Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №736/2844/25 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 736/2844/25

Провадження № 2/750/1284/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого - судді Григор`єва Р.Г.,

за участю секретаря Коваленко В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце мешкання (для листування) АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Кредитним договором №2391177 від 13.06.2019 в розмірі 15850 грн 00 коп., з яких 8000,00 грн – заборгованість по тілу кредиту, 7850,00 грн – заборгованість по процентам за користування кредитними коштами.

Позов обґрунтований тим, що 13 червня 2019 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 2391177 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора, відповідно до якого відповідач отримала грошові кошти в розмірі 8000 грн.

10.06.2025 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» (ЄДРПОУ: 41346335) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІД ПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ») (ЄДРПОУ: 43385549) відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №АК-10/06/2025 (далі- «Договір факторингу-1»).

07.07.2025 між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» (далі ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС») (ЄДРПОУ: 43657029) відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №ДФ-07072025 (далі- «Договір факторингу-2»).

Згідно Договору факторингу-1 від 10.06.2025 та Договору факторингу-2 від 07.07.2025 відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором №2391177 від 13.06.2019.

Таким чином, сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ФК «Солвентіс») становить 15850,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 8000 грн; заборгованість за відсотками становить 7850 грн; заборгованість за штрафними санкціями та комісіями становить 0 грн.; заборгованість за пенею становить 0 грн.

У зв`язку з істотними порушеннями відповідачем умов Кредитного договору №2391177 від 13.06.2019, позивачем, який набув права грошової вимоги, 10.07.2025, на останню відому адресу реєстрації відповідача, направлено Вимогу-повідомлення про обов`язок погашення заборгованості за кредитним договором №2391177 від 13.06.2029, в якій повідомлено про відступлення права вимоги та зазначено інформацію про порядок погашення заборгованості по кредитному договору.

Оскільки, відповідач порушив умови договору, має заборгованість в розмірі 15850,00 грн, яка складається з наступного: 8000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 7850,00 грн - заборгованість за відсотками.

Просив стягнути з відповідача вказану заборгованість та понесені судові витрати зі сплати судового збору та за надання професійної правничої допомоги.

Ухвалою судді Корюківського районного суду Чернігівської області від 09.12.2025 справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за підсудністю Деснянському районному суду м. Чернігова.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова Супруна О.П. від 15.01.2026 прийнято до провадження судді справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та відкрито провадження у справі; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.04.2026 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку; відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження; продовжено ОСОБА_1 строк для подання відзиву на позовну заяву до 10 днів із дня отримання копії даної ухвали.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.05.2026 частково задоволено клопотання ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс»; поновлено ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» процесуальний строк для подання доказів та долучено до матеріалів справи детальний розрахунок заборгованості за Договором про надання кредиту №2391177 від 13.06.2019; відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» про поновлення процесуального строку для подання клопотання про витребування доказів, а клопотання ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» про витребування доказів, залишено без розгляду; відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву; задоволено клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи.

Указом Президента України «Про призначення судді» від 02.06.2026

№ 459/2026 ОСОБА_2 призначено на посаду судді Чернігівського апеляційного суду та відраховано зі штату Деснянського районного суду м. Чернігова 14.06.2026 згідно з наказом голови Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.06.2026 № 22-кг.

На підставі рішення зборів суддів Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 червня 2026 року №10 вказану справу передано до канцелярії суду для призначення повторного автоматизованого розподілу в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 червня 2026 року дану справу визначено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Григор`єву Р.Г.

Відповідно до ухвали судді Деснянського районного суду м. Чернігова Григор`єва Р.Г. від 01.07.2026 справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до свого провадження та призначено судове засідання.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова Григор`єва Р.Г. від 21.07.2026 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву та надіслання копії позовної заяви з додатками.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова Григор`єва Р.Г. від 14.09.2026 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву та надіслання копії позовної заяви з додатками та задоволено клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи.

У судові засідання представник позивача не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Також, представником позивача 08.09.2026 подано письмові пояснення у справі, в яких, посилаючись на необґрунтованість заперечень відповідача проти позову, просить суд позов ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» задовольнити.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась. 14.09.2026 від неї надійшла заява в якій остання просить застосувати положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» щодо неможливості стягнення неустойки у вигляді пені, штрафів, стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних від простроченої суми, та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю, у зв`язку зі спливом строків позовної давності, відсутністю доказів самого факту наявності боргу та його точної суми, зв`язку з ненаданням оригіналів боргових документів; справу заяву без її присутності у судовому засіданні.

21.10.2026 сторони в судове засідання не з`явились, відповідач повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином, жодних заяв чи клопотань до суду від неї не надходило.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 13 червня 2019 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №2391177, згідно умов якого Кредитодавець надає Позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування (надалі за текстом Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредит і сплатити Проценти за користування кредитом й інші платежі у відповідності до умов Договору в національній грошовій одиниці України – гривні.

Згідно п. 1.4. Договору сума кредиту (Основна сума кредиту на початок виконання Договору) складає 8000 грн.

Відповідно до п.п. 1.5., 1.6. Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється, відповідно до положень ст. 1054 ЦК України, виходячи з Базової процентної ставки, Акцій, Програми лояльності Кредитодавця, Спеціальної процентної ставки по кредиту після спливу Узгодженого строку повернення кредиту. Нарахування процентів за користування кредитом за Акційними ставками і ставками Програми лояльності здійснюється тільки за умови повернення кредиту до спливу Узгодженого строку повернення кредиту, наведеного у п. 1.9. цього Договору. У випадку виникнення заборгованості проценти за користування кредитом за період Узгодженого строку повернення кредиту нараховуються, виходячи із Базової процентної ставки, а поза межами цього строку виходячи із Спеціальної процентної ставки, встановленої для періоду, що перевищує Узгоджений строк повернення кредиту. Пеня нараховується за ставкою встановленою цим договором. Для повного погашення кредиту позичальник має сплатити повністю Основну суму кредиту, усі нараховані проценти, пеню і штрафи. Нарахування процентів за Базовою процентною ставкою за період Узгодженого строку повернення кредиту, нарахування процентів поза межами Узгодженого строку повернення кредиту, нарахування пені – є правом кредитодавця. Кредитодавець без погодження Сторін може на свій розсуд зменшити нарахування Процентів за користування кредитом і пенею. Базова процентна ставка за один день користування кредитом 1,7%. Акційна ставка або ставка за Програмою лояльності за один день користування кредитом 1,28%. Спеціальна процентна ставка за один день користування кредитом після Узгодженого строку повернення кредиту (у випадку виникнення Заборгованості, прострочення кредиту) - 3,00%.

Дата надання кредиту, Узгоджений строк повернення кредиту і відповідна узгоджена Дата повернення кредиту, сума кредиту (загальний розмір кредиту), Проценти за користування кредитом, Реальна процентна ставка за кредитом, абсолютне значення подорожчання кредиту вказані у Графіку платежів, що визначається у Додатку № 1 до цього Договору та є невід`ємною його частиною. Графік платежів складається окремо за умови дії Акцій і/або Програми лояльності у випадку повернення зобов`язань до спливу Узгодженого строку повернення кредиту та за умови дії Базової і Спеціальної процентної ставки у випадку погашення заборгованості поза межами Узгодженого строку повернення кредиту (п. 1.8. Договору).

Сторони встановлюють Узгоджений строк повернення кредиту: 29 календарних днів до 12.07.2019 (включно) (п.1.9 Договору).

Відповідно до п. 2.1.4 Договору Кредитодавець має право надавати згоду на продовження узгодженого строку повернення кредиту за заявою Позичальника шляхом укладання між Сторонами Додаткової угоди відповідно до умов, визначених у розділі 12 https://alexcredit.ua/umovi.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору строк дії Договору визначається з моменту його укладення між сторонами та діє до повного виконання Сторонами обов`язків за ним. Датою укладання Договору є дата прийняття Оферти заявником та підписання договору Сторонами.

Згідно з п.п. 1.1., 7.3. Договору невід`ємною частиною цього Договору є «Правила надання кредиту ТОВ «Алекскредит», що розміщені на сайті кредитодавця www.alexcredit.ua (далі - https://alexcredit.ua/umovi). Сторони підтверджують, що даний електронний договір, всі Додатки до нього, Додаткові угоди, Правила мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами Сторін, тобто вчинені у письмовій формі.

Сторони погодили, що Договір укладається в електронній формі на Сайті Кредитодавця www.alexcredit.ua згідно зі ст.ст. 207, 639 Цивільного кодексу України та із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронний цифровий підпис», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (п. 7.10. Договору).

У якості підтвердження підписання Договору (вчинення електронного правочину), надання Кредиту Позичальнику надсилаються кошти та електронне повідомлення, в якому зазначається інформація про Кредитодавця, Основна сума кредиту, процентні ставки та міститься активне посилання на Правила, якими регламентується порядок надання паперових копій електронних документів (за необхідності) та інші аспекти виконання ч. 11 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» (п. 7.13. Договору).

ТОВ «Алекскредит» виконало умови договору та 13.06.2019 перерахувало шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки відповідача через ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, кошти в розмірі 8000 грн на картку НОМЕР_1 , код авторизації 716436, номер транзакції в системі WayForPay - 60421554179633997218480209120664 (а.с. 36).

10 червня 2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» (фактор) та ТОВ «Алекскредит» (клієнт) було укладено договір факторингу №АК-10/06/2025, відповідно до умов якого ТОВ «Алекскредит» зобов`язується відступити ТОВ «Секвоя Капітал» Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Секвоя Капітал» зобов`язується прийняти такі Права вимоги та сплатити ТОВ «Алекскредит» Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб, що підтверджується копією договору факторингу №АК-10/06/2025 від 10.06.2025 (а.с. 20-24).

Таким чином, ТОВ «Секвоя Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників, вказаних у відповідних реєстрах прав вимоги, зокрема і до ОСОБА_1 за договором №2391177 від 13.06.2019, у розмірі 15850,00 грн, із яких: - заборгованість за тілом кредиту становить 8000 грн; - заборгованість за відсотками становить 7850,00 грн, що підтверджується копією Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №АК-10/06/2025 від 10.06.2025 (а.с.10).

07.07.2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» (клієнт) та ТОВ «ФК «Солвентіс» (фактор) укладено договір факторингу №ДФ-07072025, відповідно до умов якого ТОВ «Секвоя Капітал» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Солвентіс» Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Солвентіс» зобов`язується прийняти такі Права вимоги та сплатити ТОВ «Секвоя Капітал» Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб (а.с. 27-31).

Таким чином, ТОВ «ФК «Солвентіс» набуло право грошової вимоги до боржників, вказаних у відповідних реєстрах прав вимоги, зокрема і до ОСОБА_1 за договором №2391177 від 13.06.2019, у розмірі , у розмірі 15850,00 грн, із яких: - заборгованість за тілом кредиту становить 8000 грн; - заборгованість за відсотками становить 7850,00 грн, що підтверджується копією Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № ДФ-07072025 від 07.07.2025 (а.с. 11).

Сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором про надання кредиту №2391177 від 13.06.2019, становить 15850 грн., із яких: - заборгованість за тілом кредиту становить 8000 грн; - заборгованість за відсотками становить 7850 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 86).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4, 5 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Так, за змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Матеріали справи містять договори факторингу з відповідними додатками, які об`єктивно вказують на те, що ТОВ «ФК «Солвентіс» набуло за плату право грошової вимоги до відповідача за цим кредитним договором. Ці договори є дійсними та виконаними.

Суд звертає увагу, що спірний кредитний договір укладений шляхом накладення електронного підпису відповідача, який ідентифікує її особу, тому договір вважається укладеним.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріали справи не містять та стороною відповідача не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність виникнення у позивача права вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №2391177 від 13.06.2019, оскільки Договір про надання кредиту № 2391177 від 13.06.2019 та Додаток №1 до нього року були підписані ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора 2391177, чим підтверджено укладання такого договору, право вимоги у позивача набуто за договором факторингу, а встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за договором про надання кредиту №2391177 від 13.06.2019, оскільки не надавала своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями відповідно до його умов.

Факт переказу ТОВ «Алекскредит» кредитних коштів на рахунок відповідача підтверджується листом ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ».

За умовами кредитного договору ОСОБА_1 отримала грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок. Доказів про те, що грошові кошти перераховані на банківський рахунок (картку), яка відповідачу не належить, та/або щодо не зарахування даних сум на рахунок відповідача, та/або доказів звернення нею до правоохоронних органів або до банку з приводу шахрайських дій з її рахунком/карткою, матеріали справи не містять.

Тому суд вважає, що факт укладення договору про надання кредиту №2391177 від 13.06.2019 в електронній формі, отримання відповідачем кредитних коштів та визнання ним кредитних зобов`язань з огляду на часткову сплату грошових коштів доведено належними та достатніми доказами та констатує, що у відповідачки виникли права щодо користування і обов`язки з повернення кредитних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2

ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зробила висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 1048 ЦК України проценти сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 надано кредит на суму 8000,00 гривень.

ТОВ «Алекскредит» і ОСОБА_1 встановили строк кредитування за кредитним договором 29 календарних днів (до 12.07.2019 включно) (п. 1.9 Договору).

Додаткової угоди щодо продовження узгодженого строку дії договору після 12.07.2019 і на який термін матеріали справи не містять, позивачем не надано їх суду.

Позивач посилається на підписання відповідачкою Правил надання кредиту ТОВ «Алекскредит», однак матеріали справи не містять підтвердження, що саме їх розуміла відповідачка, ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи кредитний договір. Названі Правила не можуть регулювати спірні правовідносини (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17).

При цьому, слід також зазначити, що згідно до підпунктів пункту 12.2 розділу 12 «Умови та порядок продовження строку повернення кредиту» Правил надання кредиту ТОВ «Алекскредит», затверджених протоколом загальних зборів №11/06-19 від 11.06.2019, строк дії договору продовжується в наступному порядку: Договір продовжується з наступного дня після Узгодженої дати повернення кредиту; Договір продовжується шляхом підписання Додаткової угоди у порядку підписання Договорів, передбачених розділом 5 цих правил; Додаткова угода підписується Кредитодавцем після оплати непрострочених процентів та сплати штрафу за порушення Узгодженого строку повернення кредиту у розмірі, визначеному у п. 12.4 цих Правил; позичальник заповнює форму на продовження строку в Особистому кабінеті. Однак, доказів укладання додаткових угод на продовження строку дії договору, як це визначено Договором і Правилами, позивачем суду надано не було і матеріали справи таких не містять.

ТОВ «ФК «Солвентіс» просить стягнути за договором про надання кредиту №2391177 проценти за користування кредитними коштами після закінчення строку кредитування.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту №2391177 від 13.06.2019 та витягів з Реєстру боржника до договорів факторингу №АК-10/06/2025 від 10 червня 2025 року та №ДФ-07072025 від 07 липня 2025 року, заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 15850,00 грн, з яких: 8000,00 грн заборгованості за кредитом та 7850,00 грн заборгованості за відсотками за період з 13.07.2019 по 12.10.2019 (2720,00 грн проценти за користування кредитом та 5130,00 грн прострочені проценти за кредитом).

Крім цього, з розрахунку заборгованості вбачається, що 12.07.2019 ОСОБА_1 сплачено 3119,60 грн, з яких 2969,60 грн зараховані на сплату процентів за користування кредитом, 150,00 грн на сплату за продовження строку; 12.08.2019 сплачено 3172,00 грн, з яких 3072,00 грн зараховані на сплату процентів за користування кредитом, 100,00 грн на сплату за продовження строку; 24.09.2019 сплачено 100,00 грн, які зараховані на сплату процентів за кредитом; 12.10.2019 сплачено 50,00 грн, які зараховані на сплату процентів за кредитом.

Разом з тим, суд не може погодитися з розміром нарахованих відсотків за користування кредитними коштами за договором про надання кредиту №2391177 в сумі 7850,00 грн, виходячи з наступного.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Із положень частини другої статті 625 ЦК України слідує, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

У зобов`язальних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання.

Строк кредитування за договором про надання кредиту №2391177 від 13 червня 2019 року був погоджений сторонами та становив 29 календарних днів до 12.07.2019 (включно) (Узгоджений строк повернення кредиту) (пункт 1.9 договору).

Розмір відсотків за договором про надання кредиту №2391177 від 13 червня 2019 року був погоджений сторонами та становив: Базова процентна ставка за один день користування кредитом 1,7 %; Акційна ставка або ставка за Програмою лояльності за один день користування кредитом 1,28 %; Спеціальна процентна ставка за один день користування кредитом після Узгодженого строку повернення кредиту (у випадку виникнення Заборгованості, прострочення кредиту) - 3,00 % (пункт 1.6 договору).

Із розрахунку заборгованості первісного кредитора ТОВ «Алекскредит» вбачається, що з 13.06.2019 по 12.07.2019 та з 13.07.2019 по 11.08.2019 відсоткова ставка нараховувалася у розмірі 1,28 % в день (Акційна ставка або ставка за Програмою лояльності за один день користування кредитом), з 12.08.2019 по 31.08.2019 відсоткова ставка нараховувалася у розмірі 1,70 % в день (Базова процентна ставка за один день користування кредитом), з 01.09.2019 по 22.09.2019 наявна інформація про нарахування відсоткової ставки у розмірі 3,00 % в день (Спеціальна процентна ставка за один день користування кредитом).

Також із вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що 12.07.2019 нараховано плату за продовження строку в сумі 150,00 грн, 11.08.2019 нараховано плату за продовження строку в сумі 100,00 грн.

Пунктами 4.1, 4.4 договору визначено, що для повного повернення/погашення заборгованості/зобов`язань за кредитом за цим договором позичальник має сплатити основну суму кредиту, проценти за користування кредитом, прострочені проценти, неустойки (пеню, штраф) шляхом перерахування коштів на поточний рахунок кредитодавця, або іншим способом, передбаченим цим договором та наведеним на сайті кредитодавця. Датою виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок кредитодавця, що вказаний у реквізитах цього договору, в строк та у сумі, визначених умовами цього договору та додатками до нього.

Пунктом 2.2.2 договору передбачено, що позичальник має право звертатись до Кредитодавця із заявою про продовження Узгодженого строку погашення кредиту на умовах, визначених у розділі 12 https://alexcredit.ua/umovi.

Згідно з пунктом 2.1.4 договору, кредитодавець має право надавати згоду на продовження Узгодженого строку повернення кредиту за заявою позичальника шляхом укладення між сторонами додаткової угоди відповідно до умов, визначених у розділі 12 https://alexcredit.ua/umovi.

Доказів того, що позичальник в межах строку кредитування (за період з 12.07.2019 по 11.09.2019) ініціювала продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, матеріали справи не містять.

Суд вважає, що за встановлених обставин слід виходити з того, що узгоджений строк кредитування становить 29 днів (узгоджений сторонами строк дії кредитного договору), а процентна ставка становить 1,28 % в день (розмір процентної ставки визначений первісним кредитором ТОВ «Алекскредит» у розрахунку заборгованості).

Відтак, в межах узгодженого сторонами строку дії кредитного договору (29 днів) за період з 13.06.2019 по 12.07.2019 ОСОБА_1 необхідно було сплатити відсотки в сумі 2969,60 грн, виходячи з розрахунку: 8000,00 грн (тіло кредиту) х 1,28 % (процентна ставка) х 29 днів (строк позики), які нею і були сплачені відповідно до розрахунку.

Разом з тим, заявляючи вимогу про стягнення відсотків у сумі 7850,00 грн за договором про надання кредиту №2391177 ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» обчислило їх по 22.09.2019, тобто поза межами строку дії кредитного договору.

Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.

Надані позивачем розрахунок заборгованості та витяги з реєстру боржників до договорів факторингу не можуть вважатися належними доказами на підтвердження наявності заборгованості по відсоткам за договором про надання кредиту №2391177 в розмірі 7850,00 грн.

У зв`язку з цим, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом за межами строку кредитування відсутні.

Відтак, заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання кредиту №2391177 становить 8000,00 грн – яка є заборгованістю за тілом кредиту.

Також встановлено, що в період з 13.07.2019 по 12.10.2019 ОСОБА_1 сплачено грошові кошти на загальну суму 3322,00 грн, які були зараховані на сплату відсотків та на сплату за продовження строку та підлягають вираховуванню із загального розміру заборгованості.

Не заслуговують на увагу прохання відповідача у заяві від 14.09.2026 про застосування положень закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» в частині неможливості стягнення з неї неустойки у вигляді пені штрафів, стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, оскільки такі позивачем і не заявлено до стягнення у позовній заяві і такі ОСОБА_1 не нараховувались.

Доводи відповідача у поданій 14.09.2026 заяві щодо пропуску позивачем строку звернення до суду суд відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України). Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 ЦК України).

Виходячи з вимог статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи є порушеним право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності без встановлення порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача не відповідає вимогам закону.

Верховний Суд у постанові від 13 березня 2023 року у справі

№ 207/1892/18 констатував, що згідно з частинами 1, 3 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Разом з тим дії, що свідчать про переривання позовної давності повинні бути вчинені до спливу позовної давності. До подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01 червня 2022 року у справі № 686/23170/19.

Суд враховує, що пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який набрав чинності з 02 квітня 2020 року, визначено, що під час дії карантину, встановленого КМУ, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, який скасовано на всій території України з 01 липня 2023 року.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 з 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, який триває і на час вирішення цього спору.

Закон України №2120-ІХ від 15 березня 2022 року, який набрав чинності 17 березня 2022 року, розділ ЦК України «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк його дії.

Зазначену обставину підтвердив Верховний суд у справі № 212/10834/21 від 06.12.2023. Відповідно до позиції касаційного суду, у пункті 12 розділу №Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у редакції Закону №540-ІХ перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Під час розгляду справи встановлено, що кредитний договір укладено 13.06.2019, строк позики складає 29 днів. Позивач звернувся з цим позовом 14.11.2025, отже строк позовної давності не пропустив, оскільки у період з 02.04.2020 по 30.06.2023 (до моменту скасування карантину на території України), строк позовної давності законодавцем продовжено на час дії карантину, а з 24.02.2022 цей строк продовжено на строк дії воєнного стану, який наразі триває.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позивач звернувся до суду з правом грошової вимоги до відповідача в межах строку позовної давності.

Таким чином суд встановив, що за договором про надання кредиту № 2391177 позивач мав сплатити відповідачу 8000, 00 грн. (заборгованість по основному боргу), 2969, 60 грн ( заборгованість по процентах за 29 календарних днів). Позивачем фактично сплачено відповідачу 6441,6 грн. (3119,6 грн. +3172 грн.+150 грн.) Відтак різниця між цими сумами, яка складає 4528, 00 грн. (10969, 60 грн. – 6441, 60 грн.) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч.3 ст. 133 ЦПК України належать витрати на професійну правову допомогу.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі

№ 755/9215/15-ц.

Суд встановив, що понесені ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 6000 грн. підтверджуються матеріалами справи: Договором №43657029 про надання правової допомоги від 01.07.2025 року, Додатковою угодою №2391177 до Договору №43657029 про надання правової допомоги від 01.07.2025 року, детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Лівак І.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «Солвентіс» щодо стягнення кредитної заборгованості на суму 6000 грн. з переліком видів наданих послуг.

При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція була викладена неодноразово Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 листопада 2021 року по справі № 922/449/21 та від 3 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19.

Таким чином з огляду на зазначені норми процесуального права та правові позиції Верховного Суду, зважаючи на встановлені судом обставин справи, з огляду на те, що від відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу в сумі 6000 грн. були доведені, оскільки вони пов`язані з розглядом справи, розмір яких є обґрунтованим, а також дотримані критерії розумності їх вартості.

Разом з тим, враховуючи, що суд частково задовольнив заявлені позовні вимоги, то витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 6000 грн. підлягають на підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог. Позов задоволено на 28, 56%. Відтак розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача становить 1713, 60 грн. (28, 56 % х 6000 грн.):100%.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягають також стягненню витрати ТОВ «ФК «Солвентіс» зі сплати судового збору за подання позову пропорційно задоволених позовних вимог 691, 84 грн. (2422, 40 грн. х 28, 56%) :100% грн.

Керуючись статтями 4, 12-13, 19, 81, 141, 142, 258, 259, 265, 268, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (адреса місцезнаходження: 07406, вул. Симона Петлюри, 21/1 м. Бровари Київська область, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 43657029, IBAN НОМЕР_3 в АТ «СЕНС БАНК» ) заборгованість за Договором про надання кредиту №2391177 від 13.06.2019 в розмірі 4528 (чотири тисячі п`ятсот двадцять вісім) гривень 00 коп., 691 грн. 84 коп. судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, та 1713 грн. 60 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.Г. Григор`єв