Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №140/15464/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/15464/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 28.10.2025 №UA205140/2025/000283/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/002636.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач придбала у компанії «Роубос Авто БВ» (Roubos Auto’s) вантажний автомобіль марки MAN, модель TGE 3.180, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення – 2022, об`єм двигуна – 1968 куб. см, який був у дорожньо-транспортній пригоді, вартістю 9750,00 євро, що підтверджується рахунком-фактурою від 29.08.2025 №25201419. На підставі нотаріально посвідченої довіреності від 23.10.2025 позивач уповноважила ОСОБА_2 придбати транспортний засіб за кордоном на її ім`я. Перевезення автомобіля здійснювалося з м. Dussen (Нідерланди) до пункту пропуску «Угринів» (Україна), вартість транспортування згідно з довідкою про транспортні витрати від 28.10.2025 №1 становить 300,00 євро.

Для митного оформлення товару декларантом позивача ТОВ «ІНТЕРБРОК-ТРАНС» до Волинської митниці подано митну декларацію (далі – МД) №25UA205140067138U0, в якій митну вартість товару визначено за першим методом (за ціною договору) в сумі 492190,71 грн з урахуванням витрат на транспортування. Разом з МД декларантом подано передбачені Митним кодексом України (далі – МК України) документи, зокрема рахунок-фактуру (інвойс), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, довідку про транспортні витрати, висновок про вартісні характеристики товару від 28.10.2025 №286/25, митну декларацію країни відправлення.

Однак відповідачем 28.10.2025 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000283/2, яким митну вартість товару визначено за резервним методом відповідно до статті 64 МК України на рівні 21800,00 євро на підставі МД від 14.10.2025 №UA205170/2025/029230, та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/002636. Товар випущено у вільний обіг за МД від 29.10.2025 №25UA2051400067342U4 з наданням гарантії відповідно до частини сьомої статті 55 МК України; різниця митних платежів склала 184172,00 грн.

Позивач не погоджується із таким рішенням та карткою відмови. Зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом декларантом подано всі передбачені частиною другою статті 53 МК України документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню. Довідка про транспортні витрати є належним доказом їх понесення, оскільки МК України не визначає виду доказів, якими мають підтверджуватися такі витрати. Оплата за товар у сумі 9750,00 євро здійснена позивачем готівкою, що підтверджується рахунком-фактурою та відміткою продавця про оплату, а неподання касового чи товарного чека не свідчить про помилковість заявленої митної вартості. Крім того, згідно зі звітом про оцінку транспортного засобу від 28.10.2025 №286/25 вартість автомобіля становить 9739 євро.

Відтак позивач вважає, що відповідач не вказав, які саме складові митної вартості не підтверджені документально, та не довів наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності заявленої митної вартості і підстав для застосування резервного методу. Формально нижчий рівень митної вартості товару порівняно з іншими митними оформленнями не може розцінюватися як заниження митної вартості та бути самостійною підставою для її коригування.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та місять такі розбіжності:

- відповідно довідки від 28.10.2025 №1 вартість транспортних витрат становить 300 євро, проте чеків, квитанцій та/або інших документів для підтвердження заявлених транспортних витрат не подано до митного оформлення;

- в рахунку-фактурі від 29.08.2025 №25201419 зазначені реквізити продавця товару, які необхідні для здійснення платежу. Для підтвердження заявленої вартості товару до митного оформлення не подано банківські платіжні документи, що стосуються товару;

- товар заявлено як такий, що був у використанні, 2022 року виготовлення. У ході аналізу цінової інформації, наявної в ЄАІС ДМСУ, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, встановлено, що актуальна ціна транспортних засобів даної торговельної марки, моделі, року виготовлення та подібних технічних характеристик є значно вищою, що в свою чергу також викликає сумнів у дійсності заявленої вартості товару;

- відповідно до Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2013 №1140, під час підготовки висновку оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел, їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані із об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна та іншу істотну інформацію. Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього. На сторінці 3 Висновку від 28.10.2025 № 286/25 зазначено, що ціна КТЗ відповідного строку експлуатації становить 13500 євро, проте для підтвердження заявленої вартості товару експертом не подано жодного документа, який підтверджував би заявлену інформацію.

ОСОБА_1 на письмову вимогу митого органу щодо надання додаткових документів, листом від 28.10.2025 відмовилася надавати такі. Через неможливість застосування наступних методів митну вартість товару визначено за резервним методом на підставі цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (далі – ЄАІС Держмитслужби) – на рівні 21800,00 євро (за МД від 14.10.2025 №UA205170/2025/029230). Відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості від 28.10.2025 №UA205140/2025/000283/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від №UA205140/2025/002636 є законним та обґрунтованим.

Ухвалою суду від 31.12.2025 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

У зв`язку з відрахуванням зі штату Волинського окружного адміністративного суду 04.06.2026 судді Валюха В. М. на підставі наказу голови суду від 19.05.2026 №02-07/7/26 розпорядженням керівника апарату суду від 25.05.2026 №01-87/489/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Андрусенко О. О. для розгляду вказаної справи та ухвалою суду від 01.06.2026 прийнято дану справу до провадження.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 28.10.2025 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару «Вантажний автомобіль після ДТП, зламані, розбиті, пошкоджені: праве крило, передні та задні праві двері, панель правої боковини, деформація без пошкодження лакофарбового покриття, оббивка салону, оббивка сидінь, пофарбування кузову. КТЗ потребує відновлювально-фарбувальних робіт - 1 шт : марка MAN, модель TGE 3.180,що був у вжитку, календарний рік виготовлення - 2022, модельний рік виготовлення - 2022, тип двигуна - дизельний, об`єм двигуна – 1968 см3, потужність - 130 квт, ідентифікаційний номер (номер кузова) № НОМЕР_1 , вантажопід`ємність - 1337кг, - маса в разі повного навантаження - 3500кг, тип кузова - Фургон ,кіл-ть місць, включаючи місце водія - 3,колісна формула 4x2. Призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування, категорія ТЗ», декларант позивача подав МД №25UA205140067138U0 (а.с. 43-44). Фактурна вартість товару становить 9750,00 євро (еквівалентно 477498,45 грн). Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) на рівні 492190,71 грн з урахуванням транспортних витрат у сумі 14692,260 грн. До митної декларації додано: рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) від 29.08.2025 №25201419 (а.с. 22, переклад – а.с. 23); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 06.08.2025 №0732408412 (а.с. 24, переалад – а.с. 25); бухгалтерський документ, що підтверджує вартість товару, б/н від 29.08.2025 (а.с. 53); документ, що підтверджує вартість перевезення товару, від 28.10.2025 №1 (а.с. 31); висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, від 28.10.2025 №286/25; внутрішній договір (контракт) доручення від 23.10.2025 №962; договір про надання послуг митного брокера від 27.10.2025 №6 (а.с. 32-35); висновок про походження товару або акт експертизи від 28.10.2025 №286/25 (а.с. 36-42); платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів, від 27.10.2025 №52631385 (а.с. 45); копію митної декларації країни відправлення від 23.10.2025 №25NLBQO0334G184DA2 (а.с. 26, переклад – а.с. 28); паспортні документи фізичної особи від 24.02.2020 FY612255 та від 02.04.2021 №005933565.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) транспортні (перевізні) документи; 3) банківські платіжні документи, що стосуються товару

На електронне повідомлення митниці декларант листом від 28.10.2025 повідомив про відсутність інших документів (а.с. 115).

За результатами розгляду поданої декларантом митної декларації від 28.10.2025 №25UA205140067138U0 та доданих до неї документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 28.10.2025 №UA205140/2025/000283/2 (а.с. 51-52) та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/002636 (а.с. 50).

У графі 33 оскаржуваного рішення від 28.10.2025 №UA205140/2025/000283/2 зазначено, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності:

- відповідно довідки від 28.10.2025 №1 вартість транспортних витрат становить 300 євро, проте чеків, квитанцій та/або інших документів для підтвердження заявлених транспортних витрат не подано до митного оформлення;

- в рахунку-фактурі від 29.08.2025 №25201419 зазначені реквізити продавця товару, які необхідні для здійснення платежу. Для підтвердження заявленої вартості товару до митного оформлення не подано банківські платіжні документи, що стосуються товару;

- товар заявлено як такий, що був у використанні, 2022 року виготовлення. У ході аналізу цінової інформації, наявної в ЄАІС ДМСУ, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, встановлено, що актуальна ціна транспортних засобів даної торговельної марки, моделі, року виготовлення та подібних технічних характеристик є значно вищою, що в свою чергу також викликає сумнів у дійсності заявленої вартості товару;

- відповідно до Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2013 №1140, під час підготовки висновку оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел, їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані із об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна та іншу істотну інформацію. Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього. На сторінці 3 Висновку від 28.10.2025 № 286/25 зазначено, що ціна КТЗ відповідного строку експлуатації становить 13500 євро, проте для підтвердження заявленої вартості товару експертом не подано жодного документа, який підтверджував би заявлену інформацію.

У зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України за МД від 14.10.2025 №UA205170/2025/029230. За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість товару, митне оформлення якого вже завершено,- «Вантажний автомобіль:-марка - MAN,-модель - TGE 3.180,-стан - бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2022р., -модельний рік виготовлення - 2022р. - робочий об`єм - 1968 см3, -потужність - 130 кВ…», митна вартість якого була заявлена декларантом та визнана митницею за резервним методом, та з урахуванням обсягу партії товару (1 шт). Рівень митної вартості становить 21800,00 євро за шт.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №25UA205140067342U4 від 29.10.2025 (а.с 54-55).

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України,справляння митних плаитежів умови та порядок

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Так, до МД №25UA205050048642U2 від 11.12.2025 декларант позивача подав наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) від 29.08.2025 №25201419 (а.с. 22, переклад – а.с. 23); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 06.08.2025 №0732408412 (а.с. 24, переалад – а.с. 25); бухгалтерський документ, що підтверджує вартість товару, б/н від 29.08.2025 (а.с. 53); документ, що підтверджує вартість перевезення товару, від 28.10.2025 №1 (а.с. 31); висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, від 28.10.2025 №286/25; внутрішній договір (контракт) доручення від 23.10.2025 №962; договір про надання послуг митного брокера від 27.10.2025 №6 (а.с. 32-35); висновок про походження товару або акт експертизи від 28.10.2025 №286/25 (а.с. 36-42); платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів, від 27.10.2025 №52631385 (а.с. 45); копію митної декларації країни відправлення від 23.10.2025 №25NLBQO0334G184DA2 (а.с. 26, переклад – а.с. 28); паспортні документи фізичної особи від 24.02.2020 FY612255 та від 02.04.2021 №005933565.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так, відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) від 29.08.2025 №25201419 (а.с. 22, переклад – а.с. 23) продавець – компанія «Роубос Авто БВ» (Roubos Auto’s BV, Нідерланди) – продав позивачу ОСОБА_1 вантажний автомобіль марки MAN, модель TGE 3.180, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , вартістю 9750,00 євро. Даним документом визначено продавця та покупця, ідентифікаційні ознаки товару та його ціну.

Ідентифікаційні ознаки транспортного засобу, зазначені в рахунку-фактурі, узгоджуються з відомостями свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 06.08.2025 №0732408412 (а.с. 24, переклад – а.с. 25) та митної декларації країни відправлення від 23.10.2025 №25NLBQO0334G184DA2 (а.с. 26, переклад – а.с. 28).

Ціна товару в рахунку-фактурі від 29.08.2025 №25201419 (9750,00 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній у МД №25UA205140067138U0 від 28.10.2025 (графа 22). Заявлена декларантом митна вартість у сумі 492190,71 грн складається з фактурної вартості товару 9750,00 євро (477498,45 грн за курсом 48,9742 грн за 1 євро) та витрат на транспортування товару до митного кордону України 300,00 євро (14692,26 грн). Правильність такого розрахунку відповідач не заперечує.

Оплату за товар позивач здійснила готівкою, що підтверджується відміткою продавця про отримання 9750,00 євро за автомобіль MAN, скріпленою штампом компанії «Roubos Auto’s BV» (а.с. 30), а також поданим до митного оформлення бухгалтерським документом, що підтверджує вартість товару, б/н від 29.08.2025 (а.с. 53).

Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД №25UA205140067138U0 від 28.10.2025 фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі від 29.08.2025 №25201419. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.

Отже, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати.

Щодо доводів відповідача про те, що на підтвердження транспортних витрат у сумі 300,00 євро, зазначених у довідці від 28.10.2025 №1, не подано чеків, квитанцій та/або інших документів, суд зазначає таке.

Позивач для підтвердження понесення витрат на транспортування надав до митного оформлення довідку про транспортні витрати від 28.10.2025 №1 (а.с. 31), згідно з якою вартість транспортування автомобіля за маршрутом м. Dussen (Нідерланди) – пункт пропуску «Угринів» (Україна) становить 300,00 євро.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/21296) затверджені Правила заповнення декларації митної вартості. Ці Правила в частині заповнення графи 20 роз`яснюють, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати, зокрема, рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, банківські та платіжні документи, а також калькуляція транспортних витрат. Наведений перелік не є вичерпним та не встановлює обов`язку декларанта підтверджувати транспортні витрати виключно чеками чи квитанціями.

Як виснував Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Суд також враховує, що витрати на транспортування декларант включив до митної вартості товару, тобто вони збільшили, а не зменшили митну вартість. Відтак відсутність чеків чи квитанцій щодо цих витрат жодним чином не може свідчити про заниження декларантом митної вартості товару, а тим більше не може обґрунтовувати її коригування з 9750,00 євро до 21800,00 євро.

Також, на думку суду, не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що для підтвердження заявленої вартості товару не подано банківські платіжні документи, хоча в рахунку-фактурі від 29.08.2025 №25201419 зазначені банківські реквізити продавця.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, подаються у випадку, якщо рахунок сплачено. Водночас, як встановлено судом, позивач, яка є фізичною особою, розрахувалася з продавцем готівкою, що підтверджується відміткою продавця про отримання коштів. За таких умов банківські платіжні документи щодо оплати товару в позивача відсутні та не могли бути подані, а зазначення в рахунку-фактурі банківських реквізитів продавця само по собі не свідчить про те, що оплата мала здійснюватися виключно в безготівковій формі.

Суд також враховує, що у процедурах контролю правильності визначення митної вартості предметом доказування є ціна товару та складові митної вартості. Умови та порядок здійснення оплати, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, не стосуються визначення митної вартості. Відтак спосіб розрахунку за товар не може бути самостійною підставою для невизнання заявленої декларантом митної вартості за відсутності доказів недостовірності ціни товару. Відповідачем не надано жодних доказів того, що ціна, яка була фактично сплачена за товар, відрізняється від зазначеної в рахунку-фактурі.

Щодо доводів відповідача про те, що висновок від 28.10.2025 №286/25 не відповідає вимогам Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», оскільки для підтвердження ціни КТЗ відповідного строку експлуатації (13500 євро) експертом не подано жодного документа, суд зазначає таке.

Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, не належить до документів, які згідно з частиною другою статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару, а може бути витребуваний митним органом як додатковий документ лише на підставі частини третьої цієї статті. Митна вартість товару за основним методом визначається на підставі ціни, зазначеної в рахунку-фактурі, а не на підставі оцінки його ринкової вартості. Тому можливі недоліки звіту про оцінку не впливають на числові значення складових митної вартості товару та не можуть бути підставою для висновку про недостовірність відомостей, заявлених декларантом.

Крім того, звіт про оцінку від 28.10.2025 №286/25 містить розрахунок ринкової вартості транспортного засобу з наведенням вихідних даних, калькуляцію вартості відновлювального ремонту та додатки щодо визначення коефіцієнтів, а відповідач, вказуючи на його недоліки, не навів жодних даних, які б спростовували наведену в ньому вартість. Суд також звертає увагу, що навіть визначена в цьому звіті ціна транспортного засобу відповідного строку експлуатації без урахування пошкоджень (13500,00 євро) є значно нижчою за рівень митної вартості, визначений відповідачем (21800,00 євро).

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, а саме: виписки з бухгалтерської документації, транспортних (перевізних) документів та банківських платіжних документів, що стосуються товару, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару та витрати на його транспортування підтверджені документально.

За приписами частини третьої статті 53 МК України вимога про надання документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідач же не встановив (не довів) наявність таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.

При цьому суд зазначає, що позивач є фізичною особою, яка придбала транспортний засіб для власних потреб, а не суб`єктом господарювання, тому вона не веде бухгалтерського обліку та не може мати виписки з бухгалтерської документації. Так само за умови оплати товару готівкою в позивача відсутні банківські платіжні документи щодо його оплати. Тому митний орган не може покликатися на ненадання декларантом таких документів, яких у нього не було і не могло бути, про що декларант повідомив митний орган листом від 28.10.2025 (а.с. 115). Доказів протилежного відповідачем не надано.

Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

При вирішенні спору суд також враховує, що за усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в Автоматизованій системі аналізу та управління ризиками (АСАУР), повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Тож вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан транспортного засобу, пробіг, умови поставки тощо. Тому формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за обраним декларантом методом.

Між тим принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №300/784/24).

Водночас, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю товару. Тому підстави вважати, що рішення відповідача від 28.10.2025 №UA205140/2025/000283/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні, а отже це рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Отже, враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від №UA205140/2025/002636 винесена з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 28.10.2025 №UA205140/2025/000283/2, яке судом визнано протиправним та скасовано, тому вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.

Щодо заявлених до стягнення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10000,00 грн, суд зазначає наступне.

Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.

Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №640/13685/19, від 23.04.2021 у справі №360/700/19, відповідно до якої склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн представник позивача надала договір про надання професійної правничої допомоги від 18.11.2025 №109/11-25 (а.с. 56-57), квитанцію до прибуткового касового ордера від 18.11.2025 №109 (а.с. 58) та акт прийняття-передачі наданих послуг/професійної правничої допомоги від 08.12.2025 (а.с. 59), відповідно до якого адвокатом надано такі послуги: з`ясування фактичних обставин справи, ознайомлення з матеріалами справи, вивчення та правовий аналіз законодавства, укладення договору про надання правничої допомоги – 3 години (3000,00 грн); підготовка, написання та подання позовної заяви – 7 годин (7000,00 грн).

Відповідач заперечив щодо стягнення витрат на правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю із категорією справи і предметом позову.

Суд, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; сталу судову практику Верховного Суду у цій категорії справ) та значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Відповідно до статті 137 КАС України розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів і має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт (надання послуг).

На підтвердження витрат на переклад документів у сумі 3500,00 грн позивачем надано договір про надання послуг письмового перекладу б/н від 18.11.2025, укладений з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (а.с. 60), предметом якого є переклад пакету документів з нідерландської мови на українську, рахунок-фактуру від 21.11.2025 №КІ-000174 (а.с. 61), квитанцію від 21.11.2025 №2.412501691 (а.с. 62) та акт здачі-прийняття послуг від 21.11.2025 №КІ-000466 (а.с. 63).

Суд не погоджується з доводами відповідача про неможливість встановлення зв`язку цих витрат з розглядом справи.

Так, до позовної заяви додано засвідчені переклади з нідерландської мови на українську рахунку-фактури від 29.08.2025 №25201419, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 06.08.2025 №0732408412 та митної декларації країни відправлення від 23.10.2025 №25NLBQO0334G184DA2 (а.с. 23, 25, 28), які є письмовими доказами у справі. Договір про надання послуг перекладу укладено в той самий день, що й договір про надання професійної правничої допомоги у цій справі, а послуги надано до звернення позивача до суду. Будь-яких доказів того, що переклад здійснювався для інших цілей, відповідач не надав.

Посилання відповідача на статтю 254 МК України суд також не бере до уваги, оскільки ця норма регулює мову документів, що подаються митному органу під час митного оформлення, а не до суду, а нідерландська мова не є ні офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, ні іноземною мовою міжнародного спілкування в розумінні зазначеної норми. Розмір витрат на переклад (3500,00 грн) є співмірним з обсягом перекладених документів.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню судовий збір у сумі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн та витрати на переклад документів у сумі 3500,00 грн.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 28.10.2025 №UA205140/2025/000283/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.10.2025 №UA205140/2025/002636.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.), витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн (п`ять тисяч грн 00 коп.) та витрати на переклад документів у сумі 3500,00 грн (три тисячі п`ятсот грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385).

Суддя О. О. Андрусенко