Суд: Овідіопольський районний суд Одеської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: інших видів кредиту
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №495/10114/24
Суддя: Кочко В. К.
Справа № 495/10114/24
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Кочко В.К.,
при секретарі судового засідання Савченко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Овідіополь у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат, трьох процентів річних від простроченої суми боргу
ВСТАНОВИВ:
08.11.2024 р., ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних у розмірі 1 469 (одна тисяча чотириста шістдесят дев`ять) грн. 91 коп. та інфляційні втрати у розмірі 6 641 (шість тисяч шістсот сорок одна) грн. 17 коп. Витрати по сплаченому судовому зборі в розмірі: 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп., покласти на відповідача. Витрати на правову допомогу в розмірі: 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп., покласти на відповідача.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 27.03.2020 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області було задоволено позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та призначено до стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманих коштів у розмірі 10 632 грн. 50 коп., 768 грн. 40 коп. судового збору та витрат на правову допомогу у розмірі 1 000 грн. 00 коп. 04.03.2016 року в м. Одесі по вул. Гагарінське плато, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ» державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «KIA» державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП автомобілю «KIA» завдано механічних пошкоджень із матеріальними збитками для позивача. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 11.05.2016 року ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. 05.02.2019 року між ПрАТ «УПСК» (Первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_1 (Новий кредитор) було укладено Договір №05/02/2019 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування в порядку регресу збитків, завданих первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору у тому числі право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Полісом №АЕ/6236738 від 10.12.2015 року. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 неодноразово звертався до державного/приватного виконавця із заявами про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості у примусовому порядку. Так, 21.10.2022 року приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №70141077 щодо примусового виконання рішення суду згідно виконавчого документа. 04.11.2024 року приватним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням Відповідачем рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27.03.2020 року. З урахуванням вищезазначеного, позивач має право на стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення, починаючи з наступного дня винесення рішення суду по справі №509/1721/19 – 28.03.2020 року та до дня фактичного виконання рішення суду – 03.11.2024 року. Загальний розмір інфляційних витрат за вказані періоди складає 6 641 (шість тисяч шістсот сорок одна) грн. 17 коп. Загальна сума відсотків річних за користування грошовими коштами за період з 28.03.2020 року по 03.11.2024 року складає 1 469 (одна тисяча чотириста шістдесят дев`ять) грн. 91 коп.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 25.12.2025 р. справу прийнято до провадження суддею Кочко В.К., вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.
Відповідач відзив до суду не надав.
Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом з матеріалів справи встановлено, що 27.03.2020 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області було задоволено позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та призначено до стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманих коштів у розмірі 10 632 грн. 50 коп., 768 грн. 40 коп. судового збору та витрат на правову допомогу у розмірі 1 000 грн. 00 коп.
05.02.2019 року між ПрАТ «УПСК» (Первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_1 (Новий кредитор) було укладено Договір №05/02/2019 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування в порядку регресу збитків, завданих первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору у тому числі право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Полісом №АЕ/6236738 від 10.12.2015 року.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 неодноразово звертався до державного/приватного виконавця із заявами про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості у примусовому порядку. 21.10.2022 року приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №70141077 щодо примусового виконання рішення суду згідно виконавчого документа. 04.11.2024 року приватним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням Відповідачем рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27.03.2020 року.
Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України врегульовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення, яке боржник не виконував, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.
Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц виклала свої висновки про те, що положеннями статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання не залежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду розглядаючи справу № 905/600/18 навела свої висновки про те, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум.
За таких обставин, враховуючи невиконання відповідачем грошового зобов`язання встановленого рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27.03.2020 р., вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 1469,91 грн та інфляційних втрат у сумі 6641,17 грн є обґрунтованими.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
У позовній заяві позивач просить суд стягнути понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 968,96 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 4000 грн.
Так, відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 статті 30 Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Так, повноваження адвоката Самойленко П.М. підтверджені договором про надання правової допомоги №01/11/22 від 01.11.2022 р.
При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
Разом з тим, п.п. 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отож, враховуючи висновки суду про задоволення позову, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 274, 280, 353 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 3% річних у розмірі 1469,91 грн та інфляційні втрати у розмірі 6641,17 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн та 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя: Кочко В.К.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua