Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №127/24972/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/24972/26

Провадження № 33/801/1137/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шидловський О. В.

Доповідач: Сало Т. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 28 вересня 2026 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 вересня 2026 року визнано винним ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Розстрочено ОСОБА_1 сплату штрафу на 10 (десять) місяців, стягуючи по 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок щомісячно.

Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У скарзі зазначає, що суд першої інстанції не встановив належними доказами обов`язкову ознаку інкримінованого правопорушення, а саме факт керування транспортним засобом. Відеозаписи фіксують його спілкування з працівниками поліції та відмову від проходження огляду, однак не фіксують керування електросамокатом. Судом залишено поза увагою пряму невідповідність між зазначеним у протоколі часом керування та відеозаписами працівників поліції, а також не надавав оцінки тому, що факт керування заперечувався ним ще під час події. Факт відмови від огляду не усуває необхідності окремого доказування факту керування транспортним засобом.

У судове засідання, призначене на 22 жовтня 2026 року, ОСОБА_1 не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить розгляд апеляційної скарги здійснювати без його участі.

Відповідно до положень ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Враховуючи клопотання ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов до висновку про розгляд справи у його відсутність.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №716325, складеного поліцейським 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП у Вінницькій області сержантом поліції Андреєвим М.Р., 11 липня 2026 року о 01 год. 18 хв. в. м. Вінниці по вул. Костянтина Василенка, 19-А, водій ОСОБА_1 керував легким персональним або низькошвидкісним засобом «Есоs», без державного номерного знаку, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки транспортного засобу. Дана подія фіксувалася на портативний відеореєстратор №472799, №472960. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.2).

У п. 2.5 Правил дорожнього руху зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено відповідальність, в тому числі, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суд першої інстанції, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності дійшов висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме його відмова як особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, доведена матеріалами справи.

Однак, апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Суд першої інстанції не надав детальної оцінки відеозаписам з нагрудних камер поліцейських, і це необхідно було зробити через те, що ОСОБА_1 наголошує на тих чи інших моментах (час), зафіксованих на відео, які, на його думку, виправдовують його.

Зокрема, суд першої інстанції вказав лише про те, що судом досліджено відеозапис з камер і встановлено те, що працівниками поліції було виявлено у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, було висловлено ОСОБА_1 пропозицію пройти огляд та встановлено відмову останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Про факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом суд першої інстанції нічого не констатував.

Для притягнення водія до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП доведенню підлягає як факт керування ним транспортним засобом, так і факт його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння.

У п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14 судам роз`яснено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Апеляційний суд, дослідивши два відеозаписи прийшов до висновку, що на єдиному доказі (відеозаписи) не вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме електросамокатом - легким персональним або низькошвидкісним транспортним засобом «Есоs», без державного номерного знаку (як вказано в протоколі про адміністративне правопорушення).

На відео відображено, як ОСОБА_1 просить поліцейського показати докази керування ним транспортним засобом, однак поліцейський у відповідь обмежився лише усним поясненням, що такий доказ є, не пред`явивши його.

Фактично ОСОБА_1 заперечував факт керування транспортним засобом, а поліцейські не здобули доказів протилежного.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що поліцією (як вбачається з цього ж доказу) навіть не висунуто ОСОБА_1 обвинувачення – диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Поліцейський, без будь-яких звинувачень, одразу запропонував ОСОБА_1 , який перебував на території АЗС (навіть не біля транспортного засобу), після з`ясування його особи пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Тобто, поліцейським була висунута вимога пройти огляд, без обґрунтування такої вимоги.

Крім того, у матеріалах справи не має доказів наявності транспортного засобу – електросамокату, яким, згідно протоколу про адміністративне правопорушення, керував ОСОБА_1 , і це є важливою обставиною, адже самокати є двох видів: одні приводяться в рух шляхом фізичних зусиль (відштовхуванням ногою), інші – за допомогою електродвигуна.

Доказів того, що ОСОБА_1 керував саме легким персональним або низькошвидкісним легким електричним транспортним засобом, який є транспортним засобом (в розумінні Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів») не має.

Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме статей 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.

Склад адміністративного правопорушення передбачає наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак в наявності яких має переконатись посадова особа, яка складає відповідний протокол про адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.

Суд повинен обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

Згідно вимог ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Справи про адміністративні правопорушення мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень (п.110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden №36985/97).

Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

У даному випадку, все звинувачення ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом побудоване на припущеннях (через відсутність доказів того), що в силу ст. 62 Конституції України є неможливим.

Оскільки всі сумніви тлумачяться на користь обвинуваченої особи, а в матеріалах справи відсутні докази, які б переконливо свідчили, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме об`єктивна його сторона, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 247, 294 КУпАП,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 28 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Б. Сало