Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №585/3910/26 — Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/3910/26

Номер провадження 2/585/2389/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Євлах О.О.,

за участі: секретаря судового засідання - Марюхи В.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду в місті Ромни цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент»,

до

відповідача ОСОБА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення заборгованості за кредитним договором,

негайно після закінчення судового розгляду ухвалив рішення про наступне:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

1. 15 вересня 2026 року ТОВ «ФК «Процент» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

2. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.11.2025 року ТОВ «ФК`Процент» (надалі позивач) та ОСОБА_1 (надалі відповідач) уклали кредитний договір №44287, згідно якого відповідач отримав кредит7000 гривень, строком на 730 днів ( до 17.11.2027 року) , шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану в АТ КБ «Приватбанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,00% від суми кредиту за кожен день користування (365,00% річних)

ТОВ «ФК`Процент» свої зобов`язання за кредитним договором виконаву, надіслав на платіжну картку відповідача грошові кошти в сумі 7000 гривень.

Відповідач ОСОБА_1 , свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача на його користь прострочені до оплати проценти за користування кредитом за період з 07.12.2025 року по 24.08.2026 року, при цьому не вимагає та не пред`являє вимоги дострокового повернення суми кредиту.

А тому позивач просить з стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 32200,00 гривень, з яких: 18200,00 гривень заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 07.12.2025 року по 24.08.2026 року ; 14000.00- гривень штраф за порушення умов кредитного договору.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача на його користь понесені витрати: 2662,40 гривень сплаченого судового збору та 10000,00 гривень витрат на оплату правничої допомоги.

3.16 вересня відповідач подав суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні в зв`язку з їх несправедливим, кабальним характером та порушенням засад добросовісності і розумності. Зазнапчив, що при отриманні ним кредиту в розмірі 7000 грн розмір відсотків в сумі 32000 грн створює істотний дисбаланс договірних прав на шкоду споживача. А стягнення штрафних санкції та пені також є неправомірним, оскільки відповідно до п.18 Перехідних положень ЦК України в період дії воєнного стану від стягнення штрафу позичальник звільняється. Просив застосувати ст.141 ЦПК України та відмовити в стягненні заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу на адвоката через їхню явну не співмірність зі складністю справи. ( а.с.70-72)

4. 16 вересня 2026 року позивач подав суду відповідь на відзивв якому позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та поданій відповіді на відзив. Додатково зазначив, що всі нарахування позивачем здійснено за умовами укладеного з відповідачем договору №44287 від 17.11.2025 року ( а.с.75-83)

5. 16.09.2026 року ОСОБА_1 подав заперечення на відповідь на відзив в якому просив відмовити позивачу у стягненні штрафу в розмірі 14000 грн ( або застосувати положення ст..551ЦК України та суттєвог зменшити його розмір0. Крім того просив відмовити у відшкодуванні витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн через їхню явну не співмірність та необґрунтованість.( а.с.84-85)

ІІ. Заяви ( клопотання) учасників справи.

6. Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує щодо ухвалення заочного розгляду справи.

7. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

8. Ухвалою суду від 17 вересня 2026 року (а. с. 66) було постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

9. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносини.

10.17 листопада 2025 року ТОВ «ФК`Процент» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №44287. Згідно умов Договору сума кредиту (загальний розмір) складає: 7000,00 грн. Строк кредиту - 730 днів. Процентна ставка( п.1.2.) за користування Кредитом 1,0% від суми кредиту за кожен день користування кредитом (365,00 % річних). Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 20 днів. Дата видачі кредиту 17.11.2025 року.( а.с.15-22)

11. 17.11.2025 року ОСОБА_1 підписав Паспорт споживчого кредиту. Сума кредиту 7000 грн. Строк кредитування 730 днів . Процентна ставка 365,00% річних.( а.с.23-25)

12. Згідно детального розрахунку заборгованості за Кредитним договором №44287 від 17.11.2025 року ОСОБА_1 нараховано заборгованість в розмірі 39200,00 грн, з яких: 7000,00 грн- заборгованість за тілом кредиту, 18200,00 грн- заборгованість за відсотками за користування кредитом 14000,00 грн- заборгованість за штрафом. ( а.с.27-

30)

13. Згідно повідомлення від 07.10.2026 року на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) , фінансовий номер телефону НОМЕР_4 . По рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) було зарахування коштів на суму 7000 грн за період з 17.11.2025-22.11.2025 р., що підтверджується виписко по рахунку. ( а.с.95-96)

V. Норми права

14. Положеннями ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Частиною 1 статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд застосовує висновки викладені у: постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц, щодо принципу змагальності; постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, щодо тлумачення стаття 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину; постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13, щодо допустимості стандарту «балансу ймовірностей» у цивільних справах; постанові Верховного Суду від 06 квітня 2026 року у справі №368/1257/21, щодо права позичальника оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором; постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, щодо умов, за яких положення кредитного договору про нарахування та стягнення комісії визнаються нікчемними; постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (провадження № 12-141гс19), щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.

V. Оцінка Суду.

15. Суд оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо вважає, що існують підстави для часткового задоволення позову виходячи з наступного.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріалами справи підтверджується факт укладення між ТОВ «ФК`Процент» та ОСОБА_1 . Кредитного договору № 44287 від 17.11.2025 року та факт належного виконання кредитором свого обов`язку щодо надання відповідачці кредитних коштів у сумі 7000,00 грн.

ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконує .

Як установлено з матеріалів справи, сторони договору погодили строк кредитування 730 днів ( п.1.3.Договору) зі сплатою відсотків у строки, встановлені графіком платежів ( п.1.4Договору) та з правом Позичальника вимагати сплати відсотків у випадку настання обов`язку за договором ( п.п.21.1.Договору).

Відповідно до позивачем розрахунку заборгованості відсотки в розмірі 18200,00 грн. нза період з 17.11.25 року по 24.08.26 року нараховані за ставкою, визначеною п.1.2 Кредитного договору 365,00 %річних , що становить 1,0% в день.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» ( зі змінами станом на 22.11.2023 року) максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Зважаючи на викладене розмір, відсотків 18200,00 грн нарахованих за період з 08.12.2025 року по 24.08.2026 року, є обґрунтованим та такими, що відповідає умовам укладеного відповідачем Договору №44287 від 17.11.2025 року, та право вимоги за несплату відсотків вже настало.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за штрафом в розмірі 14000,00 грн., то суд дійшов наступного.

Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи те, що договір позики відповідачем укладено 17.11.2025 року, тобто під час дії воєнного стану в Україні, сума заборгованості за штрафом нарахована позивачем під час дії воєнного стану, який триває дотепер, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за штрафом в розмірі 14000,00 грн та відсутність підстав для їх задоволення.

З огляду на вищевикладене, виходячи з доведеності позовних вимог, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, в частині стягнення заборгованості в сумі 18200,00 грн., яка складається з: 18200,00 грн. прострочена заборгованість за відсотками, нарахованими та не сплаченими за період з 08.12.25 р. по 24.08.26 р. включно.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

19. За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції № 9 від 03 вересня 2026 року (а.с.12 позивачем було сплачено 2662,40 грн. судового збору.

Оскільки позовні вимоги позивача були задоволенні частково, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору, в сумі 1504,78 гривень, що є пропорційною до задоволених позовних вимогах.(2662,40 грн х56,52%)

20. Щодо витрат на правничу допомогу адвокатів, суд зазначає наступне.

Суд розподіляє судові витрати на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України пропорційно задоволених позовних вимог. Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження витрат позивачем надано: Договір №03/06/2024 від 03 червня 2024 року ( а.с.49), Акт приймання-передачі наданих послуг №166 від 29.05.2026 року ( а.с.57), Витяг з Реєстру №1 до Акту приймання-передачі №166 з вартістю виконаних робіт 10000,00 грн. ( а.с.58), Платіжну інструкцію №155 від 29.05.2026 року ( а.с.59).

Враховуючи складність справи, обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, підготовкою та написанням адвокатом відповіді на відзив, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не є співрозмірними проведені та виконані адвокатом роботі, в зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

З цих підстав,

керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія «Процент», код ЄДРПОУ 41466388 на поточний рахунок IBAN : НОМЕР_6 , банк отримувач АТ «Сенс Банк» заборгованість за Кредитним договором №44287 від 17.11.2025 року у розмірі 18200 ( вісімнадцять тисяч двісті )гривень 00 копійок несплачених відсотків за період з 08.12.25 р. по 24.08.26 р.включно.

3. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія «Процент», код ЄДРПОУ 41466388 сплачений судовий збір в сумі 1504 (одну тисячу п`ятсот чотири) гривень 78 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 ( п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Сумського апеляційного суду через єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія «Процент», код ЄДРПОУ 41466388 на поточний рахунок IBAN : НОМЕР_6 , банк отримувач АТ «Сенс Банк», адреса: 03124, м.Київ, бульвар Вацлава Гавела,4.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Оксана ЄВЛАХ