Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №585/838/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №585/838/26

Номер провадження 22-ц/816/2914/26

Категорія - 101

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Черних О.М. (суддя-доповідач), суддів: Петен Я.Л., Замченко А.О.,

з участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В.

в присутності:

представника заявника КП «Торговий дім» - адвоката Менька Дмитра Дмитровича

представника Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській області – Мороз Наталії Валеріївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми та в режимі відеоконференції у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Колективного підприємства «Торговий дім», в інтересах якого звернувся адвокат Менько Дмитро Дмитрович, на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 серпня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Євлах О.О., у цивільній справі № 585/838/26 за заявою Колективного підприємства «Торговий дім», заінтересовані особи: Роменська міська рада Сумської області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, про встановлення факту, що має юридичне значення,

УСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позову

У лютому 2025 році до Роменського міськрайонного суду Сумської області звернувся представник Колективного підприємства «Торговий Дім» в порядку окремого провадження з вимогою встановити факт належності Колективному підприємству «Торговий дім» правовстановлюючих документів: договору купівлі-продажу приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 17.10.1995 між представником Фонду державного майна України по місту Ромни і Роменському району та колективним підприємством «Будинок торгівлі», посвідченого 17.10.1995 державним нотаріусом Роменської державної нотаріальної контори Сумської області Олійник А.Д. та акту –передачі орендованого майна комунальної власності, в яких помилково записане колективне підприємство «Будинок торгівлі» замість правильного «колективне підприємство «Торговий Дім»

На обґрунтування заяви зазначає, що 17.08.1994 колективному підприємству «Торговий дім» видано свідоцтво про державну реєстрацію № 60, яким підтверджено, що колективне підприємство «Торговий дім» пройшло державну реєстрацію у виконкомі Роменської міської ради, рішення виконкому народних депутатів № 216 від 17.08.1994. 17.10.1995 між представництвом Фонду державного майна України по місту Ромни і Роменському району, з одного боку та колективним підприємством «Будинок торгівлі», яке зареєстроване рішенням виконкому Роменської міської ради народних депутатів № 216 від 17.08.1994 за адресою: Сумська область, м. Ромни, вул. Леніна, 14, в особі директора ОСОБА_1 , який діє на підставі Статуту колективного підприємства «Торговий дім», з другого боку, укладено договір купівлі – продажу приміщення, посвідчений 17.10.1995 державним нотаріусом Роменської державної нотаріальної контори Сумської області Олійник А.Д. На підставі договору купівлі - продажу складено акт-передачі майна комунальної власності колективному підприємству «Будинок торгівлі» від 20.12.1995, який підписано директором колективного підприємства «Торговий дім» Подолякою В.В. та скріплений печаткою колективного підприємства «Торговий дім»

21.11.2025 за № 4087/05-19 Управління адміністративних послуг Роменської міської ради відмовило Колективному підприємству «Торговий дім» у державній реєстрації спірного майна, посилаючись на те, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Вказав, що порядку внесення змін до договору купівлі продажу приміщення, розташованого за адресою: вул. Леніна, буд. 14, м. Ромни, Сумської області, укладеного 17.10.1995 та акту – передачі чинним законодавством не передбачено, а тому Колективне підприємство «Торговий дім» змушене звернутись до суду за захистом свого права власності. При цьому, посилається на те, що підтвердження юридичного факту передбачено лише в цивільному судочинстві.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 серпня 2026 року в задоволенні заяви Колективного підприємства «Торговий дім» про встановлення факту, що має юридичне значення відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що надані заявником документи не можуть бути належними та допустимими доказами у справі, враховуючи, що з них неможливо встановити обставини, на які він посилається.

Короткий зміст апеляційної скарги

Представник заявника колективного підприємства «Торговий дім» - адвокат Менько Д.Д., не погоджуючись з висновком суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Роменського міськрайонного суду від 11 серпня 2026 року скасувати, ухвалити нове, яким заяву Колективного підприємства «Торговий дім» задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог, посилається на те, що суд першої інстанції неправильно визначив предмет доказування, зокрема вказав, що заявник просив встановити факт належності йому правовстановлюючих документів, у яких помилково вказано іншого покупця.

Звернув увагу, що суд першої інстанції не надав оцінки тому факту, що жодного первинного документа про створення та реєстрацію такої юридичної особи, як «Будинок торгівлі» не існує, тобто фактично рішенням виконавчого комітету Роменської міської ради народних депутатів № 216 від 17 серпня 1994 року було зареєстровано Колективне підприємство «Торговий дім», проте під час укладання договору купівлі продажу помилково вказано «Будинок торгівлі»

Вважає, що судом першої інстанції невірно дана оцінка наданим заявником доказам, і як наслідок суд дійшов до необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви.

Вказав, що заявник надав суду достатньо доказів, які в своїй сукупності, логічності та послідовності підтверджують той факт, що саме КП «Торговий дім» був фактичним покупцем і єдина істотна невідповідність полягає у зазначенні в документах 1995 року назви «Будинок торгівлі» замість вірного - «Торговий дім»

Короткий відзив на апеляційну скаргу

Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях Мороз Н.В. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що внесення змін до договорів купівлі- продажу здійснюється відповідно до Порядку внесення змін до договорів купівлі-продажу державного (комунального) майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 18 жовтня 2018 року № 1328, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 листопада 2018 року за № 1341/32793.

Вказала, що договір купівлі - продажу від 17.10.1995 на контролі у Регіональному відділенні не перебуває, згідно договору власником об`єкта приватизації є Колективне підприємство «Будинок торгівлі», а не Колективне підприємство «Торговий дім».

Вважає, що рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області 11 серпня 2026 року є законним та обґрунтованим, а тому просила залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 серпня 2026 року справу передано судді-доповідачеві – Черних О.М.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 11 вересня 2026 року відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 11 вересня 2026 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні

Позиція апеляційного суду

У судове засідання належним чином повідомлений апеляційним судом про дату, час і місце розгляду справи представник Роменської міської ради не з`явився, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавав.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст.ст.371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності учасників, які не з`явились

2. Мотивувальна частина

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника заявника КП «Торговий дім», який апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях Мороз Н.В., яка підтримала доводи відзиву і суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга представника заявника – адвоката Менька Д.Д. не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Мотиви з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вимогам цивільного матеріального та процесуального законодавства України.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Роменської міської Ради народних депутатів Сумської області №128 від 26.06.1992 зареєстровано статус комунального підприємства «Торговий дім», створеного на базі «Дома торгівлі», магазинів №4,7,40,41,47 Роменського управління торгівлі. (т. 1 а.с.9,15)

Рішенням виконавчого комітету Роменської міської Ради народних депутатів Сумської області №21 від 26.01.1994 зареєстровано орендне підприємство «Торговий дім», створене на власності міської Ради народних депутатів трудовим колективом комунального підприємства «Торговий дім». Встановлено плату за реєстрацію в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Вирішено видати орендному підприємству «Торговий дім» свідоцтво про державну реєстрацію №11. (т. 1 а.с.10)

Згідно рішення виконавчого комітету Роменської міської Ради народних депутатів Сумської області від 17.08.1994 № 216 «Про реєстрацію колективного підприємства «Торговий Дім» - зареєстровано колективне підприємство «Торговий дім», створене в результаті приватизації. Юридична адреса: 245900, м. Ромни, Сумської області, вул. Леніна, 14 та вирішено видати колективному підприємству «Торговий дім» свідоцтво про державну реєстрацію № 60. Виключено з державного реєстру орендне підприємство «Торговий дім».(т. 1 а.с.11,16,61)

07.08.1994 колективному підприємству «Торговий дім» видано свідоцтво про державну реєстрацію № 60, яким підтверджено, що колективне підприємство «Торговий дім» пройшло державну реєстрацію у виконкомі Роменської міської Ради народних депутатів, рішення виконкому від 17 серпня 1994 року № 216, юридична адреса: 245900, м. Ромни, Сумської області, вул. Леніна, 14.(т. 1 а.с.12,17)

17.10.1995 між представництвом Фонду державного майна України по місту Ромни і Роменському району, з одного боку, та колективним підприємством «Будинок торгівлі», яке зареєстроване рішенням виконкому Роменської міської Ради народних депутатів № 216 від 17 серпня 1994 року за адресою: 245900, Сумська область, м. Ромни, вул. Леніна, 14, в особі директора Подоляки Валерія Вікторовича, з другого боку, укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений 17.10.1995 року державним нотаріусом Роменської державної нотаріальної контори Сумської області Олійник А.Д. (т. 1 а.с.13-14, 18-19, 63-64)

Рішенням Роменської міської ради народних депутатів Сумської області №280 від 25.10.1995 вирішено: Зареєструвати договір купівлі-продажу вбудованого приміщення розміщеного по АДРЕСА_2 , укладений між представництвом Фонду державного майна України у місті Ромни і Роменському районі і колективним підприємством «Будинок торгівлі» 17 жовтня 1995 року. (т.1 а.с.20)

Згідно з актом передачі орендованого майна комунальної власності колективному підприємству «Будинок торгівлі» від 20 грудня 1995 року, складеного представництвом Фонду державного майна України по місту Ромни і Роменському району та колективним підприємством «Будинок торгівлі», в особі директора Подоляки Валерія Вікторовича, продавець передав, а покупець прийняв продане 17 жовтня 1995 року способом викупу колективним підприємством «Будинок торгівлі» майна: вбудоване приміщення по АДРЕСА_2 . (т. 1 а.с.21,66)

Згідно рішення Роменської міської ради Сумської області від 27.05.2008 вулиця Леніна перейменована на вулицю Соборна. (т. 1 а.с.22,67)

Згідно копії інвентарної справи на домоволодіння АДРЕСА_2 – в зведеному акті володільцем вказане колективне підприємство «Будинок торгівлі» (т.1 а.с.23-25,68-70)

З довідки КП Роменське МБТІ №1001 від 03.09.2025 року нежитлові приміщення , як складові частини в будівлі за адресою: м.Ромни, вул..Соборна,2, які належать виконкому Роменської міської ради на підставі свідоцтва про право власності від 09.04.2003 (на даний час приміщення Ощадбанку) та колективному підприємству «Торговий дім» на підставі договору купівлі-продажу від 17.10.1995 року ( на даний час приміщення Райффайзен банку) ізольовані, мають відокремлений вхід і відповідно їм можливо присвоїти адресу: Сумська область, м.Ромни, вул..Соборна,2, приміщення 101 та приміщення 102. (т. 1 а.с.26,71)

З довідки КП Роменське МБТІ» РМР №1137 від 07.10.2025 вбачається, що згідно з архівною інвентарною справою станом на 01.01.2013 нежитлове приміщення №102 (наказ Роменської міської ради 50-а від 11.09.2025 р.) загальною площею 138,3 м2 розташоване на першому поверсі дев`ятиповерхового житлового будинку з вбудованим нежитловим приміщенням та складає 1/50 ч. від усієї будівлі за адресою: АДРЕСА_3 ( раніше АДРЕСА_2 - рішення двадцятої сесії п`ятого скликання Роменської міської ради від 27.05.2008р.) зареєстровано в реєстровій книзі 68, реєстровий № 269 за Колективним підприємством «Будинок Торгівлі» на підставі договору купівлі-продажу приміщення, посвідченого Роменською державною нотаріальною конторою 17.10.1995, реєстр №2-6-3379. Станом на 01.09.2025 площа приміщення становить -137,2 м2. Загальна площа зменшилася на 1,1 м2 за рахунок оздоблення стін – дозвіл не потрібний згідно постанови КМ України від 07.06.2017 року, № 406. (т. 1 а.с.27,72)

Рішення відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області від 11.09.2025 № 50-а «Про присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна» змінено адресу об`єкту нерухомого майна житловому багатоквартирному будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями, одна складова частина якого належить КП «Торговий Дім», згідно договору купівлі-продажу приміщення від 17.10.1995, за адресою вул.Соборна,2- вул.Соборна,2, нежитлові приміщення 101-102. (т. 1 а.с.28)

Згідно Договору оренди приміщення від 15 вересня 1999 року КП «Торговий Дім» передало в оренду приміщення Акціонерному поштово-пенсійному банку «Аваль» загальною площею 138,3 кв.м. (т. 1 а.с.29-30,74-75)

Згідно Договору оренди приміщення від 20 грудня 2007 року КП «Торговий Дім» передало в оренду приміщення Акціонерному товариству «Райффайзен банк Аваль» загальною площею 138,3 кв.м. (т. 1 а.с.30 на зв.-33, 75 на зв.-78)

Згідно Договору оренди приміщення від 20 листопада 2010 року та акту приймання-передачі КП «Торговий Дім» передало в оренду приміщення Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» загальною площею 138,3 кв.м. (т. 1 а.с.34 на зв.-36,37,79-82)

Згідно Договору оренди приміщення від 20 грудня 2013 року та Акту прийому-передачі КП «Торговий Дім» передало в оренду приміщення Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» загальною площею 138,3 кв.м. (т. 1 а.с.37-39,40,82 на зв.-85)

Акт прийому-передачі від 20.12.2013 підписано між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Бан Аваль» та КП «Торговий Дім» при прийняття в оренду нежилового приміщення загальною площею 138,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 . (т. 1 а.с.40)

Акт прийому-передачі приміщення, що перебувало в оренді від 19.12.2013 підписано між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Бан Аваль» та КП «Торговий Дім» про передачу в оренду нежитлового приміщення загальною площею 138,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 . (т. 1 а.с.40 на зв,85 на зв.)

Згідно Договору оренди нерухомого майна (нежитлового приміщення) від 22 серпня 2025 року та акту приймання-передачі від 21.08.2025 року та від 22.08.2025 року КП «Торговий Дім» передало в оренду приміщення Акціонернорму товариству «Райффайзен Банк » загальною площею 138,3 кв.м. внесено до Єдиної державної електронної системи у сфері бідувництва . (т. 1 а.с.41-47,86-92)

Витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва група нежитлових приміщень, які є самостійним об`єктом нерухомого майна площею 137,2 кв.м., згідно якого замовником є Колективне підприємство «Торговий Дім». (т. 1 а.с.48-49,93-94)

Технічний паспорт на групу нежитлових приміщень за адресою: Сумська обл.., м.Ромни, вулиця Соборна,2 кв./оф-102 виготовлено на замовлення Колективного підприємства «Торговий Дім» внесено до Єдиної державної електронної системи у сфері бідувництва. (т.1 а.с.50-52, 95-100)

Витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за адресою Сумська область, Роменський район, Роменська територіальна громада, м.Ромни, вулиця Соборна ухвалено рішення про присвоєння адреси №50-а від 11.09.2025, на замовлення Колективного підприємства «Торговий дім» , що є юридичною особою ідентифікаційний код юридичної особи 14007359. ( т. 1 а.с.53-54,101-102)

Рішенням виконавчого комітету Роменської міської ради народних депутатів Сумської області №128 від 26.06.92 вирішено зареєструвати статус комунального підприємства «Торговий дім», створеного на базі «Дома торгівлі», магазинів №4,7,40,41,47 Роменського управління торгівлі. (т. 1 а.с.56, 58,59)

Рішенням виконавчого комітету Роменської міської ради народних депутатів Сумської області №21 від 26.01.1994 вирішено зареєструвати орендне підприємство «Торговий дім» та встановити плату за реєстрацію в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, видати свідоцтво про державну реєстрацію, затвердити акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу КП «Торговий дім». (т. 1 а.с.57,60)

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію від 17 серпня 1994 року- підтверджено, що колективне підприємство «Торговий дім» пройшло державну реєстрацію у виконкомі Роменської міської ради народних депутатів від 17.08.1994 року. Основні напрямки діяльності: здійснення роздрібної і оптової торгівлі товарами народного споживання, послуги комерційного характеру. (т. 1 а.с.62)

17.10.1995 укладено Договір купівлі-продажу між представництвом Фонду державного майна України у місті Ромни і Роменському районі (продавець) та колективним підприємством «Будинок торгівлі» (покупець) згідно якого покупець зобов`язується передати у власність покупця вбудоване приміщення загальною площею 138,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . (т. 1 а.с.63-64)

Наказ №50-а від 11.09.2025 року яким змінено адресу об`єкту нерухомого майна житловому багатоквартирному будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями, одна складова частина якого належить КП «Торговий Дім» згідно договору купівлі-продажу приміщення від 17.10.1995 року за адресою: вул.Соборна,2, нежитлові приміщення 101-102. (т. 1 а.с.73)

Листом №02.1-25/104 від 09.01.2026 Роменська міська рада Сумської області повідомила про розгляд заяви щодо внесення змін до договору купівлі-продажу майна від 17.10.1995 року про те, що позбавлена правових підстав для задоволення заяви та внесення змін до Договору купівлі-продажу від 17.10.1995 року(т. 1 а.с.104)

Згідно довідки №14 від 08.12.2025 виданої колективним підприємством «Торговий дім»- нежитлове приміщення площею 138,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: м.Ромни, вул.Соборна,2є. придбане на підставі договору купівлі-продажу приміщення від 17.10.1995 року та посвідченого Роменською нотаріальною конторою 17.10.1995, реєстр №2-6-3379: з 26.06.1992 по 26.01.1994 знаходилось на балансі «Комунального підприємства «Торговий дім»; з 26.01.1994 по 17.08.1994 знаходилось на балансі підприємства «Торговий дім»; з 17.08.1994 по 20.12.1995 знаходилось на балансі колективного підприємства «Торговий дім»; з 20.12.1995 по сьогоднішній час знаходиться на балансі Колективного підприємства «Торговий дім». (т. 1 а.с.105)

09.02.2026 Колективне підприємство «Торговий Дім» звернулось з клопотанням про внесення змін до Договору купівлі-продажу державного (комунального) майна до Регіонального відділення фонду державного майна України по Полтавській та Сумській області. (а.с.106-113)

19.02.2026 заступник начальника регіонального відділення С.Петрова надала відповідь на звернення від 09.02.2026 в якому зазначила, що внесення змін до договору купівлі-продажу в частині зміни покупця Порядком внесення змін до договорів купівлі-продажу державного (комунального) майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 18.10.2018 №1328 не передбачено. ( т. 1 а.с.114)

Наказ №29-0 від 30.05.1995 «Про викуп приміщення приватизованими підприємствами – дозволено викуп приміщень, в яких розташовані приватизовані підприємства …-колективному підприємству «Торговий дім». Реєстраційний №26 від 17.08.1994, вбудоване приміщення по АДРЕСА_2 . (т. 1 а.с.231)

Рішенням виконавчого комітету Роменської міської Ради народних депутатів №180 від 15.06.1994, затверджено Акт прийому-передачі житлового будинку АДРЕСА_2 та окремо розташованої бойлерної з балансу в/о «ТЕСТ» на баланс міськвиконкому безоплатно. (т. 1 а.с.231 на зв-232)

Згідно Висновків експертної комісії по оцінці вартості орендованого приміщення, колективним підприємством «Будинок торгівлі» розміщеного за адресою АДРЕСА_2 - дійсна вартість об`єкта в сумі 1618088,0 тис.крб. (т. 1 а.с.232 на зв.-233)

Загальними зборами працівників колективного підприємства «Торговий дім» (протокол №1 від 28 липня 1994 року) затверджено Статут колективного підприємства «Торговий дім», який зареєстрований виконкомом Роменської міської ради народних депутатів (рішення №216 від 17.08.1994). (т. 1 а.с.236-239)

28 липня 1994 року відповідно до установчого Договору було створено колективне підприємство «Торговий дім»(т. 1 а.с.240-241)

Згідно повідомлення керуючого справами виконкому Роменської міської ради №1-25/2921 від 06.08.2026 та інформації архівного відділу виконкому РМР щодо реєстрації колективного підприємства «Будинок торгівлі» відповідно до рішень виконавчого комітету Роменської міської ради за період з 1991-1995 роки запитувана інформація щодо реєстрації КП «Будинок торгівлі» не виявлена. (т. 1 а.с.248)

Мотивувальна частина та застосовані норми права

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У частинах першій, другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Такими ж критеріями керувалась Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

У постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126св22) зазначено, що під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Встановлення факту не повинно пов`язуватися з наступним вирішенням спору про право та (або) впливати на обсяг цивільних прав та обов`язків в інших правовідносинах третіх осіб. Інакше така заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, а відповідний факт за наявності спору про право має бути встановлений у справі в порядку позовного провадження.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20, від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22).

Відносини, які складаються в окремому провадженні мають специфічний характер не спору про право, а спору про стан, факт, обставину. Суд в окремому провадженні виконує фактофіксуючу діяльність.

У справі, що переглядається, відмовляючи у задоволенні заяви КП «Торговий Дім» про встановлення факту належності договору купівлі-продажу, районний суд мотивував своє рішення тим, що заявник не надав, а судом не було здобуто належних та допустимих доказів, які б підтвердили цей факт. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що заявником зазначено про допущення в нотаріальному документі описки, тоді як ні нотаріальні органи, ні орган приватизації (як власник майна), ні реєстратор, не виклали такого висновку у жодному наданому суду документі. А тому суд першої інстанції, відмовив у задоволенні заяви про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

У справі, яка є предметом апеляційного перегляду, представник заявника просив суд встановити юридичний факт належності договору купівлі – продажу від 17 жовтня 1995 року та акту передачі майна від 20 грудня 1995 року посилаючись на те, що у вказаному договору були допущені помилки у назві покупця.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» ( в редакції від 06 березня 1992 року), договір вважався укладеним і набував чинності з дня його нотаріального посвідчення.

Спеціальні норми приватизаційного законодавства пов`язували фактичний перехід прав на майно з оплатою та передачею об`єкта.

Відповідно до положень статі 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» покупець ставав правонаступником майнових прав та обов`язків приватизованого підприємства з моменту підписання акта приймання-передачі, який оформлювався після повної оплати вартості об`єкта за договором (строк на оплату зазвичай становив до 30 днів після укладення договору).

За загальним правилом ст. 128 Цивільного кодексу УРСР (1963 року), право власності у набувача майна за договором виникало з моменту передачі речі, якщо інше не було передбачено законом або договором.

У 1995 році діяла постанова Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 «Про затвердження Правил обліку будинків», а в грудні 1995 року набрав чинності Наказ Мінбудархітектури № 56 щодо реєстрації об`єктів нерухомості, відповідно до якого реєстрація договорів та об`єктів у Бюро технічної інвентаризації (БТІ) мала реєстраційно-обліковий (адміністративний) характер. Вона підтверджувала вже чинне право власності, а не створювала його. Сам титул власника створювався на підставі належно оформленого та оплаченого приватизаційного договору.

З матеріалів справи вбачається, що 17.10.1995 між представництвом Фонду державного майна України по місту Ромни і Роменському району, з одного боку, та колективним підприємством «Будинок торгівлі», яке зареєстроване рішенням виконкому Роменської міської Ради народних депутатів № 216 від 17 серпня 1994 року за адресою: 245900, Сумська область, м. Ромни, вул. Леніна, 14, в особі директора ОСОБА_1 , з другого боку, укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений 17.10.1995 державним нотаріусом Роменської державної нотаріальної контори Сумської області Олійник А.Д. (а.с.13-14, 18-19, 63-64)

Згідно акту - передачі орендованого майна комунальної власності колективному підприємству «Будинок торгівлі» від 20 грудня 1995 року, складеного представництвом Фонду державного майна України по місту Ромни і Роменському району та колективним підприємством «Будинок торгівлі», в особі директора ОСОБА_1 , продавець передав, а покупець прийняв продане 17 жовтня 1995 року способом викупу колективним підприємством «Будинок торгівлі» майна: вбудоване приміщення по АДРЕСА_2 .

З довідки КП Роменське МБТІ» РМР №1137 від 07.10.2025 вбачається, що згідно з архівною інвентарною справою станом на 01.01.2013 року нежитлове приміщення №102 (наказ Роменської міської ради 50-а від 11.09.2025 р.) загальною площею 138,3 м2 розташоване на першому поверсі дев`ятиповерхового житлового будинку з вбудованим нежитловим приміщенням та складає 1/50 ч. від усієї будівлі за адресою: АДРЕСА_3 ( раніше АДРЕСА_2 - рішення двадцятої сесії п`ятого скликання Роменської міської ради від 27.05.2008р.) зареєстровано в реєстровій книзі 68, реєстровий № 269 за Колективним підприємством «Будинок Торгівлі» на підставі договору купівлі-продажу приміщення, посвідченого Роменською державною нотаріальною конторою 17.10.1995, реєстр №2-6-3379. Станом на 01.09.2025 площа приміщення становить -137,2 м2. Загальна площа зменшилася на 1,1 м2 за рахунок оздоблення стін – дозвіл не потрібний згідно постанови КМ України від 07.06.2017, № 406. (а.с.27,72)

Заявник КП «Торговий Дім» в своїй заяві зазначає, що в договорі купівлі – продажу та акті –передачі майна помилково записане колективне підприємство «Будинок торгівлі» замість правильного «колективне підприємство «Торговий Дім», проте доказів суду на підтвердження цього факту не надав.

Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суд першої інстанції виходив з того, що будь-якого документу, який би підтверджував, що в нотаріально посвідченому договорі купівлі-продажу від 17.10.1995 та Акті - передачі орендованого майна комунальної власності від 20.12.1995 власності допущено описку в частині зазначення назви підприємства покупця, суду не надано.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення виконавчого комітету Роменської міської Ради народних депутатів Сумської області №128 від 26.06.1992 зареєстровано статус комунального підприємства «Торговий дім», створеного на базі «Дома торгівлі», магазинів №4,7,40,41,47 Роменського управління торгівлі (а.с.15).

При цьому жодного документу, який би стверджував, що «Будинок торгівлі», як юридична особа на час укладення договору купівлі-продажу та його нотаріального посвідчення 17.10.1995 не існувало, заявником суду не надано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що архівна довідка, про відсутність реєстрації Колективного підприємства «Будинок торгівлі» у період 1991-1995 роках, не може бути беззаперечним доказом відсутності такої юридичної особи.

Крім того, суд першої інстанції під час оцінки доказів звернув увагу на те, що заявником не надано жодного доказу на підтвердження оплати придбаного приміщення, згідно обов`язку, визначеного п.1.1. Договору купівлі-продажу від 17.10.1995.

Отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані представником заявника докази в своїй сукупності не доводять того факту, про встановлення якого заявник просив у поданій ним заяві.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша, третя статті 77, частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системний аналіз наведених процесуальних норм дозволяє дійти висновку, що кожна сторона зобов`язана вжити заходів та надати докази на підтвердження тієї обставини, на яку вона посилається як на підставу для задоволення вимоги чи навпаки на заперечення існування такі обставини, а суд, виходячи з наданих сторонами доказів, здійснює їх оцінку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Крім того колегією суддів, під час апеляційного розгляду справи було встановлено відсутність спору про право між учасниками процесу.

Згідно з матеріалами справи та поясненнями сторін, право власності на спірне майно жодною особою не оспорювалося, не заперечувалося та не ставилося під сумнів. Жодних самостійних вимог чи претензій щодо об`єкта нерухомості заявлено не було.

Під час пояснень представник Фонду держаного майна України по Полтавській та Сумській областях Мороз Н.В. зазначила, що Фонд не може вважатися заінтересованою особою у цій справі, оскільки договір купівлі-продажу від 17.10.1995 не перебуває на контролі у Фонду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.)

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, а тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст.255, 367; 376; 381-382 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника Колективного підприємства «Торговий дім» - залишити без задоволення.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 серпня 2026 року, - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 22.10.2026.

Головуючий - О.М. Черних

Судді: Я.Л. Петен

А.О. Замченко