Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №140/6724/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/6724/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач) про визнання протиправними дій та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 25 травня 2026 року № 032350000860 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; зобов`язання здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2026 року на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області від 18 травня 2026 року №457 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці.

Позивачка зазначає, що Указом Президента України від 05.05.1999 № 474/99 її призначено на посаду судді Рожищенського районного суду Волинської області, а згодом переведено на посаду судді Луцького міськрайонного суду Волинської області. Рішенням Вищої ради правосуддя від 25.04.2023 № 402/0/15-23 її звільнено з посади судді у відставку. З 01.05.2023 позивачка перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України як отримувачка щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

У березні 2026 року позивачка звернулася до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області із заявою про видачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3328,00 грн, установленого станом на 01.01.2026. Після відмови у видачі такої довідки рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 у справі № 140/3067/26 дії відповідача визнано протиправними та зобов`язано видати відповідну довідку.

На виконання зазначеного судового рішення 18.05.2026 Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Волинській області видало позивачці довідку № 457, згідно з якою суддівська винагорода для обчислення щомісячного довічного грошового утримання становить 175 718,40 грн, з яких 109 824,00 грн — посадовий оклад, 66 894,40 грн — доплата за вислугу років.

19.05.2026 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2026 на підставі виданої довідки. За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області рішенням від 25.05.2026 № 032350000860 відмовило у проведенні перерахунку, мотивуючи це тим, що станом на 01.01.2026 зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, не відбулося.

Позивачка вважає зазначене рішення протиправним, оскільки, на її думку, відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зміна розміру складових суддівської винагороди є підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. При цьому розмір суддівської винагороди має визначатися з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, а не спеціальної розрахункової величини 2102,00 грн, передбаченої Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» для визначення базового розміру посадового окладу судді.

З огляду на викладене позивачка просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 01.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У відзиві відповідач заперечує проти задоволення позову в повному обсязі та зазначає, що підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачки відсутні.

Відповідач посилається на положення статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких базовий розмір посадового окладу судді визначається у кратному розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року. При цьому конкретний розмір відповідного показника визначається законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Зазначає, що статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3328,00 грн, однак для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачено окремий показник, який відповідає рівню, установленому для відповідного державного органу станом на 31.12.2025. Оскільки у 2025 році такий показник становив 2102,00 грн і станом на кінець року не змінився, відповідач вважає його обов`язковим для застосування у 2026 році.

На обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24, якою, за його твердженням, сформульовано висновок про необхідність застосування показника 2102,00 грн для визначення посадового окладу судді та обов`язковість застосування чинних положень закону про Державний бюджет України до моменту визнання їх неконституційними. Також наводить постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2025 у справі № 990/244/23 щодо обов`язковості застосування чинного законодавства та дії рішень Конституційного Суду України.

Відповідач наголошує, що положення законів України про Державний бюджет на 2025 та 2026 роки не визнані неконституційними у встановленому порядку, а тому є обов`язковими для виконання органами Пенсійного фонду України. На його думку, здійснення перерахунку на підставі довідки, у якій суддівську винагороду обчислено із застосуванням прожиткового мінімуму 3328,00 грн, суперечило б чинному законодавству.

З огляду на викладене відповідач вважає, що, відмовляючи у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, діяв на підставі та в межах повноважень, визначених законом, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 в задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про зупинення провадження в адміністративній справі, відмовлено.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 . Указом Президента України від 05.05.1999 №474/99 призначена на посаду судді Рожищенського районного суду Волинської області строком на п`ять років, а постановою Верховної Ради України від 17.06.2004 № 1813-IV обрана на цю посаду безстроково. Указом Президента України від 06.09.2013 № 503/2013 позивачку переведено на посаду судді Луцького міськрайонного суду Волинської області.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 25.04.2023 № 402/0/15-23 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Луцького міськрайонного суду Волинської області у відставку. З 01.05.2023 позивачка перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області як отримувачка щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

У березні 2026 року позивачка звернулася до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області із заявою про видачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3328,00 грн, установленого на 01.01.2026.

У зв`язку з відмовою у видачі відповідної довідки позивачка звернулася до суду з позовом.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 у справі № 140/3067/26 визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області щодо відмови у видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, розрахованої із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3328,00 грн станом на 01.01.2026. Цим же рішенням зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Волинській області видати позивачці відповідну довідку.

На виконання зазначеного судового рішення 18.05.2026 Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Волинській області видало ОСОБА_1 довідку №457 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Згідно з цією довідкою, розмір суддівської винагороди становить 175 718,40 грн, з яких посадовий оклад — 109 824,00 грн, доплата за вислугу років — 66 894,40 грн.

19.05.2026 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2026 на підставі довідки від 18.05.2026 № 457.

За результатами розгляду заяви, з урахуванням принципу екстериторіальності, її розгляд здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.05.2026 № 032350000860 позивачці відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Підставою для відмови зазначено відсутність зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, станом на 01.01.2026.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.

Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

За частиною першою статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Згідно частини 2 статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно пункту 1 частини 3, частин 4, 5 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1.1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1.2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1.25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Відповідно до частини третьої, четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (далі Порядок № 3-1).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку, заява про призначення / перерахунок щомісячного довічного грошового утримання (додаток 1) подається до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання) суддею особисто або через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи.

Пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 3-1 визначено, що до заяви про призначення щомісячного довічного грошового утримання додаються, зокрема: довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі - довідка про суддівську винагороду) / довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України (додаток 3) (далі - довідка про винагороду судді Конституційного Суду України), видана судом, з якого суддя вийшов у відставку, або Конституційним Судом України (далі - відповідний суд), з урахуванням суддівської винагороди (винагороди судді) судді, який працює на відповідній посаді.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 3-1, не пізніше 10 днів з дня надходження заяви з необхідними для призначення щомісячного довічного грошового утримання документами або надання додаткових документів орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, розглядає подані документи та приймає рішення про призначення щомісячного довічного грошового утримання або відмову в його призначенні з урахуванням пункту 5 розділу І цього Порядку.

Таким чином, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

У свою чергу, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум», відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону України «Про прожитковий мінімум» закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2817 гривень; дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень; працездатних осіб - 3328 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, посадового окладу прокурора окружної прокуратури, посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року; осіб, які втратили працездатність, - 2595 гривень; осіб, які втратили працездатність, який застосовується для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення за рішеннями суду, - 1600 гривень.

Суд зазначає, що зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон України "Про прожитковий мінімум" щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Водночас, Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною 2 статті 130 Конституції України і частиною 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У цьому аспекті також слід зауважити, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію Закону про Держбюджет звертав увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007 та від 22.05.2008 №10-рп/2008.

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2026 року (3328,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року, 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", є протиправною.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №580/2522/24, від 13.11.2024 у справі №200/1707/24, від 20.02.2025 у справі №420/3716/24.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2026 у справі №200/2309/25, вважаючи, що висновки, викладені в раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 17.11.2025 у справі №520/32171/24, про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та, відповідно, що з 01.01.2024 не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні, відступила від таких висновків і сформулювала наступні: 1) у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання; 2) для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня, наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Підстав для відступу від вказаної правової позиції у цій справі не має, а тому суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду в Запорізькій області, відмовляючи позивачеві як судді у відставці в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, на тій підставі, що станом на 01.01.2026 розмір прожиткового мінімуму, який застосовується для обрахунку базового розміру посадового окладу судді не змінювався, діяло необґрунтовано та всупереч вимог частини 2 статті 130 Конституції України і частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відтак, з метою ефективного захисту прав позивача, з урахуванням збільшення станом на 01 січня 2026 року розміру суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд вважає за необхідним визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №032350000860 від 25.05.2026 грошового утримання судді у відставці та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2026 року, виходячи з суми суддівської винагороди станом на 01 січня 2026 року, зазначеної в довідці №457 від 18 травня 2026 року, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Волинській області.

При цьому суд вважає помилковим посилання відповідача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в її постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, з огляду на таке.

Так, у справі №240/9028/24, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 відповідач посилався на підтвердження своєї позиції щодо застосування положень статті 135 Закону №1402-VIII та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», спірні правовідносини стосувались проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою судді.

Натомість, у справі, яка розглядається, предмет спору стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зокрема, наявності підстав для здійснення такого перерахунку у зв`язку із зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на перше січня 2026 року.

Таким чином, посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 є безпідставним, оскільки правовідносини, які були предметом розгляду у зазначеній справі, не є тотожними спірним правовідносинам у цій справі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 064,96 грн, що підтверджується відповідною квитанцією від 26.05.2026, тому він підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №032350000860 від 25.05.2026 року про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2026 року, виходячи з суми суддівської винагороди станом на 01 січня 2026 року, зазначеної в довідці №457 від 18 травня 2026 року, виданій Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Волинській області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судовий збір у розмірі 1 064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні дев`яносто шість копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012).

Суддя А.Я. Ксензюк