Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №502/1451/26 — Кілійський районний суд Одеської області

Суд: Кілійський районний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про встановлення батьківства або материнства

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №502/1451/26

Суддя: Березніков О. В.

Справа № 502/1451/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Березнікова О.В.,

при секретарі Нанєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кілійського районного суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Кілійський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про виключення відомостей про батька дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Кілійський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про виключення відомостей про батька дитини.

В обгрунтування поданого позову вказано, що 25.06.2021 року сторони зареєстрували шлюб. Як вбачається зі сповіщення № 1/3301 направленим матері позивача за місцем її місця проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.06.2023 року, ОСОБА_1 , 1999 року народження ІНФОРМАЦІЯ_2 під час вогневого зіткнення з супротивником у м. Маріуполь потрапив у полон.

06.03.2026 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до відповідача ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 25.03.2026 року по справі № 502/441/26, розірвано шлюб між сторонами. Фактично в період з моменту перебування в полоні до травня 2026 року сторони не бачились та не спілкувалися, розгляд справи про розірвання шлюбу за ініціативою відповідача, проводився заочно.

Між тим, після звільнення з полону, в період перебування у шлюбі та в період перебування позивача у полоні, відповідач ОСОБА_2 народила дитину ІНФОРМАЦІЯ_3 . Оскільки сторони перебували у шлюбі, відомості про батька дитини записані на підставі ст. 133 Сімейного кодексу України.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд:

-виключити відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , як батька дитини з актового запису про народження дитини, матір`ю якого записана відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

-зобов`язати орган державної реєстрації актів цивільного стану внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини, а саме - виключити відомості про батька.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без її участі та у відсутність позивача, заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнала у повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Шлюб ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , був зареєстрований 25.06.2021 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 367.

Відповідно до сповіщення № 1/3301 направленим матері позивача за місцем її місця проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.06.2023 року, ОСОБА_1 , 1999 року народження ІНФОРМАЦІЯ_2 під час вогневого зіткнення з супротивником у м. Маріуполь потрапив у полон.

06.03.2026 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до відповідача ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що вона з відповідачем знаходиться в зареєстрованому шлюбі з 25.06.2021 року, актовий запис № 367. Спільних дітей не мають, разом не проживають, подружні стосунки не підтримують, спільного господарства не ведуть, у зв`язку з чим просить розірвати шлюб.

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 25.03.2026 року по справі № 502/441/26, розірвано шлюб, зареєстрований між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 25.06.2021, актовий запис № 367, у відділі ДРАЦС у м. Миколаєві ПМУ МЮ (м. Одеса).

Відповідно до Повного Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00061169050 від 24.09.2026 року вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Миколаїв Миколаївської області, батьками записані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

З вказаного Витягу також вбачається, що державна реєстрація народження проведена відповідно до ст. 133 Сімейного кодексу України.

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 25.03.2026 року по справі № 502/441/26, розірвано шлюб, зареєстрований між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 25.06.2021, актовий запис № 367, у відділі ДРАЦС у м. Миколаєві ПМУ МЮ (м. Одеса).

Як зазначає позивач, фактично в період з моменту перебування в полоні до травня 2026 року сторони не бачились та не спілкувалися, розгляд справи про розірвання шлюбу за ініціативою відповідача, проводився заочно.

Відповідно до листа Державного підприємства «Український національний центр розбудови миру» Міністерства розвитку громад та територій України за вих. 09-04/26389 від 21.05.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 перебував у полоні та був звільнений 15.05.2026 року.

Наведені докази є належними та допустимими, оскільки отримані у встановленому законом порядку, містять інформацію щодо предмету доказування, узгоджуються між собою, не заперечуються сторонами та не викликають сумніву щодо їх достовірності.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Ухвалюючи рішення в справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява №2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України (ч.1 ст.121 СК України).

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини (ч.1ст. 122СК України).

За ч.1 ст. 26 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 36 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124,126,127 СК України, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

За ч. 5 ст. 136 СК України не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що предметом доказування у справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.

За такого оспорити батьківство має право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень, шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01 липня 2010 року № 2398-VI внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.

ЄСПЛ зазначив у справі «Jevremovic v. Serbia», що відповідно до ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час розгляду скарги про встановлення батьківства суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини («Jevremovic v. Serbia», заява №3150/05, §109, рішення ЄСПЛ від 17 травня 2007 року).

За такого при вирішення спору слід виходити з того, що законодавством передбачено певні обов`язки батьків стосовно їх дитини, а також необхідність ухвалювати судові рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, інших осіб. Зокрема, задоволення позову позивача у цій справі, призведе до скасування відповідних зобов`язань перед дитиною

Відповідно до пункту 20 глави 1 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, у разі вирішення судом спорів про визнання батьківства, оспорювання батьківства чи встановлення фактів батьківства, внесення змін до актових записів про народження здійснюється на підставі відповідного судового рішення у порядку, визначеному спеціальним нормативним актом.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», резолютивна частина рішення суду у справах про визнання батьківства повинна містити повні анкетні дані осіб, необхідні для державної реєстрації батьківства, зокрема відомості про матір, батька, дату їх народження, громадянство, а також реквізити актового запису про народження дитини.

Відповідно до ст. 134 Сімейного кодексу України, на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов`язаний внести відповідні зміни до актового запису про народження та видати нове свідоцтво про народження.

Аналогічні положення закріплені у пункті 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, згідно з яким рішення суду про визнання батьківства є самостійною та достатньою підставою для внесення змін до актового запису цивільного стану.

Крім того, відповідно до пункту 2.16.4 зазначених Правил, на підставі рішення суду про визнання батьківства в актовому записі про народження підлягають зміні відомості про батька дитини, а також вносяться інші пов`язані з цим зміни відповідно до змісту судового рішення.

Системний аналіз наведених норм матеріального та процесуального права свідчить про те, що саме судове рішення є належною та достатньою юридичною підставою для внесення змін до актового запису про народження дитини з метою приведення його у відповідність до встановлених судом обставин.

З огляду на викладене, беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, правову оцінку доказів, наданих сторонами, а також необхідність забезпечення прав та законних інтересів дитини, суд доходить переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки в період з 12.02.2022 року по 15.05.2026 року, позивач перебував у полоні, не спілкувався взагалі з відповідачем, а також з врахуванням визнання у повному обсязі відповідачем вказаного позову.

Щодо витрат на правову допомогу.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За вимогами ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи.

Статтею 133 ЦПК України до судових витрат віднесені і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, втому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 821/227/17 викладено правовий висновок про те, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Отже, до правової допомоги належать також консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

У постанові від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц при вирішенні питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу Верховний Суд дійшов висновку, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року (справа №686/5757/23) врахувала, що сторона не подала клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, доводів щодо неспівмірності витрат не заявляв.

При цьому Велика Палата Верховного Суду наголосила, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Врахувавши конкретні обставини цієї справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа - відзиву на касаційну скаргу, зміст якого частково дублює зміст відзивів на позовну заяву та апеляційну скаргу.

Як вбачається з ордеру на надання правничої допомоги від 10.06.2026 року, адвокатом Жур`ян Олександром Миколайовичем здійснюється представництво інтересів позивача ОСОБА_1 , копія ордеру додається.

На підтвердження розміру витрат, які позивач поніс на правничу допомогу надано: акт приймання – передачі виконаних послуг, згідно договору про надання правової допомоги від 10.06.2026 року з якого вбачається, що Адвокат надав, а Клієнт прийняв послуги про надання правової допомоги в цивільній справі клієнта щодо підготовки позовної заяви про виключення запису про батьківство. За виконаний об`єм послуг, відповідно до умов договору Клієнт отримав наступні послуги за вартістю: - проїзд до госпіталю за місцем знаходження Клієнта у м. Києві – 3000, 00 грн.; - вивчення правової бази та підготовка документів до позовної заяви – 1000, 00 грн.; - складання позовної заяви – 1500, 00 грн.; - вартість ордеру – 500 гривень. Загальна сума наданих послуг склала – 6000 гривень.

Відповідно до квитанції № 0014743 від 15.06.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 на користь Адвокатського об`єднання «Громада правників» сплачено за надані послуги – 6000, 00 гривень.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено у повному обсязі, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 19, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Кілійський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про виключення відомостей про батька дитини- задовольнити.

Виключити з актового запису № 178 від 23.04.2026 року, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про народження ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , як батька дитини, матір`ю якого записана відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 суму судового збору в розмірі 1331, 20 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 витрати на правову допомогу в розмірі 6000, 00 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Березніков

Оригінал: reyestr.court.gov.ua