Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №945/1479/25 — Миколаївський апеляційний суд

22.10.26

33/812/362/26

Справа № 945/1479/25

Провадження № 33/812/362/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Шаманської Н.О.

за участю секретаря Коростієнко Н.С.

особи, яка притягається

до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

його захисника Василинюка В.В.

представників потерпілого Бурлаки О.С., Кібець В.В.,

захисника потерпілого Зеленської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу 2 Державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області на постанову судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 29 липня 2026 року, якою

провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №384840 від 08 липня 2025 року, 08 липня 2025 року о 02:17:00 год за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, СВТ «Лазурне», водій ОСОБА_1 , керував т/з пожежною автоцистерною МАЗ, д/н/з НОМЕР_1 , рухався в напрямку ділянки 106, був неуважний, не слідкував за дорожньою обстановкою, та виконуючи поворот праворуч, не обрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого допустив перекидання т/з на лівий бік. В результаті ДТП т/з зазнав механічних пошкоджень, пасажири отримали тілесні ушкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 10.1, 12.1, 2.3.б. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.

Постановою судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 29 липня 2026 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення

Не погодившись із зазначеною постановою, 2 Державний пожежно - рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що суд першої інстанції не повною мірою з`ясував обставини справи під час розгляду справи. Суд самостійно зробив технічний висновок, що виходить за межі повноважень суду про зниження ефективності гальмування транспортного засобу, внаслідок несправності гальмівного механізму одного із коліс. На думку 2 ДПРЗ оцінка впливу дефекту одного колеса на гальмівний шлях автоцистерни вагою 26 000кг на спуску 16,8% - це виключно технічне питання, відповідь на яке суд не мав права робити без спеціальних знань.

Апелянт звертає увагу на те, що водій ОСОБА_1 протягом чергування не зазначав в ході використання транспортного засобу про будь-які недоліки гальмівної системи та/або її неефективність. Тобто протягом усього чергування гальмівна система автоцистерни не мала нарікань з боку водія та екіпажу.

Крім того, судом проігноровано вимоги пункту 12.1 ПДР, відповідно до якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Відповідно до пояснень експерта, які він надав у судовому засіданні в суді першої інстанції, зниження тиску в пневматичній системі могло відбутися як через розгерметизацію, так і внаслідок багаторазового натискання на педаль гальма, оскільки кожне таке натискання витрачає порцію стисненого повітря. Якщо компресор не встигає компенсувати ці витрати, тиск падає нижче необхідного рівня, що веде до зниження ефективності гальмування.

Зазначене свідчить про те, що у зниженні ефективності гальмування може бути винен сам водій ОСОБА_1 . Саме його неправильні дії (вичерпання запасу стисненого повітря через багаторазове гальмування) призвели до створення аварійної ситуації та перекидання автоцистерни, а не нібито прихований дефект одного колеса.

При виборі швидкості руху ОСОБА_1 не врахував особливості технічного стану автомобіля, вантажу що перевозиться, через що в діях ОСОБА_1 вбачається порушення вимог п. 12.1 ПДР України.

Окрім того, судом не враховано, що крім крутого спуску на ділянці дороги, по якій рухався ОСОБА_1 , наявні щонайменше два повороти, які безумовно також впливають на безпечну швидкість так і на дії водія, який має вчинити задля уникнення негативних наслідків на певній ділянці дороги.

ОСОБА_1 об`єктивно бачив легкове авто перед собою та усвідомлював, що внизу крутого спуску наявний різкий поворот праворуч, що є небезпекою для руху пожежної автоцистерни.

Апелянт також зазначав, що невірним також є відхилення судом порушень ОСОБА_1 п.10.1 ПДР України, оскільки у своїх поясненнях водій особисто зазначив, що частково з`їхав на узбіччя нібито задля погашення швидкості на ґрунті, що також призвело до подальшого заносу автоцистерни з подальшим перекиданням (різниця зчеплення шин із покриттям, з яким воно контактує, - з одного боку бетон, з іншого боку щебінь та ґрунт).

Замість завчасного обрання безпечної швидкості та пониженої передачі, ще до початку спуску, (як це передбачено п. 12.1 ПДР), ОСОБА_1 почав гальмувати із запізненням, вже перебуваючи на крутому схилі.

Посилаючись на викладене, 2 ДПРЗ зазначало, що ДТП стала прямим наслідком порушення водієм вимог п. 12.1 та п. 10.1 ПДР України. Однак, судом першої інстанції помилково не враховано усіх обставин справи та проігноровано можливість встановити реальні причини ДТП шляхом проведення додаткової експертизи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника Василинюка В.В., представника 2 ДПРЗ Бурлаки О.С., Кібець В.В. захисника Зеленської А.П., апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

Згідно положень статті 245 КУпАП завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За правилами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (частини 1, 2 статті 251 КУпАП).

Окремим видом адміністративних правопорушень (проступків) є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 2.3 "б" Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Пунктом 10.1. Правил дорожнього руху встановлено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Відповідно до п. 12.1. Правил дорожнього руху, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху України, а також бути взаємно ввічливими.

Статтею 124 КУпАП України передбачена відповідальність в разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 384840 від 08 липня 2025 року, 08 липня 2025 року о 02:17:00 за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, СВТ «Лазурне», водій ОСОБА_1 , керував т/з пожежною автоцистерною МАЗ, д/н/з НОМЕР_1 , рухався в напрямку ділянки 106, був неуважний, не слідкував за дорожньою обстановкою, та виконуючи поворот праворуч, не обрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого допустив перекидання т/з на лівий бік. В результаті ДТП т/з зазнав механічних пошкоджень, пасажири отримали тілесні ушкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 10.1, 12.1, 2.3.б. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.

До протоколу про адміністративне правопорушення додано:

-копію листа слідчого СВ ВП № 2 Миколаївського РУП ГУНП

в Миколаївській області, відповідно до якого за фактом ДТП, що мала місце 08 липня 2025 року зареєстровано ЖЕО № 3295, 3296, 3297, 3298, 3299 (а. с. 2);

-копію письмових пояснень ОСОБА_1 від 08 липня 2025 року (а. с. 3);

-копію письмових пояснень ОСОБА_2 від 08 липня 2025 року (а. с. 4);

-схему місця ДТП, яка сталася 08 липня 2025 року о 02 год 17 хв в Миколаївській області, Миколаївського району, СВТ «Лазурне», діл. № 106, відповідно до якої т/з МАЗ 63022J3525-010 пожежна автоцистерна МАЗ, д/н/з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , що належить 2 ДП РЗ ГУ ДСНС України, внаслідок ДТП (порушення п.п. 10.1., 12.1., 2.3.б. ПДР), вид пригоди - перекидання, результат огляду на стан сп`яніння - негативний, отримав механічні пошкодження (а. с. 5);

-висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 334, складений 08 липня 2025 року о 05 годині 55 хвилин лікарем (фельдшером) КНП «МОЦПЗ» МОР ОСОБА_3 , відповідно до якого ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння не перебував (а. с. 7).

Відповідно до п. 3 Розділу I. Загальні положення Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853 (далі-Інструкція), схема місця дорожньо-транспортної пригоди - графічне зображення місця дорожньо-транспортної пригоди з відображенням та фіксацією на ньому всіх об`єктів та обставини, що стосуються події та можуть мати значення для об`єктивного визначення її причин, яке оформлюється з дотриманням вимог цієї Інструкції на місці пригоди і підписується її учасниками.

Відповідно до п. 1 розділу IX. Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 КУпАП Інструкції, у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються, зокрема, але не виключно схема місця ДТП (додаток 8), яку підписують учасники ДТП та поліцейський.

Відповідно до п. 4 розділу IX Інструкції, на схемі місця ДТП графічно зображуються та фіксуються такі об`єкти: 1) ділянка дороги, на якій сталась ДТП; 2) сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив`язка об`єктів та слідів; 3) транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїжджої частини та сталих орієнтирів; 4) сліди гальмового шляху коліс транспортних засобів: їх розміщення відносно елементів проїжджої частини; довжина від їх початку до кожного колеса транспортного засобу із зображенням місць розривів; довжина слідів на ділянках з різним покриттям; 5) інші сліди та предмети, що стосуються пригоди: розміщення частин та об`єктів (уламки кузова, частинки фарби, уламки скла, осипання ґрунту, сліди рідини), що відокремилися від транспортного засобу, відносно елементів проїжджої частини, транспортних засобів; площа розсіювання уламків скла, осипання ґрунту; 6) координати місця зіткнення, наїзду відносно сталих орієнтирів; 7) ширина проїжджої частини разом з роздільними смугами; 8) ширина тротуарів, узбіччя; 9) розміри ділянок з різним станом дорожнього покриття; 10) розміри та розміщення дефектів дорожнього покриття; 11) розташування дорожньої розмітки; 12) розташування світлофорів, дорожніх знаків та інших засобів технічного регулювання дорожнього руху; 13) розташування шлагбаума, засобів сигналізації, дорожніх знаків на підході до залізничного переїзду.

В обов`язковому порядку на схемі місця ДТП заповнюється таблиця дорожніх умов та зазначаються назви об`єктів, зображених на схемі.

На зворотному боці схеми місця ДТП зазначаються: 1) марка (модель) пошкодженого транспортного засобу; 2) номерний знак транспортного засобу; 3) власник (співвласник) транспортного засобу; 4) серія та номер полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та назва страхової організації, яка його видала, а у разі його відсутності - посвідчення відповідної категорії осіб, для яких наявність полісу не є обов`язковою; 5) перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, які сталися внаслідок ДТП; 6) вид пригоди; 7) кількість учасників ДТП; 8) порушення пункту Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306; 9) результати огляду на стан сп`яніння (у випадку його проведення); 10) тип транспортного засобу.

Зазначена інформація підтверджується підписами водіїв транспортних засобів.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказаним вимогам схема місця ДТП, додана до протоколу серії ЕПР1 № 384840 від 08 липня 2025 року, не відповідає.

Схема ДТП не підписана поліцейським, який її склав.

Лицьовий бік не містить опису обстановки, за якої було вчинено ДТП (освітлення місця ДТП, наявність зовнішнього освітлення проїжджої частини в темний час доби, наявність зовнішнього освітлення тротуару в темний час доби, стан покриття проїзної частини, наявність дорожнього огородження вздовж проїжджої частини, наявність пішохідного огородження вздовж тротуару або розділювальної смуги, наявність дорожніх знаків пріоритету на головній дорозі, наявність дорожніх знаків пріоритету на другорядній дорозі, наявність наземного пішохідного переходу з дорожніми знаками та розміткою, наявність горизонтальної розмітки проїжджої частини, наявність горизонтальної розмітки на пішохідному переході, наявність світлофорного об`єкт, наявність недоліків в утриманні вулично-шляхової мережі, які стали супутньою причиною ДТП).

В протоколі серії ЕПР 1 № 384840 графа 9 «Свідки та потерпілі, підпис» вказано - не залучались.

Відповідно до пп. 1 п. 1 Розділу II «Оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 за № 1408/27853, протокол про адміністративне правопорушення складається в письмовій формі відповідно до статті 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності.

Відповідно до п. 1 Розділу IX «Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 КУпАП» Інструкції № 1395, у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються: 1) схема місця ДТП (додаток 8), яку підписують учасники ДТП та поліцейський; 2) пояснення учасників пригоди та свідків (у разі їх наявності); 3) показання технічних приладів (у разі їх наявності); 4) показання засобів фото- та/або відеоспостереження (у разі їх наявності); 5) інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення у справі.

Всупереч положенням Інструкції до матеріалів справи не долучено пояснення свідків, відсутні показання засобів фото- та/або відеоспостереження (записи боді-камер). Зокрема, в транспортному засобі були члени караулу, у яких могли бути і мали бути відібрані пояснення як у безпосередніх свідків ДТП, однак цього зроблено не було. В той же час, ОСОБА_1 до своїх заперечень надав пояснення вказаних осіб, які заявили, що дії водія були винятково правильними. Також не опитані особи, які знаходились з автомобілі, якій їхав безпосередньо перед пожежною автоцистерною МАЗ, д/н/з НОМЕР_1 , показуючи шлях.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст. 124 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно мало місце порушення водієм правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів. Суд розглядає справу про адміністративне правопорушення в межах обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, дослідивши надані суду письмові докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

У протоколі про адміністративне правопорушення не зафіксовано, з якою швидкістю рухався транспортний засіб (в умовах повної темряви та відсутності освітлення, на невідомій дорозі покритій щебнем, вона має бути мінімальною), відсутня інформація в схемі ДТП щодо ухилу дороги, наявності знаків, при цьому, відсутні сліди гальмування (про це не зазначено). На підтвердження винуватості особи надано лише протокол та схему ДТП, які фактично не містять інформації, в той же час підтверджено поясненнями водія та свідка наявність об`єктивних чинників, які могли зумовити перекидання транспортного засобу незалежно від дій водія.

Відповідно до висновку експертного дослідження від 18 вересня 2025 року № ЕД-19/115-25/15237-ІТ за експертною спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» (а/с86-97, т.1) на момент ДТП робоча гальмівна система автомобіля АЦ-8-50(63022)-530М (номерний знак НОМЕР_1 ) знаходилась в працездатному стані і дозволяла водію, при необхідності, знижувати швидкість ТЗ до потрібної величини, впритул до повної зупинки. Дослідженням встановлено, що робоча гальмівна система автомобіля на момент ДТП мала технічну несправність, яка полягала в неповному загальмовуванні гальмівного механізму лівого колеса середньої осі.

Відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 01 червня 2025 року, що укладений між 2 Державним пожежно- рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області та ОСОБА_1 , працівник, що займає посаду водія 19 ДПРЧ 2 ДПРЗ приймає на себе повну матеріальну відповідальність за схоронність довіреного йому підприємством транспортного засобу і у зв`язку з укладеним договором зобов`язується дбайливо ставитись до переданого йому транспортного засобу, за справним технічним його станом, дотримуватись правил дорожнього руху і вживати заходів для попередження збитків і відповідати за нанесені матеріальні збитки у відповідності зі ст. 134 КЗпП України; своєчасно повідомляти керівництво 19 ДПРЧ 2 ДПРЗ про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження довіреного йому транспортного засобу.

Відповідно до договору ОСОБА_1 було передано транспортний засіб: автомобіль АЦ-8-50(63022)-530М (номерний знак НОМЕР_1 ) та закріплено за ним наказом від 01 червня 2025 року № НС-250/59 (а/с158, 161, т. 1).

Як вбачається з Журналу виїзду та повернення транспортних засобів, який розпочато 14 лютого 2025 року, ОСОБА_1 07 липня 2025 року здійснив 6 виїздів і 08 липня 2025 року о 02:17 виїзд на пожежу в ході якого трапилась ДТП, і в графі «Зауваження» відсутні відмітки про проблеми з гальмами.

В Журналі № 29.08.06-14 обліку технічного обслуговування АЦ-8-50 (63022) 530М реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 поставив свій підпис в графі «Висновок старшого водія або відповідального за техніку» та написав «справний».

Встановлена експертним дослідженням від 18 вересня 2025 року № ЕД-19/115-25/15237-ІТ несправність: неповне загальмовування гальмівного механізму лівого колеса середньої осі за своїм характером є прихованим технічним дефектом внутрішнього вузла гальмівної системи, який виявляється лише за допомогою спеціального діагностичного обладнання або в умовах реального гальмування транспортного засобу під навантаженням, зокрема на спуску. Такий дефект об`єктивно не міг бути виявлений водієм в ході стандартного щоденного передвиїзного огляду транспортного засобу, який передбачає перевірку зовнішніх, візуально доступних ознак справності. Матеріали справи не містять відомостей про те, що передвиїзний огляд транспортного засобу передбачав інструментальну перевірку ефективності гальмування кожного колеса окремо.

За таких обставин запис «справний» у журналі техобслуговування підтверджує лише відсутність зовнішніх, візуально виявлених ознак несправності на момент огляду і не спростовує наявність прихованого дефекту гальмівного механізму, встановленого спеціалізованим експертним дослідженням.

Відповідно до висновку експерта № 4619-34-25 судової автотехнічної експертизи по дослідженню обставин і механізму ДТП від 17 лютого 2026 року, яка проведена судовим експертом Стакановим К.А., з першого питання: «Як повинен був діяти водій, згідно ПДР в даній дорожній обстановці?» надано відповідь, що за умов, приведених в постанові про призначення експертизи, у розглянутих дорожньо-транспортних умовах, які склались, згідно заданими вихідними даними, водію при виборі швидкості руху необхідно було керуватися вимогами, викладеними в п.п. 12.2, 12.1 ПДР, у випадку виникнення небезпечної ситуації водію необхідно було в своїх діях керуватися вимогами, викладеними в п. 12.3 ПДР.

По другому питанню: «Чи відповідала вибрана водієм швидкість руху ПДР з урахуванням дорожньої обстановки?» надано відповідь, що за умов, приведених в постанові про призначення експертизи, у розглянутих дорожньо-транспортних умовах, які склалися, згідно заданими вихідними даними, в діях водія автомобіля в частині обрання швидкості за умовами видимості не вбачається невідповідностей вимогам п. 12.2 ПДР (за умови відсутності у водія ознак несправності гальмової системи при наближенні до спуску), вимоги викладені в п. 12.1 ПДР, в силу визначаючого вибір швидкості фактора - індивідуальної майстерності водіння, не містять конкретного значення швидкості, є завданням індивідуального характеру.

На питання чи мав технічну можливість водій пожежного автомобіля АЦ-8-50(63022)-530М (реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2021 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 ) ОСОБА_1 , уникнути ДТП? експерт відповів, що за умов, приведених в постанові про призначення експертизи, у розглянутих дорожньо-транспортних умовах, які склалися, згідно заданими вихідними даними, категоричне вирішення питання про технічну можливість у водія автомобіля запобігти ДТП не представляється можливим з причин, викладених в дослідницькій частині висновку.

На питання «Чи є у діях водія ОСОБА_1 невідповідність ПДР, та чи знаходиться ця невідповідність у причинному зв`язку із фактом ДТП?» експерт відповів, що за умов, приведених в постанові про призначення експертизи, у розглянутих дорожньо-транспортних умовах, які склалися, згідно заданими вихідними даними, в діях водія в частині обрання швидкості за умовами видимості не вбачається невідповідностей вимогам п. 12.2 ПДР, категоричне вирішення питання про відповідність дій водія автомобіля іншим приведеним вище вимогам ПДР та причинний зв`язок між діями водія і настанням ДТП не представляється можливим з причин, викладених в дослідницькій частині висновку, аналіз можливих варіантів викладений в дослідницькій частині висновку.

З аналізу дослідницької частини вбачається, що експерт, при проведенні дослідження виходив з умов працездатної гальмової системи автомобіля та відсутності у водія ознак несправності, ознак повної або часткової відмови гальмової системи при наближені до спуску (а/с 141, т. 2) і при цьому зробив висновок про те, що в діях водія не вбачається невідповідностей вимогам п. 12.2. ПДР.

Апеляційний суд погоджується з тим, що суддя місцевого суду відмовив представнику потерпілого у призначенні додаткової експертизи, оскільки судовий експерт, проводячи судову автотехнічну експертизу по дослідженню обставин і механізму ДТП і так виходив з факту працездатної гальмової системи автомобіля і всі інші висновки щодо наявності або відсутності в діях ОСОБА_1 порушень правил ПДР віднесено до компетенції суду.

Сторона захисту, і представник потерпілого посилалися на пояснення членів екіпажу, відібрані під час службового розслідування. Усі зазначені особи незалежно одна від одної повідомили, що водій намагався знизити швидкість автомобіля, застосовував гальмування та переходив на нижчі передачі, однак транспортний засіб продовжував набирати швидкість. Зазначені пояснення узгоджуються між собою та не спростовані іншими належними доказами. Це раціональна, а не хаотична поведінка в аварійній ситуації.

Висновок експертного дослідження від 18 вересня 2025 року № ЕД-19/115-25/15237-ІТ за спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів», який досліджував саме технічний стан гальмівної системи автомобіля АЦ-8-50(63022)-530М, встановив наявність технічної несправності, яка полягала у неповному загальмовуванні гальмівного механізму лівого колеса середньої осі. Одночасно цей же висновок стверджує про працездатність гальмівної системи в цілому, що є внутрішньо суперечливим твердженням, оскільки часткова несправність гальмівного механізму одного з коліс об`єктивно знижує загальну ефективність гальмування транспортного засобу, особливо в умовах руху на спуску з ухилом 16,8% при повній масі транспортного засобу 26 000 кг.

Якщо механізм одного колеса не догальмовував повністю, це і є частковий дефект гальмівної системи, який об`єктивно знижує ефективність гальмування, навіть якщо теоретично зупинка була можлива за більший гальмівний шлях.

Посилання потерпілого на те, що суд першої інстанції нібито вийшов за межі своїх повноважень, зробивши технічний висновок щодо можливого зниження ефективності гальмування транспортного засобу внаслідок виявленої несправності, є таким, що не заслуговує на увагу з огляду на те, що апелянт фактично ототожнює встановлення судом технічних обставин на підставі спеціальних знань із оцінкою судом доказів, у тому числі висновку експерта, що є принципово різними за своїм змістом процесуальними діями.

Таким чином, висновок судової автотехнічної експертизи не підтвердив порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення. Навпаки, експерт дійшов висновку про відсутність невідповідності вимогам пункту 12.2 ПДР та неможливість категоричного вирішення питання щодо порушення інших вимог ПДР, технічної можливості уникнення ДТП і причинного зв`язку між діями водія та настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, у матеріалах справи наявні дві експертизи, при цьому жодна з них не спростовує версію водія ОСОБА_1 про недостатню ефективність гальмування транспортного засобу на спуску.

Посилання апелянта на необґрунтовану відмову у проведення повторної автотехнічної експертизи, апеляційний суд вважає безпідставними. Клопотання, заявлене захисником потерпілого – ОСОБА_4 у суді апеляційної інстанції вирішено апеляційним судом та у його задоволенні було відмовлено, оскільки судовий експерт, проводячи автотехнічну експертизу щодо обставин та механізму дорожньо- транспортної пригоди, досліджував її виходячи з працездатної гальмової системи транспортного засобу.

При цьому посилання потерпілого на те, що водій ОСОБА_1 протягом чергування не повідомляв про будь-які недоліки гальмової системи або її неефективність, не може саме по собі спростовувати версію сторони захисту щодо виникнення неналежного спрацювання гальмової системи безпосередньо під час дорожньо-транспортної пригоди, з урахуванням тих обставин, що автомобіль перебував у максимально завантаженому стані, його фактична маса становила близько 26000 кг, а рух здійснювався на значному поздовжньому ухилі проїзної частини близько 16,8%.

Тому обставина, що до виникнення ДТП водій не помічав та не фіксував недоліків роботи гальмівної системи не є доказом того, що така система гарантовано спрацювала належним чином саме в момент виникнення ДТП та в конкретних дорожніх і екслуатаційних умовах.

З приводу посилань апелянтів на те, що судом було навмисно проігноровано вимоги пункту 12.1 ПДР, відповідно до якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним слід зазначити наступне.

Судом надано відповідний аналіз з посиланням на висновок експерта, який наголошував у дослідницькій частині про те, що неможливо визначити конкретного значення швидкості, яка б була безпечною, це залежить від індивідуальної майстерності водія.

В той же час суд першої інстанції констатував, що як сторона захисту, так і представник потерпілого посилалися на пояснення членів екіпажу, відібрані під час службового розслідування. Усі зазначені особи незалежно одна від одної повідомили, що водій намагався знизити швидкість автомобіля, застосував гальмування та переходив на нижчі передачі, однак транспортний засіб продовжував набирати швидкість. Зазначені пояснення узгоджуються між собою та не спростовані іншими належними доказами. Це раціональна, а не хаотична поведінка в аварійній ситуації.

Навпаки, експерт дійшов висновку про відсутність невідповідності вимогам пункту 12.2 ПДР та неможливість категоричного вирішення питання щодо порушення інших вимог ПДР, технічної можливості уникнення ДТП і причинного зв`язку між діями водія та настанням ДТТ.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи по дослідженню обставин і механізму ДТП № 4619-34-25 від 17 лютого 2026 року в діях водія автомобіля в частині обрання швидкості за умовами видимості не вбачається невідповідності вимогам п.12.2 ПДР.

З урахуванням дорожньої обстановки, особливості вантажу і стану транспортного засобу обрана водієм ОСОБА_1 швидкість руху ( з його показів та показів свідків 20-35 км/год.) відповідала безпечній швидкості руху.

Для зупинки автомобіля після спрацьовування аварійного або приведення в дію стоянкового гальма необхідна була відстань близько 24...73 м в залежності від швидкості руху автомобіля. Приведений експертом розрахунок свідчить про те, що при працездатних механізмах всіх коліс заднього візка автомобіля за дорожніх умов в місці ДТП після спрацьовування аварійного або приведення в дію стоянкового гальма відбувалось би поступове зменшення швидкості автомобіля з подальшою зупинкою.

Однак відстань від початку повороту, після якого відбулося перекидання автомобіля МАЗ, до Т-подібного перехрестя, за яким розташований обрив, становить 29.8 м. Таким чином, у водія ОСОБА_1 практично не було достатньої відстані для поступового зменшення швидкості та повної зупинки транспортного засобу навіть у разі спрацювання аварійного гальмування або приведення в дію стоянкового гальма.

Щодо оцінки судом першої інстанції дотримання вимог п. 10.1. ПДР

України, то апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, зробленим з посиланням на висновок експерта.

Так, стосовно причин аварії експерт пояснив, що перекидання автомобіля стало наслідком наїзду на перешкоду, маневр праворуч міг мати рефлекторний характер для забезпечення особистої безпеки, що відповідає вимогам пункту 12.3 ПДР. У такому разі вимога п.10.1 ПДР щодо осмисленої зміни напрямку руху технічно не застосовується, оскільки дії водія були вимушеними.

Таким чином, потерпілий фактично пропонує оцінювати дія водія лише за наслідком - фактом виїзду автоцистерни на узбіччя та її подальшого перекидання, - не встановлюючи при цьому, чи мав водій об`єктивну можливість діяти інакше в конкретній дорожній ситуації.

Однак сам по собі несприятливий наслідок маневру не є доказом порушення пункту 10.1 ПДР України.

Крім того, твердження апелянта про те, що саме з`їзд на узбіччя спричинив подальший занос транспортного засобу внаслідок різниці коефіцієнтів зчеплення шин із бетонним, щебеневим та ґрунтовим покриттям, має характер технічного припущення, якщо така причинно-наслідкова залежність безпосередньо не встановлена висновком судової експертизи.

Суд першої інстанції, навпаки, врахував висновок експерта щодо механізму розвитку ДТП, відповідно до якого перекидання транспортного засобу було пов`язане з наїздом на перешкоду, а реакція водія могла мати вимушений характер.

За таких обставин твердження потерпілого про порушення ОСОБА_1 вимог пункту 10.1 ПДР України ґрунтується переважно на припущенні про інший механізм розвитку ДТП, який не підтверджений належними доказами.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про недоведеність порушення ОСОБА_1 вимог п. 10.1 ПДР України, а доводи апеляційної скарги в цій частині фактично зводяться до незгоди потерпілого з оцінкою доказів, наданою судом.

Водій ОСОБА_1 , після виявлення небезпеки для життя як власного, так і членів караулу, належним чином відреагував на виникнення небезпечної ситуації та намагався будь-яким можливим способом зупинити транспортний засіб.

Зазначені обставини підтверджуються показаннями членів караулу -

пасажирів автомобіля МАЗ. Так, ОСОБА_5 показав- « ОСОБА_1 намагався гальмувати системою гальмування водночас намагався переключити передачу на нижчу, але цього не вийшло». Пасажир ОСОБА_6 підтвердив показання ОСОБА_5 та додатково зазначив, що « ОСОБА_1 сказав, що не може зупинитися». Начальник караулу ОСОБА_7 також підтвердив зазначені дії ОСОБА_1 та показав, що у зв`язку зі збільшенням швидкості руху та втратою контролю над автоцистерною він був змушений перестрибнути з переднього сидіння (поруч із ОСОБА_1 ) на заднє.

Отже, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення, дослідив надані йому докази, з`ясував обставини, що підлягали з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухвалив законну та обґрунтовану постанову.

При цьому суд першої інстанції вірно виходив з того , що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія і вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання . Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Тому підстав для скасування постанови судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 29 липня 2026 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 283, 294 КУпАП, суд-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу 2 Державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 29 липня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду Н.О.Шаманська