 ПК України, якими визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Виконанням податкового обов`язку згідно зі статтею 38 ПК України є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставах, у порядку та строки, визначені податковим законодавством (в тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковій декларації або уточненому розрахунку чи розрахована контролюючим органом, і сума штрафних (фінансових) санкцій), а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий борг це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Аналізуючи структуру заявленого контролюючим органом податкового боргу, суд зазначає, що заборгованість відповідача складається з двох самостійних податкових платежів: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (код класифікації доходів бюджету 18010300) на суму 26564,71 грн, та земельного податку з фізичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18010700) на суму 1164,20 грн.

Правові засади справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначені статтею 266 ПК України. Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками цього податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування за підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 цієї статті є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка, а базою оподаткування згідно з підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

За змістом підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку на нерухоме майно сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

У взаємозв`язку із вказаними приписами пункт 57.3 статті 57 ПК України імперативно передбачає, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку розпочато процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Пунктом 56.1 статті 56 ПК України закріплено право платника податків на адміністративне або судове оскарження рішень контролюючого органу. Відповідно до пункту 56.18 цієї статті при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Судом встановлено та наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджено, що Головне управління ДПС у Львівській області відповідно до статті 266 ПК України здійснило нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо належних відповідачу об`єктів нежитлової нерухомості та сформувало податкові повідомлення-рішення форми “Ф”: від 03 листопада 2023 року № 2003311-2412-1329-UA46120010000054878 на суму 6774,00 грн, від 03 листопада 2023 року № 2003310-2412-1329-UA46120010000054878 на суму 7338,50 грн, від 03 листопада 2023 року № 2003312-2412-1329-UA46120010000054878 на суму 4887,91 грн, а також від 06 березня 2024 року № 1551411-2412-1329-UA46120010000054878 на суму 7564,30 грн, загальна сума зобов`язань за якими склала 26 564,71 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення направлені контролюючим органом на податкову адресу відповідача (80062, Львівська область, Червоноградський район, м. Белз, вул. Нова, буд. 8, кв. 1) засобами поштового зв`язку рекомендованими відправленнями відповідно до вимог статті 42 ПК України, що підтверджується долученими корінцями податкових повідомлень-рішень та списками згрупованих поштових відправлень форми Р-60 АТ “Укрпошта” (штриховий поштовий ідентифікатор 0600060951915).

Як встановлено з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, винесені контролюючим органом податкові повідомлення-рішення ОСОБА_1 у встановленому статтями 56, 86 ПК України та КАС України порядку ані в адміністративному, ані в судовому порядку не оскаржувалися. Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (зокрема, викладеною у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 808/388/16, від 05 травня 2020 року у справі № 826/6673/16 та від 15 жовтня 2020 року у справі № 813/3594/16), податкове повідомлення-рішення, яке не було оскаржене платником податків у встановлені законом строки, набуває статусу узгодженого, а визначене в ньому грошове зобов`язання підлягає обов`язковій сплаті платником до бюджету. У справах про стягнення податкового боргу адміністративний суд не перевіряє правомірність визначення розміру узгодженого грошового зобов`язання, оскільки предметом судового дослідження є виключно факт наявності податкового боргу, його розмір та дотримання контролюючим органом встановленої процедури стягнення.

Оскільки у встановлений законом строк визначені в зазначених податкових повідомленнях-рішеннях суми податку на нерухоме майно відповідачем сплачені не були, вони трансформувалися у податковий борг у розмірі 26 564,71 грн, який підлягає стягненню в судовому порядку.

Щодо заборгованості зі сплати земельного податку з фізичних осіб на загальну суму 1164,20 грн, суд виходить із засад правового регулювання плати за землю, закріплених розділом XII ПК України.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з абзацом першим пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 287 ПК України плата за землю сплачується власниками землі та землекористувачами з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою рівними частками щомісячно.

Судом встановлено, що 21 лютого 2026 року ОСОБА_1 самостійно подала до Головного управління ДПС у Львівській області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за № 9038644554 за звітний 2026 рік щодо земельної ділянки на території Белзької територіальної громади (код території КАТОТТГ UA46120010000054878). У розділі III поданої декларації відповідач самостійно нарахувала податкове зобов`язання із земельного податку в сумі 2794,08 грн на рік з помісячною сплатою у розмірі 232,84 грн щомісяця.

В силу вимог пункту 54.1 статті 54 ПК України задекларовані відповідачем податкові зобов`язання стали узгодженими з моменту подання податкової декларації та не можуть бути оскаржені в адміністративному порядку. Однак, у порушення вимог статті 57 ПК України, обов`язок щодо своєчасної сплати самостійно визначених платежів відповідачем виконано не було. За даними обліку контролюючого органу, що відображені в інтегрованій картці платника податків, за відповідачем виник податковий борг із земельного податку за 5 звітних періодів 2026 року (з термінами сплати: 02.03.2026 - 232,84 грн, 30.03.2026 - 232,84 грн, 30.04.2026 - 232,84 грн, 01.06.2026 - 232,84 грн та 30.06.2026 - 232,84 грн) у загальній сумі 1164,20 грн. Оскільки узгоджене платником зобов`язання не було сплачене у визначені граничні строки, воно набуло статусу непогашеного податкового боргу.

Оцінюючи дотримання контролюючим органом порядку досудового врегулювання спорів щодо стягнення заборгованості, суд зазначає, що за приписами пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виникає податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення, при цьому податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Матеріалами справи беззаперечно підтверджено, що контролюючий орган сформував та направив відповідачу податкову вимогу форми “Ф” від 29 березня 2024 року № 0011125-1305-1301 на суму боргу 19 000,41 грн, яка була направлена за місцем проживання платника рекомендованим поштовим відправленням № 18489682 з повідомленням про вручення та отримана адресатом. Подальше виникнення нових сум боргу згідно з прямою вказівкою пункту 59.5 статті 59 ПК України не потребувало складення та направлення окремої вимоги, а обов`язок погашення поширюється на всю сукупну заборгованість платника, що існує на момент примусового стягнення.

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Згідно з пунктом 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи, а стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Суд також констатує, що позивачем дотримано встановлені законом строки давності щодо звернення до суду з вимогами про стягнення податкового боргу з огляду на спеціальні правила, встановлені пунктом 102.9 статті 102 ПК України та підпунктом 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” ПК України (зі змінами, внесеними Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX та наступними законами), якими зупинявся перебіг строків давності на період дії правового режиму воєнного стану в Україні.

Оскільки факт виникнення, належного узгодження та несплати фізичною особою ОСОБА_1 податкового боргу перед бюджетом у загальному розмірі 27 728,91 грн повністю підтверджений належними, достовірними та допустимими доказами, а відповідач не скористалася правом подати відзив, не надала доказів погашення заборгованості чи спростування розрахунку податкового органу, суд доходить остаточного висновку про законність і повну обґрунтованість заявлених позовних вимог Головного управління ДПС у Львівській області, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі шляхом стягнення зазначеної суми боргу до бюджету.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд констатує, що Головне управління ДПС у Львівській області як суб`єкт владних повноважень повною мірою виконало процесуальний обов`язок щодо доказування обставин виникнення та існування податкового боргу відповідача, надавши первинні рішення, податкову декларацію, корінці повідомлень, поштові реєстри згрупованих відправлень, виписки з облікових карток та вичерпний розрахунок заборгованості. Відповідач заперечень проти позову не висловила та наявних у матеріалах справи доказів не спростувала.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність повного задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 27 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Оскільки позивач як територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, звільнений від сплати судового збору на підставі прямої норми закону, а нормами статті 139 КАС України не передбачено стягнення судового збору з відповідача - фізичної особи в дохід держави у разі задоволення позову суб`єкта владних повноважень, звільненого від сплати такого збору, судові витрати розподілу та стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 14, 19, 7277, 90, 139, 162, 241-246, 250, 255, 257263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) до бюджету податковий борг в сумі 27728 (двадцять сім тисяч сімсот двадцять вісім) гривень 91 коп.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 21 жовтня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний