Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №742/3714/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/2590/26

Єдиний унікальний № 742/3714/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Давидчука Д.П.,

за участю секретаря судового засідання Лісафіної А.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Правовідносини сторін.

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» — Столітній Михайло Миколайович звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву мотивовано тим, що 26.11.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-комунікаційної системи Товариства (вебсайту та мобільного застосунку «Credit7») було укладено електронний Договір № 5137115 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Згідно з умовами зазначеного Договору відповідачу було надано кредит у розмірі 10 000,00 грн строком на 360 днів (з 26.11.2024 року по 21.11.2025 року) з періодичністю сплати процентів кожні 20 днів, стандартною процентною ставкою 1,00% на день та зниженою процентною ставкою 0,95% на день за програмою лояльності.

06.12.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Додатковий договір до Договору № 5137115, відповідно до умов якого відповідачу було надано додаткові кредитні кошти в сумі 800,00 грн, у зв`язку з чим загальна сума кредиту склала 10 800,00 грн.

Первісний кредитор свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, перерахувавши кошти на банківську платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 через платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК» на підставі договору про організацію переказу коштів.

30.12.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу № 30/12/2025, відповідно до умов якого Первісний кредитор відступив, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором № 5137115 від 26.11.2024 року.

У період з 26.11.2024 року по 30.12.2025 року відповідач здійснив часткові оплати на рахунок Первісного кредитора в загальному розмірі 18 372,16 грн, які були спрямовані на погашення тіла кредиту в розмірі 1 165,69 грн та сплату процентів у розмірі 17 814,47 грн, після чого припинив виконання своїх зобов`язань.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів, станом на дату звернення з позовом утворилася заборгованість у загальному розмірі 28 131,59 грн, яка складається з:

заборгованості за кредитом (основна сума боргу / тіло кредиту) — 9 634,31 грн; заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом у межах погодженого строку — 18 497,28 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість у розмірі 28 131,59 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14 липня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін. При цьому суд відповідно ст. 19 ЦПК України вирішуючи питання про розгляд справи у спрощеному провадженні враховує ціну позову і складність справи. Одночасно з відкриттям провадження у справі Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положення ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Згідно ч.1ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Відтак, 19.10.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження.

Представник Позивача у судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав.

Відповідачу рекомендованим повідомленням направлено ухвалу про відкриття провадження у справі, з викликом його в судове засідання, однак лист повернувся у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відтак, з огляду на вказані приписи ЦПК, а також приймаючи до уваги позицію позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення суду, судом прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

26 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ: 42753492) та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) в електронній формі за допомогою вебсайту/мобільного застосунку «Credit7» в Інформаційно-комунікаційній системі Товариства було укладено Договір № 5137115 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Перед укладенням Договору відповідач пройшов процедуру реєстрації в системі Первісного кредитора, авторизації та верифікації особи (зокрема із підтвердженням номера мобільного телефону та наданням відомостей електронного платіжного засобу), а також був ознайомлений з Паспортом споживчого кредиту, Правилами надання коштів у позику та Графіком платежів.

Договір укладено в електронній формі згідно із Законами України «Про електронну комерцію» та «Про споживче кредитування».

Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 11873, надісланим СМС-повідомленням на його верифікований номер мобільного телефону.

За умовами Договору № 5137115 та Правил кредитування сторонами визначено такі істотні умови: Початковий розмір кредиту: 10 000,00 грн; Строк кредитування: 360 календарних днів (з 26.11.2024 року по 21.11.2025 року); Періодичність платежів: кожні 20 днів; Процентна ставка за користування кредитом (фіксована): стандартна ставка становить 1,00% на день, а знижена процентна ставка за програмою лояльності — 0,95% на день за умови вчасного виконання зобов`язань.

06 грудня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Додатковий договір до Договору № 5137115, за умовами якого суму кредиту було збільшено на 800,00 грн, і загальна сума наданого кредиту склала 10 800,00 грн.

Додатковий договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 25264.

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» повністю виконало свої зобов`язання щодо надання кредиту, перерахувавши кошти на банківську платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 через платіжну систему ТОВ «ПЕЙТЕК» (траншами 10 000,00 грн та 800,00 грн відповідно), що підтверджується Довідками платіжного провайдера.

Відповідач ОСОБА_1 кредитні кошти отримав, правом на відмову від Договору протягом 14 календарних днів не скористався.

У період з 26.11.2024 року по 30.12.2025 року відповідач здійснив часткові оплати в рахунок погашення заборгованості в загальній сумі 18 372,16 грн (з яких 1 165,69 грн — на погашення тіла кредиту, 17 814,47 грн — на сплату процентів), чим вчинув конклюдентні дії щодо прийняття укладеного правочину та визнання боргу.

30.12.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу № 30/12/2025, на підставі якого Первісний кредитор відступив Позивачу право вимоги заборгованості за Договором № 5137115 від 26.11.2024 року від відповідача ОСОБА_1 .

У подальшому відповідач зобов`язання щодо повного повернення кредиту та сплати нарахованих процентів належним чином не виконав, а після переходу права вимоги до Позивача жодного платежу не здійснив.

Згідно з розрахунком заборгованості, за відповідачем утворилася заборгованість за Договором № 5137115 у загальному розмірі 28 131,59 грн, яка складається з: 9 634,31 грн — заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 18 497,28 грн — заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом.

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду ,щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України.

Обов`язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування, і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 року у справі №904/2104/19, провадження №12-57гс21).

VІ. Висновки суду.

На підставі досліджених доказів, беручи до уваги те, що Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5137115 від 26.11.2024 року та Додатковий договір від 06.12.2024 року були укладені між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 у формі електронного правочину та підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовими ідентифікаторами 11873 та 25264, суд доходить висновку про доведеність факту їх укладення та виникнення між сторонами відповідних зобов`язальних правовідносин.

Використання відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором підтверджує його волевиявлення, спрямоване на набуття цивільних прав та обов`язків за Кредитним договором, забезпечує ідентифікацію особи, яка його підписала, та підтверджує цілісність електронного правочину.

Підписуючи договір у такий спосіб та погоджуючись із його умовами, відповідач підтвердила свою волю на укладення договору на запропонованих кредитодавцем умовах, а відтак прийняла на себе відповідні договірні зобов`язання.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини, відповідно до яких кредитодавець виконав свій обов`язок щодо надання відповідачу кредитних коштів, перерахувавши 10 800,00 грн (з урахуванням Додаткового договору) на його банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , а відповідач, у свою чергу, зобов`язався повернути отримані кошти та сплачувати проценти у порядку та строки, визначені договором.

У подальшому на підставі Договору факторингу № 30/12/2025 від 30.12.2025 року право вимоги за вказаним Договором у належному порядку перейшло до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».

Як встановлено судом, кошти були фактично надані відповідачу, що підтверджується наданими позивачем доказами (довідками платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК»).

Крім того, здійснення відповідачем часткової сплати процентів свідчить про визнання ним заборгованості та підтверджує факт отримання кредитних коштів

Водночас відповідач належним чином свої договірні зобов`язання не виконав, у встановлені договором строки кошти не повернув та передбачені договором платежі у повному обсязі не сплатив, унаслідок чого виникла заборгованість.

Відтак суд вважає доведеними факт укладення Договору № 5137115 від 26.11.2024 року та Додаткового договору до нього, факт переходу права вимоги до Позивача, факт отримання відповідачем коштів, а також факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань.

За таких обставин у Позивача виникло право вимагати від відповідача виконання відповідного грошового зобов`язання.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості відповідач має заборгованість у розмірі 28 131,59 грн, яка складається з 9 634,31 грн — заборгованості за тілом кредиту та 18 497,28 грн — заборгованості за нарахованими процентами.

Встановивши дані обставини, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 взятих на себе за договором обов`язків не виконав, має заборгованість за кредитним договором, вирішуючи справу в межах заявлених позивачем позовних вимог, суд доходить висновку, що позивач довів існування між ним та відповідачем кредитних зобов`язань, невиконання цих зобов`язань відповідачем та розмір заборгованості, що утворився внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за договором.

Відтак позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

VІІ. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивачем ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Оскільки у справі, що розглядається, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, з відповідача ОСОБА_1 на користь Позивача слід стягнути сплачений судовий збір у повному розмірі — 2 662,40 грн.

VІІІ. Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правову допомогу.

Позивачем заявлено вимогу щодо стягнення витрат на правову у розмірі 10 000 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. ч. 1 - 6 ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 137 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин четвертої, п`ятої та дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою - п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 6статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, та розгляд справи в спрощеному провадженні відповідно до вимог ч. 4 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг, за відсутності відомостей про витрачений ним час на надання таких послуг, не відповідає критерію розумності та їх стягнення у повному обсязі становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Відтак, суд дійшов висновку, що враховуючи категорію спору та зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг, співмірною є компенсація витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 509, 526, 530, 612, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статтями 77-82, 141, 259, 263-265, 268, 280, 284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5137115 від 26.11.2024 року у загальному розмірі 28 131 (двадцять вісім тисяч сто тридцять одна) гривня 59 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, код ЄДРПОУ: 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення складено 22.10.2026

Суддя Дмитро ДАВИДЧУК