Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №260/3198/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2026 року м. Ужгород№ 260/3198/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить:

1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо застосування при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014 – 2016 роки;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком з 10 лютого 2026 року із застосуванням показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії: 2023, 2024, 2025 роки.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03 січня 2008 року їй призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». В лютому 2026 року їй було призначено пенсію за віком за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак при цьому орган Пенсійного фонду України протиправно застосував показник середньої заробітної плати (доходу) за 2014 – 2016 роки. Вказані дії відповідача вважає протиправними, оскільки в лютому 2026 року їй було призначено інший вид пенсії, а тому має враховуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 3 календарні роки, що передують року звернення за призначенням нового виду пенсії.

27 травня 2026 року відповідач подав до суду відзив на позов № 0700-0902-8/34000 від 26.05.2026, в якому у задоволенні позову просить відмовити. Так, пояснив, що з 03 січня 2008 року позивач перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ. З 10 лютого 2026 року на підставі поданої заяви позивача було переведено на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. При цьому зауважує, що згідно зі ст. 42 цього Закону та на виконання постанов Кабінету Міністрів України проведено перерахунки раніше призначених пенсій особам, яким при обчисленні пенсії застосовувалась середньомісячна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки – 3764,40 грн, із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсій у розмірі 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121. Цей показник становить 9992,40 грн. Окрім того, вважає, що показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час її призначення.

04 червня 2026 року представник позивача подала через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відповідь на відзив, в якому з доводами відповідача не погоджується, оскільки вважає, що вони суперечать законодавчим нормам та судовій практиці.

Ухвалою від 01 жовтня 2026 року Закарпатський окружний адміністративний суд залучив до участі у справі як співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

13 жовтня 2026 року відповідач 2 подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив. Вважає, що розмір пенсії позивача розраховано правильно. Зазначає, що визначення заробітної плати для обчислення пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, застосовується лише при призначенні пенсій, а також у разі, коли особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, що передбачено ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV. При цьому стверджує, що законодавець оперує лише поняттям призначення пенсії, яким є первинне її призначення, та поняттям переведення пенсії з виду на вид, яким є всі подальші зміни виду пенсії. Тобто кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком.

20 жовтня 2026 року представник позивача подала через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відповідь на відзив, в якому з доводами відповідача 2 не погоджується. Зауважує, що пенсія за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII та пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV є різними за правовою природою видами пенсійного забезпечення. Сам факт того, що орган Пенсійного фонду України оформив заяву позивача як заяву про переведення з одного виду пенсії на інший, не змінює правової природи спірних правовідносин.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі – ГУ ПФУ в Закарпатській області) та з 03 січня 2008 року отримувала пенсію за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівник освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення.

10 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою, в якій просила перевести її з пенсії за вислугу років на пенсію за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

Така заява за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – ГУ ПФУ в Донецькій області).

Вказана обставина сторонами визнається та не є предметом оскарження.

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи № 921110132271, з 10 лютого 2026 року ОСОБА_1 було переведено на пенсію за віком за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому при розрахунку показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, застосовано дані за 2014 – 2016 роки (3764,40 грн), збільшені на коефіцієнт 2,367928.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо незастосування показника середньої заробітної плати за 2023 – 2025 роки при призначенні пенсії за віком за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

Оцінюючи правомірність вказаних дій органу Пенсійного фонду України, суд виходить з наступного.

Нормами ст. 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.

Пенсійне забезпечення окремих категорій працівників регламентувалося положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі – Закон № 1788). Так, зокрема, ст. 2 такого законодавчого акта були передбачені наступні види трудових пенсій:

- за віком;

- по інвалідності;

- в разі втрати годувальника;

- за вислугу років.

Відповідно до ст. 51 Закону № 1788, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Так, зокрема, до працівників, які мають право на пенсію за вислугу років, відносяться, в тому числі, працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення, відповідно до пункту «е» статті 55 (ст. 52 Закону № 1788).

Згідно з п. «е» ст. 55 вказаного законодавчого акта було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Своєю чергою ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058) передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Як вбачається з наданих відповідачем матеріалів пенсійної справи № 921110132271, ОСОБА_1 в 2008 році була призначена пенсія за вислугу років за нормами п. «е» ст. 55 Закону № 1788.

Виплата пенсії позивачу за Законом № 1788 не входила до сфери правового регулювання Закону № 1058, а є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб – працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 1058, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Тож, отримуючи до 10 лютого 2026 року пенсію за вислугу років за Законом № 1788, позивач не користувалася жодним з видів пенсій, встановлених Законом № 1058, а тому призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 вважається таким, що відбулось вперше.

Спірні правовідносини виникли з приводу порядку визначення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні при розрахунку пенсії ОСОБА_1 за нормами Закону № 1058.

Положеннями ст. 40 Закону № 1058 врегульовано порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону № 1058, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Отже, у випадку призначення пенсії на підставі Закону № 1058, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 45 Закону № 1058, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058 регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Тому показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом.

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31 травня 2019 року у справі № 314/272/17(2-а/314/33/2017) та від 31 березня 2020 року у справі № 348/1296/17.

Водночас, якщо особі було призначено пенсію згідно з іншими законодавчими нормами, то при переході такої на пенсію за нормами Закону № 1058 вона фактично не набуває право на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі ст. 45 Закону № 1058, а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням, відповідно до приписів ст. 40 Закону № 1058. Тому суд вважає, що в такому разі повинен враховуватися показник заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.

Суд встановив, що з 10 лютого 2026 року ОСОБА_1 було переведено на пенсію за віком за нормами Закону № 1058 з пенсії за вислугу років, передбаченої нормами Закону № 1788. Тобто фактично відбулося нове призначення пенсії позивача, при якому ГУ ПФУ в Донецькій області повинно було враховувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три попередні календарні роки (2023 – 2025 рр.).

До аналогічного правового висновку дійшов також Верховний Суд у постановах від 22 січня 2019 року у справі № 577/2457/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 363/1493/17, від 09 червня 2021 року у справі № 367/1276/17, від 08 лютого 2024 року у справі № 500/1216/23, від 31 січня 2025 року у справі № 200/1478/24, від 13 травня 2026 року у справі № 560/9942/25 та від 25 серпня 2026 року у справі № 160/18752/25.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Поряд з цим, ГУ ПФУ в Донецькій області протиправно врахувало показник середньої заробітної плати за 2014 – 2016 роки, чим порушено право позивача на належний рівень пенсійного забезпечення.

Із заявлених позовних вимог вбачається, що предметом оскарження є дії ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо застосування при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014 – 2016 роки. Проте в ході розгляду цієї справи суд встановив, що права позивача в цій частині фактично були порушені ГУ ПФУ в Донецькій області як органом, що приймав рішення про переведення позивача на пенсію за віком.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тому, враховуючи положення ч. 2 ст. 9 КАС України, з метою забезпечення належного та ефективного захисту прав позивача суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії саме ГУ ПФУ в Донецькій області щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії з 10 лютого 2026 року без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2023 – 2025 рр., а також зобов`язати його провести відповідний перерахунок пенсії.

Поряд з цим, з огляду на те, що позивач перебуває на обліку та отримує пенсію в ГУ ПФУ в Закарпатській області, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача 1 провести з 10 лютого 2026 року виплату перерахованої пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2023 – 2025 рр.

З огляду на викладене, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з урахуванням вищенаведеного.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 1 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 зазначеної статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі – Закон № 5076), гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу – це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Як вбачається з поданих представником позивача документів, позивач заявила до відшкодування 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, на підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката представник позивача долучила до матеріалів справи копії договору про надання правничої допомоги № 274 від 24 лютого 2026 року, детального опису правничої допомоги від 24 лютого 2026 року та платіжної інструкції від 24.02.2026 про сплату 4000,00 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Частиною 7 ст. 134 КАС України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Проти заявленої до відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу відповідачі не заперечили, клопотань про її зменшення не подали.

Своєю чергою ч. 7 та 9 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Відповідно до п. 1.1 договору про надання правничої допомоги № 274 від 24 лютого 2026 року, адвокат зобов`язується надати правову допомогу клієнту у спорах з органами пенсійного фонду з усіх питань, що стосуються пенсійного забезпечення.

Згідно з п. 4.1 цього договору, сума гонорару за надання правничої допомоги під час підготовки, звернення до суду із позовною заявою та її розгляду в суді першої інстанції становить 8000,00 грн, які сплачуються в такому порядку: 4000,00 грн – протягом 5 днів з дня підписання договору; 4000,00 грн – протягом 5 днів після ухвалення рішення судом першої інстанції.

Відповідно до детального опису правничої допомоги від 24 лютого 2026 року, адвокат Касинець В.В. надала ОСОБА_1 правничу допомогу з комплексного ведення справи вартістю 8000,00 грн, що включає первинну усну консультацію щодо перспектив розгляду справи, направлення адвокатського запиту, підготовку та подання позовної заяви, підготовку та подання інших заяв по суті справи та процесуальних заяв, отримання судового рішення по суті спору, роз`яснення клієнту його змісту та порядку оскарження.

Суд вважає, що при вирішенні питання про стягнення на користь позивача судових витрат суд зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з прецедентною практикою такого заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, п. 269).

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Дослідивши заявлене обґрунтування витрат на правничу допомогу адвоката, враховуючи відсутність заперечень відповідачів щодо їх вартості, суд дійшов висновку, що такі в повній мірі відповідають критерію розумності їх розміру у співвідношенні до складності справи. Так, у детальному описі правничої допомоги наведено перелік виконаних адвокатом робіт. Такий опис відповідає наявним в матеріалах справи відомостям та поданим до суду процесуальними документами.

Варто зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, понесених збитків, але і у певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Ураховуючи, що порушення прав позивача допустило ГУ ПФУ в Донецькій області при прийнятті рішення про переведення на пенсію за віком із застосуванням помилкового показника середньої заробітної плати, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1064,96 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних саме відповідача 2.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ – 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ – 13486010) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо застосування при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014 – 2016 роки.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 10 лютого 2026 року перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2023, 2024, 2025 роки.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 10 лютого 2026 року виплату ОСОБА_1 перерахованої пенсії за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ – 13486010) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1064,96 грн (Одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 коп.) судового збору та 8000,00 грн (Вісім тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.О. Ващилін