Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №592/5259/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокум.Суми

Справа №592/5259/25

Номер провадження 22-ц/816/427/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Сидоренко А. П. , Щербаченко М. В.

з участю секретаря судового засідання – Чуприни В.І.

у присутності :

представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Семиволос Володимира Владиславовича,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс»

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 травня 2025 року у складі судді Литовченка О.В., ухвалене в м. Суми,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Савенко Юрій Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих коштів,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати виконавчий напис № 9524, вчинений 28 вересня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Сазоновою О.М. про стягнення з позивача на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 41326 грн 15 коп. таким, що не підлягає виконанню, стягнути безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 26738 грн 61 коп.

Свої вимоги мотивувала тим, що 26 листопада 2021 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Савенко Ю.О. відкрито виконавче провадження за виконавчим написом №9524, що вчинено 28 вересня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. (ВП №67676855) про стягнення з неї на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 41 326 грн 15 коп., про що їй стало відомо лише у 2024 році. Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 12 грудня 2024 року змінено стягувача у виконавчому провадженні №67676855 з примусового виконання виконавчого напису №9524, вчиненого 28 вересня 2021 року з ТОВ «Вердикт Капітал» на ТОВ «Дебт Форс».

Позивач заперечує проти існування заборгованості перед ТОВ «Вердикт Капітал» у розмірі 41326 грн. 15 коп., виконавчий напис вчинено з порушеннями діючого законодавства.

Позивач впевнений, що нотаріус, в порушення вимог закону, не отримував від відповідача первинних документів, що підтверджують безспірність вимоги про стягнення заборгованості.

Окрім цього, її не було належним чином повідомлено про наявність до неї письмової вимоги про усунення порушень фінансового характеру.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 травня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 – задоволено.

Визнано виконавчий напис № 9524, вчинений 28.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Сазоновою О.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 41326 грн 15 коп. таким, що не підлягає виконанню.

Стягнуто з ТОВ «Дебт Форс» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 26738 грн 61 коп.

Стягнуто з ТОВ «Дебт Форс» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 605 грн 60 коп.

Стягнуто з ТОВ «Дебт Форс» на користь держави судовий збір в розмірі 1211 грн 20 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ТОВ «Дебт Форс» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що позивачка, при зверненні до суду з позовом, не вказала обставин, які б свідчили, що стягнута з неї заборгованості не є безспірною, тоді як нотаріусу для вчинення виконавчого напису стягувачам були надані документи, які підтверджують безспірність заборгованості. Також вказує на те, що позивачкою не було надано доказів на підтвердження відсутності в неї заборгованості за кредитним договором, або альтернативного розрахунку заборгованості.

Посилаючись на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 20 травня 2015 року у справі №6-158цс15 наголошує на тому, що заборгованість або відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадку, якщо для вчинення виконавчого напису передані документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

Заявник апеляційної скарги звертає увагу на те, що ухвалюючи рішення в частині стягнення з товариства грошових коштів в сумі 26 738 грн 61 коп., суд першої інстанції не врахував, що виконавчий напис було вчинено на користь попереднього кредитора – ТОВ «Вердикт Капітал», стягувачем у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису, на користь якого і перераховувалися кошти до 22 січня 2025 року був ТОВ «Вердикт Капітал». Наголошує на тому, що позивачем не було надано належних доказів на підтвердження розміру стягнутих з позивача коштів, які були перераховані безпосередньо ТОВ «Дебт Форс».

Відзиву на апеляційну скаргу позивачем в установлений апеляційним судом строк подано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який заперечив проти доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та слідує з матеріалів справи, виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. 28 вересня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за №9524, стягнуто на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість, що виникла за кредитним договором №490967590 від 15 березня 2017 року з усіма додатками та додатковими угодами, який укладений між ТОВ «Альфа-Банк» (правонаступник ТОВ «Вердикт Капітал» та ОСОБА_2 (після укладення шлюбу – ОСОБА_3 ). Строк платежу за кредитним договором настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 21 грудня 2020 року до 20 липня 2021 року. Сума заборгованості за кредитним договором №490967590 від 15 березня 2017 року становить 41 326 грн 15 коп., з яких 3% річних за період з 21 грудня 2020 року д 20 липня 2021 року на суму 25 887 грн 76 коп., інфляційні збитки за період з 21 грудня 2020 року до 20 липня 2021 року в сумі 14 938 грн 39 коп. (а.с. 7).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Савенко Ю.О. від 26 листопада 2021 відкрито виконавче провадження за виконавчим написом №9524, що вчинено 28 вересня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. (ВП №67676855).

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 12 грудня 2024 року, замінено стягувача у виконавчому провадженні №67676855 з примусового виконання виконавчого напису №9524, вчиненого 28.09.2021 приватним нотаріусом Сазоновою О.М. про стягнення боргу з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» з ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Дебт Форс» (а.с. 9).

Згідно довідок про доходи ОСОБА_1 , виданих ТОВ «Сумобленерго», загальний розмір утриманих по постанові ВП №67676855 від 09 грудня 2021 року коштів у 2022 році становив 524 грн 27 коп., у 2023 році – 5902 грн 19 коп., у 2024 році – 16690 грн 16 коп., у 2025 році – 3621 грн 99 коп. (а.с. 12-15).

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що не вдалося за можливе дослідити документи, на підставі яких було вчинено виконавчий напис, та встановити безспірність заборгованості станом на час вчинення останнього.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.

За загальним правилом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано.

Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: «1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».

Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

Судом встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 28 вересня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису): «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання».

Встановлено, що виконавчим написом, вчиненим приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. 28 вересня 2021 року, з ОСОБА_2 (після укладення шлюбу – ОСОБА_1 ) стягнута заборгованість за кредитним договором №490967590 від 15 березня 2017 року, з всіма додатками та додатковими угодами, який укладений між останньою та АТ «Альфа-Банк».

Однак, суду не було надано доказів на підтвердження того, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису був наданий нотаріально посвідчений кредитний договір, а тому суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Подібні правові висновки Верховний Суд викладав, зокрема, у постановах: від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18), від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19), від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21), від 06 жовтня 2021 року у справі № 361/4793/20 (провадження № 61-5910св21).

Твердження заявника апеляційної скарги про те, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису стягувачам були надані документи, які підтверджують безспірність заборгованості не підтверджуються на доказах, і є лише його припущеннях, які гуртуються виключно на нормах Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Оскільки у справі, що переглядається, виконавчий напис, вчинений 28 вересня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., зареєстрований, зареєстрований в реєстрі за № 9524, визнано таким, що не підлягає виконанню, правова підстава для примусового стягнення спірних грошових коштів вважається такою, що відпала.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що відповідно до приписів статті 1212 ЦК України відповідач зобов`язаний повернути позивачу отримані грошові кошти.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20, від 08 вересня 2021 року у справі № 206/2212/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18, від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18.

Разом з тим, колегія суддів не може повністю погодитися із присудженим до стягнення з відповідача на користь позивача розміром безпідставно списаних з останньої коштів на виконання виконавчого напису нотаріуса.

Так, на підтвердження своїх вимог в частині стягнення з відповідача на її користь списаних з неї грошових коштів, позивачка надала виключно довідки про доходи, видані АТ «Сумиобленерго».

Як вбачається з матеріалів справи, 26 листопада 2021 року за заявою стягувача – ТОВ «Вердикт Капітал» відкрито виконавче провадження за виконавчим написом№9524, виданим 28 вересня 2021 року (а.с. 6).

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 12 грудня 2024 року змінено стягувача у вказаному виконавчому провадженні з ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Дебт Форс». Тоді як, відрахування із заробітної плати на підставі постанови від 09 грудня 2021 року роботодавцем позивачки, які вона просила стягнути з ТОВ «Дебт Форс», здійснювалося з січня 2022 року по лютий 2025 року.

Відповідно до інформації, наданої приватним виконавцем Савенком Ю.О. на виконання ухвали Сумського апеляційного суду від 22 вересня 2026 року, в межах виконавчого провадження №67676855, відкритого 26 листопада 2021 року з примусового виконання виконавчого напису №9524 від 28 вересня 2021 року з ОСОБА_1 було стягнуто 28660 грн 84 коп., з яких на користь ТОВ «Вердикт Капітал» перераховано 20 556 грн 48 коп., на користь ТОВ «Дебт Форс» - 5 040 грн 20 коп., основної винагороди приватного виконавця – 2 514 грн 16 коп., витрати виконавчого провадження 550 грн 00 коп.

ТОВ «Дебт Форс», яке набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про відступлення права вимоги, не відповідає за зобов`язаннями ТОВ «Вердикт Капітал», в тому і числі в частині повернення коштів, перерахованих боржником за виконавчим написом, що визнано таким, що не підлягає виконанню.

Тому, зважаючи на визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5040 грн 20 коп. перерахованих на користь ТОВ «Дебт Форс» коштів, а не в розмірі визначеному судом першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, рішення суду з підстав, передбачених п.1 та 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України належить змінити в частині присудженого до стягнення з відповідача розміру безпідставно набутих коштів та в частині розподілу судових витрат, виклавши третій-четвертий абзаци резолютивної частини рішення в такі редакції: «Стягнути з ТОВ «Дебт Форс» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 5 040 грн 20 коп.

Стягнути з ТОВ «Дебт Форс» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 359 грн 88 коп.

Стягнути з ТОВ «Дебт Форс» на користь держави судовий збір в розмірі 1439 грн 51 коп.»

В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.

Також, у зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги та звільненням позивача, як споживача, від сплати судового збору, ТОВ «Дебт ФОРС» належить компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір в сумі 1179 грн 47 коп., сплачений за апеляційний перегляд рішення суду.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 травня 2025 року змінити в частині присудженого до стягнення розміру безпідставно набутих коштів та в частині розподілу судових витрат, виклавши перший, третій-четвертий абзаци резолютивної частини цього рішення в такі редакції:

« Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 5 040 гривень 20 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 359 гривень 88 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на користь держави судовий збір в розмірі 1439 гривень 51 копійок».

В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір в сумі 1179 гривень 47 копійок, сплачений за апеляційний перегляд рішення суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 жовтня 2026 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: А. П. Сидоренко

М. В. Щербаченко