Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №340/4671/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4671/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі – відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року - відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року та за період з 01.03.2018 року до 11.11.2020 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок позивачу індексації його грошового забезпечення за період служби з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, а також за кожен місяць за період з 01.03.2018 року до 11.11.2020 року включно, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, як різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу у сумі 4387,03 грн щомісячно, та здійснити виплату такої індексації з урахуванням виплачених раніше сум індексації.

В обґрунтування вимог зазначено, що позивач у період з 11.11.2014 по 11.11.2020 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Протягом періоду з 01.01.2016 по 11.11.2020 відповідач не здійснював нарахування та виплату індексації грошового забезпечення або виплачував її у заниженому розмірі, чим порушив гарантоване законом право позивача на індексацію грошових доходів. Позивач стверджує, що за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення мала обчислюватися із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення посадових окладів. Водночас із березня 2018 року, у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, що зумовлює необхідність застосування положень абзаців третього – шостого пункту 5 Порядку № 1078 щодо визначення індексації-різниці. За розрахунком позивача, розмір підвищення його грошового забезпечення у березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року становив 76,17 грн, тоді як сума можливої індексації у березні 2018 року становила 4463,15 грн. Оскільки розмір підвищення грошового доходу не перевищив суму можливої індексації, позивач вважає, що набув право на щомісячне нарахування та виплату індексації-різниці, яку визначив у розмірі 4387,03 грн, починаючи з березня 2018 року до звільнення з військової служби. На підтвердження своєї позиції посилається на положення Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку № 1078 та відповідну практику Верховного Суду.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу здійснювалися відповідно до вимог чинного законодавства. Зокрема, відповідач вказав, що з 01.01.2016 військовослужбовцям Національної гвардії України було підвищено грошове забезпечення шляхом збільшення розміру щомісячного преміювання, у зв`язку із чим обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації здійснювалося із січня 2016 року. Крім того, відповідач послався на положення бюджетного законодавства, якими передбачено здійснення видатків на грошове забезпечення та його індексацію в межах відповідних бюджетних асигнувань. Щодо вимог про нарахування та виплату індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 11.11.2020 відповідач зазначив, що відповідно до довідки від 24.07.2026 вих.№12.04 розмір підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року становив 3888,50 грн, а різниця між сумою можливої індексації, обчисленої із застосуванням січня 2008 року як базового місяця, та розміром підвищення грошового забезпечення становила 574,65 грн. Також відповідач наголосив, що протягом спірного періоду позивачу здійснювалася виплата індексації грошового забезпечення, на підтвердження чого надав довідку від 24.07.2026 вих.№1203. З огляду на викладене вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити в їх задоволенні (а.с. 24-25).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Наказом командира військової частини (по особовому складу) від 07.10.2020 № 54 о/с звільнений з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту. З 11.11.2020 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення згідно наказу командира (по стройовій частині) від 11.11.2020 № 243 (а.с. 26).

З довідки від 24.07.2026 № 1203 (а.с.31) вбачається нарахування та виплату позивачу лише поточної індексації грошового забезпечення з червня по липень 2016 року та з вересня по жовтень 2016 року, а також з грудня 2018 року по листопад 2020 року.

Спірним у справі є право позивача на нарахування та виплату за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця – січня 2008 року, а за період з 01.03.2018 по 11.11.2020 включно – так званої "індексації-різниці" грошового забезпечення.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень частини 1, 2 та 3 статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі – Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ (далі – Закон №1282-ХІІ).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Приписами статті 2 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 року - 103 відсотка згідно змінам, внесених згідно із Законом №911-VIII від 24.12.2015 року).

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 5 Закону № 1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Згідно із статтею 6 Закону № 1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі – Порядок № 1078) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією враховується рівень такого підвищення.

Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.

Отже, місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру, є базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №825/565/17, від 23.09.2020 у справі №620/3282/18.

Щодо визначення місяця підвищення доходу (базового місяця) для обчислення індексації суд зазначає таке.

Так, на момент виникнення спірних правовідносин (січень 2016 року) визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі – Постанова № 1294), якою було затверджено схеми посадових окладів.

Відповідно до пункту 13 Постанови № 1294 вона набрала чинності з 01.01.2008 року.

Тобто за умови підвищення посадового окладу в січні 2008 року останній виступає саме базовим, а з лютого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабміну України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме 01.03.2018 року.

Таким чином, місяцями, за якими здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача, повинні бути січень 2008 року та березень 2018 року, водночас всі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки у проміжку січня 2008 року – березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними.

Тобто з 01.01.2016 місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача є січень 2008 року.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №400/1118/21 та у постанові від 28.09.2022 по справі №400/1119/21.

При цьому, суд наголошує, що відповідач, здійснюючи нарахування індексації, не має дискреційних повноважень саме щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону. Наявність у відповідача повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного базового місяця індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов`язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць, за наявності про це відповідного спору.

Наведені висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 13.12.2018 у справі № 802/412/17-а, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17 та від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення – січня 2008 року.

За таких обставин належним способом захисту порушеного права в цій частині вимог є зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням базового місяця січня 2008 року.

Щодо невиплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 11.11.2020 включно у фіксованому розмірі, який на думку позивача становить 4387,03 грн, суд зазначає наступне.

Так, у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, серед іншого, Верховний Суд вказав, що з 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. У цьому контексті Верховний Суд зазначив, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ж ця умова наявна, то розмір належної індексації - різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

За наведених висновків Верховного Суду та встановлених у цій справі обставин, позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018. Якщо ж ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

З урахуванням вищенаведеного, у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці.

Суд зазначає, що при вирішенні суми, яка належить до перерахунку та виплати з боку відповідача за спірний період, слід враховувати: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); проведено співставлення розміру підвищення доходу (А) та суми можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 та сумою грошового забезпечення в лютому 2018.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

У такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Згідно з особистими картками на грошове забезпечення за 2018 рік встановлено, що у лютому 2018 року грошове забезпечення позивача складалося з посадового окладу в розмірі 530,00 грн, окладу за військовим званням – 30,00 грн, надбавки за вислугу років – 56,00 грн, НВОВЗ – 308,00 грн, премії – 6744,83 грн. Всього – 7668,83 грн.

У березні 2018 року грошове забезпечення позивача складалося з посадового окладу в розмірі 2550,00 грн, окладу за військовим званням – 530,00 грн, надбавки за вислугу років – 770,00 грн, НВОВЗ – 962,50 грн, премії – 2932,50 грн. Всього – 7745,00 грн (а.с. 11-12).

Водночас, з огляду на особливості нарахування та виплати окремих складових грошового забезпечення, при визначенні розміру грошового забезпечення позивача для цілей порівняння за лютий та березень 2018 року не враховано у складі грошового забезпечення за березень 2018 року премію в розмірі 6744,83 грн, яка була виплачена у березні 2018 року, але нарахована за лютий 2018 року. Натомість до складу грошового забезпечення за березень 2018 року враховано премію в розмірі 2932,50 грн, яка була виплачена у квітні 2018 року, однак нарахована за березень 2018 року.При порівнянні розміру грошового забезпечення за лютий та березень 2018 року враховано складові грошового забезпечення відповідно до місяця, за який вони нараховані.

Таким чином, у березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року розмір грошового забезпечення позивача збільшився на 76,17 грн.

У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, а величина приросту індексу споживчих цін становила 253,30% (розрахована наростаючим підсумком за період з лютого 2008 по січень 2018 року, що становить 353,30% (наростаючий індекс споживчих цін) – 100% = 253,30% (величина приросту індексу споживчих цін)).

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100: 1762,00 грн х 253,30% /100 = 4463,15 грн.

Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн – 76,17 грн = 4386,98 грн.

Таким чином, починаючи з березня 2018 року сума індексації, з урахуванням абзаців 3, 4, пункту 5 Порядку № 1078, підлягала виплаті позивачу у розмірі 4386,98 грн щомісячно до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення зі служби.

Враховуючи встановлені обставини справи та надану їм правову оцінку, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу за період з 01.03.2018 по 11.11.2020 включно щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення у розмірі 4386,98 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, у зв`язку з чим належним способом захисту порушених прав позивача в цій частині вимог є зобов`язання відповідача здійснити відповідні нарахування та виплати за вказані періоди.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Щодо розподілу судових витрат у справі суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що за подання цієї позовної заяви позивач сплатив судовий збір у сумі 1331,20 грн (а.с. 17).

Однак, відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивачі у справах про стягнення заробітної плати звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

З огляду на те, що спірні правовідносини виникли щодо виплати індексації грошового забезпечення, яка є складовою грошового забезпечення позивача, останній при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору.

За таких обставин сплачена позивачем сума судового збору не підлягає розподілу відповідно до статті 139 КАС України, оскільки він за законом звільнений від його сплати.

Водночас, згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду, зокрема, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (частина друга статті 7 Закону України "Про судовий збір").

Отже, питання щодо повернення позивачу сплаченої суми судового збору може бути вирішено судом за наявності відповідного клопотання позивача в порядку, визначеному статтею 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 11.11.2020 включно щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення у розмірі 4386,98 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 11.11.2020 включно щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення у розмірі 4386,98 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН