Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №160/19902/26
Суддя: Ніколайчук Світлана Василівна
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2026 рокуСправа № 160/19902/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
УСТАНОВИВ:
10.07.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому позивач просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку щодо ОСОБА_1 ;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів данні про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на військовому обліку у відповідача. При оновленні застосунку Резерв+ виявив, що перебуває у розшуку за порушення ВОД, не прибув за повісткою. Позивач вважає такі відомості внесеними без належних правових підстав. Жодних повісток не отримував, проткол та постанова про адміністративне правопорушення відносного нього не складались. З урахуванням обставин викладених у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою від 15 липня 2026 року суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Відповідач на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 04.08.2026 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог. Зазначає, що відповідач діяв та продовжує діяти в порядок і спосіб визначений Конституцією, чинними нормативно-правовими актами і керівними документами.
Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_3 виданий Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 05.08.2005 року.
15.06.2026 року при оновлені військово-облікових даних у застосунку ОСОБА_2 , що перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 виявив порушення: не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК, 15.01.2026 позивача заявлено в розшук до нацполіції, дата ВЛК 27.04.2024 року обмежено придатний у воєнний час.
16.06.2026 позивач через свого представника звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із адвокатським запитом щодо надання інформації про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
18.06.2026 вих. № 29/4/3852 ІНФОРМАЦІЯ_5 надав лист-відповідь у якому повідомив, що ОСОБА_1 необхідно прибути до РТЦК для проходження медичного огляду, уточнення своїх персональних даних, оскільки останній медичний огляд ВЛК проведено 27.04.2024 року.
25.06.2026 ОСОБА_1 звернувся із заявою до відповідача у якій просив закрити адміністративну справу стосовно нього на підставі ч.9 ст.38 КУпАП.
26.06.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_5 надав лист-відповідь у якому повідомив, що ОСОБА_1 необхідно прибути особисто до РТЦК для вирішенн його питання.
Позивач вважає, вищенаведені обставини свідчать про протиправні дії відповідача, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також запереченням викладеним у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
Статтею 1 Закону України Про оборону України передбачено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та на момент розгляду цієї адміністративної справи строк триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби регулює Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Частиною п`ятою статті 33 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ). На виконання частини п`ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16 березня 2017 року №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України. Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Таким чином, із аналізу наведених приписів чинного законодавства можна зробити висновок, що відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію бази даних, які до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів. У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Таким чином, до Реєстру вносяться дані про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.
Диспозиція статті 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.
Відповідно до ч.3 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів - призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військовооблікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
До Національної поліції уповноваженими особами відповідач надіслав звернення про адміністративне затримання позивача та доставленняйого до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до абц.абц. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Приписами статті 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Так зі змісту статті 258 Кодексу КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається, зокрема, у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують адміністративну відповідальність, чи заподіяну майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до абц. 1 ст. 251 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Отже, з урахуванням відсутності щодо позивача постанови про вчинення адміністративного правопорушення, відповідачем протиправно вчинено дії щодо направлення до органів Національної поліції звернення про адміністративне затримання та доставлення до ТЦК та СП військовозобов`язаного ОСОБА_1 , як особи, яка вчинила адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).
За приписами статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У відповідності до частини 1статті 76 Кодексу адміністративного судочинства Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу зробити висновок про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1, 3статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як убачається з матеріалів справи, після виявлення в застосунку «Резерв+» відомостей про порушення правил військового обліку та ініціювання розшуку позивач через свого представника звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо надання інформації про притягнення його до адміністративної відповідальності. У відповідь листом від 18.06.2026 № 29/4/3852 відповідач повідомив про необхідність особистого прибуття позивача для проходження медичного огляду та уточнення персональних даних. Водночас зазначена відповідь не містить відомостей про конкретні обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення, дату його вчинення, належне повідомлення про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або про прийняття постанови у справі про адміністративне правопорушення.
У відповіді від 26.06.2026 на заяву позивача від 25.06.2026 відповідач знову запропонував йому особисто прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вирішення відповідного питання. Однак сама по собі така відповідь не підтверджує ані дотримання встановленої законом процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, ані наявності належних правових підстав для внесення до Реєстру відомостей про вчинене ним правопорушення.
Відповідно до статті 210 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку, а стаття 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Водночас притягнення особи до адміністративної відповідальності передбачає встановлення конкретних обставин правопорушення та дотримання визначеної законом процедури його розгляду.
Положення статті 258 КУпАП допускають розгляд окремих адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 та 210-1 КУпАП, без складення протоколу за наявності встановлених законом умов. Тому сама лише відсутність протоколу не може розглядатися як безумовна підстава для висновку про протиправність дій відповідача. Водночас застосування зазначеного порядку не звільняє уповноважений орган від обов`язку дотримуватися встановлених законом вимог, зокрема щодо належного повідомлення особи про виклик, наявності підтвердних документів про отримання такого виклику у випадках, передбачених статтею 258 КУпАП, та встановлення обставин, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення.
Так, направлення відповідного звернення до органів Національної поліції не є постановою про притягнення особи до адміністративної відповідальності та не підтверджує факту її винуватості. Водночас таке звернення не може підміняти собою встановлення обставин правопорушення або слугувати самостійним доказом його вчинення.
Отже, з огляду на встановлені обставини справи та оцінку наявних доказів у їх сукупності суд доходить висновку, що відповідач не довів правомірності внесення до Реєстру оскаржуваних відомостей щодо ОСОБА_1 . За відсутності належних доказів, які підтверджують законні підстави для вчинення таких дій, суд визнає їх протиправними.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача виключити з Реєстру відомості про порушення правил військового обліку суд зазначає таке.
Відповідно до статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може, зокрема, визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень та зобов`язати його вчинити певні дії з метою ефективного поновлення порушених прав позивача.
Оскільки судом установлено протиправність дій відповідача щодо внесення оскаржуваних відомостей, належним способом захисту порушеного права позивача є не лише визнання таких дій протиправними, а й зобов`язання відповідача усунути наслідки допущеного порушення шляхом виключення відповідних відомостей із Реєстру.
Такий спосіб захисту відповідає характеру встановленого порушення, забезпечує реальне поновлення прав позивача та не передбачає втручання суду в дискреційні повноваження відповідача, оскільки йдеться про усунення відомостей, правомірність внесення яких відповідачем не доведена.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно дост.139 КАС України, суд зазначає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 139, 242-243, 245-246, 258 , 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua