Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №160/15599/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: проходження служби, з них

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №160/15599/26

Суддя: Олійник Віктор Миколайович

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокуСправа №160/15599/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

08 червня 2026 року представник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 22.03.2022 по 31.05.2026 року із застосуванням для розрахунку індексації базового місяця - березня 2018 року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 22.03.2022 по 31.05.2026 року із застосуванням для розрахунку індексації базового місяця – березня 2018 року;

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 22.03.2022 по 20.05.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік»;

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 22.07.2025 по 31.05.2026 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та «Про Державний бюджет України на 2026 рік», з урахуванням правової позиції Верховного Суду;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення), грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, компенсацію невикористаної щорічної основної відпустки, премії та інші належні виплати за період з 22.03.2022 по 20.05.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного року, з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення), грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, компенсацію невикористаної щорічної відпустки, премії та інші належні виплати за період з 22.07.2025 по 31.05.2026, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного року, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 у період з 23.03.2022 року по 31.05.2026 року.

18.05.2026 року представник ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом, в якому просив:

здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 23.03.2022 по 31.05.2026;

здійснити нарахування грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за періоди з 22.03.2022 по 20.05.2023 року;

здійснити нарахування грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у період з 22.07.2025 по 31.05.2026 року.

Листом ТВО командира військової частини НОМЕР_1 №4734 від 26.05.2026 року представнику позивача повідомлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 у період з березня 2022 по травень 2026 року.

Нарахування грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_2 в період проходження служби військовою частиною НОМЕР_1 , нарахування та виплата індексації грошового забезпечення здійснювалося в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення при здійсненні розрахунку індексації-різниці грошового забезпечення» у встановлених розмірах та у повному розмірі.

ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати: індексації грошового забезпечення за період з 22.03.2022 по 31.05.2026 року із застосуванням для розрахунку індексації базового місяця - березня 2018 року; грошового забезпечення за період з 22.03.2022 по 20.05.2023 року з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»; грошового забезпечення за період з 22.07.2025 по 31.05.2026 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», у зв`язку з чим представник позивача звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 червня 2026 року для розгляду адміністративної справи №160/15599/26 визначено суддю Олійника В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

15.06.2026 року на адресу відповідача направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.

16.06.2026 року відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.

10.08.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Щодо індексації грошового забезпечення позивача.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі Порядок проведення індексації).

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення грошових доходів.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

В пункті 14 Порядку проведення індексації. зазначено, що роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

Листом від Мінсоцполітики від 05.08.2015 року №221/10/137-15 визначено наступне: “відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (із змінами) передбачено, що проведення індексації може замінюватись механізмом підвищення доходів працівників випереджаючим шляхом.

Кабінетом Міністрів України 09 грудня 2015 року прийнято постанову №1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів” пунктом 3 якої визначалися наступні завдання: “Міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.”.

Відповідно до частини 2 статі 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

З огляду на викладене, повідомляємо, що військовою частиною проводилась індексація грошового забезпечення позивача у порядку визначеному законодавством, а саме випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції.

Постановою №704, в редакції від 24.02.2018, яка набрала чинності з 01.03.2018, змінено систему виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри тарифних ставок, зокрема, відповідно до пункту 4 Постанови № 704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Таким чином, з 01.03.2018 визначено інший порядок встановлення та розмір посадового окладу, у зв`язку із чим такий місять є базовим місяцем при подальшому обчисленні розміру грошового забезпечення.

Отже, базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача у зв`язку із прийняттям Постанови № 704 є березень 2018 року, оскільки саме в цьому місяці відбулося підвищення розміру посадового окладу у складі грошового забезпечення, за посадою, яку займав позивач.

Починаючи з квітня 2018 року для проведення подальшої індексації індекс споживчих цін розраховується наростаючим підсумком до перевищення порогу інфляції.

Таким чином різниця між збільшенням посадового окладу та розміром індексації не повинна застосовуватись, оскільки відповідно до вищевикладених фактів розмір посадового окладу встановленого в березні 2018 року перевищив розмір індексації, належної для виплати позивачеві.

Крім того, у 2023 році відбулося скасування обов`язкового нарахування індексації заробітної плати, що було закріплено у Законі України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” від 03.11.2022 року № 2710-ІХ.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” на 2023 рік було зупинено дію Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”.

Внаслідок цього нарахування індексації, передбаченої цим Законом, у 2023 році не здійснювалось, а роботодавці були звільнені від відповідного обов`язку.

Водночас, згідно з Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” (№3460-ІХ) з 1 січня 2024 року відновлено обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком для цілей індексації грошових доходів населення.

Також у листі Мінсоцполітики від 22.01.2024 (№0.8/0/215-24) підтверджено, що з 1 січня 2024 року набирають чинності норми Закону № 1282-ХІІ та затвердженого Порядку №1078 щодо індексації доходів, тобто індексація була відновлена.

Статтею 38 Закону України “Державний бюджет України на 2024 рік” прямо визначено:

“Установити, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року”.

Таким чином, індексація грошового забезпечення позивача здійснювалася виключно у межах та у спосіб, визначений Національним законодавством.

Щодо перерахунку грошового забезпечення з 2022 по 2026 року.

З моменту прийняття постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 до моменту прийняття постанови КМУ №481, пункт 4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 виглядав наступним чином:

“ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”

У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704”, установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Тобто можна зробити висновок, що при розрахунку посадового окладу необхідно застосовувати суму 1762 гривні (прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018).

Обґрунтовуючи позицію військової частини, слід наголосити, що з 20 травня 2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №481, яка внесла принципові зміни до пункту 4 Постанови КМУ №704.

Ці зміни остаточно усунули будь-яку правову невизначеність, що існувала в попередні роки, оскільки Уряд чітко зафіксував розрахункову величину для обчислення посадових окладів на рівні 1762 гривні.

Це означає, що за весь спірний період, який охоплює позов, діяла і продовжує діяти норма права, яка не передбачає використання актуального прожиткового мінімуму станом на січень кожного року.

Таким чином, розрахунок грошового забезпечення позивача проводився у повній відповідності до чинних нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, які мають пріоритет у питаннях визначення порядку виплат військовослужбовцям.

Вимоги про перерахунок окладів із застосуванням іншої величини, ніж 1762 гривні, фактично є вимогою порушити діючий порядок нарахування грошового забезпечення, що робить позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Підсумовуюче викладене, з 20.05.2023 року норми пункту 4 Постанови КМУ №704 викладені в новій редакції, яка безальтернативно визначає розрахунковою величиною суму 1762 грн.

Оскільки правовідносини тривали під час дії цієї редакції, у відповідача відсутні законні підстави для застосування іншої величини прожиткового мінімуму при розрахунку грошового забезпечення позивача.

З урахуванням викладеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

11.08.2026 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача не погоджується з доводами відповідача, вважає їх необґрунтованими та помилковими, враховуючи наступне.

Незалежно від вирішення судом питання щодо наслідків несвоєчасного подання відзиву, його зміст не спростовує обставин та правових підстав заявленого позову.

Більше того, окремі твердження самого відповідача фактично підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Щодо індексації грошового забезпечення.

Позовні вимоги у цій частині стосуються неправильного нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 22.03.2022 по 31.05.2026 року із застосуванням для розрахунку індексації березня 2018 року як місяця підвищення посадових окладів.

Відповідач у відзиві зазначає, що:

у березні 2018 року у зв`язку з набранням чинності Постановою Кабінету Міністрів України №704 було підвищено посадові оклади всіх категорій військовослужбовців;

обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснювалося з квітня 2018 року.

Тобто, відповідач підтверджує ту юридично значиму обставину, на яку посилається позивач, що місяцем підвищення посадових окладів військовослужбовців є березень 2018 року.

При цьому посилання відповідача на те, що обчислення індексу споживчих цін повинно здійснюватися індивідуально залежно від «просування військовослужбовця по службі», не спростовує положення пункту 10-2 Порядку №1078.

Після 01.12.2015 визначальним є місяць підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, а не будь-яка зміна фактичного розміру грошового забезпечення конкретного військовослужбовця.

Зміна премії, надбавки, доплати, переміщення або зміна загальної суми отриманого грошового забезпечення без підвищення саме тарифної ставки (посадового окладу) не створює нового місяця підвищення для цілей індексації.

Постановою №704 з 01.03.2018 року були змінені посадові оклади військовослужбовців.

Тому доводи відповідача фактично не спростовують позицію позивача, а у ключовій частині її підтверджують.

Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування також не усуває встановленого законом права військовослужбовця на індексацію грошового забезпечення.

Індексація є передбаченою законом складовою грошового забезпечення, а не факультативною виплатою, можливість здійснення якої залежить виключно від внутрішнього рішення військової частини.

Крім того, дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ було зупинено на 2023 рік, що має враховуватися судом при визначенні конкретних місяців, за які існувало право на індексацію, однак вона жодним чином не спростовує обов`язку відповідача правильно здійснювати індексацію в інші спірні періоди.

Щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 2022 по 2023 роки.

Відповідач не заперечує основної фактичної обставини спору: грошове забезпечення ОСОБА_1 у відповідний період обчислювалося із застосуванням розрахункової величини 1762 грн., тобто прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 року.

Отже, спір у цій частині є виключно правовим - чи мав відповідач після 29.01.2020 року право продовжувати застосовувати редакцію пункту 4 Постанови №704, внесену пунктом 6 Постанови №103.

29.01.2020 року набрала законної сили постанова Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18, якою пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України №103 було визнано протиправним та скасовано.

Пунктом 6 Постанови №103 було змінено пункт 4 постанови №704 та закріплено використання для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року.

Тому твердження відповідача про те, що рішення у справі №826/6453/18 нібито стосується виключно пенсійних правовідносин, не відповідає юридичній суті наслідків скасування нормативного положення.

Судом було скасовано не індивідуальне рішення щодо конкретного пенсіонера, а пункт нормативно-правового акта, яким були внесені зміни безпосередньо до Постанови №704.

Позивачем у позовній заяві детально наведено сформовану Верховним Судом практику щодо правових наслідків скасування та необхідності визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 22.07.2025 по 31.05.2026 року.

У позовній заяві окремо заявлено вимоги щодо неправильного визначення грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 22.07.2025 по 31.05.2026 року.

У позові, позивач посилалась на правову позицію Верховного Суду сформовану у справі №520/5814/24 та обґрунтовувала співвідношення положень Постанови №704, Постанови №481 і законів України про Державний бюджет України.

Відповідач натомість обмежився посиланням на правову позицію в справі №420/5584/24 та постанову у справі №320/29450/24.

З урахуванням викладеного, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 у період з 23.03.2022 року по 31.05.2026 року.

здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 23.03.2022 по 31.05.2026;

Нарахування грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_2 , у період проходження служби здійснювалась згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Нарахування та виплата додаткової винагороди здійснювалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Військовою частиною НОМЕР_1 здійснювалося нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення при здійсненні розрахунку індексації-різниці грошового забезпечення» у встановлених розмірах та у повному розмірі.

Розміри та періоди нарахування грошового забезпечення та індексації, а також всі складові грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за звання, надбавки, додаткові види випал та розміри одноразових виплат відображено в картках особового рахунку за 2022-2026 роки.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

У частині 5 статті 2 зазначеного Закону вказано, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно зі статтею 4 цього Закону, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначеній у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 5 вказаного Закону підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації цих положень Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року №1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно з пунктом 1-1 вказаного Порядку, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року №491-IV Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Пунктом 4 Порядку визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку).

Відповідно до пункту 6 Порядку, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.

Вказані правові висновки також відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним в постановах від 05.02.2020 року у справі №825/565/17, від 20.11.2019 року у справі №620/1892/19, що враховується судом відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивача за період за 2022-2026 роки із застосуванням щомісячної фіксованої різниці між сумою індексації та розміром підвищення грошового забезпечення, суд зазначає таке.

Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядок №1078 поняття фіксованої суми індексації не містять.

Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте постановою Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

Вирішуючи вказаний спір суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23 березня 2023 року по справі №400/3826/21 (з урахуванням внесених ухвалою від 30.03.2023 виправлень), від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.07.2023 у справі №240/23550/21 щодо підстав виплати та розміру так званої фіксованої індексації грошового забезпечення та наявності/відсутності у військової частини дискреційних повноважень у цьому питанні.

У зазначених постановах Верховний Суд дійшов наступних висновків.

З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 передбачають обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

Провівши системне і цільове тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078, Верховний Суд дійшов висновку, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.

Таким чином, суд зазначає, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Правильне вирішення спірних правовідносин вимагає встановлення співвідношення розміру підвищення грошового доходу позивача в березні 2018 року та суми індексації, що мала скластися в цьому місяці.

При цьому, відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Верховний Суд у вищезгаданій постанові дійшов висновку, що задля правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, необхідно встановити наступне: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Отже, для розрахунку необхідно встановити наступні складові:

- розмір підвищення грошового забезпечення;

- прожитковий мінімум у березні 2018 року;

- сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Для встановлення обставин підвищення розміру грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (всіх складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру), судом досліджено довідку нарахованого та виплаченого грошового забезпечення позивача у спірні періоди.

Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078, сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Таким чином, починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 підлягала виплаті позивачеві щомісяця до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення.

Разом з цим, виплата вказаної індексації не виключає необхідність щомісячної виплати позивачеві індексації на виконання вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Суд враховує, що в 2023 році відбулося скасування обов`язкового нарахування індексації заробітної плати, що було закріплено у Законі України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” від 03.11.2022 року № 2710-ІХ.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 2023 рік було зупинено дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

У зв`язку з чим індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 року правомірно не здійснювалася військовою частиною НОМЕР_1 .

Згідно з Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” (№3460-ІХ) з 1 січня 2024 року відновлено обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком для цілей індексації грошових доходів населення.

Статтею 38 Закону України “Державний бюджет України на 2024 рік" прямо визначено:

"Установити, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року".

Судом з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 у період з 23.03.2022 року по 31.05.2026 року.

Щодо фіксованої індексація, то відповідно до абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

У період з 01.03.2018 по 23.03.2022 року підвищення посадових окладів не відбувалося, а тому посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними, а отже всі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації

Отже, необхідною умовою для нарахування «фіксованої» суми індексації є те, що розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Тоді «фіксована» сума індексації у місяці підвищення доходу зараховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

ОСОБА_1 починаючи з березня 2018 у військовій частині НОМЕР_1 не проходив службу.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Порівняти доходи позивача неможливо, оскільки у період з березня 2018 року по 23.03.2022 року оклади не змінювались.

А отже, індексація грошових доходів ОСОБА_1 за період з 23.03.2022 року по 31.05.2026 року нарахована та виплачена військовою частиною НОМЕР_1 у повному обсязі.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 22.03.2022 по 31.05.2026 року.

Щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення з 23.03.2022 по 19.05.2023 року, суд виходить з наступного.

Згідно з постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року.

Отже, відповідно до пункту 4 постанови №704, починаючи з 29 січня 2020 року розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб:

- станом на 01 січня 2018 року встановлений в розмірі 1762,00 грн. (стаття 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік”);

- станом на 01 січня 2020 року встановлений в розмірі 2102,00 грн. (стаття 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”);

- станом на 01 січня 2021 року встановлений в розмірі 2270,00 грн. (стаття 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік”);

- станом на 01 січня 2022 року встановлений в розмірі 2481,00 грн. (стаття 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік”);

- станом на 01 січня 2023 року встановлений в розмірі 2684,00 грн. (стаття 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік”).

Закон України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Згідно з пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

На момент набрання чинності Постанови № 704 (01 березня 2018 року) пункт 4 даного нормативно-правового акту було викладено в редакції пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб” від 21 лютого 2018 року №103, а саме:

"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

За загальним правилом, примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв`язку з нормою права, якої вона стосується.

Тобто, примітка повинна бути у безпосередньому зв`язку з нормою, в цьому випадку пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.

Примітка, як складова частина нормативно-правового акту, не може містити в собі нормативних положень.

Включення до нормативно-правових актів приміток не допускається, за винятком випадків, якщо необхідно дати визначення будь-якого суміжного поняття або помістити короткий коментар, що допоможе точніше зрозуміти положення, викладені в структурній одиниці нормативно-правового акта. Примітки не повинні містити норм права.

Таким чином, Примітка у Додатку 1 та Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України №704 не може мати нормативного характеру, відтак, станом на дату первинної видачі довідки застосуванню у спірних правовідносинах підлягали саме положення основної норми Постанови № 704 (пункт 4), яка має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.

За таких обставин, згідно з Постановою №704 (в редакції Постанови №103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів у спірний період не застосовується.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суд від 18 лютого 2021 року у справі № 200/3775/20-а, від 11 лютого 2021 року у справі №240/11952/19, від 11 лютого 2021 року у справі № 200/3774/20-а та від 31 березня 2021 року у справі №520/2781/2020.

Отже, станом на 01 січня 2018 року та 01 січня 2019 року пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як “розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року”.

Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року в частині відмови в задоволенні позову до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з. військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”.

У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року залишено без змін.

Таким чином, починаючи з 29 січня 2020 року (з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18), пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 втратив чинність та була відновлена дія пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у первісній редакції, тобто в редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

При цьому, навіть з урахуванням викладених вище обставин, згідно з пунктом 3 розділу II Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Під час розв`язання правової колізії між нормами пунктом 3 розділу II Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ та пунктом 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.

Оскільки, норма пункту 3 розділу II Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, обчислення розміру окладу за посадою заявника та окладу за військовим званням не проводить із використанням величини мінімальної заробітної плати.

Таким чином, починаючи з 29 січня 2020 року (з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду по справі №826/6453/18) була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 в первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), а не на 01 січня 2018 року.

Водночас, визнання Шостим апеляційним адміністративним судом протиправним та скасування пункту 6 Постанови №103 не впливає на застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат з огляду на таке.

Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені постановою №103, зокрема, до пункту 4 постанови № 704 були визнані у судовому порядку нечинними, з 29 січня 2020 року діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб: станом на 01 січня 2018 року встановлений в розмірі 1762,00 грн. (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік"), станом на 01 січня 2020 року встановлений в розмірі 2102,00 грн. (стаття 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”), станом на 01 січня 2021 року встановлений в розмірі 2270 гривень (стаття 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік”), станом на 01 січня 2022 року встановлений в розмірі 2481 гривня (стаття 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік”), станом на 01 січня 2023 року встановлений в розмірі 2684 гривня (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік").

Таким чином, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року є меншим ніж прожиткові мінімуми для працездатних осіб, встановлені законом на 01 січня 2020 року, а тому, з 30 січня 2020 року у відповідача виникли підстави для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020-01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Отже, враховуючи вищевикладене, починаючи з 30.01.2020 року грошове забезпечення мені мало бути розраховано з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01 січня 2020 року – 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 до Постанови №704, а тому наявні правові підстави для визнання протиправними дій відповідача, які полягають у застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” при нарахуванні грошового забезпечення з 29 січня 2020 року в редакції, яка втратила чинність згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18.

Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 11 грудні 2019 року у справі № 240/4946/18.

Пунктом 1 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Враховуючи, що розміри основних та додаткових видів грошового забезпечення за останньою займаною посадою позивача мають бути розраховані з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2020 - 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 Постанови №704, наявні правові підстави для визнання протиправними дій відповідача, які полягають у застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” в редакції, яка втратила чинність згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18, при нарахуванні допомоги на оздоровлення, щомісячної премії, одноразової грошової допомоги при звільненні та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві допомогу на оздоровлення та одноразову грошову допомогу при звільненні із розрахунком місячного грошового забезпечення, відповідно до пункту 4 Постанови №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 з урахуванням раніше виплачених сум.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 23.03.2022 по 19.05.2023 року, а також виплачених за вказаний період: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки та премії, визначивши розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.

Аналогічний висновок згодом також неодноразово підтриманий Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31.08.2022 у справі №120/8603/21-а, від 12.09.2022 у справі №500/1813/21, від 22.09.2022 у справі №500/3840/21, від 16.11.2022 у справі №120/648/22-а, від 22.03.2023 у справі №340/10333/21, від 29.03.2023 у справі №640/8668/21 та від 09.05.2023 року у справі №380/5158/22, від 04 квітня 2023 року по справі №640/8348/21.

Щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 22.07.2025 по 31.05.2026 року, суд виходить з наступного.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704.

Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Враховуючи викладене, з 29.01.2020 чинна редакція пункту 4 Постанови № 704, яка була чинною до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина “прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року”, а не “прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018”.

Надалі, 12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704”, пунктом 2 якої внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704, шляхом викладення абзацу першого в такій редакції:

“ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14”.

Пунктом 3 Постанови № 481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Тобто, з дня набрання чинності Постановою №481 (20.05.2023) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини “прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року” запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762,00 грн.

Проте, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови № 481 неправомірними та визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704.

Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.02.2026 року в справі №520/5814/24 та в постанові Верховного Суду від 18.02.2026 року в справі №160/33292/24.

Однак, суд враховує, що відповідно до постанови Верховного Суду від 16.07.2026 року в справі №320/24950/24 Касаційну скаргу Кабінету Міністрів України задоволено та постановлено:

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - ОСОБА_2 , про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови №481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” - відмовити.

З урахуванням викладеного, враховуючи висновки викладені в постанові Верховного Суду від 16.07.2026 року в справі №320/24950/24, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 22.07.2025 по 31.05.2026 року визначивши розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” станом на 01 січня 2025 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” станом на 01 січня 2026 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивач, як учасник бойових дій, звільнений від сплати судового збору, у зв`язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 23.03.2022 по 19.05.2023 року, а також виплачених за вказаний період: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки та премії, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 23.03.2022 року по 19.05.2023 року, а також виплачених за вказаний період: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки та премії, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник

Оригінал: reyestr.court.gov.ua