Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №140/12192/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/12192/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовського О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі – в/ч НОМЕР_1 , відповідач), з позовними вимогами про визнання протиправними дій щодо відмови у нарахуванні та виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1000000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153; зобов`язання нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1000000,00 грн відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 №942.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 набув право на отримання грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Однак відповідач відмовив у виплаті винагороди такої винагороди позивачу, посилаючись на те, що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі. При цьому вказав, що абзацом шостим та сьомим пункту 4 Постанови №153 передбачено, що виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу.

ОСОБА_1 вважає відмову відповідача щодо не призначення та невиплати йому одноразової винагороди протиправною. Стверджує, що оцінка права на виплату має здійснюватися не формально, а з урахуванням конкретного способу вступу на контрактну службу, віку, часу укладення контракту, фактичної бойової участі та причин її тривалості. У ОСОБА_1 ці обставини підтверджені письмовими доказами: до 01.01.2024 він проходив строкову службу, на контракт був прийнятий під час воєнного стану у віці 22 років, брав безпосередню участь у бойових діях, а 11.11.2024 отримав бойові поранення, наслідки яких підтверджені ВЛК і стаціонарним лікуванням.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 18.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

На адресу суду 07.10.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник позивача проти позову заперечив. Зазначив, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у в/ч НОМЕР_1 . Під час дії правового режиму воєнного стану та до набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, а саме 01.01.2024 був прийнятий на військову службу за контрактом. З 27.06.2024 по 24.08.2024 та з 27.08.2024 по 11.11.2024 ОСОБА_1 виконував бойові (спеціальні) завдання у районах ведення бойових дій та 21.08.2024 і 11.11.2024 отримав поранення, які позивач вважає підставою для нарахування та виплати йому одноразової грошової винагороди, відповідно до абзацу четвертого пункту 4 Постанови №153, яким визначено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі. При цьому вказав, що абзацом шостим та сьомим пункту 4 Постанови №153 передбачено, що виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу. Відтак, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був призваний на строкову військову службу 04.10.2021 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Службу проходив, зокрема, у в/ч НОМЕР_2 та в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується, довідкою про проходження військової служби від 16.12.2025 (а.с.15) та витягом з послужного списку (а.с.17).

З 03.03.2022 позивач проходив службу у в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з послужного списку (а.с.17).

З 01.01.2024, тобто під час дії воєнного стану та у віці 22 років, його прийнято на військову службу за контрактом строком на три роки.

21.08.2024 під час бойового чергування в районі н.п. Рівнопіль внаслідок скиду боєприпасу з ворожого БПЛА позивач отримав мінно-вибухову травму та акубаротравму, що підтверджується довідкою про безпосередню участь у бойових діях позивача у Донецькій області, Волноваському районі, Великоновосілківській селищній територіальній громаді, н.п. Рівнопіль, у періоди з 27.06.2024 по 24.08.2024 та з 27.08.2024 по 11.11.2024 — усього 105 днів (а.с.22).

11.11.2024 під час виконання бойового завдання в районі н.п. Рівнопіль внаслідок ворожого мінометного обстрілу та удару FPV позивач отримав множинні вогнепальні осколкові поранення. Довідка про обставини травми встановлює, що поранення настало під час виконання обов`язків військової служби, у бойовій обстановці, та пов`язане із захистом Батьківщини, підтверджує наслідки акубаротравми та множинних вогнепальних осколкових поранень від 11.11.2024 та прямо встановлює причинний зв`язок: «Травма, Поранення, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини». Також було встановлено помірний тривожно-депресивний розлад, асоційований зі стресом, із висновком про зв`язок із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою ВЛК №2025-0424-1023-5346-0 від 24.04.2025 (а.с.27-28).

Відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2014 підтверджує стаціонарне лікування у 2025 році та містить діагнози, безпосередньо пов`язані з наслідками акубаротравми 11.11.2024, вогнепальних сліпих осколкових поранень лівого плеча та обох передпліч, а також психоемоційними наслідками бойового стресу (а.с.30-31).

Виписка з медичної карти стаціонарного хворого №2351 за 2026 рік підтверджує подальше стаціонарне лікування та збереження тривожно-депресивної симптоматики, що свідчить про тривалість наслідків бойового травмування (а.с.32).

Позивач звернувся до в/ч НОМЕР_1 з рапортом про виплату винагороди, зареєстрованим за вх. №4478 від 24.06.2026, однак листом від 30.06.2026 отримав відмову (а.с.36-37).

Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про Національну гвардію України» військовослужбовці Національної гвардії України за своїм правовим становищем є військовослужбовцями і користуються правами та соціальними гарантіями, передбаченими Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

11.02.2026 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (надалі Постанова № 153), яка набрала чинності 13.02.2025.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 (з урахуванням змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України від 01.04.2025 № 387 та від 30.07.2025 № 942) встановлено, що:

абзац другий: громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

абзац третій: військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

абзац четвертий: військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон), винагорода виплачується в повному обсязі;

абзац п`ятий: військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

абзац шостий: виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та: були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу; проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»; проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Аналіз наведених положень пункту 4 Постанови № 153 свідчить про те, що законодавець визначив основні умови набуття військовослужбовцем права на одноразову грошову винагороду: громадянство України; приналежність до рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань (у тому числі Національної гвардії України), а також правоохоронних органів спеціального призначення; прийняття або призов на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років; проходження військової служби станом на дату набрання чинності Постановою № 153 (13.02.2025); безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (з різними варіантами тривалості такої участі та її наслідків, які впливають на обсяг виплати).

При цьому абзаци третій та четвертий пункту 4 Постанови № 153 встановлюють особливості розміру виплати винагороди залежно від тривалості участі у бойових діях та наявності або відсутності поранень, контузій, каліцтв чи перебування у полоні.

Положеннями абзацу шостого пункту 4 Постанови № 153 (у редакції Постанови № 942 від 30.07.2025) розширено коло осіб, які мають право на отримання винагороди, шляхом включення до нього додаткових категорій військовослужбовців, серед яких військовослужбовці, прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану з числа осіб, які проходили строкову військову службу.

Як слідує з матеріалів справи, позивач є громадянином України, проходив військову службу у в/ч НОМЕР_2 та в/ч НОМЕР_1 ; на дату набрання чинності Постановою №153 (13.02.2025) йому було менше 25 років; на строкову військову службу призваний 04.10.2021, тобто до введення воєнного стану; прийнятий на військову службу за контрактом з 01.01.2024 строком на три роки, тобто під час дії воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу; у періоди з 27.06.2024 по 24.08.2024 та з 27.08.2024 по 11.11.2024 брав безпосередню участь у бойових діях у районі н.п. Рівнопіль Волноваського району Донецької області, загальною тривалістю 105 днів; 21.08.2024 під час бойового чергування внаслідок скиду боєприпасу з ворожого БПЛА отримав мінно-вибухову травму та акубаротравму; 11.11.2024 під час виконання бойового завдання внаслідок ворожого мінометного обстрілу та удару FPV-дрона отримав множинні вогнепальні осколкові поранення, які пов`язані із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми та довідкою ВЛК від 24.04.2025 №2025-0424-1023-5346-0; унаслідок отриманих поранень проходив стаціонарне лікування протягом 2025–2026 років, а також має тривалі наслідки бойового травмування, зокрема тривожно-депресивний розлад, асоційований зі стресом, та обмеження щодо подальшого проходження військової служби, що підтверджується відповідними медичними документами.

Таким чином, позивач, який був прийнятий на військову службу за контрактом під час воєнного стану з числа осіб, які проходили строкову військову службу, належить до категорії військовослужбовців, прямо визначеної абзацом шостим пункту 4 Постанови № 153 (у редакції Постанови № 942).

Доводи відповідача про те, що для категорії військовослужбовців, додатково визначеної Постановою № 942 (тобто прийнятих на військову службу за контрактом під час воєнного стану з числа осіб, які проходили строкову військову службу), право на одноразову грошову винагороду виникає виключно за умови безпосередньої участі у бойових діях строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025, ґрунтуються на неправильному тлумаченні положень пункту 4 Постанови № 153.

Суд звертає увагу, що абзац шостий пункту 4 Постанови № 153 у редакції Постанови №942 від 30.07.2025 містить пряме посилання на те, що військовослужбовці додатково визначеної категорії повинні «відповідати вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту». Тобто абзац шостий не встановлює окремої, додаткової умови про обов`язкову наявність не менше шести місяців безпосередньої участі у бойових діях, а лише поширює дію абзацу другого на додаткову категорію осіб, які прийняті на службу за контрактом з числа строковиків.

Системне тлумачення положень пункту 4 Постанови № 153 дозволяє дійти висновку, що військовослужбовці, додатково визначені абзацом шостим пункту 4, після включення їх до кола осіб, які мають право на винагороду, набувають всіх прав, передбачених іншими абзацами цього пункту, у тому числі прав, передбачених абзацами третім та четвертим, які встановлюють особливості виплати винагороди залежно від тривалості участі у бойових діях та наявності або відсутності поранень.

Інше тлумачення положень абзаців другого, третього, четвертого та шостого пункту 4 Постанови № 153 призводило б до явної дискримінації військовослужбовців, які проходили строкову службу до повномасштабного вторгнення, а потім добровільно уклали контракт у воєнний час, у порівнянні з військовослужбовцями, які були вперше прийняті на службу за контрактом під час воєнного стану. Така дискримінація суперечила б принципу рівності перед законом, закріпленому в статті 24 Конституції України, а також меті прийняття Постанови № 153 підвищення мотивації молоді до добровільної участі у захисті Вітчизни.

Принципи правової визначеності та правомірних очікувань вимагають, щоб норми права тлумачилися на користь військовослужбовців, які реально захищали Україну. Сам факт того, що позивач, проходячи строкову службу до введення воєнного стану, у віці до 25 років добровільно уклав контракт на проходження військової служби в Національній гвардії України під час воєнного стану та брав безпосередню участь у бойових діях, де отримав поранення під час захисту Вітчизни, свідчить про повну відповідність позивача цілям та змісту Постанови № 153.

Суд також звертає увагу на те, що зміни до Постанови № 153, внесені Постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942, мають за мету розширити коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової винагороди, а не звузити обсяг прав, які вже були гарантовані первинною редакцією Постанови № 153.

Тлумачення абзацу шостого пункту 4 у спосіб, який позбавляє нової категорії осіб права на пропорційну виплату (передбачену абзацом третім) або повну виплату при пораненні (передбачену абзацом четвертим), суперечило б самій меті прийняття Постанови № 942.

Окремо суд звертає увагу на те, що позивач, не лише брав безпосередню участь у бойових діях, а й 21.08.2024 під час бойового чергування в районі населеного пункту Рівнопіль Волноваського району Донецької області внаслідок скиду боєприпасу з ворожого БПЛА отримав мінно-вибухову травму та акубаротравму. Крім того, 11.11.2024 під час виконання бойового завдання в районі зазначеного населеного пункту внаслідок ворожого мінометного обстрілу та удару FPV-дрона позивач отримав множинні вогнепальні осколкові поранення, що підтверджується довідкою про обставини травми та довідкою військово-лікарської комісії від 24.04.2025 №2025-0424-1023-5346-0, якою встановлено причинний зв`язок отриманих травм і поранень із захистом Батьківщини.

Згідно з абзацом четвертим пункту 4 Постанови № 153 військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, винагорода виплачується в повному обсязі (1 млн. гривень).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач, звернувшись до в/ч НОМЕР_1 , дотримався умов, в разі виконання яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 000000 гривень.

У зв`язку з чим, відмова в/ч НОМЕР_1 щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 00000 гривень, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року є протиправною.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог а саме, визнання протиправними дій в/ч НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1000000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 та зобов`язанням в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1000000,00 грн відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 №942.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до статті 139 КАС України відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат учасниками справи суду не надано.

Керуючись статтями 5, 19, 77, 90, 139, 243, 246, 249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, задовільнити.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 у нарахуванні одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 №942 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський