Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №160/20986/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокуСправа № 160/20986/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника М`яготіної Олени Дмитрівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

17.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 16.07.2026 року через систему “Електронний суд” позовна заява ОСОБА_1 в особі представника М`яготіної Олени Дмитрівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року основних видів грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01.01.2020 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року включно, визначивши його розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою №704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати з 01.01.2021 року по 08.06.2021 року основних видів грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01.01.2021 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2021 року по 08.06.2021 року включно, визначивши його розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою №704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01.01.2020 року та 01.01.2021 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок і виплату отриманих у 2020-2021 роках грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01.01.2020 року та 01.01.2021 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), яка полягала у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 03.03.2015 року по 26.03.2016 року в неповному обсязі;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю відповідно до абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, за період з 03.03.2015 року по 26.03.2016 року включно, з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб, з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), яка полягала у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 08.06.2017 року по 08.06.2021 року в неповному обсязі;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю відповідно до абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, за період з 08.06.2017 року по 08.06.2021 року включно, з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб, з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) стосовно нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за період з 03.03.2015 року по 08.06.2021 року включно, за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі - з 03.03.2015 року до дати виплати;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за період з 03.03.2015 року по 08.06.2021 року включно, за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі - з 03.03.2015 року до дати виплати;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за 13 діб невикористаної відпустки за 2021 рік, компенсації за відпустку як учаснику бойових дій за 2020 рік у кількості 14 діб та за 2021 рік у кількості 14 діб, а також премії за період з 01.06.2021 року по 08.06.2021 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за 13 діб невикористаної відпустки за 2021 рік, компенсацію за відпустку як учаснику бойових дій за 2020 рік у кількості 14 діб та за 2021 рік у кількості 14 діб, а також премію за період з 01.06.2021 року по 08.06.2021 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України позивачу здійснювалося нарахування та виплата грошового забезпечення із застосуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених із використанням сталого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що призвело до заниження розміру належного йому грошового забезпечення. Позивач зазначає, що у період з 29 січня 2020 року по 08 червня 2021 року відповідач протиправно не застосував при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом про Державний бюджет України на відповідний календарний рік, а тому складові грошового забезпечення, у тому числі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, були визначені у меншому розмірі. Крім того, позивач вказує, що відповідачем не було належним чином проведено індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби, у зв`язку із чим просить визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, у тому числі індексації-різниці, передбаченої пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. На думку позивача, березень 2018 року є місяцем підвищення доходу військовослужбовців у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, однак відповідач не здійснив належного порівняння суми підвищення грошового забезпечення із сумою можливої індексації, що могла виникнути у цьому місяці, та не вирішив питання щодо виплати індексації-різниці. Також позивач зазначає, що внаслідок несвоєчасного та неповного нарахування грошового забезпечення він набув право на отримання компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати”, оскільки невиплачені суми грошового забезпечення фактично є доходами, право на які виникло у позивача, але реалізовано не було. Окремо позивач посилається на те, що при звільненні з військової служби відповідачем неправильно проведено остаточний розрахунок, зокрема не враховано належний розмір грошового забезпечення при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток учасника бойових дій, а також премії за період з 01 по 08 червня 2021 року. На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на положення Конституції України, Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, постанову Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, наказ Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, Порядок №1078, Закон України “Про індексацію грошових доходів населення”, Закон України №2050-III, а також правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 07.01.2026 у справі №200/4742/24 та інших судових рішеннях.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2026 року зазначена вище справа розподілена та 20.07.2026 року передана судді Пруднику С.В.

22.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ): належним чином засвідчені копії документів щодо проходження військової служби ОСОБА_1 , а саме: послужного списку; витягу з наказів про зарахування, переміщення, проходження служби та звільнення; наказу про виключення зі списків особового складу військової частини; довідки про період проходження військової служби із зазначенням займаних посад, військового звання та вислуги років; належним чином засвідчені копії розрахунково-платіжних документів щодо виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 03.03.2015 по 08.06.2021, у тому числі: особові картки грошового забезпечення за кожний рік проходження служби; розрахункові листи; відомості нарахування та виплати грошового забезпечення; довідки про складові грошового забезпечення із зазначенням посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавок, доплат, премій та інших виплат; належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких здійснювалося визначення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у 2020-2021 роках, а саме: довідки про встановлений тарифний розряд; довідки про розмір посадового окладу та окладу за військовим званням; розрахунки грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 08.06.2021 із зазначенням застосованого розміру прожиткового мінімуму та тарифних коефіцієнтів; належним чином засвідчені копії документів щодо виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а саме: наказів про виплату допомоги для оздоровлення за 2020 та 2021 роки; наказів про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 роки; розрахунків зазначених виплат із визначенням складових грошового забезпечення, які були враховані при їх обчисленні; належним чином засвіднені копії документів щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 03.03.2015 по 08.06.2021, у тому числі: розрахунків сум індексації за кожний місяць; документів щодо визначення базового місяця для проведення індексації; довідок про застосовані індекси споживчих цін; розрахунків індексації-різниці відповідно до пункту 5 Порядку №1078; наказів та інших документів, на підставі яких приймалося рішення про виплату або невиплату індексації; належним чином засвідчені копії документів щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме: розрахунків компенсації; документів щодо строків нарахування та фактичної виплати сум грошового забезпечення; довідки про дату та розміри виплачених сум; належним чином засвідчені копії документів щодо проведення остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , у тому числі: наказу про звільнення; розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні; розрахунку компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2021 рік; розрахунку компенсації за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2020-2021 роки; документів щодо виплати премії за період з 01.06.2021 по 08.06.2021; довідку про фактично виплачені суми грошового забезпечення ОСОБА_1 за весь період проходження військової служби з розбивкою по місяцях та видах виплат. Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 21.08.2026 року. Судом попереджено ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду. Судом також вказано, що в разі неможливості надання письмових доказів подати до суду вмотивовані та обґрунтовані пояснення (зазначити який саме документ не має можливості подати та з яких підстав).

07.08.2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 у період з 01.02.2018 року по 10.03.2020 року, а у військовій частині НОМЕР_1 - у періоди з 03.03.2015 року по 31.01.2018 року та з 11.03.2020 року по 08.06.2021 року. Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.07.2020 року №69 затверджено передавальний акт та визначено військову частину НОМЕР_1 правонаступником усіх активів і зобов`язань військової частини НОМЕР_2 . На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.06.2021 року №369-ос позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку із закінченням строку контракту. Відповідач вважає, що грошове забезпечення позивача за період з 29.01.2020 року по 08.06.2021 року нараховано та виплачено правильно, оскільки посадовий оклад та оклад за військовим званням визначалися відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01.01.2018 року, у розмірі 1762 грн та відповідних тарифних коефіцієнтів. Посилаючись на пункт 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII, відповідач зазначив, що мінімальна заробітна плата або її частина не можуть застосовуватися як розрахункова величина для визначення відповідних окладів. На думку відповідача, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 не створює підстав для перерахунку грошового забезпечення позивача у заявлений спосіб. Військова частина наголосила, що діяла відповідно до нормативного регулювання, яке вважала чинним та обов`язковим до застосування, і не наділена повноваженнями самостійно змінювати порядок обчислення грошового забезпечення. З огляду на правильність, за твердженням відповідача, визначення посадового окладу та окладу за військовим званням, останній вважає безпідставними також похідні вимоги щодо перерахунку допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших залежних від цих окладів виплат. Окремо відповідач зазначив, що згідно з особистими картками грошового забезпечення за 2020–2021 роки позивач матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у спірний період не отримував, тому підстави для її перерахунку відсутні. Щодо індексації грошового забезпечення відповідач наголосив на необхідності розмежування поточної індексації та індексації-різниці. Вважає, що за періоди з 03.03.2015 року по 26.03.2016 року та з 08.06.2017 року по 28.02.2018 року підстави для виплати саме індексації-різниці відсутні. Можливість виникнення права на таку виплату відповідач пов`язує з підвищенням посадових окладів з 01.03.2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704. При цьому відповідач зазначив, що для встановлення права позивача на індексацію-різницю необхідно визначити розмір підвищення його грошового забезпечення у березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року, суму можливої індексації у березні 2018 року та співвідношення цих величин. За твердженням відповідача, позивач не надав доказів, які дозволяли б установити наявність відповідних підстав. Відповідач також повідомив, що листом від 08.06.2026 року №09/12981-26-Вих представника позивача поінформовано про зберігання документів щодо грошового забезпечення за період по 2020 рік включно в Галузевому державному архіві Державної прикордонної служби України та запропоновано звернутися до цієї установи. Водночас, на думку відповідача, до позовної заяви не долучено доказів такого звернення та документів, необхідних для перевірки підстав нарахування індексації-різниці. Вимоги про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів відповідач вважає передчасними, оскільки така компенсація підлягає виплаті у тому самому місяці, в якому здійснюється виплата відповідної заборгованості. На переконання відповідача, підстави стверджувати, що право позивача на отримання цієї компенсації буде порушене під час виплати донарахованих сум, відсутні. Стосовно одноразової грошової допомоги при звільненні відповідач зазначив, що позивач не обґрунтував підстав виникнення права на таку допомогу та її розміру, у зв`язку із чим відповідні вимоги вважає недоведеними. Щодо компенсації за невикористані відпустки відповідач повідомив, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.06.2021 року №369-ос позивачу призначено виплату компенсації за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки та за 13 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2021 рік. За твердженням відповідача, у червні 2021 року позивачу виплачено компенсацію за невикористані дні відпусток у розмірі 55 806,36 грн, що підтверджується особистою карткою грошового забезпечення за 2021 рік та виключає підстави для задоволення позову в цій частині. З урахуванням наведеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

22.09.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , проходив військову службу в Державній прикордонній службі України.

03.03.2015 року позивача призвано на військову службу та зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду патрульного інструктора відповідно до наказу від 03.03.2015 року №84-ос. У подальшому позивача звільнено у запас, а наказом від 12.04.2016 року №186-ос виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) №30/738 позивач у період з 03.03.2015 року по 12.04.2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на ділянці відповідальності прикордонного загону на території Луганської області.

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.06.2017 року №313-ос позивач з 08.06.2017 року розпочав проходження військової служби за контрактом.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 , підписаної начальником відділу кадрів підполковником ОСОБА_2 , у період з 01.02.2018 року по 10.03.2020 року позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 - НОМЕР_4 прикордонному загоні з місцем дислокації у АДРЕСА_1 , а з 11.03.2020 року по 08.06.2021 року - у військовій частині НОМЕР_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У цій довідці також зазначено період служби у військовій частині НОМЕР_1 з 03.03.2015 року по 31.01.2018 року. Водночас записи військового квитка та наведені відомості про виключення зі списків особового складу 12.04.2016 року і повторне прийняття на службу 08.06.2017 року відображають перерву в проходженні військової служби.

Згідно з довідкою НОМЕР_5 прикордонного загону від 06.10.2025 року №08/5946 у період з 08.06.2017 року по 30.04.2018 року позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. У період з 01.05.2018 року по 08.06.2021 року він безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період проведення зазначених заходів на території Луганської області.

Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_6 , виданим ІНФОРМАЦІЯ_4 у 2015 році.

Як зазначено відповідачем у відзиві, наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.07.2020 року №69 затверджено передавальний акт та визначено військову частину НОМЕР_1 правонаступником усіх активів і зобов`язань військової частини НОМЕР_2 .

Наказом начальника прикордонного загону від 02.06.2021 року №354-ос позивача звільнено з військової служби в запас за підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із закінченням строку контракту, про що зазначено у витягу з наказу від 08.06.2021 року №369-ос.

Відповідно до пункту 5.1 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.06.2021 року №369-ос старшину ОСОБА_1 , офіцера (з бойової готовності) відділення мобілізаційної роботи відділу організаційно-мобілізаційної роботи та повсякденної діяльності, виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення. Остаточною датою закінчення проходження військової служби визначено 08.06.2021 року.

Згідно із зазначеним наказом вислуга років позивача станом на 08.06.2021 року становила: календарна - 06 років 06 місяців 21 день, пільгова - 10 років 02 місяці 18 днів, загальна - 16 років 09 місяців 09 днів.

Цим самим наказом передбачено виплатити позивачу грошову компенсацію за 13 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2021 рік та матеріальну допомогу на оздоровлення за 2021 рік. Позивача визнано гідним премії за період з 01.06.2021 року по 08.06.2021 року в розмірі встановлених відсотків посадового окладу.

Крім того, наказано виплатити грошову компенсацію за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 та 2021 роки тривалістю по 14 діб за кожний рік, загалом за 98 діб. Разом із 13 добами невикористаної щорічної основної відпустки наказом передбачено компенсацію за 111 діб відпусток.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-5 військовою частиною НОМЕР_1 за 2015 рік відображено заробіток позивача для нарахування пенсії починаючи з березня: березень - 3291,07 грн, квітень - 5611,50 грн, травень - 5798,55 грн, червень - 5612,08 грн, липень та серпень - по 5012,08 грн, вересень - 4850,86 грн, жовтень - 6412,97 грн, листопад - 6206,10 грн, грудень - 6413,33 грн. Загальна сума за 2015 рік становила 54 220,62 грн.

За 2016 рік військовою частиною НОМЕР_1 відображено заробіток позивача за січень у розмірі 9136,63 грн, лютий - 8547,17 грн, березень - 9137,24 грн, квітень - 10 507,49 грн. У відомостях страхувальника за квітень зазначено 12 днів проходження військової служби.

За 2017 рік військовою частиною НОМЕР_1 відображено заробіток позивача за червень у розмірі 3812,23 грн, липень - 9777,42 грн, серпень - 15 594,33 грн, вересень - 11 835,80 грн, жовтень - 11 273,05 грн, листопад - 12 997,24 грн, грудень - 12 048,59 грн. У червні зазначено 23 дні проходження військової служби.

У 2018 році військовою частиною НОМЕР_1 відображено заробіток за січень у розмірі 15 464,91 грн та лютий - 15 469,40 грн, а військовою частиною НОМЕР_2 за березень - 21 100,80 грн. Загальна сума заробітку для нарахування пенсії за 2018 рік становила 163 775,14 грн, за 2019 рік - 183 868,22 грн.

Згідно з відомостями за формами ОК-5 та ОК-7 у 2020 році військовою частиною НОМЕР_2 відображено заробіток позивача за січень та лютий у розмірі по 18 485 грн, за березень - 3137,93 грн. Військовою частиною НОМЕР_1 за березень відображено 11 985 грн, за квітень - 20 178,55 грн, травень -29 689 грн, червень - 39 969,82 грн, липень - 32 744,50 грн, серпень - 32 040,50 грн, вересень - 30 008,24 грн, жовтень - 29 940,50 грн, листопад - 15 040,50 грн, грудень - 57 635,16 грн. Загальна сума за 2020 рік становила 339 339,70 грн.

За 2021 рік військовою частиною НОМЕР_1 відображено заробіток позивача за січень у розмірі 31 215,25 грн, лютий - 29 937,10 грн, березень - 30 324,20 грн, квітень - 17 519,91 грн, травень - 34 262,78 грн, червень - 70 845 грн, загалом - 214 104,24 грн. У відомостях страхувальника за червень 2021 року зазначено 8 днів проходження військової служби.

Наведені відомості містять сукупні суми заробітку без розподілу на посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавки, премії, індексацію, допомоги та компенсацію за невикористані відпустки, а також без зазначення дат фактичної виплати кожної складової.

27.05.2026 року представник позивача ОСОБА_3 звернулася до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з адвокатським запитом, зареєстрованим відповідачем 28.05.2026 року за №10597-26-Вх.

У запиті представник просила повідомити розмір прожиткового мінімуму, застосованого під час обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача за період з 29.01.2020 року по 08.06.2021 року, надати довідки про розмір і складові нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, проходження військової служби, а також відомості щодо індексації за періоди з 03.03.2015 року по 26.03.2016 року та з 08.06.2017 року по 08.06.2021 року.

У відповіді від 08.06.2026 року №09/12981-26-Вих, наданій на доповнення до відповіді від 01.06.2026 року №09/12321-26-Вих, відповідач повідомив, що грошове забезпечення позивача за запитуваний період нараховувалося відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704. Посадовий оклад та оклад за військовим званням визначалися шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01.01.2018 року, у розмірі 1762 грн на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 14 до цієї постанови.

Одночасно відповідач повідомив, що інформація про грошове забезпечення за період по 2020 рік включно у прикордонному загоні відсутня та зберігається в Галузевому державному архіві Державної прикордонної служби України, у зв`язку із чим представнику позивача запропоновано звернутися до зазначеної установи.

До відповіді додано особисту картку грошового забезпечення позивача за 2021 рік із відображенням нарахувань і виплат, у тому числі індексації, та довідку про проходження військової служби від 06.06.2026 року №08/4596/26-Вн.

Також 27.05.2026 року представник позивача звернулася до відповідача із заявою, зареєстрованою 28.05.2026 року за №10598-26-Вх, про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 08.06.2021 року із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року, а також залежних від нього виплат. Окремо порушено питання про перерахунок та виплату індексації за періоди з 03.03.2015 року по 26.03.2016 року та з 08.06.2017 року по 08.06.2021 року.

У відповіді від 08.06.2026 року №09/12982-26-Вих, наданій на доповнення до відповіді від 01.06.2026 року №09/12322-26-Вих, відповідач зазначив, що розмір індексації грошового забезпечення визначався відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, та розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02.06.2020 року №0.11-5760/0/6/-20-Вих «Про окремі питання індексації грошового забезпечення», з урахуванням базових місяців, у яких відбувалося підвищення грошових доходів. Крім того, повторно повідомлено про застосування розрахункової величини 1762 грн під час визначення посадового окладу та окладу за військовим званням.

Як зазначено у позовній заяві, 22.06.2026 року представник позивача звернулася до Галузевого державного архіву Державної прикордонної служби України з адвокатським запитом про надання особистих карток грошового забезпечення та відомостей щодо індексації за спірні періоди. За поясненнями представника позивача, 23.06.2026 року отримано відповідь з архівними відомостями за 2015-2020 роки.

Представник позивача стверджує, що аналіз отриманих розрахункових документів свідчить про невиплату індексації за періоди служби у 2015-2018 роках та здійснення лише окремих виплат індексації у 2019-2021 роках.

Водночас відповідач у відзиві зазначив, що у червні 2021 року позивачу виплачено 55 806,36 грн компенсації за невикористані дні відпусток, посилаючись на особисту картку грошового забезпечення за 2021 рік. Також відповідач стверджує, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у 2020-2021 роках позивач не отримував.

Не погоджуючись із застосованою відповідачем розрахунковою величиною під час обчислення грошового забезпечення, повнотою нарахування та виплати індексації, а також проведеним при звільненні розрахунком, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вважаючи, що відповідачем порушено його право на належний розмір грошового забезпечення, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також право на своєчасне одержання винагороди за працю, яке захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист у випадках, передбачених законом.

При цьому суд зазначає, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка пов`язана із забезпеченням оборони України, її незалежності та територіальної цілісності, а тому держава встановлює спеціальні гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців, зокрема щодо належного рівня їх грошового забезпечення.

Основні засади соціального і правового захисту військовослужбовців визначені Законом України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За приписами статті 9 зазначеного Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє грошове забезпечення, до складу якого входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Порядок визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями у спірних правовідносинах регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704.

Пунктом 4 цієї постанови у первісній редакції передбачалося визначення зазначених окладів шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 зазначений порядок змінено шляхом закріплення розрахункової величини на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року.

Водночас постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови №103, яким уносилися відповідні зміни.

Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 року у справі №440/6017/21 сформулював висновок, що з 01.01.2020 року застосування прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року як незмінної розрахункової величини не відповідає актам вищої юридичної сили, якими цей соціальний стандарт змінено на відповідний календарний рік.

Суд ураховує зазначений висновок у частині тлумачення пункту 4 постанови №704, оскільки правильне визначення розрахункової величини є необхідним як для обчислення грошового забезпечення військовослужбовців, так і для визначення його складових, які враховуються при перерахунку пенсії.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2020 року встановлено в розмірі 2102,00 грн, а Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року - 2270,00 грн.

Натомість відповідач у відповідях на адвокатські запити підтвердив, що грошове забезпечення позивача обчислювалося із застосуванням величини 1762,00 грн, установленої станом на 01.01.2018 року.

Посилання відповідача на пункт 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1774-VIII не спростовує вимог про застосування актуального прожиткового мінімуму. Обмеження щодо використання мінімальної заробітної плати як розрахункової величини не встановлює обов`язку застосовувати прожитковий мінімум виключно станом на 01.01.2018 року.

Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 не регулює спірні нарахування за 2020–2021 роки та не може бути підставою для ретроспективного застосування запроваджених нею правил.

Таким чином, дії відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу за період з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року із застосуванням розрахункової величини 1762,00 грн замість 2102,00 грн, а за період з 01.01.2021 року по 08.06.2021 року - замість 2270,00 грн є протиправними.

Належним способом захисту є зобов`язання здійснити перерахунок посадового окладу, окладу за військовим званням та виплат, розмір яких залежав від зазначених окладів, із застосуванням відповідних тарифних коефіцієнтів, установлених правил округлення та з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо допомоги для оздоровлення суд установив, що наказом від 08.06.2021 року №369-ОС передбачено її виплату позивачу за 2021 рік. Особиста картка грошового забезпечення та архівна відомість підтверджують нарахування цієї допомоги в сумі 15082,80 грн.

Сам факт проведення виплати не свідчить про правильність її розміру. Оскільки відповідні складові грошового забезпечення визначалися із застосуванням неналежної розрахункової величини, допомога для оздоровлення за 2021 рік підлягає перерахунку з урахуванням раніше виплаченої суми.

Водночас допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань мають різні підстави призначення. Надані матеріали не підтверджують призначення позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки. Тому вимоги про перерахунок саме отриманої допомоги цього виду задоволенню не підлягають.

Стосовно компенсації за невикористані відпустки суд зазначає, що наказом №369-ОС передбачено компенсацію за 13 діб щорічної основної відпустки за 2021 рік та за додаткові відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки тривалістю по 14 діб за кожний рік.

За архівною відомістю у червні 2021 року нараховано компенсацію за невикористані відпустки в загальній сумі 55806,36 грн.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.08.2019 року у зразковій справі №620/4218/18 підтвердила, що обмеження використання додаткової відпустки під час особливого періоду не припиняє права військовослужбовця на компенсацію за її невикористані дні при звільненні.

У цій справі право на компенсацію відповідачем визнано. Проте її нарахування із застосуванням неправильно визначеного грошового забезпечення не є належним виконанням відповідного обов`язку.

Отже, компенсація підлягає перерахунку в межах заявлених вимог: за 13 діб щорічної основної відпустки за 2021 рік та по 14 діб додаткової відпустки учасника бойових дій за 2020 і 2021 роки, із зарахуванням сум, раніше виплачених за відповідні дні відпусток.

При цьому загальна сума 55 806,36 грн охоплює компенсацію також за інші роки, тому не може повністю відніматися від перерахованої компенсації лише за заявлений у позові обсяг відпусток.

Аналогічно підлягає перерахунку премія за період з 01.06.2021 року по 08.06.2021 року, виплату якої передбачено наказом №369-ОС. Архівна відомість підтверджує нарахування премії за червень у сумі 1195,68 грн. Перерахунок необхідно здійснити із застосуванням установленого відсотка преміювання до належного посадового окладу та з урахуванням раніше нарахованої суми.

Посилання відповідача на звільнення позивача у 2024 році не відповідає предмету цього спору, який стосується розрахунку при виключенні зі списків особового складу 08.06.2021 року.

Оцінюючи вимоги щодо індексації, суд виходить із того, що вона є обов`язковою державною гарантією збереження купівельної спроможності грошового забезпечення.

За статтями 18, 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексація належить до державних соціальних гарантій, обов`язкових для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Механізм її проведення визначений Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Верховний Суд у постанові від 07.01.2026 року у справі №200/4742/24 наголосив, що обмежене фінансування не впливає на право військовослужбовця отримати належну індексацію. Повноваження щодо виплати індексації-різниці за наявності передбачених законодавством умов не є дискреційними.

До нарахувань за період з 03.03.2015 року по 26.03.2016 року застосовуються відповідні редакції Порядку №1078, з окремим урахуванням зміни правил індексації з 01.12.2015 року.

Починаючи з 01.12.2015 року зростання інших складових грошового забезпечення без підвищення посадового окладу саме собою не є підставою для зміни місяця підвищення доходу.

Тому загальне посилання відповідача на застосування місяців, у яких відбувалося збільшення грошового забезпечення, не підтверджує правильності індексації без установлення характеру такого збільшення.

У постанові від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21 Верховний Суд розмежував поточну індексацію та індексацію-різницю. Для визначення останньої необхідно порівняти суму можливої індексації в місяці підвищення окладів із розміром підвищення доходу, обчисленим із належних складових грошового забезпечення.

Оцінивши розрахункові документи в сукупності, суд установив, що відповідач не забезпечив нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення в належному обсязі. При визначенні індексації не було повністю враховано встановлений Порядком №1078 механізм її збереження при підвищенні доходу.

Збільшення окремих складових грошового забезпечення не звільняло відповідача від обов`язку застосовувати правила індексації, чинні у відповідні місяці. Підвищення окладів з 01.03.2018 року також не припиняло належної індексації без передбаченого пунктом 5 Порядку №1078 порівняння.

За встановленого перевищення суми можливої індексації над розміром підвищення доходу невиплата відповідної різниці є протиправною.

Тому порушене право підлягає поновленню шляхом нарахування та виплати недоотриманої індексації за спірні періоди відповідно до редакцій Порядку №1078, чинних у відповідні місяці, з урахуванням раніше виплачених сум.

При виплаті необхідно здійснити передбачені законодавством утримання та одночасну компенсацію податку на доходи фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44».

Щодо компенсації втрати частини доходів суд зазначає, що відповідно до статті 4 Закону України від 19.10.2000 року №2050-III її виплата здійснюється в тому самому місяці, у якому виплачується заборгованість за відповідний місяць.

Спірні суми, що підлягають перерахунку за цим рішенням, ще не виплачені. Матеріали справи не підтверджують виплату саме цієї заборгованості без належної компенсації.

У постанові від 14.05.2025 року у справі №160/672/24 Верховний Суд за обставин невиплаченої заборгованості погодився з висновком про передчасність вимог щодо компенсації, врахувавши встановлений законом момент її виплати.

Отже, вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування і невиплати компенсації та зобов`язання її виплатити на суми, які ще мають бути перераховані й виплачені, підлягають відхиленню як передчасні.

Така відмова не означає відсутності права на компенсацію після виникнення передбачених законом обставин, а зумовлена не підтвердженням порушення відповідного обов`язку на час вирішення цього спору.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок довести правомірність оскаржуваних дій та бездіяльності покладається на відповідача. Водночас за статтею 90 КАС України суд оцінює всі докази в сукупності, а відсутність належного заперечення не надає непідтвердженим обставинам наперед установленої сили.

Ураховуючи встановлене неправильне визначення розрахункової величини грошового забезпечення та залежних від нього виплат, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника М`яготіної Олени Дмитрівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року включно без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2020 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року включно, визначивши посадовий оклад та оклад за військовим званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2020 року в розмірі 2102,00 грн, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, з перерахунком нарахованих за цей період додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких залежить від зазначених окладів, та з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2021 року по 08.06.2021 року включно без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2021 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2021 року по 08.06.2021 року включно, визначивши посадовий оклад та оклад за військовим званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2021 року в розмірі 2270,00 грн, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, з перерахунком нарахованих за цей період додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких залежить від зазначених окладів, та з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 допомоги для оздоровлення за 2021 рік, компенсації за 13 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2021 рік, компенсації за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій за 2020 та 2021 роки тривалістю по 14 діб за кожний рік, премії за період з 01.06.2021 року по 08.06.2021 року без урахування належних розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату допомоги для оздоровлення за 2021 рік, компенсації за 13 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2021 рік, компенсації за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій за 2020 та 2021 роки тривалістю по 14 діб за кожний рік, премії за період з 01.06.2021 року по 08.06.2021 року, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 року в розмірі 2270,00 грн та відповідних тарифних коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, з урахуванням установлених правил обчислення кожної виплати та сум, раніше виплачених за відповідним видом забезпечення.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 03.03.2015 року по 26.03.2016 року включно в неповному обсязі.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману індексацію грошового забезпечення за період з 03.03.2015 року по 26.03.2016 року включно відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, у редакціях, чинних у відповідні місяці, з урахуванням раніше виплачених сум та одночасною компенсацією утриманого податку на доходи фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 08.06.2017 року по 08.06.2021 року включно в неповному обсязі.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 08.06.2017 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, та індексацію-різницю за період з 01.03.2018 року по 08.06.2021 року включно відповідно до абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум та одночасною компенсацією утриманого податку на доходи фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник