Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №591/12139/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Суд: Зарічний районний суд м. Сум

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Порушення правил утримання собак і котів

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №591/12139/26

Суддя: Косар А. І.

Справа № 591/12139/26 Провадження № 3/591/2876/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року м.Суми

Суддя Зарічного районного суду м. Суми Косар А.І.,за участю ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали, які надійшли від Сумського районного управління поліції ГУ НП в Сумській області , про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродж. м. Суми, громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ,

за ч.3 ст.154 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 227015 ві 09.10.2026 року, «07.10.2026 о 10:50 за місцем свого проживання ОСОБА_1 утримував собаку на не добре огородженій території внаслідок чого собака самовільно залишила територію утримання та здійснила напад на сокаку, що належить ОСОБА_2 вкусивши її чим ОСОБА_2 було завдано матеріальної шкоди, чим ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу 4 ч.7 ст. 9 Закону України» про захист тварин від жорстокого поводження».

Дії ОСОБА_1 уповноваженою особою кваліфіковано за ч.3 ст.154 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні вину не визнав, зазначив, що собака про яку зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення є бродячою , живу у лісі Басівського санаторію і він фізично не може її утримувати, окрім цього зазначив, що має свою власну собаку яка має відповідні щеплення і документи.

Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 3 ст. 154 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також не прибирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях), що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин.

Тобто, норма закону - ч. 3 ст. 154 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 цієї статті, але у разі, якщо такі дії спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну, що тягне за особою накладення стягнення у виді штрафу в більших розмірах (в залежності від суб`єкта правопорушення), а також із конфіскацією тварин.

Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» №3447-IV від 21 лютого 2006 року регулює відносини, що виникають у зв`язку з утриманням тварин та поводженням із ними фізичних та юридичних осіб, зокрема утримання домашніх тварин.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року, особа, яка утримує домашню тварину, зобов`язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.

Відповідно до п. 3, 5 ч. 7 ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року №3447-IV, дозволяється утримувати: домашніх тварин - у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив`язі або без неї.

Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року №3447-IV фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у ст. 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року №3447-IV, умови утримання тварин повинні відповідати їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям.

Відповідно до ст. 22 вказаного вище закону при поводженні з домашньою твариною особа, яка її утримує, зобов`язана забезпечити наявність намордника, повідка, що необхідні для здійснення вигулу домашньої тварини поза місцем її постійного утримання.

При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.

За приписами статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

До протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 154 КУпАП Серії ВБА № 227015 від 09.10.2026 суду надано: письмові пояснення ОСОБА_1 ; витяг АРМ 102, письмові пояснення ОСОБА_2 , пояснення ОСОБА_3 , копію товарного чеку, довідки з ветеринарної клініки, квитанції, фототаблиці, паспортні дані та відеозапис на оптичному носії даних.

Суд принагідно звертає увагу і на покази ОСОБА_2 яка вказує на подію описуючи її так, «прошу вжити заходів до мого сусіда ОСОБА_4 який мешкає у будинку АДРЕСА_1 , собака чорного кольору невідомої породи 07.10.2026 року близько 10:50 вибігла з території домоволодіння та здійснила на мене та мою собаку напад». В даних поясненнях не вказано про те, що собаки яка вибігла з двору по АДРЕСА_1 знаходиться на постійному утриманні ОСОБА_1 .У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що собака про яку йде мова є бродячою і він до неї немає жодного відношення. Окрім цього свідок ОСОБА_3 у своїх поясненнях зазначає, що будинок по АДРЕСА_1 полку ОСОБА_5 має декількох власників та поділений між ними.

Також суд не приймає до уваги рапорт по реєстрацію повідомлення, що надійшло до чергової частини поліції 09.10.2026 року , при цьому події про які було заявлено відбувались 07.10.2026 .

Враховуючи наведене, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, з огляду на наступне.

Суд вказує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути єдиним й беззаперечним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Окрім того, у вищевказаному протоколі не зазначено, які саме дії ОСОБА_1 призвели до правопорушення, чи перебуває собака на утриманні останнього, що також і заперечує сам ОСОБА_1 у наданих суду усних поясненнях. Працівниками поліції не вказано будь-яких характеристик чи родових ознак собаки яка покусала потерпілу.

Таким чином, жодного доказу в розумінні ст. 251 КУпАП щодо вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП за обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, надано не було, матеріали справи таких доказів не містять.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п.33 рішення у справі «Гурепка проти України»), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку у цій справі представляє особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.

Згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи, що суду не надано доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, провадження у даній справі необхідно закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 154, 246, 247, 251, 252, 273, 278, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя А.І.Косар

Оригінал: reyestr.court.gov.ua