Суд: Хаджибейський районний суд міста Одеси
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №521/10533/26
Суддя: Громік Д. Д.
Справа № 521/10533/26
Номер провадження № 2/521/7456/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді – Громіка Д.Д.,
при секретарі – Котигорох Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту № 77485233 від 03.10.2021р. у розмірі 11 858,57 грн., а також понесених судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.10.2021р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту №77485233, за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 3500,00 гривень, зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день (процентна ставка/фіксована).
Позикодавець зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, передав позичальнику грошові кошти шляхом перерахування на банківську картку позичальниці.
Боржник свої зобов`язання за Договором № 77485233 не виконав, в зв`язку з чим, утворилась заборгованість у розмірі 11 858,57 грн., що складається із: заборгованості за основною сумою боргу – 3500,00 грн., заборгованості за відсотками – 8358,00 грн. та заборгованості по 3% річних в розмірі 0,57 грн.
22.02.2022р. між TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладений Договір №22/02/2022 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до боржників, у тому числі за Договором кредиту № 77485233 від 03.10.2021р.
10.01.2023р. між ТОВ «Вердикт Капітал» та позивачем укладений Договір №10-01/2023 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до боржників, у тому числі за Договором кредиту № 77485233 від 03.10.2021р.
Оскільки відповідачем кредитні зобов`язання не виконані, сума боргу підлягає примусовому стягненню. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.
Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 02.07.2026 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.
Відповідно до ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
27 липня 2026 року на адресу суду повернувся конверт з копією ухвали суду від 02.07.2026 року та доданими до нього матеріалами. Підставою повернення конверту зазначено «адресат відсутній».
Відзив на позов у визначений в ухвалі суду від 02.07.2026 року строк, відповідачем не надано.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше і, з урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 03.10.2021р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №77485233, за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 3500,00 грн., строком користування 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день (процентна ставка/базова).
Згідно із додатку № 1 до договору позики сторони обчислили загальну вартість кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором споживчого кредиту, зокрема сума процентів за 30 днів користування склала 1044,75 грн., загальна вартість кредиту – 4544,75 грн.
Позикодавець зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, передав позичальнику грошові кошти шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 за посередництвом платіжної установи ТОВ «Фінекспрес».
22.02.2022р. між TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладений Договір №22/02/2022 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до боржників, у тому числі за Договором кредиту № 77485233 від 03.10.2021р.
10.01.2023р. між ТОВ «Вердикт Капітал» та позивачем укладений Договір №10-01/2023 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до боржників, у тому числі за Договором кредиту № 77485233 від 03.10.2021р.
Боржник свої зобов`язання за Договором № 77485233 не виконав, в зв`язку з чим позивачем нарахована заборгованість у розмірі 11 858,57 грн., що складається із: заборгованості за основною сумою боргу – 3500,00 грн., заборгованості за відсотками – 8358,00 грн. та заборгованості по 3% річних в розмірі 0,57 грн.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Статтею 1079 ЦК України передбачено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
Отже, невиконання боржником грошового зобов`язання надає право кредитору захисти своє майнове право шляхом нарахування та стягнення з боржника 3% річних, або в розмірі процентів визначених договором, а також інфляційних збитків, що, як було зазначено вище, носить компенсаційний характер.
З боку відповідача не спростовані доводи та аргументи наведені позивачем у позовній заяві та доданих до неї документів.
За таких обставин, з огляду на встановлений факт односторонньої відмови від виконання кредитного зобов`язання, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтований та підлягає задоволенню в частині стягнення суми боргу за тілом кредиту в розмірі 3500,00 грн. та за ст.625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання за період з 22.02.2022р. по 23.02.2022р.: 3% річних – 0,57 грн.
Щодо стягнення процентів.
Стаття 1048 ЦК України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1050, ч.2 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Тобто, право кредитора на отримання процентів за кредитним договором може мати місце лише в межах строку кредитування.
З огляду на викладене в своїй сукупності, враховуючи обумовлення сторонами всіх істотних умов кредитування щодо розміру кредиту, процентів за користування кредитними коштами, а також строку кредитування (30 днів), зважаючи на відсутність в матеріалах справи підтвердження пролонгації строку кредитування, суд вважає за необхідне зауважити про відсутності наявності підстав для стягнення з відповідача процентів у розмірі заявленого позивачем, а саме в розмірі 8358,00 грн. з огляду на їх нарахування поза межами строку кредитування.
З представленого розрахунку заборгованості позивачем нараховані проценти за період по день відступлення права вимоги, а саме до 10.01.2023р. в розмірі 8358,00 грн., в той час коли строк повернення кредиту був визначений між сторонами договору до 02.11.2021р., тобто таке нарахування було проведено в строки, які виходять за межі дії строку кредитного договору.
Зважаючи на викладене з відповідача підлягають стягненню проценти за користування кредитом в розмірі строку кредитування, а саме за 30 днів в сумі 1044,75 грн. за базовою процентною ставкою 1,99% в день від суми кредиту (3500,00 грн. х 1,99% х 30 днів), що відповідає умова кредитного договору.
На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення з відповідача суми тіла кредиту в розмірі 3500,00 грн., процентів в розмірі 1044,75 грн. та 3% річних в розмірі 0,57 грн., а всього 4545,32 грн., що складає 38,33% від первісної ціни позову.
Згідно ст.141 ЦПК України, пропорційно задоволеним позовним вимогам з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1275,62 грн.
За таким же принципом пропорційності задоволених позовних вимог сума правничої допомоги складає 3449,70 грн. (9000,00 грн. х 38,33%).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» суму заборгованості за Договором №77485233 від 03.10.2021 в розмірі 4545 (чотири тисячі п`ятсот сорок п`ять) грн. 32 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» суму сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1275,62 грн., а також витрати правову допомогу у розмірі 3449,70 грн.
У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» - відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Одеського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повне судове рішення складено 21 жовтня 2026 року.
Повні відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини 5 статті 265 ЦПК України:
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код за ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. № 3 офіс 306.
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 ).
Суддя: Д.Д. Громік
Оригінал: reyestr.court.gov.ua