Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №506/716/26 — Окнянський районний суд Одеської області

Окнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/716/26

Провадження № 2/506/494/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року селище Окни

Окнянський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Бурдинюк О.С.

секретаря Тинкован Г.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в селищі Окни Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,-

Встановив:

06.08.2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі 6000,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з моменту звернення до суду.

18.08.2026 року отримано відповідь щодо реєстрації місця проживання відповідача.

Ухвалою від 18.08.2026 року відкрито провадження по справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилась донька ОСОБА_3 . 11.10.2014 року між сторонами зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 11.06.2022 року. Дитина проживає разом з позивачем. Дитина навчається в Одеському ліцеї №40 Одеської міської ради. Двічі на тиждень відвідує заняття з малювання, що коштує по 500 грн за заняття. Нещодавно доньці необхідно було лікувати зуби, що потягло витрати в сумі 15000 грн. На час звернення до суду була необхідність збирати дитину до школи. В середньому на утримання доньки позивачу доводиться витрачати близько 12000 грн на місяць, в тому числі на придбання продуктів харчування, взуття та одягу, ліків, тощо. Позивач офіційно не працевлаштована, переймається мінливими заробітками близько 25000 грн на місяць, винаймає житло в оренду в Пересипському районі міста Одеси, за що сплачує 6500 грн на місяць, має на утриманні окрім доньки ОСОБА_4 , ще одну дитину – сина ОСОБА_5 , 2023 року народження, у зв`язку з чим утримувати дітей самостійно позивачу складно. Відповідач інших утриманців не має, є працездатним, отримує постійний дохід, має нерухоме майно, транспортний засіб, його стан здоров`я дозволяє працювати. З вересня 2015 року по лютий 2025 року відповідач мав статус фізичної особи-підприємця. Офіційно ФОП припинено, проте, за наявною у позивача інформацією, він продовжує працювати та отримувати чималий дохід, а тому сторона позивача вважає, що відповідач може сплачувати аліменти у розмірі 6000 грн щомісяця. Угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами не досягнуто. Відповідач не бере участі у вихованні та утриманні їх спільної дитини. Лише іноді, на неодноразові прохання позивача, раз на пів року переказує позивачу кошти в розмірі 2000 – 2500 грн, що, на думку позивача, є неприпустимим. Тому позивач змушена звернутися до суду з даним позовом.

Позивач та її представник, повідомлені належним чином, до суду не з`явилися, однак від представника позивача – адвоката Богорела С.В. до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Відповідач, повідомлений належним чином, у судове засідання не з`явився, однак від нього до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, позов визнає частково, згоден на стягнення з нього аліментів на доньку, яка проживає з позивачем, в сумі 3000 грн.

Тому справа розглянута у відсутність сторін, що відповідає вимогам ст.223 ЦПК України.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд прийняв рішення про розгляд справи без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.

Судом встановлені наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , про що складено відповідний актовий запис №233 від 11.10.2014 року та видано свідоцтво про народження НОМЕР_1 , згідно з яким батьком дитини є ОСОБА_2 , а матір`ю – ОСОБА_6 /а.с.8/.

З 11.10.2014 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 01.06.2022 року. Після розірвання шлюбу ОСОБА_6 відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_7 » /а.с.10/.

Згідно договору оренди житлового приміщення від 14.09.2025 року, позивач орендує квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Договір укладено строком на 6 місяців з 14.09.2025 року по 13.03.2026 року та може бути продовжено на новий строк за взаємною згодою сторін. Щомісячна орендна плата складає 6500 грн /а.с.9/.

Дитина ОСОБА_3 навчається у 7-Г класі Одеського ліцею №40 Одеської міської ради, що підтверджується довідкою Одеського ліцею №40 від 29.09.2026 року №645 /а.с.27/.

Крім того, позивач має сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.7/.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов`язок виховувати та розвивати дитину найважливіший обов`язок матері і батька.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Ч.3 ст.181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Із роз`яснень, які містяться в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вбачається, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

За повідомленням позивача, відповідач відмовляється регулярно добровільно надавати кошти на утримання дітей, тобто між сторонами не досягнуто домовленості щодо утримання дитини.

Оскільки відповідач зобов`язаний утримувати неповнолітню дитину, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання неповнолітньої дитини, яка проживає з позивачем.

У постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 523/2927/18 (провадження № 61-13820св19) зазначено, що кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Тобто, визначення способу (в твердій грошовій сумі чи частці) залежить тільки від вибору одержувача аліментів. При цьому для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі немає значення, що, зокрема: платник аліментів одержує заробіток (дохід) повністю або частково в іноземній валюті; або має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі.

Враховуючи наведене, оскільки право вибору способу стягнення аліментів (у частці або в твердій грошовій сумі) належить стягувачу аліментів, і оскільки позивач просила стягнути аліменти саме в твердій грошовій сумі, таким чином стягнення аліментів має бути присуджено саме у цей спосіб.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.184 СК України, розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Що стосується розміру аліментів, суд прийшов до наступного.

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому, згідно з ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Згідно ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 3512 грн.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

За приписами зазначених правових норм на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими.

При цьому, згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання доньки в розмірі 6000 грн щомісячно, позивач посилалася на те, що відповідач є особою працездатного віку, отримує постійний дохід, має нерухоме майно, транспортний засіб, не має інших утриманців, а його стан здоров`я дозволяє працювати.

Разом з тим, звертаючись до суду з даним позовом, позивач обмежилася наданням суду лише витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копії власного паспорта, копій свідоцтв про народження дітей, копії договору оренди житла, довідки про місце навчання доньки та копії рішення суду про розірвання шлюбу.

Так, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.08.2026 року, ФОП ОСОБА_2 був зареєстрований 07.09.2015 року, дата припинення – 24.02.2025 року /а.с.6/. Таким чином, починаючи з 25.02.2025 року відповідач не зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Будь-яких інших доказів матеріального стану відповідача, а також матеріальних потреб дитини, її стану здоров`я, позивачкою надано не було, хоча це є її процесуальним обов`язком.

Також в порушення вимог ст.81 ЦПК України, позивачем не надано доказів несення нею витрат на утримання доньки у розмірі по 12000 грн щомісячно та, як наслідок, необхідності стягнення з відповідача аліментів саме по 6000 грн щомісяця.

З урахуванням наведеного, наданих позивачем доказів, суд не вбачає підстав для стягнення аліментів у зазначеному позивачем розмірі 6000 грн., вважаючи його надто завищеним, при цьому визнаний відповідачем розмір 3000 грн щомісяця, на думку суду, також є недостатнім. Тому, з метою забезпечення прав дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, суд дійшов висновку про необхідність стягнення аліментів на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 3512 грн, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, який згідно з ч.2 ст.182 СК України є мінімальним рекомендованим розміром аліментів на дитину, при обрахуванні якого законодавцем враховано рівень потреб та витрат на утримання дитини, що, на думку суду, буде відповідати інтересам дитини, а також засадам справедливості, добросовісності і розумності.

Разом із тим, позивач не позбавлена можливості у випадку наявності особливих обставин (розвиток здібностей дитини, її хвороба, тощо) звернутися до відповідача з позовом про участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами, в порядку, передбаченому ст. 185 СК України.

Крім того, розмір аліментів, визначений судом, не вважається незмінним, відтак відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Крім того, згідно з п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

П.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору

Згідно з п.3 ч.1 ст.176 ЦПК України, у позовах про стягнення аліментів ціна позову визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за 6 місяців.

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення аліментів на дитину по 6000 грн щомісяця, отже ціною даного позову є сума 36000 грн (6 міс * 6000 грн).

Так як 1% ціни позову (360 грн) менше ніж 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн), то за подання до суду позовної заяви майнового характеру в даній справі розмір судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1331,20 грн. При цьому, оскільки позовна заява ОСОБА_1 надійшла до суду в електронній формі через систему «Електронний суд», то розмір судового збору за подання до суду позовної заяви даній справі, з урахуванням вимог ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», складає 1064,96 грн (1331,20 грн * 0,8).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

Ч.6 ст.141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так як позивач при подачі позову була звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», а позов задоволено частково, то відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 623,36 грн (3512 грн ? 6000 грн * 1064,96 грн = 623,36 грн), а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про: стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.180-184, 191 СК України, ст.ст.4, 5, 13, 81, 89, 141, 265, 273, 354, 430 ч.1 п.1 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3512 грн. (три тисячі п`ятсот дванадцять гривень) щомісячно з подальшою індексацією відповідно до закону до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 , починаючи з 06.08.2026 року.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у сумі 623,36 грн (шістсот двадцять три гривні 36 коп) на рахунок: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету 22030106).

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копію судового рішення, протягом двох днів з дня його складання, надіслати особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

СуддяО.С. Бурдинюк