Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №947/27432/26 — Любашівський районний суд Одеської області

Справа № 947/27432/26

Провадження № 2/507/1133/2026

Номер рядка звіту 40

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2026 р. селище Любашівка

Любашівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Вужиловського О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Войковської І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Любашівка Подільського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Каптіал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

01 липня 2026 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 281270781 від 07 червня 2025 року в розмірі 57709 грн. 34 коп.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 07 червня 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 281270781 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до умов договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 18600,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику. Відразу після вчинених дій відповідача, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 18600,00 грн на її банківську карту що свідчить про те, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором № 281270781 від 07 червня 2025 року становить 57709 грн. 44 коп., яка складається із заборгованості по кредиту 18599 грн. 92 коп., 37993 грн. 42 коп. заборгованість по несплаченим відсоткам, 1116 грн. 00 коп. – заборгованість за комісією, 9299 грн. 96 коп. - заборгованість за штрафними санкціями.

19 серпня 2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали договір факторингу № МВ-ТП/49 предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 19 серпня 2025 року до Договору факторингу № МВ-ТП/49, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача.

27 лютого 2026 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №27/0225-01. Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому у відповідному додатку договору. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 04.12.2025 року до договору факторингу від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача.

Тому, позивач просить стягнути із ОСОБА_2 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 281270781 від 07 червня 2025 року у розмірі 57709 грн. 44 коп., а також судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце слухання справи була належним чином повідомлена відповідно до ст.ст. 128-130 ЦПК України шляхом направлення судового повідомлення. Відповідач надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності та просила стягнути з неї лише заборгованість за тілом кредиту, так як вона є дружиною військовослужбовця, про що надала відповідні документи.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 24 вересня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити в спрощеному порядку із викликом сторін.

Цивільна справа сформовано в змішаній формі (матеріали цивільної справи знаходяться в електронному вигляді в Електронному суді та АСДС)

Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, а тому судом ухвалено про розгляд справи у відсутність сторін.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами частини 2 статті 247 ЦПК України, не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

07 червня 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 281270781 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до умов договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 18600,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику. Відразу після вчинених дій відповідача, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 18600,00 грн на її банківську карту що свідчить про те, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором № 281270781 від 07 червня 2025 року становить 57709 грн. 44 коп., яка складається із заборгованості по кредиту 18599 грн. 92 коп., 37993 грн. 42 коп. заборгованість по несплаченим відсоткам, 1116 грн. 00 коп. – заборгованість за комісією, 9299 грн. 96 коп. - заборгованість за штрафними санкціями.

19 серпня 2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали договір факторингу № МВ-ТП/49 предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 19 серпня 2025 року до Договору факторингу № МВ-ТП/49, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача.

27 лютого 2026 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №27/0225-01. Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому у відповідному додатку договору. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 04.12.2025 року до договору факторингу від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача.

Тому, позивач просить стягнути із ОСОБА_3 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 281270781 від 07 червня 2025 року у розмірі 57709 грн. 44 коп., а також судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Виходячи із положень ст.525, ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України , інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною 1 ст. 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Надані позивачем докази свідчать про те, що відповідач умови договору не виконав.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 57709 грн. 44 коп., яка складається із заборгованості по кредиту 18599 грн. 92 коп., 37993 грн. 42 коп. заборгованість по несплаченим відсоткам, 1116 грн. 00 коп. – заборгованість за комісією, 9299 грн. 96 коп. - заборгованість за штрафними санкціями.

Суд враховує надані докази відповідачем, а саме, що відповідач перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 . Станом на дату укладення кредитного договору – 07.06.2025 року відповідач являлась і є на даний час членом сім`ї військовослужбовця, що підтверджується копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 видане 30 грудня 2023 року, довідку військової частини НОМЕР_3 , відповідно до якої старший лейтенант ОСОБА_4 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , а також копію посвідчення офіцера серії НОМЕР_4 .

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Постанова Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц.

Постанова Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №521/7927/16-ц.

Постанова Верховного Суду від 14.05.2021 р. у справі № 502/1438/18.

У статті 1, 2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Отже, за наявності передбачених законом умов щодо статусу військовослужбовця чоловіка відповідачки та з урахуванням наданих нею доказів, нараховані позивачем проценти за користування кредитом у розмірі 37993 грн. 42 коп. та неустойка у розмірі 9299 грн. 96 коп. не підлягають стягненню.

Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти. Таким чином, надання кредиту є безпосереднім обов`язком кредитодавця, а не окремою додатковою послугою, яку споживач має оплачувати.

Дії кредитодавця, пов`язані з наданням кредитних коштів, їх перерахуванням, супроводженням кредитного договору та моніторингом заборгованості, здійснюються ним у межах виконання власних договірних обов`язків та у власних інтересах, а тому не можуть розглядатися як самостійні послуги, за які з позичальника може стягуватися окрема плата.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 09.12.2019 року у справі № 524/5152/15.

З огляду на викладене, умова кредитного договору щодо сплати комісії, пов`язаної з наданням кредиту, у розмірі 1116 грн. 00 коп. є нікчемною, а тому зазначена сума не підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, із заявленої позивачем заборгованості у розмірі 57709 грн. 44 коп. не підлягає стягненню: 37993 грн. 42 коп. заборгованість по несплаченим відсоткам, 1116 грн. 00 коп. – заборгованість за комісією, 9299 грн. 96 коп. - заборгованість за штрафними санкціями.

При цьому встановлені законом пільги не звільняють позичальника від обов`язку повернути фактично отриману суму кредиту, а тому вимога про стягнення основної суми кредиту в розмірі 18599 грн. 92 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 18599 грн. 92 коп. заборгованості за кредитним договором, а в іншій частині щодо стягнення процентів, комісії та неустойки належить відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжним дорученням позивач сплатив 2662 грн. 40 коп. судового збору (а.с. 1).

Вимоги позивача задоволені частково, тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог в сумі – 851 грн. 97 коп.

Позивач в позові зазначає, що витрати на професійну правову допомогу складають 7000 грн., які підтвердженні документально (договір про надання правової допомоги, акт виконаних робіт.) Із урахуванням пропорційності, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2240 грн. 00 коп. (32 %) витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 281370781 від 07 червня 2025 року у розмірі 18599 грн. 92 коп., а також судові витрати в сумі 3091 грн. 97 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Лесі Українки, 34 офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163, Рахунок: НОМЕР_5 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Суддя: Вужиловський О.В.