Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №127/14919/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/14919/26

Провадження № 22-ц/801/2570/2026

Категорія: 39

Головуючий у суді 1-ї інстанції Борисюк І. Е.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 рокуСправа № 127/14919/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Ковальчука О.В., Панасюка О.С., секретар Кулішко Б.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 серпня 2026 року, ухвалене суддею Борисюк І.Е., повне рішення складено 14 серпня 2026 року, в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі – ТОВ «Коллект Центр») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитними договорами у розмірі 183 231,80 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22 січня 2020 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі – АТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_1 було укладено договір №491018824, за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 31 350,06 грн, а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 23 січня 2025 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 39,90%.

Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти у передбаченому умовами договору порядку, тоді як відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит у передбачені договором строки.

Крім того, 22 січня 2020 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі – АТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_1 було укладено договір №491018826, за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 30 918,39 грн, а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 23 січня 2025 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 39,90%.

Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти у передбаченому умовами договору порядку, тоді як відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит у передбачені договором строки.

Відповідно до протоколу №2/2022 від 18 серпня 2022 року позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» змінено найменування банку на Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі – АТ «Сенс Банк»).

17 травня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс» (далі - ТОВ «ФК «Флексіс») було укладено договір №2, у відповідності до якого АТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «ФК «Флексіс» належні йому права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема до відповідача за договорами №491018824 від 22 січня 2020 року та №491018826 від 22 січня 2020 року.

18 травня 2021 року між ТОВ «ФК «Флексіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі – ТОВ «Вердикт Капітал») укладено договір №18-05/21, відповідно до якого ТОВ «ФК «Флексіс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» належні йому права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема до відповідача за договорами №491018824 від 22 січня 2020 року та №491018826 від 22 січня 2020 року.

10 січня 2026 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило позивачу права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема до відповідача за договорами №491018824 від 22 січня 2020 року та №491018826 від 22 січня 2020 року.

Відповідач свої зобов`язання за кредитними договорами не виконала, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість у загальному розмірі 183 231,80 грн, а саме:

- за договором №491018824 від 22 січня 2020 року в розмірі 92 328,62 грн, з яких: 31 157, 45 грн – заборгованість за тілом кредиту; 35 830, 69 грн – заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги; 25 340, 48 грн – заборгованість за процентами нарахованими з моменту відступлення права вимоги;

- за договором №491018826 від 22 січня 2020 року в розмірі 90 903,18 грн, з яких: 30 676, 43 грн – заборгованість за тілом кредиту; 35 277, 49 грн – заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги; 24 949, 26 грн – заборгованість за процентами нарахованими з моменту відступлення права вимоги.

Вказане стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 серпня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договорами №491018824 і №491018826 від 22 січня 2020 року в сумі 183 231, 80 гривень, судовий збір в сумі 2 662, 40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000, 00 гривень.

Решту витрат на професійну правничу допомогу залишено за ТОВ «Коллект Центр».

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення із врахуванням змісту апеляційної скарги.

У скарзі зазначає, що позивач заявляє про стягнення з відповідача процентів у розмірі 61 171,17 грн за договором №491018824 від 22 січня 2020 року та процентів у розмірі 60 226,75 грн за договором №491018826 від 22 січня 2020 року, у той час як основна сума боргу за вказаними договорами складає 31 157, 45 грн та 30 676, 43 грн відповідно, що є несправедливою умовою для відповідача та є непропорційно великою сумою, а тому порушує істотний баланс між правами та обов`язками відповідача. Крім того, нарахування процентів за користування кредитними коштами після 23 січня 2025 року здійснено поза межами узгодженого між сторонами строку кредитування. Відповідно до графіка розрахунків (Додаток 1 до Кредитного договору №5109446 від 09 листопада 2019 року) та анкети-заяви на кредит №5109446 від 09 листопада 2019 року проценти за користування кредитом становлять 5 624,63 грн, а не 28 123,50 грн, як заявлено позивачем та задоволено судом першої інстанції. В матеріалах справи відсутні будь-які інші докази щодо збільшення строку кредитування для відповідача, оскільки вище вказаним кредитним договором та додатками чітко передбачено строк кредитування 15 днів з 09 листопада 2019 року (термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу: 24 листопада 2019 року).

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ТОВ «Коллект Центр» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

12 жовтня 2026 року від представника ОСОБА_1 – адвоката Яремчук Л.В. надійшло клопотання, в якому вона просить розгляд справи та підготовче засідання у ній відкласти на інший час та день, мотивуючи тим, що з 19 жовтня 2026 року по 13 листопада 2026 року включно вона знаходиться у щорічній відпустці.

На підтвердження вказаної обставини до заяви додано посадковий документ на 18 жовтня 2026 року.

За змістом ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення вказаного клопотання відсутні, оскільки жодних належних доказів на підтвердження факту перебування адвоката Яремчук Л.В. у відпустці та її періоду до клопотання не додано, а посадковий документ таким не являється.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 січня 2020 року ОСОБА_1 акцептувала публічну пропозицію АТ «Альфа-Банк» на укладення договорів про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», на умовах викладених в Публічній пропозиції та додатках до договору, що розміщені на сторінці банку www.alfabank.ua (або у разі її подальшої зміни – за іншою електронною адресою, що буде вказана в договорі, підписавши анкети-заяви (п. 2.1 частини 2 анкет-заяв) (а.с. 26, 78).

Підписуючи вищевказані анкети-заяви відповідачка підтвердила, зокрема, що в день підписання цих акцептів отримала примірники договорів та всіх їх додатків до них (п. 2.1.2 частини 2 анкет-заяв).

22 січня 2020 року ОСОБА_1 була ознайомлена із паспортами споживчих кредитів АТ «Альфа-Банк» (а.с. 71-71зв.).

Того ж дня, 22 січня 2020 року, ОСОБА_1 звернулась до АТ «Альфа-Банк» із офертою, якою запропонувала банку укласти із нею угоду про надання споживчого кредиту №491018824, підставою для якої є договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», зокрема на наступних умовах: тип кредиту – «кредит готівкою»; сума кредиту – 31 350,06 гривень; мета – для повернення заборгованості за кредитним договором №630758327 від 18 жовтня 2017 року; спосіб видачі – переказ коштів на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Альфа-Банк»; річна процентна ставка – 39, 90 % (фіксована); строк кредиту – 60 місяців; дата повернення кредиту – 23 січня 2025 року (а.с. 42).

Крім того, 22 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «Альфа-Банк» із офертою, якою запропонувала банку укласти із нею угоду про надання споживчого кредиту №491018826, підставою для якої є договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», зокрема на наступних умовах: тип кредиту – «кредит готівкою»; сума кредиту – 30 918,39 гривень; мета – для повернення заборгованості за кредитним договором №630903869 від 17 квітня 2018 року; спосіб видачі – переказ коштів на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Альфа-Банк»; річна процентна ставка – 39,90 % (фіксована); строк кредиту – 60 місяців; дата повернення кредиту – 23 січня 2025 року (а.с. 79).

Відповідачка, підписуючи вищевказану оферту підтвердила, зокрема, що вона ознайомлена: з інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту, нормами Закону України «Про споживче кредитування» та нормативними актами НБУ.

АТ «Альфа-Банк» акцептував вищевказані оферти.

Так, 22 січня 2020 року між АТ «Альфа-Банк» та відповідачкою було укладено договори про банківське обслуговування та угоди про надання кредитів №491018824 і №491018826, у відповідності до умов останніх банк зобов`язався надати відповідачці кредити в сумі 31 350,06 гривень по договору №491018824 і в сумі 30 918,39 гривень по договору №491018826 строком на 60 місяців (до 23 січня 2025 року). Відповідачка, в свою чергу, зобов`язалась повернути кредити та сплатити проценти за користування ними відповідно до умов кредитних договорів.

У додатках №1, які є невід`ємною частиною вищевказаних угод, сторони правочинів узгодили графіки платежів та розрахунки сукупної вартості кредитів та реальних процентних ставок, з урахуванням вартості усіх супутніх послуг (а.с. 59, 80).

Із позовної заяви вбачається, що заборгованість за вищевказаними договорами становить 183 231, 80 гривень, з яких: 61 833,88 гривень – заборгованість за тілом кредиту; 71 108,18 гривень – заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги; 50 289,74 гривень – заборгованість за процентами нарахованими з моменту відступлення права вимоги.

17 травня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Флексіс» було укладено договір факторингу №2, у відповідності до якого АТ «Альфа-Банк» передало (відступило) ТОВ «ФК «Флексіс» належні йому права вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за договорами №491018824 і №491018826 від 22 січня 2020 року (а.с. 14-16, 21-25).

Так, згідно із п. 2.3 вищевказаного договору факторингу право вимоги вважається відступленим фактору з дати повної (остаточної) оплати фактором ціни прав вимоги відповідно до п. 4.2. цього договору.

17 травня 2021 року на виконання умов вищевказаного договору факторингу ТОВ «ФК «Флексіс» сплатило ціну прав вимоги, що підтверджується відповідним платіжним дорученням (а.с. 21).

Крім того, на виконання умов договору факторингу АТ «Альфа-Банк» 17 травня 2021 року передало ТОВ «ФК «Флексіс» реєстр боржників (а.с. 22-25).

Із витягу з вищевказаного реєстру боржників вбачається відступлення АТ «Альфа-Банк» ТОВ «ФК «Флексіс» прав вимоги, зокрема до боржника за договорами №491018824 і №491018826 від 22 січня 2020 року – ОСОБА_1

18 травня 2021 року між ТОВ «ФК «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №18-05/21, у відповідності до якого ТОВ «ФК «Флексіс» передало (відступило) ТОВ «Вердикт Капітал» належні йому права вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за договорами №491018824 і 491018826 від 22 січня 2020 року (а.с. 27-41, 43-46).

Згідно із п. 2.3. вищевказаного договору факторингу, право вимоги переходить до фактора з дати підписання сторонами Акту приймання-передавання Реєстру боржників, за формою встановленою в додатку №2 договору.

16 червня 2021 року, 17 червня 2021 року та 26 липня 2021 року на виконання умов вищевказаного договору факторингу ТОВ «Вердикт Капітал» сплатило ціну прав вимоги, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с. 33-38).

18 травня 2021 року між ТОВ «ФК «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було складено вищевказаний акт (а.с. 39).

Із витягу з реєстру боржників вбачається відступлення ТОВ «ФК «Флексіс» ТОВ «Вердикт Капітал» прав вимоги, зокрема до боржника за договорами №491018824 і №491018826 від 22 січня 2020 року – ОСОБА_1 (а.с. 40-41, 43-46).

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, у відповідності до якого ТОВ «Вердикт Капітал» передало (відступило) ТОВ «Коллект Центр» належні йому права вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за договорами №491018824 і №491018826 від 22 січня 2020 року (а.с. 47-58, 60-63).

Згідно із п. 5.2. вищевказаного договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором на набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (додаток № 4).

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було складено вищевказаний акт (а.с. 55).

З витягу із Реєстру боржників вбачається відступлення ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ТОВ «Коллект Центр» прав вимоги, зокрема до боржника ОСОБА_1 за договорами №491018824 і №491018826 від 22 січня 2020 року (а.с. 57-58, 60-63).

Виконання грошового зобов`язання ТОВ «Коллект Центр» перед ТОВ «Вердикт Капітал» підтверджується актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 28 лютого 2023 року (а.с. 53-54).

Оскільки ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання за двома кредитними договорами, ТОВ «Коллект Центр», як новий кредитор, звернулося до суду з даними позовом про стягнення заборгованості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини 1, 2 статті 639 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Всупереч умов укладених договорів №491018824 та №491018826 від 22 січня 2020 року, зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів у строки і на умовах, передбачених договорами, відповідачем належним чином не виконувалися, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість у загальному розмірі 183 231,80 грн.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З положень ч. 13 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України слідує, що обов`язок щодо обґрунтованості та доведеності розміру заборгованості покладається на позивача, а відповідач, у разі заперечень щодо обставин, викладених у позові, повинен спростувати наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитом та її розмір.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд першої інстанції вважав доведеним факт отримання відповідачем 22 січня 2020 року кредиту за договорами №491018824 і № 491018826 в загальному розмірі 62 268, 45 гривень (31 350, 06 гривень по договору №491018824 і 30 918, 39 гривень по договору №491018826), використання їх відповідачем на погашення кредитної заборгованості за кредитними договорами №630758327 від 18 жовтня 2017 року і №630903869 від 17 квітня 2018 року та здійснення часткового погашання заборгованості, що узгоджується, зокрема, із виписками по рахунках.

Відповідачем не спростовано розмір заборгованості по тілу кредиту, яка за договором №491018824 становить 31 157,45 гривень, а за договором №491018826 – 30 676,43 гривень.

Судом прийнято до уваги і строк кредитування, визначений умовами договорів №491018824 і №491018826 від 22 січня 2020 року, і порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами, за якими відповідач зобов`язалась здійснювати повернення кредиту відповідно до графіків платежів, визначених у додатках №1 до цих договорів, шляхом сплати щомісячних платежів з урахуванням процентів за користування кредитом.

Суд встановив, що нарахування відсотків за користування кредитними коштами здійснено в межах строків кредитування. При цьому, відповідач здійснювала часткове погашення заборгованості за відсотками, у зв`язку з чим заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами за період з 23 січня 2020 року до 22 січня 2025 року за договором №491018824 становить 61 171,17 гривень і за договором № 491018826 становить 60 226,75 гривень.

Також судом прийнято до уваги, що підписуючи 22 січня 2020 року договори №491018824 і №491018826, відповідач була обізнана із розміром відсотків, що підлягають сплаті нею протягом строку користування кредитами.

Отже, перевіривши розрахунки заборгованості, судом встановлено їх відповідність умовам вищевказаних договорів та вимогам законодавства України, і такі розрахунки не спростовані відповідачем, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

З такими висновками погоджується і апеляційний суд.

У ч. 1 ст. 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не заперечує факт укладення 22 січня 2020 року з АТ «Альфа-Банк» кредитних договорів №491018824 та №491018826, набуття позивачем ТОВ «Коллект Центр» права вимоги до неї за вказаними кредитними договорами та невиконання нею у повній мірі умов цих договорів щодо повернення тіла кредиту за кредитним договором №491018824 у розмірі 31 157,45 грн та за кредитним договором №491018826 у розмірі 30 676,43 грн.

Тоді як ОСОБА_1 не погоджується із розміром заборгованості за процентами з тих підстав, що виходячи з положень ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» заборгованість за процентами у заявленому до стягнення розмірі (61 171,17 грн за кредитним договором №491018824 та 60 226,75 грн за кредитним договором №491018826) є непропорційно великою сумою, а тому порушує істотний баланс між правами та обов`язками відповідача.

Вказані доводи не заслуговують на увагу, оскільки сторони, укладаючи кредитні договори, погодили всі їхні умови, в тому числі щодо порядку нарахування та сплати процентів.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до п. 3, 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця, а також встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором (вказані пункти виділені скаржником в апеляційній скарзі).

В чому полягають жорсткі обов`язки споживача скаржником не зазначено.

Що стосується вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації, то дана норма стосується вимог щодо нарахування пені, яку у даній справі позивач до стягнення не заявляв.

Умови договору про сплату процентів за користування позикою є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договорів, оскільки пункти договору, що стосуються процентів, погоджено за домовленістю сторін.

Верховий Суд у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі №582/202/22 зазначив, що умови договорів про сплату відсотків за користування кредитами є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договорів, оскільки оспорювані пункти договорів про розміри відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін (договори укладені в електронній формі, про умови договорів позивач була ознайомлена попередньо, а відтак вільно та свідомо погодилась виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитним коштами). Кредитний договір укладений на визначений термін, за якими позивач повинен сплатити проценти, що є платою за користування кредитом, а не компенсацією у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, нарахування процентів за користування кредитом є правомірним, узгоджується з умовами укладених кредитних договорів і здійснювалося в межах погодженого сторонами строку.

Позиція ОСОБА_1 з приводу нарахування процентів після 23 січня 2025 року, тобто поза межами узгодженого між сторонами строку кредитування, не відповідає обставинами справи та висновкам суду першої інстанції.

Із доданих до позовної заяви розрахунків заборгованості слідує, що заборгованість за процентами за кредитними договорами №491018824 у загальному розмірі 61 171,17 грн та №491018826 у загальному розмірі 60 226,75 грн визначена саме станом на 22 січня 2025 року, тобто в межах визначеного умовами договорів строку кредитування.

Не зрозумілим взагалі є наведення в апеляційній скарзі доводів щодо строку кредитування, які стосуються кредитного договору №5109446, оскільки даний договір не має відношення до даної справи. А тому доводам апеляційної скарги в цій частині не надається оцінка.

Підсумовуючи, апеляційний суд вважає, що мотиви апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який правильно встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 жовтня 2026 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.В. Ковальчук

О.С. Панасюк