Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №521/6015/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа 521/6015/26

Номер провадження 3/521/2387/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді – Кузьменко Н.Л.,

з секретарем – Табарчук Н.С.,

за участю:

особи, яка притягується до відповідальності – ОСОБА_1 ,

захисника особи, яка притягується до відповідальності – адвоката Гросул В.С.,

потерпілої – ОСОБА_2 ,

представника потерпілої – адвоката Боднара М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Хаджибейського районного суду м. Одеси справу, що надійшла з Відділу поліції №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миколаївки Овідіопольського району (нині – Одеський) Одеської області, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , розлученого, маючого доньку, зі слів працюючого баристою в закладі громадського харчування, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, на даний час тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 037666 від 19.04.2026 року, вбачається, що, на переконання співробітників поліції, 19.04.2026 року в 11:25 годин за адресою: АДРЕСА_3 , гр. ОСОБА_1 вчинив у присутності малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме словесно ображав та вдарив долонею по руці, що не завдало останній тілесних ушкоджень, проте внаслідок чого була завдана шкода психічному та фізичному здоров`ю потерпілої.

Дії ОСОБА_1 співробітниками поліції кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що місцем інкримінованого правопорушення є Хаджибейський район міста Одеси.

Відповідно до вимог ст. 276 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, мають розглядатися за місцем їх вчинення, на такі справи положення закону щодо альтернативної підсудності не розповсюджуються. Судом встановлено, що справа підсудна Хаджибейському районному суду м. Одеси.

Захисником особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – адвокатом Гросул В.В. у даному проваджені двічі були подані письмові пояснення (заперечення на протокол) з додатками. Зі змісту пояснень сторони захисту, зокрема, вбачається, що ОСОБА_1 свою вину не визнає, а сторона захисту вважає, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, і що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів для притягнення його до адміністративної відповідальності. По-перше, на думку сторони захисту, відсутня подія адміністративного правопорушення, що передбачено ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Адвокат зазначає, що між колишнім подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з осені 2024 року існує спір щодо поділу майна подружжя та порядку участі батька у вихованні малолітнього сина – ОСОБА_3 , зокрема матір здійснює перешкоди батькові у спілкуванні з його дитиною, ухиляється від призначення зустрічей в конкретні дату та час, часто зазначає, що дитина хворіє, через що не може вийти на прогулянку. Крім того, навіть після висновку органу опіки та піклування кожну зустріч з дитиною ОСОБА_1 мав погоджувати окремо з ОСОБА_2 в індивідуальному порядку. І кожний раз на таких зустрічах матір вимагала її присутності, прискіпливо контролювала кожний крок батька з дитиною, та у разі втрати їх з поля зору одразу телефонувала в поліцію. По-друге, на думку сторони захисту, у протоколі не конкретизовано, у чому саме полягали «словесні образи», які саме висловлювання нібито були використані, чи мали вони системний, принизливий, погрозливий або залякуваний характер, а також яким чином ці висловлювання могли спричинити шкоду психічному здоров`ю ОСОБА_2 . Так само зазначення про «удар долонею по руці» саме по собі не підтверджує вчинення фізичного насильства у розумінні ст. 173-2 КУпАП, тим більше з огляду на те, що у самому протоколі прямо зазначено про відсутність тілесних ушкоджень. Формулювання протоколу про те, що «була завдана психологічному та фізичному здоров`ю потерпілої», є неповним, неконкретним та фактично не містить опису самої шкоди. З протоколу неможливо встановити, яка саме шкода була завдана, у чому вона проявилась, ким і коли була зафіксована, якими доказами підтверджується та чи перебуває вона у причинному зв`язку з діями ОСОБА_1 . Сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення психологічного чи фізичного насилля, за відсутності достатніх, належних та допустимих доказів. Щодо долучених представником потерпілої доказів сторона захисту у письмових поясненнях зазначила, що довідка №1611 не містить усіх необхідних реквізитів, а зазначена в ній причина отримання травми зафіксована виключно зі слів самої заявниці, тому такий документ не може бути належним доказом. Щодо частини тексту судового рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на який потерпіла посилається як на встановлені судом факти, сторона захисту зазначає, що у даному рішенні суд лише здійснив стислий виклад змісту позовної заяви та позиції самої ОСОБА_2 . Під час вирішення питання про розірвання шлюбу між вказаними особами суд не досліджував обставини сімейного життя подружжя та не надав оцінку подіям, висловленим ОСОБА_2 про нібито систематичне насильство по відношенню до неї. Щодо долученого відеозапису адвокат вказує, що на їх думку події, що зафіксовані на ньому лише свідчать про намагання гр. ОСОБА_2 спровокувати та штучно скомпрометувати колишнього чоловіка, адже здійснення безперервної відеофіксації та маніпулятивні закадрові коментарі неминуче створювали напружену психологічну атмосферу та безпосередньо впливали на емоційний стан дитини, штучно налаштовуючи її проти батька. Також адвокат зазначила, що ОСОБА_1 не надавав згоди на відеозйомку за його участі, а його реакція була спрямована виключно на мобільний телефон з єдиною метою припинити незаконну, провокативну відеозйомку, яка порушувала його особисті права тощо.

Представником потерпілої – адвокатом Боднарем М.О. у даному провадженні було подано клопотання про долучення до матеріалів справи електронного доказу, а також під час судового провадження було долучено фото та довідку №1611, видану КНП «МКЛ №11» ОМР на ім`я ОСОБА_2 про травматичне пошкодження нігтя ІІ пальця лівої кисті, яке зі слів особи було отримане внаслідок агресії колишнього чоловіка.

Клопотання про застосування технічних засобів фіксування судового процесу не заявлялися.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 під час судового провадження вину у вчиненому не визнав та просив суд закрити провадження по справі.

Захисник особи, яка притягується до відповідальності – адвокат Гросул В.В. у судових засіданнях посилаючись на доводи, висловлені нею у письмових поясненнях (запереченнях) просила закрити провадження по справі.

Потерпіла ОСОБА_2 та її представник – адвокат Боднар М.О. у судових засіданнях вважали вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведеною, а тому просили притягнути його до відповідальності, передбаченої Законом.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Адміністративне правопорушення - це є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).

Так, згідно ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Потерпілими визнаються особи, незалежно від того, чи проживають вони спільно зі своїми кривдниками, чи ні, якщо події стосуються колишнього подружжя.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (пункт 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашнього насильства»).

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (пункт 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашнього насильства»).

Нецензурні висловлювання, агресивні чи зухвалі вислови формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли вони спрямовані на обмеження волевиявлення особи, або такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство проявляється у конкретних діях - ляпасах, штовханні, щипанні, шмаганні, кусанні тощо, тобто має проявлятися у конкретних діях насильницького характеру.

В ході судового розгляду справи встановлено, що, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №037666 від 19.04.2026 року, ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відносно дружини – гр. ОСОБА_2 .

Підставою для складання протоколу стало повідомлення на лінію «102» №276327593 (ЄО №12037 від 19.04.2026 року) та протокол прийняття заяви від ОСОБА_2 від 19.04.2026 року.

Складений протокол про адміністративне правопорушення містить у собі суть адміністративного правопорушення, опис встановлених обставин із зазначенням конкретних дій ОСОБА_1 , за що передбачена відповідальність згідно з ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Будь-яких недоліків, які не дозволяють суду об`єктивно розглянути справу, протокол не містить. Даний доказ узгоджується з іншими матеріалами справи, сумнівів у своїй допустимості не викликає.

Обставини правопорушення, викладені у протоколі, повністю узгоджуються з наявними у справі доказами, а саме:

- відомості, які потерпіла зазначила у протоколі прийняття заяви, своїх письмових поясненнях та формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, а також відомості, що зафіксовані на відеозаписі (IMG_6437_19_04_2026_11_26.MOV), які були досліджені у судовому засіданні, у своїй сукупності свідчать про те, що дії та поведінка ОСОБА_1 могли спричинити потерпілій емоційну невпевненість, як наслідок могли викликати в неї побоювання за свою безпеку та за безпеку дитини;

- відомості, що зафіксовані на відеозаписі (WhatsApp Video 2026-05-04 at 12.41.46.mp4), який було досліджено у судовому засіданні, на думку суду лише підкреслюють зухвалість ОСОБА_1 , а його поведінка може свідчити лише про цілеспрямований тиск на потерпілу.

- відомості, зафіксовані наприкінці відеозапису (IMG_6437_19_04_2026_11_26.MOV) та на відеозаписах (video_2026-04-19_11-29-03.mp4, video_2026-04-19_11-29-17.mp4, WhatsApp Video 2026-05-04 at 12.41.46.mp4), які було досліджено у судовому засіданні, жодним чином не підтверджують позицію сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_1 ознак насильства. Навпаки, зафіксовані події беззаперечно вказують на агресивний та протиправний характер його дій. Зокрема, відеозаписом (IMG_6437_19_04_2026_11_26.MOV) чітко зафіксовано, як ОСОБА_1 застосував фізичну силу, вибивши з рук потерпілої мобільний телефон, після чого, як вбачається з відеозаписів (video_2026-04-19_11-29-03.mp4, video_2026-04-19_11-29-17.mp4, WhatsApp Video 2026-05-04 at 12.41.46.mp4), ігнорував її законні вимоги та благання повернути мобільний телефон. Така поведінка ОСОБА_1 свідчить про його зухвалість, повне ігнорування прав потерпілої та здійснення на неї цілеспрямованого психологічного й фізичного тиску.

Крім того, суд відхиляє твердження сторони захисту про те, що надана потерпілою медична довідка не може бути доказом вчинення фізичного домашнього насильства через відсутність певних реквізитів. Наведена довідка видана уповноваженою медичною установою, містить підпис лікаря, печатку медичного закладу у лівому верхньому куті та чітко фіксує факт наявності у потерпілої травми пальця, а її фактичний час звернення до медичного закладу узгоджується з часом подій, що викладені у протоколі. Спроби захисту нівелювати цей доказ через формальні недоліки оформлення не спростовують самого факту завдання потерпілій тілесних ушкоджень. Крім того, вказаний медичний документ суд оцінює у сукупності з дослідженим відеозаписом, на якому чітко зафіксовано момент застосування ОСОБА_1 фізичної сили (вибивання телефону з рук), що, на думку суду, могло призвести до травмування пальця потерпілої, а отже підтверджує наявність у його діях ознак й фізичного насильства також.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що в матеріалах справи міститься достатньо належних, допустимих та достовірних доказів, які у своїй сукупності беззаперечно підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. З огляду на це, наявні всі правові підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності. Підстав, що виключають адміністративну відповідальність, у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.

Вирішуючи питання про вид і розмір адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з метою дотримання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Таким чином, проаналізувавши усі відомості в своїй сукупності, а також те, що матеріали справи не містять відомостей про притягнення особи за буд-які інші адміністративні правопорушення протягом року, суд дійшов до висновку, що необхідним та достатнім для ОСОБА_1 буде адміністративне стягнення у вигляді штрафу в мінімальному розмірі, встановленому санкцією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення уразі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Документів про наявність у ОСОБА_1 пільг для звільнення сплати судового збору матеріали справи не містять, тому, відповідно до статті 40-1 КУпАП, з нього також слід стягнути судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення за ставкою 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 9-11, 173-2, 221, 251, 252, 283, 284 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Н.Л. Кузьменко