Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №152/1288/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/3361/26

Єдиний унікальний № 152/1288/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Давидчука Д.П., за участю секретаря судового засідання Сумцової Т.В., розглянувши судовому засіданні в залі суду м. Прилуки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,

ВСТАНОВИВ:

І. Правовідносини сторін.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Позовну заяву мотивує тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 05 березня 2015 року до 23 червня 2026 року, який було розірвано рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 23 червня 2026 року у справі № 152/668/26. Від шлюбу сторони мають трьох спільних неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Судовим наказом Шаргородського районного суду Вінницької області від 08 червня 2026 року у справі № 152/884/26 з Позивача на користь Відповідача було стягнуто аліменти на утримання трьох дітей у розмірі 1/2 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02 червня 2026 року і до досягнення старшою дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Після видачі зазначеного судового наказу обставини, які слугували підставою для його ухвалення, істотно змінилися. Якщо на момент звернення Відповідача із заявою про видачу судового наказу вважалося, що всі троє дітей проживають разом із матір`ю, то на час звернення з цим позовом неповнолітній син — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживає разом із батьком (Позивачем) за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває на його повному матеріальному забезпеченні й утриманні.

З огляду на це Позивач просить суд змінити розмір аліментів, стягуваних з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей за судовим наказом Шаргородського районного суду Вінницької області від 08 червня 2026 року у справі № 152/884/26, установивши їх у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу) на утримання двох неповнолітніх дітей — ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , але не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення старшою дитиною повноліття (до ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

Стягнути з Відповідача ОСОБА_2 на користь Позивача ОСОБА_1 аліменти на утримання спільного неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.

ІІ. Процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21.09.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження.

Представник позивача у судовому засідання підтримав вимоги викладені у позовній заяві та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, у встановлений строк відзив на позовну заяву не надала.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2)відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відтак, з огляду на вказані приписи ЦПК, а також приймаючи до уваги позицію позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення суду, судом прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи.

Згідно ч.1ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Відтак, суд 15.10.2026 перейшов до стадії ухвалення рішення.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 23 червня 2026 року у справі № 152/668/26 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 05 березня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Хорольського районного управління юстиції у Полтавській області (актовий запис № 27).

Згідно з судовим наказом Шаргородського районного суду Вінницької області від 08 червня 2026 року у справі № 152/884/26 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02 червня 2026 року і до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з копією повторно виданого 01 липня 2026 свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Хорол Полтавської області, його батьками зазначені: батько — ОСОБА_1 , мати — ОСОБА_6 .

Як убачається з довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 09.08/840 від 08 липня 2026 року, виданої за адресою: АДРЕСА_1 . Довідка підтверджує, що в зазначеному житлі зареєстровані та проживають Позивач ОСОБА_1 , його батько ОСОБА_7 та мати ОСОБА_8 , а також без реєстрації мешкає неповнолітній син Позивача — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з Актом обстеження житлових умов від 08 липня 2026 року встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає без реєстрації неповнолітній ОСОБА_4 разом із батьком ОСОБА_1 , дідусем ОСОБА_7 та бабусею ОСОБА_8 .

Як убачається з Акту оцінки потреб сім`ї/особи № 308 від 08 липня 2026 року та Висновку до нього (ЦСС Хорольської міської ради) дитина ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) почувається добре, має охайний зовнішній вигляд, фізичний розвиток відповідає віковим нормам. Дитина отримує гаряче харчування, забезпечена одягом, взуттям, канцелярським приладдям, іграшками та навчальними матеріалами. Для навчання сина створено належні умови в двокімнатній квартирі, облаштовано окреме спальне та навчальне місце.

Відповідно до характеристики виданого ОЗ «Хорольський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1», ОСОБА_9 зарекомендував себе сумлінним, дисциплінованим та ввічливим учнем. Зазначається, що хлопець виховується у неповній сім`ї, проживає разом із батьком, дідусем та бабусею. Батько Позивач ОСОБА_1 постійно піклується про сина, забезпечує умови для його навчання та розвитку, підтримує зв`язок зі школою. Натомість мати дитини проживає окремо, лише іноді цікавиться навчанням сина по телефону та не бере активної участі у його вихованні та навчанні.

V. Норми права, які підлягають застосуванню та оцінка суду.

Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права уразі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: зміна правовідношення.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

У Декларації прав людини проголошено, що дитині законом та іншими заходами повинен бути забезпечений спеціальний захист та надані можливості та умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та в соціальному відношенні здоровим та нормальним шляхом, що дитина повинна рости під піклуванням та відповідальністю своїх батьків та у будь-якому разі в атмосфері матеріальної забезпеченості, що суспільство та органи публічної влади повинні здійснювати особливе піклування про дитину, яка не має достатніх коштів для існування, що дитина за будь-яких обставин повинна бути серед тих, хто першим отримує захист та допомогу.

Відповідно ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 18 зазначеної вище Конвенції передбачено, що суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно ч.2,ч.3ст.51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно ч.8ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідност.141СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.1,ч.2,ч.3 ст.181СКУкраїни способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або)натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно ч.1ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1)наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних правна результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2)доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно зі ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно ч.1ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4ст.273 ЦПК України встановлено, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили. Отже, зміна розміру аліментів у бік зменшення можлива у випадку зміни матеріального стану платника, в результаті якого у нього погіршився матеріальний стан, наприклад, зменшився дохід чи у його розпорядженні залишається менша сума грошових коштів тощо, або змінився сімейний стан платника, в результаті чого у нього з`явилися нові утриманці, або погіршився стан здоров`я, що потягло додаткові грошові витрати. Вказані обставини мають виникнути після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів.

Враховуючи зміст ст.ст.181,192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним, зміна матеріального або сімейного стану платника аліментів є законно визначеною та самостійною підставою для вимоги про зменшення розміру аліментів.

Подібні висновки викладено у Постанові Верховного Суду від 14.12.2022 року у справі № 727/1599/22.

В пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 р. N 606-XIV "Про виконавче провадження" він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи. Аналогічні положення містяться в частині другій статті 70 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження".

VІ. Висновки суду.

За приписами частин 1, 5 та 6ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу вимогст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 182 СК України визначаються обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Так, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З аналізу зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

Верховний Суд у постанові від 11 березня 2020 року по справі №759/10277/18 зазначив, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів і ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Тобто Верховний Суд вважає, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

Позивач просить суд змінити розмір стягуваних аліментів з 1/2 частини на 1/3 частину з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно на утримання двох неповнолітніх дітей дочки ОСОБА_10 та дочки ОСОБА_11 , посилаючись на те, що після видачі судового наказу Шаргородського районного суду Вінницької області від 08 червня 2026 року у справі № 152/884/26 обставини та сімейний стан сторін істотно змінилися. Зокрема, неповнолітній син сторін — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживає разом із батьком (Позивачем) за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на його повному матеріальному забезпеченні та вихованні, у зв`язку з чим на утриманні Відповідача залишилися лише двоє дітей.

Враховуючи право позивача на зміну розміру стягуваних аліментів, якнайкращі інтереси дітей, які мають право на достатній рівень матеріального забезпечення, законодавчо встановлений прожитковим мінімумом для дітей, з урахуванням їх віку та потреб, керуючись принципом розумності і справедливості, суд вважає за необхідне зменшити розмір стягуваних аліментів на неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно до 1/3 частини від всіх видів заробітків (доходів) позивача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину щомісячно.

Такий спосіб стягнення і розмір аліментів, на переконання суду, відповідатиме реальним потребам дітей, а також матеріальному становищу сторін у справі.

У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили, на що звернув увагу в п. 23 Постанови Пленуму № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Верховний Суд України від 15.05.2006 року.

Таким чином, визначений даним судовим рішення розмір аліментів підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з часу набрання даним рішенням законної сили.

У зв`язку із зміною розміру стягнення аліментів, стягнення аліментів, яке здійснюється на підставі судового наказу Шаргородського районного суду Вінницької області від 08 червня 2026 року , слід припинити, після набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів з відповідача на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , суд зазначає таке.

Судовим розглядом установлено, що після видачі судового наказу Шаргородського районного суду Вінницької області від 08 червня 2026 року у справі № 152/884/26 сімейний стан сторін та обставини утримання їхніх дітей істотно змінилися.

Зокрема, неповнолітній син сторін — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом із батьком — Позивачем ОСОБА_1 , який забезпечує його матеріальні потреби, здійснює виховання та догляд за ним.

За таких обставин продовження стягнення з Позивача аліментів на користь Відповідача в розмірі 1/2 частини всіх видів його заробітку (доходу) на утримання трьох дітей, зокрема сина ОСОБА_9 , який фактично проживає з батьком та перебуває на його утриманні, не відповідає фактичним обставинам справи та не забезпечує належного врахування інтересів дитини.

Водночас установлено, що неповнолітній ОСОБА_4 проживає разом із батьком, який самостійно забезпечує його повсякденні потреби та утримання. Відповідно до статей 141 та 180 Сімейного кодексу України мати й батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, а батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою та з ким із них проживає дитина.

Як установлено судом, Відповідач добровільно належної матеріальної допомоги на утримання сина Позивачу не надає, унаслідок чого основний тягар його матеріального забезпечення покладено на батька.

З огляду на викладене, з метою забезпечення права дитини на належне матеріальне утримання та з урахуванням установлених обставин справи суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з Відповідача ОСОБА_2 на користь Позивача ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) Відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви та до досягнення дитиною повноліття, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

При цьому суд зауважує, що виникає ситуація, коли обоє батьків мають сплачувати аліменти одне одному на утримання дітей, які проживають з кожним із них. Під час розгляду справи судом витребувано інформацію про доходи позивача та Відповідача, з якої слідує, що розмір офіційного отримуваного доходу сторін відрізняється. За таких обставин визначення розміру аліментів в частці від доходу може не відповідати дійсним потребам дитини та порушувати баланс рівних інтересів дітей, оскільки 1/4 частки доходу одного з батьків може бути в грошовому вимірі вища за 1/3 частку доходи іншого з батьків. Проте, незадоволення позовної вимоги про стягнення аліментів залишить одного з дітей взагалі без аліментів. Відтак, суд зауважує, що сторони не позбавлені права звернутись з окремим позовом щодо зміни розміру аліментів чи сплати їх у твердій грошовій сумі, щоб збалансувати інтереси кожного з дітей.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

При такому вирішенні позову, з врахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору, а судові витрати в разі задоволення позову покладаються на відповідача, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь держави - судовий збір у встановленому законодавством розмірі 1331,20 грн.

На підставі ст.ст. 180, 181, 182, 184, 192 СК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 273, 274-279, 280-282, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та стягнення аліментів на утримання дитини — задовольнити.

Змінити розмір аліментів, стягуваних з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ) на підставі судового наказу Шаргородського районного суду Вінницької області від 08 червня 2026 року у справі № 152/884/26.

Установити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання двох неповнолітніх дітей — дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 (однієї третини) частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення старшою дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання спільної неповнолітньої дитини — сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 (однієї чверті) частини з усіх видів її заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви (з 30 липня 2026 року) і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення аліментів в новому розмірі розпочати з дня набрання даним рішенням суду законної сили і проводити щомісячно до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

З дня набрання даним рішенням суду законної сили припинити стягнення по судовому наказу № 152/884/26 від 08 червня 2026 року, виданому Шаргородським районним судом Вінницької області, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, щомісячно.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП: НОМЕР_3 , паспорт: № НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 .

Повний текст судового рішення складено 20.10.2026

Суддя Дмитро ДАВИДЧУК