Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №160/6354/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокуСправа №160/6354/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі-позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі-відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та направленні електронного звернення №Е4837614 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо здійснення адміністративного затримання ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та доставлення його до територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) правил військового обліку.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . 27.02.2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшов лист, в якому зазначалося, що інформація стосовно порушення правил військового обліку на громадянина ОСОБА_1 була скасована посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 . В застосунок Резерв + надійшло сповіщення, що станом на 27.02.2026 ТЦК та СП позивача більше не розшукає. Але вже на наступний день 28.02.2026 під час оновлення облікових даних шляхом формування електронного військово-облікового документа позивачу стала відома інформація про те, що ним вчинено нове порушення правил військового обліку, а саме: неприбуття за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_5 , вказана інформація відображається в електронному військово-обліковому документі « ІНФОРМАЦІЯ_6 +». В свою чергу, листом від 11.03.2026 у відповідь на адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомив, що з інформації отриманої з ІНФОРМАЦІЯ_5 громадянин ОСОБА_1 є порушником правил військового обліку, оскільки не прибув до органу військового управління за повісткою №6020921 від 16.12.2025, сформованою в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, яку направлено засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з описом вкладення №R067060050101 «Укрпошта». Проте, жодних постанов або протоколів про адміністративне правопорушення відносно позивача не складалось. Жодної повістки щодо прибуття до ТЦК та СП позивач не отримував. Відповідно до розширеного витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку в розділі правопорушення відомості про їх наявність відсутні. Однак, відповідач протиправно здійснив внесення запису до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, про порушення правил військового обліку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

31.03.2026 року через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що розпорядником реєстру (Генеральний штаб Збройних Сил України) було сформовано повістку №6020921 від 17.12.2025 року та направлено поштовим зв`язком АТ «Укрпошта» за адресою вказаною в облікових даних військовозобов`язаного ( АДРЕСА_1 ). Представниками відділення пошти №50093 здійснювались заходи з вручення рекомендованого повідомлення № R067060050101 з повісткою №6020921 на прибуття 27.12.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення даних, які визначені статтею 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» та не були уточнені позивачем згідно вимог абзацу 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 26.12.2025 року представниками поштового відділення №50093 було проставлено відмітку про належне вручення рекомендованого повідомлення № R067060050101 з повісткою на прибуття. Станом на день звернення відповідача до органів національної поліції, позивач так і не прибував до ТЦК та СП, про наявність поважних причин неприбуття в трьох денний термін не повідомляв. У зв`язку з виявленням порушення, за яке передбачено адміністративну відповідальність за статтею 210-1 КУпАП, відповідач за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів надіслав електронне звернення №Е4837614 від 28.02.2026 року до відділення поліції щодо доставлення позивача до ТЦК та СП для складання адміністративного протоколу. В даному випадку відносно позивача наявне тільки електронне звернення №Е4837614 від 28.02.2026 року, відомості щодо «порушення правил військового обліку» до реєстру не вносились. Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позову.

01.04.2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Балюри Олени Володимирівни надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що позиція відповідача є хибною, оскільки, позивачем уточнено дані, у військово-обліковому документі наявні відомості про місце проживання, електронну адресу позивача та його мобільний телефон. Дата уточнення даних - день 25 річчя позивача - 11.12.2025. Проте згідно даних Резерв + відповідачем 28.02.2026 внесена інформація, що позивача розшукує ТЦК та ним порушені правила військового обліку. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та вважає доводи відповідача у відзиві безпідставними.

01.04.2026 року через систему «Електронний суд» представником позивача адвокатом Балюрою Оленою Володимирівною надано додаткові пояснення, в яких зазначено, що позивач, з метою уточнення даних особисто в липні 2024 року, згідно з вимогами законодавства, особисто з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем обліку. Після введення всіх його персональних даних посадовими особами Металургійно – Довгинцівського ОР у місті Кривий ІНФОРМАЦІЯ_5 був сформований та роздрукований ВІН-код, який в свою чергу вклеєний на приписне посвідчення позивача. Тобто, позивач уточнював свою дані і в строк до 16 липня 2024 року (особисто шляхом явки до ТЦК та СП) , і в день свого 25 річчя - 11.12.2025 (через особистий кабінет в Резерв +). Таким чином, твердження відповідача, що позивачем дані не були уточнені згідно вимог абзацу 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не відповідає дійсності і суперечить наявним доказам в даній справі.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , та 12.12.2025 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за не проходження (відмова від проходження) ВЛК на підставі електронного звернення до Національної поліції України №Е4142013 та 27.02.2026 року автоматично скасовано розшук при підписанні адміінстративної справи.

Зняття позивача з розшуку ТЦК та СП підтверджується також сповіщенням зі застосунку «Дія».

17.12.2025 року відповідачем було скаладено повістку №6020921 та відправлено за адресою позивача засобами АТ «Укрпошта» за № R067060050101 та 03.01.2026 року повернуто відправнику.

Згідно витягу з електронного кабінету військовозобов`язаних «Резерв+», сформованого 28.02.2026 року, адреса реєстрації позивача: АДРЕСА_1 , дата уточнення даних-11.12.2025 року.

Однак, згідно витягу з електронного кабінету військовозобов`язаних «Резерв+», сформованого 04.03.2026 року позивач є таким, що порушив правила військового обліку, а саме: «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП», дата звернення до Нацполіції – 28.02.2026 року.

12.02.2026 року позивач через свого представника адвоката Балюру Олену Володимирівну звернувся до відповідача з адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію та підстави щодо внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, реєстру військовозобов`язаних, резервістів про порушення ним правил військового обліку.

Листом від 27.02.2026 року за вих.№202/1/832 ІНФОРМАЦІЯ_7 було повідомлено, що за даними Єдиного державного реєстру призовників, резервістів, громадянин ОСОБА_1 , перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних В ІНФОРМАЦІЯ_8 . Інформація стосовно порушення правил військового обліку на громадянина ОСОБА_1 , була скасована посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_8 . Уся наявна інформація занесена до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

05.03.2026 року представник позивача адвокат Балюра Олена Володимирівна звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_7 зі скаргою на дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просила виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку, повідомити Національну поліцію про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Листом від 11.03.2026 року за вих.№202/1/1039 ІНФОРМАЦІЯ_7 було повідомлено, що з інформації отриманої з ІНФОРМАЦІЯ_5 на теперішній час громадянин ОСОБА_1 є порушником правил військового обліку, оскільки не прибув до органу військового управління за повісткою №6020921 від 16.12.2025 сформованою Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, яку направлено засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з описом вкладення №R067060050101 "Укрпошта". 11.12.2025 року під час уточнення своїх персональних даних громадянин ОСОБА_1 адресою свого місця проживання зазначив: АДРЕСА_1 . За даними ІНФОРМАЦІЯ_5 , повідомляємо, що громадянин ОСОБА_1 , станом на 28.02.2026 року перебуває в переліку осіб, які порушили правила військового обліку, неприбуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_9 на строк та місце зазначене у повісці (ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»). До відділенння поліції було автоматично направлено електронне звернення №Е 4837614.

Позивач зазначає, що його за незрозумілих обставин оголошено в розшук, якщо його не притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 210 та ст. 210-1 КУпАП та наявного кримінального провадження відносно позивача не відкрито, жодної повістки щодо необхідності з`явитись до ТЦК та СП позивач не отримував. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ).

Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною п`ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII), єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

З урахуванням зазначеного, відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних, при цьому, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У свою чергу, пунктом 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачено, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Таким чином, суд зазначає, що до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил військового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивача не було притягнуто після 27.02.2026 року до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку. Протокол про адміністративне правопорушення відносно нього не складався, і постанова про адміністративне стягнення не виносилась.

При цьому, незважаючи на відсутність факту притягнення до адміністративної відповідальності, у застосунку «РЕЗЕРВ+» (який є складовою Реєстру), відповідачем була відображена інформація про те, що позивачем «вчинено порушення правил військового обліку».

Суд зазначає, що Реєстр призначений для зберігання та обробки фактів, встановлених у законному порядку, зокрема факту притягнення до адміністративної відповідальності. Як наслідок, відсутність такого факту як постанови про притягнення до адміністративної відповідальності унеможливлює законне внесення до Реєстру відомостей про "порушення військового обліку". А тому, на переконання суду, дії відповідача з внесення чи відображення такої інформації є безпідставними та протиправними, оскільки вони не ґрунтуються на положеннях Закону № 1951-VIII, який чітко визначає, які відомості можуть бути внесені до Реєстру.

Відтак, суд вважає, що внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку без законних на те підстав, а саме, за відсутності факту притягнення позивача до адміністративної відповідальності, призводить до порушення прав позивача.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно позивача не складався, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не виносилась, суд дійшов висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку з боку позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є протиправними, оскільки вони здійснені без належних правових підстав, що прямо суперечить принципам законності, обґрунтованості та пропорційності дій суб`єктів владних повноважень, закріплених у статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України.

Крім того, суд зауважує, що відомості про порушення правил військового обліку особою вносяться до Реєстру саме посадовими особами центрів комплектування та соціальної підтримки, відтак належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з п. 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16травня 2024 № 560 (в редакції, чинній з 12.07.2024, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 807 від 09.07.2024) повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка надсилається на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.

Повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного визначається не раніше чотирнадцятого дня від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання (п. 41 Порядку №560).

Отже, законом передбачено два способи вручення повістки: або особисто під підпис про отримання повістки та відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом або надсилання повістки засобами поштового зв`язку.

Як зазначає відповідач у відзиві, ним було сформовано та 17.12.2025 року Укрпоштою надіслано повістку №5975213 щодо явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 27.12.2025 року о 09:00 годині.

При цьому, в матеріалах справи наявний трекінг з сайту «Укропошта» про повернення 03.01.2026 року відправлення за №R067060050101 у зв`язку з відсутністю отримувача за вказаною адресою.

Однак, відповідачем не надано доказів повернення, а саме, листа з відміткою про відсутність адресата за адресою.

Також відповідачем не надано доказів вручення повістки під розписку з відеофіксацією, а отже у позивача не було обов`язку з`явитися до ТЦК та СП, а відтак відсутні підстави стверджувати про порушення позивачем прави військового обліку.

Таким чином суд вважає, що згідно пункту 41 Постанови № 560, позивач не був належним чином повідомлений про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

З огляду на що, позовні вимоги про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку підлягають задоволенню.

За приписами ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, відповідачем не доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн., що підтверджується квитанцією про сплату №0798-9904-5825-2303 від 14.03.2026 року та який підлягає стягненню за рахунок відповідача.

08.04.2026 від представника позивача адвоката Балюри Олени Володимирівни (ордер на надання правничої допомоги серії АЕ №1472666 від 14.03.2026 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП №5511 від 21.10.2022 року) надійшла заява про стягнення з відповідача суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 21617,50 грн.

Дослідивши матеріали справи та вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання

правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що 12.01.2026 року між Позивачем та адвокатом Балюрою Оленою Володимирівною було укладено Договір №6 про надання правової допомоги (далі-Договір), що міститься у матеріалах справи.

Відповідно до п.1.1. Договору, Адвокат зобов`язується за завданням Клієнта надавати Клієнту правову допомогу (далі - «послуги»), а Клієнт зобов`язується оплатити надання послуг та фактичні витрати Адвоката, необхідні для виконання цього Договору.

Під послугами у цьому Договорі розуміється наступне: захист, представництво та надання інших видів правової допомоги, зокрема направлення адвокатських запитів та скарг.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання представляти і захищати права та інтереси Клієнта з будь-яких питань у всіх судових органах України, у виконавчих провадженнях, а також перед фізичними та юридичними особами незалежно від форм власності і підпорядкування у тому числі з правом звернення з адвокатськими запитами. подання складених адвокатом або підписаних від імені Клієнта заяв по суті, пояснень, заяв. скарг, клопотань, участі у судових засіданнях, та вчинення інших, передбачених чинним законодавством процесуальних дій.

Згідно з пунктом 1.3. Договору Клієнт зобов`язується оплатити адвокату гонорар.

Розмір винагороди за послуги зазначені у п.1.4. Розділу 1 Договору, умови оплати, обсяг послуг, порядок оплати окремих завдань, оговорюються у Додатковій угоді №1, яка є невід`ємною частиною даного Договору (пункт 2.1. Договору).

Додатковою угодою №1 від 12.01.2026 року до Договору №6 від 12.01.2026 року пунктом 3 зазначено, що вартість послуг розраховується у відповідності до п. 2.1 Договору і дорівнює 1/2 розміру мінімальної заробітної плати станом на місяць, в якому відбувається розрахунок за надані послуги (з 1 січня 2026 року - 8647 грн) та складається з наступних складових:

1. Надання усної консультації з вивченням документів із питань, що стосуються даної справи- дата надання послуги-12.01.2026 року, кількість хвилин/годин-30 хвилин, вартість послуги-2 161,75 грн.;

2. Аналіз наявних у Позивача документів та вивчення практики Верховного Суду з вирішення спорів подібних правовідносинах. необхідні для формування позовної заяви- дата надання послуги-з 13.01.2026 по 20.01.2026 року, кількість хвилин/годин-30 хвилин, вартість послуги-2 161,75 грн.;

3. Підготовка адвокатських запитів, скарг- дата надання послуги-з 19.02.2026 по 21.02.2026 року, кількість хвилин/годин-60 хвилин, вартість послуги-4 323,50 грн.;

4. Підготовка та подання позовної заяви- дата надання послуги-14.03.2026 року, кількість хвилин/годин-120 хвилин, вартість послуги-8 647,00 грн.;

5. Підготовка та подання відповіді на відзив- дата надання послуги-01.04.2026 року, кількість хвилин/годин-30 хвилин, вартість послуги-2 161,75 грн.;

6. Підготовка та подання заяви (додаткових пояснень) - дата надання послуги-02.04.2026 року, кількість хвилин/годин-30 хвилин, вартість послуги-2 161,75 грн.

Загальна вартість наданих послуг – 21 617,50 грн.

Відповідно до Акту №1 приймання-передачі правничої допомоги від 03.04.2026 року Адвокат надав, а Клієнт прийняв в повному обсязі правничу допомогу відповідно до умов укладених ними Договору №6 від 12.01.2026 про надання правової допомоги та Додаткової угоди №1 до нього від 12.01.2026 (далі - Додаткова угода №1), розрахунок гонорару адвокату склав 21 617,50 грн., що погоджено сторонами.

На підтвердження сплати гонорару до заяви долучено рахунок №9 від 03.04.2026 року на суму 21 617,50 грн.

Отже, надані позивачем письмові докази свідчать про те, що у зв`язку з розглядом справи позивачу було надано послуги правничої допомоги, які оцінені сторонами договору у 21 617,50 грн.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 6,7 статті 134 КАС України).

Оцінюючи заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу, на предмет їх обґрунтованості та співмірності, суд приймає до уваги те, що переданий на вирішення суду спір є нескладним, з точки зору права, не потребує вивчення значної нормативно-правової бази, про що, зокрема, свідчить і те, що справа розглядалася за правилами спрощеного порядку.

В той же час, суд приймає до уваги те, що у зв`язку з виникненням цього спору позивач був змушений звертатися до суду, у зв`язку з чим йому надавалася правнича допомога, що підтверджується матеріалами справи.

З цих підстав, оцінивши у контексті названих процесуальним законом критеріїв співмірності зазначений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката, суд приходить до висновку про те, що обґрунтованим та співмірним із складністю цією справи є заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 77, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , направленні електронного звернення №Е4837614 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо здійснення адміністративного затримання ОСОБА_1 та доставлення його до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна