Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №340/4692/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

Суд: Кіровоградський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №340/4692/26

Суддя: А.В. САГУН

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4692/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати йому у період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2022 року індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року гривень з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4463,15 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4463,15 грн за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що у період з 22 жовтня 2009 року по 21 лютого 2025 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , однак відповідачем не забезпечено належного нарахування та виплати індексації його грошового забезпечення. На переконання позивача, така бездіяльність суперечить вимогам Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Позивач стверджує, що за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року індексація грошового забезпечення мала обчислюватися із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення посадових окладів військовослужбовців, оскільки саме з цього місяця набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294. Крім того, на думку позивача, відповідачем в порушення норм абзаців 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 не виплачена на його користь індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 21.02.2025 у фіксованій величині 4463,15 грн в місяць. Посилаючись на положення Порядку № 1078 та правові висновки Верховного Суду, позивач вважає, що визначення місяця підвищення доходу і розміру належної індексації не належить до дискреційних повноважень відповідача, а тому невиконання відповідного обов`язку є протиправним. Щодо строку звернення до суду позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 та зазначає про відсутність підстав для застосування тримісячного строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалися відповідно до вимог чинного законодавства. Обґрунтовуючи правомірність своїх дій за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013, якою змінено порядок проведення індексації грошових доходів населення, а також на збільшення грошового забезпечення військовослужбовців шляхом підвищення його постійних складових, зокрема премій. На переконання відповідача, зазначені обставини виключають підстави для застосування січня 2008 року як місяця підвищення доходу, а обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації повинно здійснюватися із січня 2016 року. Додатково відповідач зазначає, що виплата індексації у спірний період була обмежена наявними бюджетними асигнуваннями, а фінансові ресурси Міністерства оборони України не забезпечували можливості проведення відповідних виплат. Щодо вимог про нарахування та виплату індексації-різниці починаючи з 01 березня 2018 року відповідач зазначає, що позивачем неправильно визначено розмір підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року, оскільки при його обчисленні не враховано всі складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру. За розрахунком відповідача, грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року становило 5241,53 грн, у березні 2018 року – 10289,87 грн, а розмір його підвищення склав 5048,34 грн. Оскільки зазначена сума перевищує розмір можливої індексації за березень 2018 року (4463,15 грн), відповідач вважає, що відповідно до абзаців третього – шостого пункту 5 Порядку № 1078 позивач не набув права на отримання щомісячної індексації-різниці. З огляду на викладене відповідач вважає, що правові підстави для визнання його бездіяльності протиправною та зобов`язання здійснити нарахування і виплату спірних сум індексації відсутні, у зв`язку із чим просить відмовити в задоволенні позову повністю (а.с. 21-27).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини (по стройовій частині) від 21.02.2025 № 54 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку з вибуттям до нового місяця служби (а.с. 10).

З наданих відповідачем суду архівних відомостей про нараховане позивачу грошове забезпечення за 2018-2022 роки (а.с. 32-34) вбачається нарахування та виплату позивачу лише поточної індексації грошового забезпечення з грудня 2018 року по грудень 2022 року. Водночас відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували нарахування та фактичну виплату індексації за минулі періоди.

Спірним у справі є право позивача на нарахування та виплату за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця – січня 2008 року, а за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно – так званої "індексації-різниці" грошового забезпечення у розмірі 4463,15 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень частини 1, 2 та 3 статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі – Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ (далі – Закон № 1282-ХІІ).

Статтею 1 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення), у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Частиною першою статті 4 Закону № 1282-XII передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який до 01.01.2016 становив 101 відсоток, а з 01.01.2016, після набрання чинності Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII, 103 відсотки.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-XII), який з цією метою затвердив Порядок № 1078. За змістом абзацу п`ятого пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягає, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Крім того, статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" індексацію доходів населення віднесено до державних соціальних гарантій, які відповідно до статті 19 цього Закону є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Так, абзацом першим пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, що застосовувалася до 01.12.2015, було передбачено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення.

У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймалося за 1 або 100 відсотків, індексація грошових доходів за цей місяць не провадилася, а з наступного місяця здійснювалося обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Абзацом третім пункту 10-1 Порядку № 1078 у тій самій редакції визначалося, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

Своєю чергою пунктом 10-2 Порядку № 1078 у зазначеній редакції було передбачено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу, у разі, коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Застосовуючи наведені норми, Верховний Суд у постановах від 19.05.2022 у справі № 200/3859/21 (пункт 45), від 06.04.2023 у справі № 380/12370/21 та від 30.04.2024 у справі № 260/1352/21 дійшов висновку, що до 01.12.2015 новим базовим місяцем для обчислення індексації міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу або місяць збільшення заробітної плати, у тому числі за рахунок будь-якої її постійної складової, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі – Постанова № 1013), яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 01.12.2015, пункт 5 Порядку № 1078 викладено в новій редакції.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 5 Порядку № 1078 у редакції Постанови № 1013 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Абзацами третім і четвертим пункту 5 Порядку № 1078 у цій редакції передбачено, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 5 Порядку № 1078 у редакції Постанови № 1013 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати.

Абзацом шостим пункту 5 Порядку № 1078 у цій редакції визначено, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Крім того, пунктом 10-2 Порядку № 1078 у редакції Постанови № 1013 встановлено, що для новоприйнятих працівників, а також працівників, яких переведено на іншу роботу, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Аналізуючи наведені зміни, Верховний Суд у постановах від 06.04.2023 у справі № 380/12370/21, від 04.04.2024 у справі № 160/4155/22 та від 30.04.2024 у справі № 260/1352/21 зазначив, що з 01.12.2015 Порядок № 1078 не містить поняття "базовий місяць", а замість нього застосовується поняття "місяць підвищення доходу", тобто місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів).

Відтак з 01.12.2015 зростання грошового забезпечення за рахунок інших постійних складових без підвищення тарифної ставки (окладу) не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу, а розрахунок індексації грошового забезпечення військовослужбовця не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу.

Поряд з цим Верховний Суд у постанові від 06.04.2023 у справі №380/12370/21 вказав, що для проведення подальшої індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 відповідач мав переглянути базовий місяць, визначений за попередніми правилами, змінивши його на місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, яку займав військовослужбовець.

Схеми посадових окладів військовослужбовців до 01.03.2018 визначалися постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності з 01.01.2008.

Нові розміри посадових окладів військовослужбовців установлено постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності з 01.03.2018. Постанова № 1013 підвищення посадових окладів військовослужбовців не передбачала.

З огляду на це Верховний Суд у постановах від 06.04.2023 у справі № 380/12370/21 та від 30.04.2024 у справі № 260/1352/21 сформулював висновок, що місяцем підвищення доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, є січень 2008 року, і констатував відсутність підстав для відступу від цієї правової позиції.

При цьому, суд наголошує, що відповідач, здійснюючи нарахування індексації, не має дискреційних повноважень саме щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону. Наявність у відповідача повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного базового місяця індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов`язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць, за наявності про це відповідного спору.

Наведені висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 13.12.2018 у справі № 802/412/17-а, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17 та від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а.

Отже, застосовуючи наведені висновки Верховного Суду до обставин цієї справи, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.

За таких обставин належним способом захисту порушеного права в цій частині вимог є зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.

Водночас вимога про зобов`язання відповідача одночасно здійснити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, є передчасною, оскільки обов`язок щодо виплати такої компенсації є похідним від фактичного нарахування та виплати відповідних сум грошового забезпечення, а тому на момент вирішення спору право позивача у цій частині не порушене. Питання про виплату зазначеної компенсації підлягає вирішенню відповідачем під час виконання судового рішення відповідно до вимог Порядку № 44.

Щодо невиплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно у фіксованому розмірі, який на думку позивача становить 4463,15 грн, суд зазначає наступне.

Так, у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, серед іншого, Верховний Суд вказав, що з 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. У цьому контексті Верховний Суд зазначив, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ж ця умова наявна, то розмір належної індексації - різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

За наведених висновків Верховного Суду та встановлених у цій справі обставин, позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018. Якщо ж ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

З урахуванням вищенаведеного, у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці.

Суд зазначає, що при вирішенні суми, яка належить до перерахунку та виплати з боку відповідача за спірний період, слід враховувати: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); проведено співставлення розміру підвищення доходу (А) та суми можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 та сумою грошового забезпечення в лютому 2018.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

У такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

З архівної відомості про нараховане позивачу грошове забезпечення за 2018 рік (а.с. 32, 32зв.) встановлено, що у лютому 2018 року позивачу нараховано грошове забезпечення, яке складалося з посадового окладу в розмірі 685,00 грн, окладу за військовим званням – 50,00 грн, надбавки за вислугу років – 183,75 грн, надбавки за виконання ОВЗ – 459,38 грн, надбавки за ОУС – 171,25 грн, премії – 3863,40 грн, щомісячної ДГВ – 4304,87 грн, компенсації ПДФО – 2066,34 грн, надбавки ССО – 1762,00 грн.

У березні 2018 року позивачу нараховано грошове забезпечення, яке складалося з посадового окладу в розмірі 3000,00 грн, окладу за військовим званням – 810,00 грн, надбавки за вислугу років – 1333,50 грн, надбавки ОПС – 694,37 грн, надбавки ССО – 1762,00 грн, премії – 4452,00 грн, грошової допомоги для оздоровлення – 12051,87 грн, компенсації ПДФО – 2169,34 грн, компенсації ПДФО (однораз.) – 2169,34 грн.

На час виникнення спірних правовідносин порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям регулювався Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (далі – Інструкція № 260), яка втратила чинність 20 липня 2018 року.

Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV ''Правила виплати надбавки за особливі умови служби, пов`язані з підвищеним ризиком для життя'' Інструкції № 260 підставою для виплати надбавки за особливі умови служби військовослужбовцям у випадках, передбачених абзацом п`ятим підпункту 14.1.2, абзацом четвертим підпункту 14.2.2, абзацом четвертим підпункту 14.2.4, абзацом п`ятим підпункту 14.2.5 цієї Інструкції, а також військовослужбовцям управлінь з`єднань є накази командирів відповідних з`єднань, що видаються один раз на місяць, а іншим військовослужбовцям - витяги з вахтових журналів.

Пунктом 15.1 розділу XV ''Правила виплати надбавки за виконання особливо важливих завдань'' Інструкції № 260 визначено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, виплачується надбавка за виконання особливо важливих завдань в розмірах до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

Згідно пункту 31.4 розділу XXXI ''Преміювання військовослужбовців'' Інструкції №260 виплата премії військовослужбовцям здійснюється щомісяця за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира військової частини (командирам військових частин - наказу вищих командирів (начальників)), який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання.

У пункті 34.3 розділу XXXIV ''Особливі умови виплати грошового забезпечення'' Інструкції №260 визначено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цією Інструкцією, здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Отже, складовими грошового забезпечення, які є постійними та безпосередньо залежать від розміру посадового окладу, та які слід враховувати є: посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості військової служби (за особливості проходження служби) та премія (яка нараховується у поточному місяці за попередній).

Інші додаткові види грошового забезпечення як, наприклад, надбавка за ОСС, за АТО, ОУС та додаткова грошова винагорода є виплатами, які є разовими та виплачуються за конкретний обсяг та вид служби.

Відповідно до пунктів 8-9 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24.10.2016 № 550, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2016 р. за № 1470/29600 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.

Водночас, суд також зауважує, що додаткова грошова винагорода нараховується за результатом проходження військової служби минулого місяця на підставі відповідного наказу. При цьому, такі види нарахувань, як компенсація ПДФО та компенсація ПДФО (однораз.) також не є видами грошового забезпечення, а є компенсацією податків.

Таким чином, досліджуючи нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення за лютий та березень 2018 судом враховано, що:

- грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 5241,53 грн (А), в тому числі: посадовий оклад 685,00 грн, оклад за військове звання 50,00 грн, надбавка за вислугу років 183,75 грн, надбавка за особливості військової служби 459,38 грн, премія 3863,40 грн (нарахована у березні 2018 року);

- грошове забезпечення позивача за березень 2018 року становило 10289,87 грн (Б), в тому числі: посадовий оклад 3000,00 грн, оклад за військове звання 810,00 грн, надбавка за вислугу років 1333,50 грн, надбавка за особливості проходження служби 694,37 грн, премія 4452,00 грн (нарахована у квітні 2018 року).

Отже, у березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року розмір грошового забезпечення позивача збільшився на 5048,34 грн (10289,87 грн – 5241,53 грн).

У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, а величина приросту індексу споживчих цін становила 253,30% (розрахована наростаючим підсумком за період з лютого 2008 по січень 2018 року, що становить 353,30% (наростаючий індекс споживчих цін) – 100% = 253,30% (величина приросту індексу споживчих цін)).

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100: 1762,00 грн х 253,30% /100 = 4463,15 грн.

Оскільки розмір підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року (5048,34 грн) перевищив суму можливої індексації за цей місяць (4463,15 грн) на 585,19 грн, передбачені абзацом четвертим пункту 5 Порядку № 1078 підстави для визначення та виплати позивачу індексації-різниці у березні 2018 року відсутні.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач не набув права на отримання щомісячної індексації-різниці, передбаченої абзацами третім – шостим пункту 5 Порядку № 1078, починаючи з 01 березня 2018 року, оскільки обов`язковою умовою виникнення такого права є неперевищення розміром підвищення грошового доходу суми індексації, що склалася у місяці його підвищення.

При цьому судом встановлено, що з 01 березня 2018 року відповідачем здійснювалося нарахування позивачу поточної індексації грошового забезпечення. Водночас спір щодо правильності визначення розміру такої індексації та сум її нарахування між сторонами відсутній, а тому зазначені обставини не впливають на висновок суду щодо відсутності у позивача права на отримання індексації-різниці.

Відтак правові підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації-різниці з 01 березня 2018 року, а також для зобов`язання відповідача здійснити відповідні нарахування та виплати відсутні, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Враховуючи, що позивач судових витрат по сплаті судового збору за подання позову не поніс та доказів понесення інших судових витрат суду не надав, а тому, відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН

Оригінал: reyestr.court.gov.ua