Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №521/5920/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Суд: Хаджибейський районний суд міста Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №521/5920/26

Суддя: Поліщук І. О.

Справа № 521/5920/26

Номер провадження № 2/521/5175/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Поліщук І.О.,

за участю секретаря судового засідання – Коржеван В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

20 квітня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що 06.05.2024 року між фізичною особою позичальником: ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - Кредитодавець, Первісний кредитор) був укладений Договір про споживчий кредит № 8592343 (надалі - Кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримав 7000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1 до кредитного договору № 8592343 від 06.05.2024 р.) Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором. відповідно до умов кредитного договору, 24.09.2024 року між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»(далі - Позивач) відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги №110-МЛ від 24.09.2024 р.. Сума заборгованості Відповідача становить 47017,28 грн., відповідно до Виписки з

особового рахунка. З них:

1. прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 7000 грн.

2. прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить - 34312,28 грн.

3. заборгованість по сумі за порушення грошового зобов`язання становить - 4900 грн.

4. прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить - 805 грн.

Враховуючи що відповідач добровільному порядку заборгованість не погашає, представник позивача звернувся з вказаним позовом до суду.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 30.04.2026 року по справі було відкрито провадження по даній справі. Судом вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін ( суддя Роїк Д.Я.).

Судове засідання призначено на 28 травня 2026 року на 10:00 годин.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 22 вересня ( суддя Поліщук І.О.) вказана цивільна справа прийнята до провадження головуючим суддею Поліщук І.О.. Призначено судове засідання на 14-15 годин 22 жовтня 2026 року.

Відповідач ОСОБА_1 обізнана щодо розгляду Хаджибейським районним судом м. Одеси вказаної цивільної справи, про що свідчать її заяви –заперечення проти позовних вимог.

12 травня 2026 року канцелярією суду зареєстрована заява ОСОБА_1 , в якій вказується, що з компанією ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вона ніяких договорів не укладала, просить суд витребувати у позивача докази, що їй на картку перераховувалися грошові кошти, що нею особисто підписувався кредитний договір, в в разі відсутності таких доказів, відмовити у задоволенні позову. Також відповідач просить розглянути справу у її відсутності, оскільки є хворою людиною.

24.06.2026 року ОСОБА_1 подала до канцелярії суду заяву, в якій вказує, що обізнана щодо дати судового засідання 06.07.2026 року, просить розглянути справу у її відсутності. Позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не визнає, жодних договорів з ними не укладала, від них гроші не перераховувалися, а надані їй копії документів не підтверджує.

07.07.2026 року відповідач надала до суду заяву в якій зазначила, що не заперечує проти отримання нею грошових коштів від ТОВ «Мілоан», які частково сплачувала, тому не заперечує щодо вимог по тілу кредиту, але на користь ТОВ «Мілоан».

29.09.2026 року відповідач подала до суду заперечення щодо позовних вимог, в яких вказує, що додатково до раніше висловленої позиції поданій справі, звертає увагу суду на очевидну безпідставність та незаконність розрахунку заборгованості. Так відповідач визнає що матеріалами справи підтверджується сума отриманого кредиту -7000,00 гривень, проте позивач вимагає стягнути 47351, 10 грн., що майже в 7 разів перевищує основний борг. Таким чином заявлені вимоги є неспівмірними, а тому задоволенню не підлягають. Відповідач просить відмовити у позові, або зменшити суму стягнення до тіла кредиту. Справу розглянути у її відсутності.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відомості про розгляд справ (залишення позову без руху, повернення позовної заяви, дані про відкриття провадження та дати призначення справи до розгляду) публікуються на офіційному веб-сайті Хаджибейського районного суду м. Одеси у відповідності до Рішення ради суддів загальних судів № 12 від 28 лютого 2013 року «Про організацію роботи з інформаційного наповнення і функціонування офіційних веб-сайтів загальних судів на офіційному веб-порталі судової влади України» та відправлено до ЄДРСР.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 06.05.2024 року між фізичною особою позичальником: ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - Кредитодавець, Первісний кредитор) був укладений Договір про споживчий кредит № 8592343 (надалі - Кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримав 7000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.

Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1 до кредитного договору № 8592343 від 06.05.2024 р.) Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором..

Кредитодавець умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит в сумі визначеній Кредитним договором, що підтверджується Платіжним дорученням.

На виконання ухвали Хаджибейського районного суду м. Одеси від 06.07.2026 року по справі № 521/5920/26 АТ «ТАСКОМБАНК» повідомив суд, що на рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) НОМЕР_2 в АТ «ТАСКОМБАНК» 06.05.2024 року та 11.05.2024 року здійснено безготівкове зарахування коштів по 7000,00 гривень.

Зазначена інформація підтверджує виконання умов Договору про споживчий кредит № 8592343 від 06.05.2024 року первісним кредитором ТОВ «Мілоан» та перерахунок на картку відповідача грошових коштів у сумі – 7000,00 гривень.

Відповідач ОСОБА_1 ці обставини не заперечує.?

П. 7.1. Кредитного договору № 8592343 від 06.05.2024 року визначає, що Цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до п. І ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Відповідач для отримання кредиту зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі Кредитодавця через заповнення відповідної реєстраційної форми на Веб-сайті.

На підставі реєстраційних даних інформаційно-комунікаційна система Кредитодавця здійснила реєстрацію Відповідача, створила обліковий запис та Особистий кабінет.

Відповідач в Особистому кабінеті вказав банківську карту, на яку будуть зараховані кошти при позитивному рішенні по заявці на кредит. Перед перерахуванням коштів Кредитодавець здійснив верифікацію доданої Відповідачем банківської карти.

Електронна ідентифікація Відповідача здійснилась при вході в Особистий кабінет, шляхом перевірки Кредитодавцем правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону або електрону пошту Відповідача, які були вказані при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до Особистого кабінету.

Для отримання кредитних коштів Відповідач здійснив заповнення заяви на отримання кредиту на Веб-сайті Кредитодавця.

Після прийняття рішення надати кредит Відповідачу, Товариство надіслало в Особистий кабінет Відповідача проєкт Кредитного договору (оферта).

Відповідач ознайомившись з умовами кредитування визначеними в проєкті договору підтвердив його підписання (акцепт).

Для підписання договору інформаційно-комунікаційна система надіслала Відповідачу одноразовий ідентифікатор із кодом для підписання договору, отриманий код Відповідач використав для підписання відповіді про прийняття пропозиції Кредитодавця щодо укладення Договору про споживчий кредит.

Електронна форма індивідуальної частини укладеного Кредитного договору розміщена в його Особистому кабінеті.

Тобто, укладаючи Кредитний договір Відповідач та Кредитодавець уклали договір у вигляді електронного документа у відповідності до ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов кредитного договору, 24.09.2024 року між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»(далі - Позивач) відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги №110-МЛ від 24.09.2024 р.

Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги), та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 8592343 від 06.05.2024 року, що укладений між Кредитодавцем та Відповідачем.

Ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Ч. З ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до розрахунку наданого стороною позивача, станом на дату відступлення права вимоги заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 47017,28 грн, яка складається:

- заборгованість за тілом кредиту- 7000,00 грн;

- прострочена заборгованість за відсотками – 34312,28 грн.

- заборгованість за порушення грошового зобов`язання -4900,00 гривень

- прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту – 805,00 грн.

Ознайомившись з умовами кредитного договору та розрахунком заборгованості, суд вважає, що вимоги щодо нарахування відсотків є необґрунтованими, з огляду на таке.

Як убачається з п.1.2, 1.3 кредитного Договору загальний розмір кредиту становить 7000,00 гривень, кредит видається на 360 днів.

Відповідно до п.1.5.3. нараховані згідно з п1.5.2 та 1.5.3. договору проценти за весь час користування кредитом складатимуть – 28488,60 гривень, тобто відповідач ОСОБА_1 , яка є споживачем за вказаним договором чітко розуміла яка сума відсотків мала б бути нею сплачена за весь час користування кредитом.

При цьому п.1.5.2. та 1.5.3. передбачають 511 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Враховуючи вищенаведене, відсотки у розмірі -34312,28 гривень нараховані незаконно, разом з тим, оскільки відповідач жодної оплати за вказаним кредитом не здійснила, тому з неї на користь позивача підлягають до стягнення відсотки за кредитним договором на суму - 28488,60 гривень.

Разом з тим, суд проаналізувавши розрахунок заборгованості відповідача прийшов до висновку, що позивачем неправомірно нараховано і заборгованість за порушення грошового зобов`язання у розмірі – 4900, 00 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, якими встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи вказані положення ЦК України, суд відмовляє у стягнені заборгованості за порушення грошового зобов`язання у розмірі – 4900, 00 грн., нарахування яких не відповідає вимогам чинного законодавства ( п.18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України).

Таким чином, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором на суму -36293,60 гривень, яка складається з тіла кредиту -7000,00 грн., простроченої заборгованості за відсотками – 28488,60 гривень грн., простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту– 805,00 грн..

В іншій частині позов не підлягає задоволенню.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, позивач надав суду докази що ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» понесено витрати в сумі 8 000,00 грн. на професійну правничу допомогу АО «Апологет» на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, що підтверджується актом наданих послуг правової (правничої) допомоги та детальним описом наданих послуг.

Вирішуючи питання обґрунтованості щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 8000 грн., суд приймає до уваги наступне.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 2 статті 141 ЦПК України, відповідно до якого інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із цим, у частині 3 статті 137 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Виходячи з визначених у частині 3 статті 137 ЦПК України критеріїв, суд зазначає, що розмір гонорару адвоката позивача свідчить про необґрунтованість та непропорційність цих витрат до предмета спору.

Тому суд, при розподілі витрат на професійну правничу допомогу, враховує, що справа є незначної складності, суд задовольнив вимоги частково, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому суд вважає за необхідне зменшити суму стягнення з відповідача на користь позивача до 3000 грн. витрат на правничу допомогу.

Саме такий розмір витрат є об`єктивним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Керуючись ст.ст. 13, 81, 223, 259, 264, 275, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),заборгованість за Кредитним договором № 8592343 від 06.05.2024 року, в сумі: 36293 ( тридцять шість тисяч двісті дев`яносто три) гривень 60 коп., на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»(ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),суму сплаченого судового збору в розмірі 2662.4 грн. та суми 3000 грн. - витрат на професійну правничу допомогу на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614).

В решті частини позову – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: Ірина Поліщук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua