Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №380/18634/26
Суддя: Мартинюк Віталій Ярославович
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 жовтня 2026 рокусправа № 380/18634/26
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Мартинюка В.Я., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії щодо обчислення грошового забезпечення за період з 01.05.2022 року по 19.05.2023 року включно із визначенням посадового окладу та окладу за військовим званням без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року;
зобов`язати здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 01.05.2022 року по 19.05.2023 року включно, визначивши посадовий оклад та оклад за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти, передбачені Постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року, а саме: за період з 01.05.2022 року по 31.12.2022 року — виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2022 року у розмірі 2 481,00 грн; за період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року включно — виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2023 року у розмірі 2 684,00 грн, із застосуванням фактично встановлених Позивачу у відповідні місяці посад, тарифних розрядів, військових звань та відповідних тарифних коефіцієнтів, а також здійснити перерахунок фактично нарахованих Позивачу у спірний період щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких відповідно до законодавства залежав від посадового окладу, окладу за військовим званням та/або місячного грошового забезпечення, із застосуванням фактично встановлених у відповідні місяці відсотків надбавок, премій та інших розрахункових показників, та виплатити утворену за результатами такого перерахунку різницю з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов`язати одночасно з виплатою сум грошового забезпечення, донарахованих за результатами перерахунку на виконання рішення суду, здійснити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 року.
В обгрунтування позову зазначає, що йому протягом служби нараховувалися та виплачувалися посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавки, премії, грошова допомога для оздоровлення та інші види грошового забезпечення. Разом із тим навіть у відповіді на адвокатський запит Відповідач не зазначив, яку саме розрахункову величину було використано при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням Позивача, не навів формули відповідного розрахунку та не зазначив конкретної правової норми, на підставі якої посадовий оклад Позивача за 9 тарифним розрядом було встановлено саме у розмірі 3 170,00 грн. Водночас фактичний розмір установленого Позивачу посадового окладу та зміст документів, сформованих самим Відповідачем, дозволяють однозначно визначити застосовану при його обчисленні розрахункову величину. застосування Відповідачем розрахункової величини 1 762,00 грн підтверджується не припущеннями Позивача, а фактичним розміром посадового окладу, установленого безпосередньо наказом Військової частини НОМЕР_1 . Отже, при обчисленні грошового забезпечення Позивача Відповідач застосовував для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням фіксовану розрахункову величину, що відповідала прожитковому мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року. Оскільки посадовий оклад та оклад за військовим званням є базовими складовими грошового забезпечення військовослужбовця, їх визначення із застосуванням неналежної розрахункової величини вплинуло не лише на розмір самих окладів, а й на розмір тих щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, розрахункова база яких включала відповідні оклади та/або місячне грошове забезпечення.
Відповідач у відзиві вказав, що під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення відповідних спірних правовідносин. В той же час, встановлено, що 29.01.2020 пункт 6 Постанови №103 (яким пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, про що зазначено вище) втратив чинність у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб". З огляду на викладене та редакцію пункту 4 постанови № 704, яка не змінена на момент виникнення відповідних спірних правовідносин, вважаю, що доводи позивача про те, що скасування судом п. 6 Постанови № 103 відновлюють раніше діючий порядок є безпідставними, оскільки чинне законодавство України не передбачає жодних випадків поняття "відновлення" в силі законів чи окремих їх норм, які у встановленому порядку втратили чинність, відтак, військова частина діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, зокрема пунктом 4 постанови № 704, яка не змінена . Пункт 6 Постанови №103 втратив чинність 29.01.2020, проте сама Постанова №704 викладена в редакції Постанови №103, де в пункті 4 зазначено: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1. 12. 13 і 14". Таким чином, військова частина НОМЕР_1 діяла у межах закону при обчисленні позивачу грошового забезпечення за період з 01.05.2022року по 19.05.2023року.
Ухвалою суду від 09.09.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Дослідивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, суд встановив наступні обставини справи.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини №186 від 30.06.2023 року позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Листом від 16.07.2026 року відповідач повідомив представника позивача, що грошове забезпечення за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 колишньому військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_2 встановлювалося, нараховувалося та виплачувалося у відповідності до чинного законодавства.
Змістом спірних правовідносин є обчислення грошового забезпечення за період з 01.05.2022 року по 19.05.2023 року включно із визначенням посадового окладу та окладу за військовим званням без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі – Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із ч.2 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною третьою цієї норми передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Згідно із абзацом першим ч.4 ст.9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» (у редакції чинній на день її прийняття; далі - Постанова № 704) визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Примітка додатку 1 до Постанови №704 у цьому зв`язку повторювала нормативні положення пункту 4, а саме: « 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
У подальшому постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103) внесла зміни до Постанови №704.
Зокрема, п.4 викладено в новій редакції, який установлював розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Водночас, текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови №704 у зв`язку із прийняттям Постанови №103 не змінився, а тому, відповідно, виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови № 704 в редакції, викладеній згідно з пунктом 6 Постанови № 103.
Кабінет Міністрів України постановою від 28.10.2020 року № 1038 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. №1644 і від 30 серпня 2017 р. №704» виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови №704 у новій редакції: « 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень. ».
В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови №704.
29.01.2020 року Шостий апеляційний адміністративний суд своєю постановою у справі №826/6453/18 визнав протиправним та скасував пункт 6 Постанови №103, який вносив зміни в п.4 Постанови № 704.
Таким чином, з дня набрання чинності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 діє редакція п.4 Постанови № 704, яка була чинною до внесення вказаних змін (розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14).
При цьому, згідно з п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі – Закон №1774-VІІІ) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017 року.
Суд зазначає, що у даній справі позивач оскаржує нарахування і виплати йому грошового забезпечення за період з 01.05.2022 року по 19.05.2023 року у зменшеному розмірі.
У постанові від 15.03.2023 року у справі №420/6572/22 Верховний Суд зазначив, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
При цьому, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 року №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закони України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема, грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, на 2022-2023 роки не містять.
Тобто, положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахункової величини для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року до 01.01.2020 року (набрання чинності Законом №294-IX) не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Враховуючи те, що з 01.01.2020 року положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахункової величини для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п.4 Постанови №704 із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
З урахуванням викладеного, можна прийти до наступних висновків:
- з 01.01.2020 року положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно із Постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
- встановлене положеннями п.3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням».
Аналогічні правові висновки були зроблені Верховним Судом у постановах від 31.08.2022 року у справі №120/8603/21-а, від 16.11.2022 року у справі №120/648/22-а, від 04.01.2023 року у справі №640/17686/21, від 10.01.2023 року у справі №440/1185/21, від 15.03.2023 року у справі №420/6572/22.
Враховуючи встановлені обставини, а також правові висновки Верховного Суду з приводу застосування законодавства у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що грошове забезпечення позивача повинне було визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, а не на 01.01.2018 року.
Відтак, позовні вимоги є підставними та обґрунтованими.
Щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, то судом враховано правові висновки Верховного Суду у постановах від 27.09.2023 справа №420/23176/21, від 31.01.2024 справа №320/6441/22, від 18.04.2024 справа №160/10789/22 та від 30.04.2024 справа №360/700/23, згідно яких нарахування та виплата грошового забезпечення має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі не підлягають стягненню із сторін.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в и р і ш и в :
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.05.2022 року по 19.05.2023 року включно із визначенням посадового окладу та окладу за військовим званням без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) перерахунок грошового забезпечення за період з 01.05.2022 року по 19.05.2023 року включно, визначивши посадовий оклад та оклад за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти, передбачені Постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року, а саме: за період з 01.05.2022 року по 31.12.2022 року — виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2022 року; за період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року включно — виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2023 року, із застосуванням фактично встановлених у відповідні місяці посад, тарифних розрядів, військових звань та відповідних тарифних коефіцієнтів, а також здійснити перерахунок фактично нарахованих у спірний період щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких відповідно до законодавства залежав від посадового окладу, окладу за військовим званням та/або місячного грошового забезпечення, із застосуванням фактично встановлених у відповідні місяці відсотків надбавок, премій та інших розрахункових показників, та виплатити утворену за результатами такого перерахунку різницю з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) одночасно з виплатою сум грошового забезпечення, донарахованих за результатами перерахунку на виконання рішення суду, здійснити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович
Оригінал: reyestr.court.gov.ua