Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №300/2555/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2026 р. справа № 300/2555/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі – відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 24 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18 грудня 2025 р. за №115/в про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок смерті сина ОСОБА_2 , який помер внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, як члену сім`ї загиблого (померлого) солдата ОСОБА_2 внаслідок захворювання та причини смерті якого пов`язані із захистом Батьківщини, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України за №168 від 28 лютого 2022 р., та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та здійснити виплату одноразової грошової допомоги, з урахуванням проведених раніше виплат в сумі 3439875 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є батьком ОСОБА_2 , який брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України з 15.04.2022 по 13.08.2022 та який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер внаслідок захворювання, яке пов`язане із захистом Батьківщини, а тому він має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168. При цьому 01.03.2024 згідно рішення 16 Регіональної ВЛК №57 від 13.01.2023, яким було встановлено, що захворювання та смерть ОСОБА_2 пов`язане з проходженням військової служби, позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу згідно постанови КМУ №975 від 25.12.2013. Надалі рішенням 16 Регіональної ВЛК від 17.05.2025 скасовано попереднє рішення від 13.01.2023 та встановлено, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок захворювання, яке пов`язане із захистом Батьківщини. Тому позивач 24.06.2025 повторно звернувся із завою про виплату одноразової грошової допомоги згідно постанови №168, проте відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги внаслідок смерті сина ОСОБА_2 , який помер внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представник Міністерства оборони України скористався правом на подання відзиву на позовну заяву згідно якого проти задоволення вимог заперечив та зазначив, що за заявою позивача та інших членів сім`ї загиблого одноразова грошова допомога вже була призначена та виплачена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №975 в розмірі в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Вказав, що відповідно до пункту 7 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно – правовими актами, виплати грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором. Оскільки заявники реалізували право на отримання одноразової грошової допомоги за однією з підстав, Міністерство оборони України вважає правомірною відмову у призначенні допомоги відповідно до постанови №168.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, дослідивши і оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 26.03.1990, який з 01.03.2022 року був призваний на військову службу у зв`язку із мобілізацією та проходив її у військовій частині НОМЕР_2 .

ОСОБА_2 у період з 15.04.2022 по 13.08.2022 дійсно брав на території н.п. Панютіне, Іванівка та Нова Миколаївка Харківської області участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, що підтверджується довідкою в/ч НОМЕР_2 №737 від 25 червня 2025 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер у результаті гострої недостатності кровообігу та кардіоміопатії в с. Степок Ізюмського району Харківської області.

Відповідно до Витягу з протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії №57 від 13.01.2023 року встановлено, що захворювання солдата ОСОБА_2 - гостра недостатність кровообігу, кардіоміопатія, послужило причиною смерті – захворювання і причина смерті, так, пов`язана з проходженням військової служби.

Позивач, а також мати та двоє дітей загиблого звернулися із заявою про виплату їм одноразової грошової допомоги у зв`язку із його загибеллю (смертю).

Відповідно до пункту 45 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, яке оформлено протоколом №6/975 від 09.02.2024, відповідно до якого зазначено, що розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомогу батьку, матері та двом дочкам померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, солдата ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_3 від 24.08.2022 – в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2022), в сумі 1240500 (Один мільйон двісті сорок тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. у рівних частках кожному.

Надалі, рішенням 16 Регіональної ВЛК протокол №2025-0517-1319-0677-0 від 17.05.2025 року попередню постанову 16 Регіональної військово-лікарської комісії №57 від 13.01.2023 відмінено, та постановлено, що захворювання, яке призвело до смерті та причина смерті ОСОБА_2 пов`язана із захистом Батьківщини.

У зв`язку із зміною причин смерті, позивач та інші члени сім`ї ОСОБА_2 звернулися до Міністерства оборони України встановленим порядком для отримання доплати одноразової грошової допомоги у відповідності до постанови КМ України №168.

Згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.01.2026 позивача повідомлено, що відповідно до Протоколу засідання комісії Міністерства оборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, яке оформлено протоколом №115/в від 18.12.2025, відповідно до якого зазначено, що розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги на підставі постанови КМУ №168.

Зазначено, що пунктом 45 рішення комісії Міністерства оборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.02.2024 №6/975 одноразова грошова допомога батьку, матері та двом дочкам померлого була призначена відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або частки втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМ України від 25.12.2013 №975.

Відповідно до пункту 7 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно – правовими актами, виплати грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

Враховуючи те, що заяви ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови №168 надійшла на розгляд Комісії після її призначення у повному розмірі відповідно до постанови КМ України №975, тобто після використання заявниками свого права на отримання одноразової грошової допомоги встановленої іншим нормативно правовим актом – відмовлено ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови №168 у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 .

Не погоджуючись із рішенням Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги за постановою №168, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Статтею 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-ХІІ встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З огляду на п.1 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ (далі за текстом Закон №2011, у редакції, чинній на час смерті військовослужбовця), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 2 цієї ж статті визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби (підпункт 1);

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби (підпункт 2);

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві (підпункт 3).

Пунктом 6 статті 16-3 Закону №2011 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами.

Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначено у статті 16-1 Закону №2011.

Відповідно до підпункту «а» пункту 1 статті 162 Закону №2011 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Вказана одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби.

Пунктом 3 статті 16-2 Закону №2011 визначено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 р. №3621-ІХ пункт 3 статті 16-2 викладено в такій редакції: « 3. Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого: розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, не може становити менше 15000000 гривень; розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, не може становити менше розміру одноразової грошової допомоги, передбаченої підпунктом "а" пункту 1 цієї статті».

У подальшому пункт 3 статті 16-2 Закону №2011-XII зазнав змін згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо окремих питань виплати одноразової грошової допомоги» від 16 липня 2025 року №4546-ІХ, положення якого відповідно до розділу ІІ «Прикінцеві положення» застосовуються з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до абзацу другого пункту 3 статті 16-2 Закону №2011-XII у зазначеній редакції розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, у тому числі під час перебування у полоні (крім військовослужбовців, які добровільно здалися у полон), становить 15 000 000 грн. Водночас абзацом третім цього пункту передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги, яка виплачується в інших випадках, визначених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII, встановлюється відповідно до абзацу другого підпункту «а» пункту 1 статті 16-2 цього Закону.

Таким чином, на час прийняття оскаржуваного рішення Законом №2011 делеговано Кабінету Міністрів право визначати розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану, однак при цьому законодавцем обумовлено обмеження за якими розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, не може становити менше 15000000 гривень.

Суд враховує, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі за текстом Постанова №168).

Пунктом 2 Постанови №168, у редакції, чинній на час смерті військовослужбовця, установлювалося, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-12 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Пунктом 2 Постанови №168, у редакції, чинній на час винесення оскаржуваного рішення, особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-12 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.

Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень.

Отже, пунктом 2 Постанови №168 також обумовлено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень. При цьому, зазначена норма, як і норма пункту 3 статті 16-2 Закону №2011 не пов`язує смерть військовослужбовця, яка настала у період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби з наслідками поранення (контузії, травми, каліцтва).

Суд враховує, що у постановах від 23.07.2024 у справі №280/3308/23, від 02.10.2024 у справі №340/2273/23 Верховний Суд дійшов висновку, що правовідносини щодо призначення ОГД починаються саме з дати звернення особи з відповідною заявою про призначення їй ОГД і тривають до моменту прийняття рішення про призначення ОГД уповноваженим органом, а саме Комісією. Лише у разі якщо на момент прийняття суб`єктом владних повноважень у межах визначених законодавством строків рішення про призначення ОГД у законодавстві запроваджено нове правове регулювання цих правовідносин, відмінне від того, яке існувало на момент звернення особи із відповідною заявою, вказаний суб`єкт не має законних можливостей діяти або приймати рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке вже є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками. З огляду на це, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний застосовувати виключно те правове регулювання, яке чинне на момент прийняття ним рішення, за винятком випадків, коли він діє за межами визначених законодавством строків (у такому випадку застосовується законодавство у редакції станом на останній день можливого прийняття рішення), або нове законодавче регулювання передбачає особливості порядку застосування в часі нових норм права. Тобто, при прийнятті рішення Комісія повинна застосовувати ті нормативно-правові акти, які були чинні на момент прийняття відповідного рішення.

Судом встановлено, що смерть ОСОБА_2 настала у результаті гострої недостатності кровообігу, кардіоміопатії та в період дії воєнного стану. Військовослужбовець проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 та у період з 15.04.2022 по 13.08.2022 (день смерті) на території н.п. Панютіне, Іванівка, та Нова Миколаївка Харківської області брав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України.

Відповідно до матеріалів справи та Витягу з протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії №57 від 13.01.2023 року захворювання і причина смерті, пов`язана з проходженням військової служби.

У зв`язку з вказаним причинно-наслідковим зв`язком смерті, відповідно до пункту 45 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, яке оформлено протоколом №6/975 від 09.02.2024, батьку, матері та двом дочкам померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Проте надалі, рішенням 16 Регіональної ВЛК протокол №2025-0517-1319-0677-0 від 17.05.2025 року попередню постанову 16 Регіональної військово-лікарської комісії №57 від 13.01.2023 відмінено, та постановлено, що захворювання, яке призвело до смерті та причина смерті ОСОБА_2 пов`язана із захистом Батьківщини.

Таким чином причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 був змінений та комісією встановлено, що причина смерті пов`язана саме із захистом Батьківщини.

Отже, встановлені у справі обставини свідчать про наявність передбачених законом умов для застосування до спірних правовідносин положень пункту 2 Постанови №168 щодо мінімального розміру одноразової грошової допомоги у сумі 15 000 000 грн.

Посилання відповідача на те, що позивач, мати та діти загиблого вже реалізували право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови №975, суд оцінює критично. Сам факт призначення та виплати одноразової грошової допомоги у меншому розмірі не може бути підставою для позбавлення особи права на отримання допомоги у розмірі, визначеному чинним законодавством, якщо на момент прийняття рішення суб`єкт владних повноважень був зобов`язаний застосувати інше правове регулювання, оскільки причинно-наслідковий зв`язок смерті змінився.

При цьому положення частини сьомої статті 16-3 Закону №2011-XII та пункту 2 Постанови №168 щодо здійснення однієї з виплат за вибором особи спрямовані на недопущення подвійного отримання одноразової грошової допомоги за однією і тією ж подією, однак не виключають необхідності приведення розміру вже призначеної допомоги у відповідність до закону. У такому випадку раніше виплачені суми підлягають урахуванню під час остаточного визначення розміру належної до виплати одноразової грошової допомоги.

Крім того, відмовляючи позивачу у призначенні допомоги за Постановою №168 з мотивів попереднього призначення допомоги за Постановою №975, відповідач фактично не надав правової оцінки встановленим документами обставинам смерті військовослужбовця, не з`ясував належний розмір одноразової грошової допомоги відповідно до чинного законодавства та не врахував правового значення висновку військово-лікарської комісії про причинний зв`язок смерті, яка була пов`язана із захистом Батьківщини.

При цьому суд звертає увагу, що ОСОБА_2 у період з 15.04.2022 по 13.08.2022, тобто по фактичний день смерті, брав безпосередню участь на території н.п. Панютіне, Іванівка, та Нова Миколаївка Харківської області участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України. Зазначене підтверджується відповідними документами наявними у матеріалах справи.

Відтак смерть ОСОБА_2 настала саме під час безпосередньої участі у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, а не в інший час несення служби, та рішенням 16 Регіональної ВЛК протокол №2025-0517-1319-0677-0 від 17.05.2025 року пов`язана із захистом Батьківщини.

Суд також зазначає, що підставою для відмови у виплаті одноразової грошової було те, що позивачу та іншим членам сім`ї вже було призначено допомогу у повному розмірі відповідно до постанови КМ України №975, тобто після використання заявниками свого права на отримання одноразової грошової допомоги встановленої іншим нормативно правовим актом, а не у зв`язку з відсутністю такого права.

За таких обставин суд доходить висновку, що пункт 24 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18 грудня 2025 р. за №115/в про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок смерті сина ОСОБА_2 , який помер внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено статус позивача як батька загиблого військовослужбовця, факт смерті військовослужбовця у період дії воєнного стану, причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 пов`язана із захистом Батьківщини, а також те, що суд вважає належним способом захисту порушеного права зобов`язання призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, як члену сім`ї загиблого (померлого) солдата ОСОБА_2 внаслідок захворювання та причини смерті якого пов`язані із захистом Батьківщини, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України за №168 від 28 лютого 2022 та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням проведених раніше виплат.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 24 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18 грудня 2025 р. за №115/в про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок смерті сина ОСОБА_2 , який помер внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, як члену сім`ї загиблого (померлого) солдата ОСОБА_2 внаслідок захворювання та причини смерті якого пов`язані із захистом Батьківщини, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України за №168 від 28 лютого 2022 та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням проведених раніше виплат.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ;

відповідач – Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, проспект Повітрофлоцький, 6, м. Київ, 03168.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.