Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №240/18590/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/18590/26

категорія 112030700

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України" ІНФОРМАЦІЯ_1 ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом доДепартаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України" ІНФОРМАЦІЯ_1 ", у якому просить:

- визнати протиправними дії Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ДПОП ОШБ щодо відмови у нарахуванні та виплаті грошового забезпечення ОСОБА_3 (зниклого на полі бою 28 листопада 2024 року інспектора взводу №5 роти № 1 батальйону № 1 полку управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») на користь його матері ОСОБА_1 з 01.02.2025;

- зобов`язати Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ДПОП ОШБ ухвалити по заяві ОСОБА_1 від 11.12.2025, рішення з приводу нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_3 (зниклого на полі бою 28 листопада 2024 року інспектора взводу №5 роти № 1 батальйону №1 полку управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») з 01 лютого 2025 року відповідно до пункту 6статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням рівномірного його розподілу між особами, які мали право на такі виплати з 01 лютого 2025 року з урахуванням висновків суду та здійснити відповідну виплату сум грошового забезпечення за період з 01.02.2025 на користь ОСОБА_1 .

Позивач обґрунтовує позов тим, що відповідач протиправно з 01.02.2025 не виплачує їй 25 % грошового забезпечення зниклого безвісті її сина - ОСОБА_3 .

Відповідач надав суду відзив, в якому позов не визнає. Вказує, що правовий статус поліцейських визначається виключно Законом України «Про Національну поліцію», який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює порядок проходження служби в поліції, питання грошового забезпечення, соціального захисту поліцейських та членів їх сімей. Натомість дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» поширюється виключно на осіб, які мають статус військовослужбовців відповідно до закону. Відповідач діяв у межах наданих йому повноважень, у спосіб та в порядку, передбачених законом, не допускаючи довільного тлумачення правових норм чи виходу за межі визначеної законом компетенції.

Під час прийняття рішення ДПОП “ОШБ "Лють” щодо нарахування та виплати грошового забезпечення були враховані усі юридично значимі обставини та застосовані саме ті норми матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Таким чином, нарахування та виплата грошового забезпечення дружині безвісти зниклого поліцейського є законними, обґрунтованими та правомірними, а доводи позивача про протиправність таких дій не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами та спростовуються положеннями спеціального законодавства, що регулює спірні правовідносини. У задоволенні позовних вимог адвоката Панфілової Дар`ї Андріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії просять відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 23 вересня 2026 року залучено ОСОБА_2 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

В ухвалі зазначено, що ОСОБА_2 має право подати пояснення щодо позову у строк, протягом п`ятнадцяти днів, з дня отримання даної ухвали, а щодо відзиву - протягом десяти днів з дня його отримання.

Пояснення від третьої особи на адресу суду не надійшли.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 позовну заяву підтримує у повному обсязі та просить її задовольнити.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, судом встановлено наступне.

Позивач є матір`ю зниклого безвісти ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_3 від 24 грудня 2002 року серія НОМЕР_1 .

Під час службового розслідування, призначеного наказом ДПОП «ОШБ «Лють» від 06 грудня 2024 року №1418, встановлено, що ОСОБА_3 зник безвісті за особливих обставин під час виконання бойового (спеціального) завдання в приватному секторі м.Торецька. Оскільки територія, де зник ОСОБА_3 , перебуває під контролем військовослужбовців та інших збройних формувань російської федерації, здійснити евакуацію ОСОБА_3 на сьогодні неможливо. В ДПОП «ОШБ «Лють» відсутня інформація стосовно наявності чи відсутності у ОСОБА_3 мобільного телефону під час виконання бойового (спеціального) завдання. ДПОП «ОШБ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » було надіслано повідомлення № 10143-2024 від 29.11.2024 до ОСОБА_2 - дружини ОСОБА_3 про факт зникнення безвісті її чоловіка капітана поліції ОСОБА_3 28 листопада 2024 року, якій перебував у населеному пункті Торецьк Бахмутського району Донецької області та не повернувся з поля бою 22.10.2024.

Зважаючи на статус свого сина, приписи Закону України «Про Національну поліцію України» та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. №884, позивач звернулась із заявою про виплату частки грошового забезпечення свого сина до відповідача.

У відповідь на заяву ОСОБА_1 про виплату грошового забезпечення зниклого безвісті капітана поліції ОСОБА_3 , інспектора взводу №5 роти №1 батальйону №1 полку управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 20 листопада 2025 року вх. №М-1447/ез ДПОП «ОШБ «Лють» повідомив листом про розгляд заяви №17605-2025 від 09.12.2025 про наступне. «Відповідно до пункту 4 розділу VI Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за №669/28799 (далі - Порядок та умови), виплата грошового забезпечення поліцейського здійснюється за заявою заявника про виплату грошового забезпечення, форма якої наведена в додатку 3 до Порядку та умов, на ім`я керівника органу поліції, у якому проходив службу поліцейський. Під час розгляду Вашої заяви встановлено, що подана Вами заява не відповідає формі, передбаченій Порядком та умовами, а додані копії документів не завірені у встановленому законодавством порядку.

Водночас інформуємо, що відповідно до частини шостої статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 3 розділу VI Порядку та умов виплата грошового забезпечення, у тому числі раніше нарахованого, але не виплаченого, здійснюється таким членам сім`ї поліцейського: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності – повнолітнім дітям, які проживають з поліцейським, або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства – незалежно від їх віку) поліцейського, а також особам, які перебувають на утриманні поліцейського, або батькам поліцейського рівними частками, якщо поліцейський не перебуває в шлюбі та не має дітей. З матеріалів особової справи капітана поліції ОСОБА_3 вбачається, що він перебуває у шлюбі, тож право на отримання його грошового забезпечення відповідно до вимог нормативно-правових актів має лише його дружина.»

Позивач вважає таку відмову протиправною та звернулася до суду за захистом порушеного права.

Дослідивши письмові докази, доводи сторін та положення чинного законодавства, суд дійшов таких висновків.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон) Національна поліція України – це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону - поліція у своїй діяльності керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини шостої статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» за поліцейськими, захопленими у полон або заручниками, а також інтернованими у нейтральних державах або зниклими безвісти за особливих обставин, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інших видів грошового забезпечення. Сім`ям таких поліцейських щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку, визначеному Міністром внутрішніх справ України.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сім`ї поліцейського:

дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають з поліцейським, або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку) поліцейського, а також особам, які перебувають на утриманні поліцейського, або батькам поліцейського рівними частками, якщо поліцейський не перебуває у шлюбі та не має дітей.

Виплата грошового забезпечення членам сім`ї поліцейського здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення поліцейського в полон або заручником, інтернування або його звільнення, або визнання поліцейського безвісно відсутнім чи оголошення померлим у встановленому законом порядку.

Відповідно до наказу Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 07.01.2025 №22 «Про виплату грошового забезпечення», здійснюються виплати грошового забезпечення зниклого безвісти за особливих обставин капітана поліції ОСОБА_3 , інспектора взводу № 5 роти №1 батальйону №1 полку управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 »), його дружині – ОСОБА_2 , з 29 листопада 2024 року.

Доводи позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній з 01 лютого 2025 року, є необґрунтованими, оскільки не враховують спеціального правового регулювання виплати грошового забезпечення поліцейського, який зник безвісти за особливих обставин.

Відповідно до частини шостої статті 94 Закону України «Про Національну поліцію», за поліцейським, який зник безвісти за особливих обставин, зберігається грошове забезпечення, а членам його сім`ї воно виплачується в порядку, визначеному Міністром внутрішніх справ України.

При цьому законодавець безпосередньо визначив перелік осіб, які мають право на отримання такого грошового забезпечення, та встановив умови виникнення відповідного права.

Зокрема, зазначеною нормою передбачено виплату грошового забезпечення дружині (чоловікові) поліцейського, а в разі її (його) відсутності - іншим визначеним законом особам. Батькам поліцейського грошове забезпечення виплачується рівними частками за умови, що поліцейський не перебуває у шлюбі та не має дітей.

Отже, право батьків поліцейського на отримання грошового забезпечення не є безумовним, а залежить від наявності визначених законодавцем юридичних фактів. Перебування поліцейського у шлюбі виключає застосування передбаченої цією нормою умови виплати грошового забезпечення його батькам.

У спірних правовідносинах поліцейський, ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Відповідно до наказу ДПОП "ОШБ "Лють" від 07.01.2025 №222 виплату грошового забезпечення у зв`язку зі зникненням безвісти чоловіка було призначено дружині. За таких обставин відсутні передбачені частиною шостою статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» підстави для призначення матері поліцейського частини відповідного грошового забезпечення.

Посилання позивача на пункт 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не спростовує наведеного висновку.

Зазначений Закон регулює питання соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей. Натомість правовий статус поліцейських, умови проходження ними служби та особливості виплати їхнього грошового забезпечення врегульовані спеціальним Законом України «Про Національну поліцію», частина шоста статті 94 якого безпосередньо регламентує спірне питання.

Законодавчі зміни, що набрали чинності 01 лютого 2025 року, самі по собі не змінюють установленого статтею 94 Закону України «Про Національну поліцію» переліку осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти поліцейського, та не встановлюють автоматичного поширення нового порядку виплат військовослужбовцям на поліцейських.

Застосування до спірних правовідносин положень іншого закону лише на тій підставі, що ним передбачено інший порядок розподілу грошового забезпечення, фактично означало б поширення на поліцейського правового режиму, встановленого для іншої категорії осіб, без належної законодавчої підстави.

Крім того, спірні правовідносини не характеризуються відсутністю правового регулювання, оскільки законодавець прямо врегулював питання виплати грошового забезпечення сім`ям поліцейських, які зникли безвісти за особливих обставин. За таких умов немає достатніх правових підстав для усунення встановлених спеціальним законом умов шляхом застосування аналогії закону.

Саме по собі прагнення позивача отримувати частину грошового забезпечення нарівні з дружиною поліцейського не створює права на таку виплату за відсутності юридичних фактів, із якими закон пов`язує виникнення відповідного права.

Таким чином, доводи позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не спростовують спеціального правового регулювання, установленого частиною шостою статті 94 Закону України «Про Національну поліцію», та не підтверджують наявності у позивача права на отримання частини грошового забезпечення поліцейського, який зник безвісти за особливих обставин.

Крім цього, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції чинній на момент зникнення безвісті ОСОБА_3 , передбачала, що виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у виплаті грошового забезпечення її сина - поліцейського ОСОБА_3 , діяв відповідно до вимог чинного законодавства. Позивач не має передбаченого частиною шостою статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» права на отримання грошового забезпечення свого сина за обставин, коли останній перебуває у зареєстрованому шлюбі, а його дружина є належним отримувачем такої виплати.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Інші доводи позовної заяви також не спростовують висновків суду по суті спору, оскільки не містять належного правового обґрунтування наявності у позивача права на отримання частини грошового забезпечення поліцейського, який зник безвісти за особливих обставин, та не спростовують установленого судом правового регулювання спірних правовідносин.

Наведені позивачем аргументи фактично зводяться до незгоди з правовою оцінкою спірних правовідносин та власного тлумачення положень законодавства, однак самі по собі не свідчать про неправильне застосування відповідачем норм матеріального права чи порушення прав позивача.

Суд зазначає, що вирішальне значення для розгляду справи по суті має встановлення наявності передбачених законодавством підстав для призначення та виплати позивачу відповідної частини грошового забезпечення. Водночас наведені позивачем доводи не спростовують висновку про відсутність таких підстав з огляду на спеціальне правове регулювання, визначене статтею 94 Закону України «Про Національну поліцію».

За таких обставин інші доводи позовної заяви не впливають на правильність висновків суду щодо суті спірних правовідносин, не підтверджують протиправності дій чи рішень відповідача та не дають підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для відшкодування позивачу понесених ним судових витрат за рахунок відповідача. Отже, сплачений позивачем судовий збір відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), третя особа ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук

21.10.26