Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №751/1337/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 рокум. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/1337/26

Головуючий у першій інстанції – Яременко І. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/2215/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Супруна О.П.,

суддів: Скрипки А.А., Стельмаха А.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» на заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова у складі судді Яременко І.В. від 05.08.2026 (повне рішення складено 10.08.2026) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

11.02.2026 ТОВ «Кошельок» за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернулося до Новозаводського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором № 3162122893-444355 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту від 25.08.2021 у розмірі 14 907,00 грн, а також судових витрат на сплату судового збору в сумі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Позов мотивовано тим, що 25.08.2021 між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір № 3162122893-444355 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 5 000,00 грн строком на 14 днів зі сплатою процентів за користування ним за дисконтною ставкою 0,01 % на добу. Позивач зазначав, що договір підписано відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора, надісланого на вказаний ним номер телефону, а на виконання договірних зобов`язань кредитні кошти перераховано на банківську картку, реквізити якої відповідач зазначив під час оформлення кредиту.

За твердженням позивача, оскільки відповідач не повернув кредит та не сплатив проценти протягом початкового строку кредитування, відповідно до пунктів 3.6-3.8 договору строк користування кредитом продовжився на 90 днів, тобто до 06.12.2021, із застосуванням базової процентної ставки 2,2 % на добу. Унаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань утворилася заборгованість у загальному розмірі 14 907,00 грн, із яких 5 000,00 грн – заборгованість за основною сумою кредиту, 9 907,00 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом, яку позивач просив стягнути разом із судовими витратами.

Новозаводський районний суд м. Чернігова своїм заочним рішенням від 05.08.2026 відмовив у позові ТОВ «Кошельок».

Мотивуючи відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження укладення з ОСОБА_1 кредитного договору в електронній формі, оскільки надані договір, паспорт споживчого кредиту та графік розрахунків не містять відомостей про їх підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором. Окрім того, відсутні докази перерахування кредитних коштів саме відповідачу, адже повідомлення ТОВ «ТАС ЛІНК» не підтверджує належності йому карткового рахунку, а згідно з інформацією АТ «Універсал Банк» зазначену в платіжних документах картку банком не емітовано. За таких обставин, суд дійшов висновку, що факт укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів не доведено, а тому заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

16.09.2026 до Чернігівського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга ТОВ «Кошельок», яку канцелярією суду зареєстровано 17.09.2026, у якій апелянт просить скасувати заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05.08.2026 та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Також апелянт просить стягнути з відповідача 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з поданням апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про недоведеність факту укладення між сторонами кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів, не надавши належної оцінки поданим позивачем доказам у їхній сукупності та взаємозв`язку. Апелянт зазначає, що договір укладено в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», а його підписання відповідачем підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта, згідно з якою ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, надав особисті дані, зазначив реквізити банківської картки та 25.08.2021 о 17:00:44 прийняв оферту й підписав договір одноразовим ідентифікатором «4157». На підтвердження волевиявлення відповідача на укладення договору позивач також посилається на фотозображення відповідача з паспортом у руках, використання під час оформлення кредиту номера телефону та електронної пошти, зазначених у матеріалах справи.

Окрім того, апелянт стверджує, що на виконання умов договору 25.08.2021 о 17:00:49 через платіжну систему ТОВ «ТАС ЛІНК» на банківську картку № НОМЕР_1 було перераховано кредитні кошти в сумі 5 000,00 грн, що підтверджується відповідним повідомленням із зазначенням дати, суми операції та номера кредитного договору. На думку позивача, суд безпідставно відхилив цей доказ із посиланням на вимоги статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не врахувавши особливостей здійснення переказів коштів без відкриття рахунку та положень Закону України «Про електронну комерцію». На підтвердження своєї позиції апелянт посилається на відповідні висновки Верховного Суду щодо можливості укладення кредитних договорів в електронній формі та доказового значення документів платіжних систем, зокрема викладені в постановах від 12.06.2023 у справі № 263/3470/20 та від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23.

Також апелянт уважає, що суд першої інстанції не дотримався стандарту доказування за принципом балансу вірогідностей, не забезпечив повного й усебічного дослідження доказів та не навів належного обґрунтування їх відхилення. Зазначає, що подані позивачем розрахунок заборгованості й інші документи містять необхідні відомості про суму кредиту, періоди користування ним, застосовані процентні ставки та розмір нарахованих процентів, а тому мали бути оцінені в сукупності з іншими матеріалами справи. При цьому, відповідач не надав доказів на спростування доводів позивача, зокрема щодо використання його персональних даних під час оформлення кредиту та походження коштів, перерахованих у день укладення договору.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до частини третьої статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач стверджував, що 25.08.2021 між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 3162122893-444355 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту (далі – Договір), у вигляді електронного документа, створеного і збереженого в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця (а.с. 30 зв.-35).

За умовами вказаного Договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 5 000,00 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах визначених цим Договором (пункт 1.1 Договору).

Із візуальної форми послідовності дій клієнта щодо укладення електронного Договору про надання кредиту 3162122893-444355 від 25.08.2021 в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті https://koshelok.ua/ убачається, що клієнт, тобто ОСОБА_1 , 25.08.2021 о 13 год. 43 хв. 48 с. здійснив вхід до особистого кабінету в ІТС товариства, ідентифікувавшись за допомогою номера телефону. Надалі товариством було перевірено поточний статус клієнта, після чого о 13 год. 48 хв. 23 с. клієнт надав необхідну інформацію для формування індивідуальної пропозиції щодо умов кредитування. Після погодження заявки на кредит товариство сформувало індивідуальну оферту з істотними умовами договору та розмістило її в інформаційно-телекомунікаційній системі для ознайомлення клієнта. О 15 год. 50 хв. 03 с. на номер телефону клієнта було надіслано SMS-повідомлення про успішний розгляд заявки та необхідність ознайомлення з договором в особистому кабінеті. Надалі, о 15 год. 56 хв. 01 с., ОСОБА_1 додав платіжну картку для отримання кредитних коштів, а о 15 год. 56 хв. 12 с. товариство надіслало на його номер телефону SMS-повідомлення з одноразовим ідентифікатором «4157» для підписання договору. О 15 год. 56 хв. 47 с. клієнт ініціював відправлення шаблону акцепту, чим підтвердив ознайомлення з офертою товариства та прийняття її умов. Надалі, 25.08.2021 о 17 год. 00 хв. 44 с., ОСОБА_1 акцептував пропозицію товариства та підписав електронний договір шляхом використання одноразового ідентифікатора «4157», який був надісланий йому в SMS-повідомленні. Після цього, о 17 год. 00 хв. 47 с., товариство розмістило підписаний договір, додатки до нього та Правила кредитування в особистому кабінеті клієнта для цілодобового онлайн-доступу.

Наведена візуальна форма відображає послідовність дій ОСОБА_1 та товариства під час ідентифікації клієнта, формування й надання індивідуальної пропозиції, ознайомлення з її умовами та акцептування оферти шляхом підписання електронного договору з використанням одноразового ідентифікатора.

При цьому, безпосередньо в тексті електронного Договору у відповідному місці, призначеному для підпису позичальника (Розділ 10 Договору «Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін», одноразовий ідентифікатор «4157», на використання якого позивач посилається як на спосіб підписання Договору, не зазначений.

Згідно з пунктом 2.1 Договору кредит надається строком на 14 днів (Лояльний період), початком якого є дата підписання Договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця.

Відповідно до наведеного в пункті 2.2 Договору, сторони погодили, що встановлений в пункті 2.1 строк Лояльного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.

Підпунктами 1.3.3 та 1.3.3.1 пункту 1.3 Договору визначено, що стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 2,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, а дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк Лояльного періоду.

Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені пунктами 3.4, 3.5, 3.6 цього Договору (пункт 1.4 Договору).

У пункті 3.4 Договору визначено, що відповідно до вимог частини четвертої статті 11 Закону України “Про захист прав споживачів” сукупна вартість кредиту для позичальника (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсотковоі? (процентноі?) ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього Договору за умови дотримання позичальником Графіка розрахунків, що є Додатком цього Договору, становить 5 015 грн, або 100% від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 15 грн, або 0% від суми кредиту.

Згідно пункту 3.5 Договору сторони погоджуються, що у випадку користування кредитом з боку позичальника більше за визначений Лояльним періодом, встановлении? пунктом 2.1 Договору або додатковими угодами між сторонами зобов`язання позичальника за цим Договором продовжуються на весь період користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена пункті 3.4 цього Договору процентна ставка менша ніж 2 відсотки від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною пунктом 3.4 Договору скасовуються з моменту початку і?х застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом, а саме 2 % за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення кредиту. Таким чином зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,85 розповсюджуються на весь період користування кредитом з моменту укладення цього Договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого пункті 2.1 Договору.

Як убачається зі змісту підпунктів 3.5.1 та 3.5.2 пункту 3.5 Договору, проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена пункті 1.3.3 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування. При цьому, позичальник розуміє та погоджується, що застосування процентної ставки без знижки не можливо вважати зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для позичальника, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах процентної ставки, передбаченої цим Договором, а можливість отримання знижки забезпечена для позичальника лише як для учасника програми Лояльності та лише за умови виконання вимог для її застосування, передбачених цим Договором.

Відповідно до пункту 3.6 Договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні статті 212 ЦК України.

Згідно з пунктом 3.7 Договору зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного періоду.

Водночас, пунктом 3.8 Договору передбачено, що з наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 730 процентів річних, що становить 2 проценти в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Зі змісту пунктів 3.9, 3.10 Договору вбачається, що після закінчення Лояльного періоду у разі прострочення виконання грошового зобов`язання позичальник зобов`язаний сплачувати 3 % річних та інфляційні втрати відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а кредитодавець має право нараховувати пеню в розмірі до 2 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення до повного погашення заборгованості.

Згідно з пунктом 4.1.1 Договору позичальник зобов`язується вчасно здійснювати платежі щодо погашення кредиту і процентів, нарахованих за користування кредитом, відповідно до графіка платежів.

Відповідно до пункту 4.1.3 Договору, у випадку прострочення сплати частини або всі всієї суми кредиту позичальник зобов`язався сплатити нараховані проценти за користування кредитом виходячи з фактичного строку користування кредитом, включаючи день погашення.

Графіком розрахунків, що є додатком № 1 до Договору, установлено періодичність та розміри платежів з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом (а.с. 35 зв.).

Згідно цього графіка сукупна вартість кредиту за дисконтною ставкою складає 0,14 % від суми кредиту або 7,00 грн та включає в себе: проценти за користування кредитом в розмірі 0,01% від суми кредиту (0,50 грн) та суму кредиту – 5 000,00 грн.

Дата видачі кредиту – 25.08.2021, дата платежу – 07.09.2021.

У матеріалах справи також наявна копія Паспорта споживчого кредиту до Договору (а.с. 29-30), умови якого є тотожними умовам Договору. При цьому зазначена редакція Паспорта споживчого кредиту вважається чинною до 30.08.2021.

На підтвердження перерахування кредитних коштів позивачем надано копію повідомлення ТОВ «ТАС ЛІНК», відповідно до якого 25.08.2021 через платіжну систему товариства проведено успішне зарахування на платіжну картку НОМЕР_1 коштів у сумі 5 000,00 грн, опис замовлення – видача кредитних коштів, Договір позики № 3162122893-444355 (а.с. 11).

Проте, як убачається з відповіді АТ «Універсал Банк», наданої на виконання ухвали суду першої інстанції, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), банком не було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 . Також АТ «Універсал Банк» повідомило, що виписки по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_3 за період із 24.08.2021 по 26.08.2021 не можливо надати в зв`язку з тим, що карта № НОМЕР_3 не була емітована жодному з клієнтів банка (а.с. 53).

Установивши, що позивач не надав належних і достатніх доказів на підтвердження укладення між сторонами 25.08.2021 Договору та перерахування відповідачеві кредитних коштів, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає встановленим обставинам справи та ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладення електронних договорів визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частини третьої статті 11 цього Закону договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з частиною шостою цієї статті відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За змістом статті 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину може бути використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, законодавство допускає укладення кредитного договору в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, а належним чином підписаний у такий спосіб договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Водночас, сама можливість укладення договору в електронній формі не звільняє кредитодавця від обов`язку довести факт укладення конкретного правочину саме з особою, до якої пред`явлено вимогу про стягнення заборгованості.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а жоден доказ не має для суду наперед установленої сили.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова ВС від 02.10.18 у справі № 910/18036/17).

У постанові від 12.06.2023 у справі № 263/3470/20 Верховний Суд виклав висновки щодо можливості укладення кредитного договору в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора та застосування до таких правовідносин положень Закону України «Про електронну комерцію». Вирішальне значення для встановлення факту укладення договору має підтвердження дотримання передбаченої законом процедури його підписання.

Слід урахувати висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23 (провадження № 61-4523св25). Суд наголосив на необхідності перевірки достовірності, цілісності та незмінюваності електронних документів, наданих як докази укладення кредитного договору та перерахування коштів. Зокрема, якщо електронний документ підписано способом, який не забезпечує можливості перевірки його цілісності за допомогою кваліфікованого чи удосконаленого електронного підпису, суд має з урахуванням конкретних обставин з`ясувати спосіб передання документа адресату, формат його зберігання та можливість одностороннього внесення змін до його змісту.

Застосовуючи наведені положення законодавства та правові висновки Верховного Суду до обставин цієї справи, колегія суддів ураховує таке.

На підтвердження укладення договору позивач надав його копію, паспорт споживчого кредиту, графік розрахунків та візуальну форму послідовності дій клієнта в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства. Остання містить відомості про вхід користувача до особистого кабінету, зазначення персональних даних, додавання платіжної картки, надсилання SMS-повідомлення з одноразовим ідентифікатором «4157» та відображає акцептування оферти й підписання договору.

Проте, безпосередньо текст Договору № 3162122893-444355 та додатки до нього не містять відомостей про підписання ОСОБА_1 електронного правочину одноразовим ідентифікатором «4157». Зокрема, у розділі 10 Договору «Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін» зазначений ідентифікатор відсутній. Отже, надані документи не містять безпосереднього підтвердження використання цього ідентифікатора для підписання саме того тексту Договору, копію якого позивач подав до суду.

За таких обставин, сама лише візуальна форма послідовності дій клієнта, сформована в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, не є достатньою для висновку про належне підписання Договору відповідачем, оскільки наведені в ній відомості не знаходять належного підтвердження в тексті самого правочину та додатках до нього. Наявність фотозображення особи з паспортом у руках, використання певного номера телефону та електронної пошти також не усувають необхідності довести, що саме ОСОБА_1 отримав одноразовий ідентифікатор та використав його для підписання спірного Договору.

Окрім того, пунктами 2.2, 2.4, 2.5 Договору передбачено, що кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику кредит в строк не пізніше 2 (дві доби) банківських днів від дати підписання цього Договору. Кредит надається Позичальнику, згідно його заявки, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказании? Позичальником у заявці. Датою отримання кредиту вважається дата списання відповідноі? суми з рахунку Кредитодавця. Вищезазначена дата отримання кредиту зазначається у Графіку розрахунків, що є Додатком до цього Договору.

У постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №200/5647/18, від 28.10.2020 у справі №760/7792/14-ц, від 17.12.2020 у справі №278/2177/15-ц указано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Банківська виписка (облікова) з рахунків позичальника є належним та допустимим доказом у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, та повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 26.05.2021 у справі № 204/2972/20, від 13.10.2021 у справі № 209/3046/20, від 09.11.2018 у справі №910/1580/18; від 23.09.2019 у справі №910/10254/18.

Із наведеного вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких установлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Позивач стверджує, що на виконання Договору 25.08.2021 перерахував 5 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 . Проте, відповідно до відповіді АТ «Універсал Банк», наданої на виконання ухвали суду, така картка не емітувалася ані на ім`я ОСОБА_1 , ані будь-якого іншого клієнта банку.

Колегія суддів ураховує, що сама по собі відсутність банківської картки, емітованої на ім`я відповідача, не є безумовним доказом неукладення Договору, оскільки кошти можуть бути перераховані на картку іншої особи. Водночас, у цій справі відсутність відомостей про емітування зазначеної картки в поєднанні з недоведеністю належного підписання Договору не дає підстав уважати доведеним факт надання кредитних коштів саме ОСОБА_1 .

Надане ТОВ «ТАС ЛІНК» повідомлення про успішне зарахування на карту клієнта, яке не підписане жодною посадовою особою товариства, відображає відомості платіжної системи про переказ коштів на зазначену картку, однак не підтверджує належності цієї картки відповідачу та фактичного отримання ним кредитних коштів. За таких обставин, зазначене повідомлення не спростовує висновків суду першої інстанції щодо недоведеності обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог.

Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а, отже, не є належними доказами наявності заборгованості. Даний розрахунок із зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не можуть бути доказами наявності заборгованості, на яких наполягає позивач.

Доводи апеляційної скарги про те, що товариство не є банківською установою і не має можливості отримати первинні бухгалтерські документи, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, ураховуючи те, що суд першої інстанції, за клопотанням позивача, своє ухвалою витребував в АТ «Універсал Банк» інформацію, яка б підтверджувала чи спростовувала факт випуску банківської картки № НОМЕР_3 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), та виписки про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_3 за період із 24.08.2021 по 26.08.2021. Як уже зазначалося вище, банк повідомив, що така картка не емітувалася ані на ім`я ОСОБА_1 , ані будь-якого іншого клієнта банку.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування його рішення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не довів належними та достатніми доказами ані укладення спірного кредитного Договору саме з ОСОБА_1 , ані надання йому кредитних коштів. Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 374 ЦПК України).

За правилом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з викладеного вище, апеляційну скаргу ТОВ «Кошельок» належить залишити без задоволення, а заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05.08.2026 – без змін.

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Залишити без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок», а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05.08.2026 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не оскаржується, окрім випадків, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий: О.П. Супрун

Судді: А.А. Скрипка

А.П. Стельмах