Суд: Київський районний суд м. Одеси
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 15 жовтня 2026 р.
Справа: №947/14321/26
Суддя: Скриль Ю. А.
____________________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 947/14321/26
Провадження № 2/947/3748/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.10.2026 року м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Скриль Ю.А.,
за участі секретаря судового засідання Приймака Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Короткий виклад позовних вимог
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 22.12.2021 у розмірі 33 312,78 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 22.12.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено Договір позики №74551868 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 14 652,00 грн, строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день (базова процентна ставка/фіксована).
Позикодавець на виконання Договору позики №74551868 від 22.12.2021 року, передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 14 652,00 грн. за посередництвом платіжної системи ТОВ «ФК Фінекспрес» - платіжна система, яка діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на банківську платіжну картку фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку юридичної особи (IBAN) на банківську платіжну картку фізичної особи технічно неможливий без використання платіжної системи.
Відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором позики не здійснювались, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 33 312,78 грн, з яких: 14 652,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18 660,78 грн - сума заборгованості за відсотками.
29.09.2022 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено Договір факторингу № 028-290922, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №74551868 від 22.12.2021.
05.12.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» був укладений Договір факторингу №05/12/25-01, за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №74551868 від 22.12.2021.
Новими кредиторами нових нарахувань за договором позики не здійснювалось.
Відповідачвзяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за вказаними договорами на загальну суму 33 312,78 грн.
Позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з вказаним позовом.
Відзив на позовну заяву
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.
Зауважує, що позивач заявляє про заборгованість за кредитним договором від 21.12.2021. Однак ключовим є доказ фактичного перерахування коштів (видачі кредиту) на картковий рахунок, що належить саме мені, та доказ того, що я ці кошти отримав. У своїй позовній заяві позивач просив "витребувати" інформацію в АТ КБ «ПриватБанк» щодо карткового рахунку та руху коштів, але суд прямо зазначив, що така вимога не підлягає розгляду, бо подана з порушенням вимог ЦПК (ст. 84, 183 ЦПК тощо). Тобто на момент відкриття провадження позивач не забезпечив належного доказового підтвердження видачі кредиту. Позиція відповідача: без належних банківських первинних документів (виписок/ платіжних доручень/ідентифікації отримувача коштів) вимоги про стягнення є не доведеними.
Позивач посилається на договори факторингу/реєстри прав вимоги, які, зі змісту додатків, містять масиви даних про багатьох осіб. Наявність великих "реєстрів" сама по собі не гарантує, що: право вимоги щодо його конкретного договору було відступлене належним чином; наявні саме ті умови/суми/склад заборгованості, які заявлені до стягнення; мене було належно повідомлено про заміну кредитора (у спосіб, що дозволяє перевірити отримання повідомлення). Просить суд критично оцінити такі реєстри, вимагати від позивача витяг/виписку лише по мені та належні докази повідомлення/ідентифікації.
Позивач заявляє суму 33 312,78 грн, однак розрахунок має бути: деталізованим (період, ставка, база нарахування, дати та формули), підтвердженим первинними документами/умовами договору, узгодженим з доказами фактичної видачі та строків користування. За відсутності належних первинних доказів вважає, що суд не має підстав стягувати заявлену суму в повному обсязі.
У відзиві також порушує питання щодо застосування строків позовної давності.
При цьому зазначає, що спеціальне правило про строки на період воєнного стану змінювалося, а Законом № 4434-IX виключено пункт 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України з 04.09.2025, отже обчислення строків потребує коректного правового аналізу, який позивач у позові не навів.
Також відповідач заперечує проти розміру витрат на правничу допомогу, оскільки позивач має довести реальність, необхідність та розумність таких витрат саме в цій справі; у спрощеному провадженні без виклику сторін та за відсутності належної доказової бази позивача такі витрати можуть бути непропорційними.
Відповідь на відзив
Позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов.
Щодо укладання договору позики в електронному вигляді зазначає, що посилання відповідача, щодо не укладання договору позики №74551868 є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи, оскільки вказаний договір позики. Відповідач підписав (акцептовав) оферту) одноразовим ідентифікатором (2lP4sgO03d), чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти Договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису Договору, а тому на думку Позивача між сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та умов кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення укладання такого договору шляхом вивчення дій зазначених вище.
Таким чином, посилання Відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні докази укладення договору позики є надуманими, оскільки вказаний договір підписаний електронним підписом (одноразовий ідентифікатор є видом Електронного підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис»), що у свою чергу додатково підтверджуєтеся довідкою про ідентифікацію, яка міститься в матеріалах справи. Між тим, використання одноразового ідентифікатора - є не можливим без проходження Відповідачем попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення позичальником входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, що у свою чергу кореспондується з висновками, які викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 (справа№732/670/19), від 12.01.2021(справа №524/5556/19), від 31.08.2022 (справа №280/4456/20), від 09.02.2023 (справа №640/7029/19)).
Доказів того, що персональні дані Відповідача (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариствами для укладення договорів від її імені, відповідачем до суду не надані.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій Відповідач не звернувся, як і не оскаржив правомірність укладеного договору.
У своїх запереченнях на доводи відповідача, позивач посилається на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24.02.2016 у справі №6-50цс16, відповідно до якої письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Щодо доказів отримання відповідачем коштів за договором позики, позивач вважає твердження відповідача, стосовно ненадання позивачем доказів перерахування коштів на картковий рахунок відповідача такими, що не відповідає дійсності, та спростовується матеріалами справи: Електронна платіжна інструкція № c2c6a574-5a2d-4a18-91c9-e7be1edd173d від 22.12.2021 видана ТОВ «ФІНЕКСПРЕС» (фінансова компанія, яка діє на підставі ліцензії, яка видана Національним банком України на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку - платіжний інструмент/платіжна система); Довідка № КД-000120502/ТНПП від 12.02.2026 видана платіжною системою/ТОВ «ФІНЕКСПРЕС», що підтверджує перерахування коштів за платіжною інструкцією /квитанцією № c2c6a574-5a2d-4a18- 91c9-e7be1edd173d від 22.12.2021; Лист №30/01/26-29594 від 30.01.2026, виданий Позикодавцем/ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», що підтверджує видачу/перерахування на банківську карту Відповідача/Клієнта онлайнпозики на підставі платіжної інструкції № c2c6a574-5a2d-4a18-91c9-e7be1edd173d від 22.12.2021.
Щодо неповідомлення відповідача про відступлення права грошової вимоги за оскаржуваним договором позики, позивач у своїх запереченнях посилається на постанову Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11, у якій викладений висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним. Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом у справі № 761/1543/20, провадження № 61 - 10389св21 від 23.02.2022, справа № 639/86/17, провадження № 61-5039 св21від 19.01.2022, справа № 554/8549/15-ц, провадження № 61-18460св20 від 14.07.2021.
Доказів про визнання договору факторингу - не дійсним та/або виконання своїх Відповідачем перед первісним/попереднім кредитором - не надано та матеріали справи не містять.
Щодо строку позовної давності позивач зазначає, що Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24:00 год. 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARSCoV-2».
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні »№ 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який Указами Президента України неодноразово продовжувався. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX, який набрав чинності 17 квітня 2022 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Закон України №4434-ІХ від 14.05.2025 року «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного України щодо поновлення перебігу позовної давності», яким виключено пункт 19 «Прикінцевих та перехідних положень» щодо призупинення строків позовної давності, набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 04.09.2025 року.
Сторона позивача вважає, що у період з 02 квітня 2020 року по 04 вересня 2025 року строки позовної давності були зупинені, позивач звернувся із позовної заявою до суду 02.04.2026 року, відтак на момент звернення до суду - строки позовної давності позивачем не порушені.
Щодо заперечень стосовно розміру витрат позивача на правничу допомогу, сторона позивача вважає, що ним у повному обсязі доведено витрати на правничу допомогу, адже до позовної заяви було додано належні та допустимі докази понесення таких витрат, зокрема договір про надання правничої допомоги, документи, що підтверджують обсяг та характер наданих послуг, а також платіжні документи, які свідчать про фактичну сплату відповідної грошової суми.
Розмір витрат на правничу допомогу вважає розумним з урахуванням складності справи, обсягу підготовлених процесуальних документів, витраченого часу та значення справи для позивача.
Відповідач не надав жодних належних і допустимих доказів, які б спростовували понесення вказаних витрат або свідчили про їх надмірність, у зв`язку з чим підстави для зменшення розміру заявлених витрат відсутні.
Просить стягнути заявлений розмір витрат на правничу допомогу на користь позивача.
Додаткові пояснення та доповнення відповідача від 25.06.2026
Позовні вимоги не визнає в повному обсязі.
Вважає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки позивач не довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами: факт укладення електронного кредитного договору саме відповідачем; факт підписання договору саме відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора; факт отримання відповідачем кредитних коштів; належність банківської картки/рахунку відповідачу на дату нібито переказу; повний та перевірюваний розрахунок боргу; належне правонаступництво саме щодо конкретного договору відповідача; належне повідомлення відповідача про відступлення права вимоги; правомірність нарахування процентів/платежів за період воєнного стану; відсутність підстав для застосування спеціальних гарантій військовослужбовців/осіб, пов`язаних із захистом України; правомірність обробки та поширення персональних даних у тому обсязі, в якому це зроблено позивачем; реальність, необхідність і співмірність витрат на правничу допомогу. Згідно з Цивільним процесуальним кодексом України від 18.03.2004 № 1618-IV, ст. 81, ч. 1, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, саме позивач має довести кожен елемент заявленої вимоги.
Відповідач вважає, що позивач не довів належними доказами факт укладення кредитного договору саме відповідачем; не довів отримання відповідачем кредитних коштів, розрахунок заборгованості є одностороннім, неперевіреним та недостатнім доказом; нарахування процентів та інших платежів після 24.02.2022 потребує окремої правової оцінки та не може бути стягнуто автоматично; не довів належного правонаступництва саме щодо конкретного зобов`язання відповідача; Реєстри прав вимоги з даними інших осіб не є належним доказом у частині, що не стосується відповідача, та свідчать про надмірне розкриття персональних даних; не обґрунтував законність, пропорційність та ненадмірність обробки персональних даних у заявленому обсязі; документи факторингу та платіжні інструкції між юридичними особами не доводять отримання кредиту відповідачем; не довів належного повідомлення відповідача про заміну кредитора.
Також відповідач зауважує, що позивач не дослідив та не врахував питання застосування цієї гарантії, не надав розрахунку, який би виключав відповідні нарахування, і не довів, що заявлені проценти у сумі 18 660,78 грн не підпадають під дію зазначеної гарантії.
У зв`язку з цим просить суд не стягувати проценти, пеню, штрафні санкції або інші платежі, якщо буде встановлено, що до відповідача застосовуються гарантії, передбачені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII.
Додатково відповідач зазначив, що заперечує проти стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн та зазначає, що відповідно до ст.. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, часом, обсягом наданих послуг та значенням справи для сторін.
Вважає, що у цій справі позов має ознаки типового масового позову фінансової компанії, складеного за шаблонною моделлю, із типовими додатками, реєстрами та розрахунками. Позивач не довів: реальність витрат саме в цій справі; необхідність таких витрат; співмірність заявленої суми; обсяг фактично виконаної правничої роботи; зв`язок конкретної оплати саме з цією справою; неможливість підготовки такого типового позову без заявлених витрат.
Просить у разі відмови у позові судові витрати мають бути покладені на позивача, у разі часткового задоволення позову прошу зменшити витрати на правничу допомогу до мінімального розумного розміру або відмовити в їх стягненні повністю.
Також зазначає, що раніше подані ним документи та клопотання щодо продовження строку, ознайомлення з матеріалами справи, долучення доказів та повідомлення суду про об`єктивні причини неможливості повноцінної підготовки процесуальної позиції у первинно встановлений строк, зокрема через виїзд за кордон для операції та реабілітації після поранення.
Як зазначає відповідач, ці додаткові пояснення подані відповідачем з метою повного викладення позиції відповідача, реалізації права на захист та забезпечення змагальності сторін.
Також просить, що якщо суд вважатиме раніше поданий документ відзивом, просить прийняти ці пояснення як доповнення до відзиву. Якщо суд вважатиме, що повний відзив не був поданий, прошу прийняти цей документ як відзив на позовну заяву та, за потреби, поновити/продовжити строк на його подання.
Процесуальні дії та рух справи
03.04.2026 до Київського районного суду міста Одеси, надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 21.12.2021 у розмірі 33 312 гривень 78 копійок, а також судові витрати 2 662,40 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 500 гривень.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільна справа розподілена судді Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 08.04.2026 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу визначений п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
20.04.2026 до суду від відповідача надійшла заява про продовження йому процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву до 10.06.2026 та розгляд справи в подальшому продовжити у спрощеному провадженні з викликом сторін.
21.04.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який просить долучити до матеріалів справи та просить продовжити йому процесуальний строк на його подання та розгляд справи продовжити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
24.04.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
30.04.2026 від відповідача надійшла заява про продовження йому процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву до 10.06.2026 та розгляд справи в подальшому продовжити у спрощеному провадженні з викликом сторін.
31.04.2026 відповідач надав відзив на позовну заяву, який просить долучити до матеріалів справи та просить продовжити йому процесуальний строк на його подання та розгляд справи продовжити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У клопотанні відповідач зазначив, що з метою захисту прав та інтересів він бажає особисто приймати участь у судових засіданнях, у зв`язку з тим, що майбутнє рішення може вплинути на його права та обов`язки, щодо подовження процесуального строку зазначив, що після поранення він вимушено виїжджав за кордон у зв`язку з проведенням операції та подальшою реабілітацією після поранення, він не мав можливості у визначений строк ознайомитися з матеріалами справи та надати відзив на позовну заяву, що також порушує права відповідача, тому просить суд вищезазначене клопотання розглянути та задовольнити.
Ухвалою суду від 04.05.2026 розглянуто та задоволено клопотання відповідача: подальший розгляд справи №947/14321/2026 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, проводити у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін. Судове засідання призначено на 26 травня 2026 року. Продовжено відповідачу процесуальний строк на подання відзиву, який долучений до матеріалів справи.
22.05.2026 до суду через підсистему «Електронний суд» звернувся відповідач ОСОБА_1 з клопотанням про відкладення судового засідання та надання часу для ознайомлення з матеріалами справи і підготовки відзиву.
Також у цьому клопотанні ОСОБА_1 повідомив, що він є ветераном війни та проходить лікування і реабілітацію після тяжкого поранення за кордоном у Латвійській Республіці, на підтвердження чого надає медичні документи та амбулаторну карту. 22 травня 2026 року його виписано з реабілітаційного центру, після чого він разом з іншими пацієнтами виїхав евакуаційним автобусом МОЗ до України. До м. Львова прибуваю 23 травня, а до м. Одеси орієнтовно 24 травня 2026 року . Фактично у нього залишається лише один робочий день до судового засідання, чого об`єктивно недостатньо для належного ознайомлення з матеріалами справи, пошуку та залучення представника, визначення правової позиції, підготовки та подання відзиву на позов.
У зв`язку з цим просить суд причини його неявки визнати поважними, оскільки вони зумовлені лікуванням і проходженням реабілітації після поранення, отриманого під час проходження військової служби, відкласти судове засідання, надати додатковий строк для ознайомлення з матеріалами справи; надати додатковий строк для підготовки та подання відзиву на позовну заяву; долучити до матеріалів справи надані медичні документи та документи, що підтверджують проходження реабілітації за кордоном.
Вказане клопотання суд задовольнив - судове засідання відкладене на 30.06.2026.
25.06.2026 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення та доповнення до попередніх заперечень/відзиву на позовну заяву з клопотаннями про прийняття пояснень, витребування доказів, застосування строків позовної давності, захисту персональних даних, відмову у стягненні витрат на правничу допомогу та відмову у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 30.06.2026 клопотання відповідача про витребування доказів задоволено: витребувано у позивача ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» оригінал електронного кредитного договору або належну електронну копію з технічною можливістю перевірки електронного підпису/одноразового ідентифікатора;технічні логи укладення договору: дату, час, IP-адресу, device ID, браузер, номер телефону, електронну пошту, спосіб ідентифікації та верифікації особи;докази надсилання одноразового ідентифікатора, його отримання та введення саме відповідачем;докази належності відповідачу номера телефону та електронної пошти, які, за твердженням позивача, використовувалися під час укладення кредитного договору;документи, які підтверджують фактичне перерахування кредитних коштів саме відповідачу;надати документ банківської або платіжної системи із реквізитами транзакції, якою, за твердженням позивача, було видано кредит, а саме: документ банківської або платіжної системи із реквізитами транзакції, якою, за твердженням позивача, було видано кредит, а саме: дату та час операції; суму операції; найменування платника; найменування банку або платіжної установи; реквізити рахунку/картки отримувача у знеособленому вигляді, достатньому для ідентифікації операції судом; RRN/ARN або інший ідентифікатор платіжної операції; призначення платежу; документ, який підтверджує успішне завершення операції;повний деталізований розрахунок заборгованості із розмежуванням: тіла кредиту; процентів за строк користування кредитом; процентів/платежів за прострочення; сум, нарахованих до 24.02.2022; сум, нарахованих після 24.02.2022; штрафів, пені, комісій та інших платежів; формули нарахування кожної складової боргу; періодів, за які здійснено кожне нарахування;індивідуалізований витяг з реєстру прав вимоги лише щодо відповідача, без персональних даних третіх осіб;повний ланцюг договорів відступлення права вимоги/факторингу саме щодо договору відповідача, включно з актами приймання-передачі, додатками та реєстрами, у частині, що стосується саме відповідача;докази повідомлення відповідача про заміну кредитора на кожному етапі відступлення права вимоги, а саме докази направлення та фактичного отримання відповідних повідомлень.
Також зобов`язано позивача подати індивідуалізований витяг із реєстру прав вимоги лише щодо відповідача без персональних даних третіх осіб, а також подати знеособлені/редаговані копії документів, які містять персональні дані третіх осіб.
Вказаною ухвалою, суд також витребував з АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» інформацію та докази, а саме:інформацію щодо належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжної картки № НОМЕР_2 , з вказанням номеру рахунку до цієї картки (у разі підтвердження інформації);засвідчену банком АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» виписку по рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП) за період з 22.12.2021 року по 25.12.2021 року в межах операції здійснення зарахування коштів на рахунок ОСОБА_1 за номером платежу c2c6a574-5a2d-4a18-91c9- e7be1edd173d Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (ЄДРПОУ 39861924), здійсненого 22.12.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» (ЄДРПОУ 39706018).
Судове засідання відкладене на 30.07.2026.
06.07.2006 до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
24.07.2026 до суду з АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» надійшла витребувана інформація та виписка по рахунку відповідача.
24.07.2026 до канцелярії суду від позивача надійшли витребувані електронні докази на оптичному носії CD-R, який долучений до матеріалів справи.
27.07.2026 до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява від представника позивача, якою просить долучити до матеріалів справи оригінал договору позики, розрахунок заборгованості, довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 , договір факторингу від 05.12.2025, реєстр прав вимог від 30.01.2026, індивідуалізований витяг з реєстру прав вимог стосовно відповідача. Також у вказаній заяві міститься посилання позивача на оптичний носій, якій надійшов до суду засобами поштового зв`язку та був зареєстрований раніше.
У судове засідання 30.07.2026 відповідач не з`явився, причини неявки не повідомив, у зв`язку з чим суд відклав судове засідання на 10.09.2026 та здійснив повторне повідомлення відповідача про розгляд справи у наступному засіданні, призначеному на 10.09.2026.
13.08.2026 представник позивача повторно подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
У судове засідання 10.09.2026 відповідач не з`явився, заяви та клопотання не подавав.
Водночас суд враховує раніше повідомлені відповідачем обставини зокрема щодо проходження тривалою реабілітації після поранення, пов`язаного з проходженням військової служби та з метою надання відповідачу можливості взяти участь у розгляді справи, ухвалив відкласти проведення судового засідання до 16.10.2026 та здійснити повторний виклик (повідомлення) сторін.
У судове засідання 16.10.2026 сторони не з`явились, повідомлялись належним чином.
16.10.2026 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява, відповідно до якої повідомив суд, що він з 09 жовтня 2026 року перебуває на військовій службі за контрактом у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_3 , у зв`язку з чим не може взяти участь у вказаному засіданні (явці) та прибути у судове засідання. Просить долучити до матеріалів справи копію Довідки військової частини НОМЕР_3 № 788 від 14.10.2026.
Вказані докази долучені до матеріалів справи.
Розглядаючи питання щодо виконання обов`язку суду приписів п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд виходить з балансу інтересів, зокрема суд враховує, що у військовослужбовця ОСОБА_1 , який є відповідачем у справі, виходячи із змісту його заяв та клопотань, поданих у справі, відсутнє волевиявлення щодо зупинення провадження у справі. Ураховуючи цю обставину, суд вважає, що при зупиненні провадження у справі всупереч волі військовослужбовця суд допустить вчинення перешкоди йому у доступі до правосуддя, що порушуватиме статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім цього суд враховує, що виходячи з мети зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, яка полягає саме на реалізацію військовослужбовцем права на доступ до правосуддя, та з тих обставин, що у цій справі суд фактично забезпечив участь відповідача у розгляді справи шляхом подання ним заяв по суті справи, інших заяв та клопотань з процесуальних питань, які суд прийняв до розгляду, розглянув та задовольнив, а також прийняв до уваги, викладені у них доводи та аргументи під час ухвалення рішення по суті.
За таких умов, суд вважає недоцільним зупиняти провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, оскільки мета такого зупинення фактично досягнута під час розгляду цієї справи: участь військовослужбовця у розгляді справи забезпечена.
Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розглядати справу на підставі наявних у ній матеріалів за відсутності належним чином повідомлених сторін у справі та їх представників, відсутності з боку відповідача заяви про зупинення провадження у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Встановлені фактичні обставини
Дослідженням витребуваних у позивача електронних доказів, встановлено, що 22.12.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладений Договір позики №74551868.
Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 2lP4sgO03d, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - : ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.
Ідентифікація ОСОБА_1 як позичальника проведена за посередництвом системи BankID НБУ, про що свідчить Довідка про ідентифікацію.
Також відповідно до цієї Довідки судом встановлено, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису відповідно до вимог законодавства України.
Ідентифікація клієнта здійснювалась при укладенні договору № 74551868, за одноразовим ідентифікатором 2lP4sgO03d, надісланим на електронну пошту позичальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22.12.2021 о 12:49:16 годині.
Відповідач щодо неналежності йому вказаної електронної пошти заперечень не надав, доказів на спростування вказаних обставин суду не надав.
Згідно з умовами цього Договору, Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі - «Строк Позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики (п.2 Договору).
Відповідно до п.2.1. Договору, сума позики становить 14652,00 грн, строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% за кожен день користування позикою.
Дата повернення позики - 21.01.2022.
Згідно з п.9 Договору, Позичальник має право протягом 14 календарних днів з дня укладення Договору відмовитися від Договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Про намір відмовитися від Договору, Позичальник повідомляє Позикодавця у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) до закінчення строку, передбаченого для відмови від Договору. Протягом 7 календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від Договору, Позичальник зобов`язаний повернути Позикодавцю Позику, одержану згідно Договору, та сплатити Проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення (включно) за ставкою, що встановлена п. 2 Договору.
Пунктом 10 Договору передбачено, що Позичальник має право достроково виконати Договір, шляхом повернення Позики, сплати Процентів за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, що встановлена п. 2 Договору.
Згідно з п. 12 Договору, цей Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
У реквізитах позичальника за цим Договором, зазначений номер платіжної картки, на яку мають бути зараховані грошові кошти - НОМЕР_2 .
Позикодавець на виконання Договору позики №74551868 від 22.12.2021 року, передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 14 652,00 грн. за посередництвом платіжної системи (ТОВ «ФК Фінекспрес» - платіжна система, яка діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на банківську платіжну картку фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку юридичної особи (IBAN) на банківську платіжну картку фізичної особи технічно неможливий без використання платіжної системи.
Наведене вище, підтверджується електронною платіжною інструкцією №c2c6a574-5a2d-4a18-91c9 e7be1edd173d від 22.12.2021, а також витребуваною з АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» інформацією та випискою по рахунку відповідача.
Зокрема, відповідно до інформації банку від 19.07.2026 № 20.1.0.0.0/7-260716/42845-БТ, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 . На вказану картку 22.12.2021 зараховано 14652,00 грн
Отже, первісний кредитор свої зобов`язання з надання відповідачу грошових коштів на суму 14652,00 грн виконав в повному обсязі.
29.09.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 028-290922, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики від 22.12.2021 № 74551868, укладеного з ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 2.1. Договору, перехід від Клієнта до Фактора прав вимог відбувається у наступному порядку: Клієнт формує та надас Фактору інформацію згідно з Ресстром прав вимоги, необхідну для оцінки Заборгованостей Боржників, шляхом направлення такої інформації на електронну пошту Фактора за формою, погодженою Сторонами у відповідному додатку до цього Договору; у випадку погодження такої інформації, Фактор формує Реєстр права вимоги та надсилає Клієнту скан такого Реєстру в електронній формі електронною поштою, та за погодженням Сторін паправляє два примірники підписаного Реєстру в паперовому вигляді. Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в день підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог с невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги.
Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимог № 29/09/22 від 29.09.2022, підписаного 29.09.2022 та скріпленого печатками між сторонами цього договору, первісний кредитор ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступив на користь ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» право вимоги до відповідача за договором позики № 74551868 від 22.12.2021 в сумі 33 312,78 грн, з яких: 14 652,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18 660,78 грн - сума заборгованості за відсотками.
На підтвердження здійснення фактором оплат на рахунок клієнта підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями.
У подальшому, 05.12.2025 ТОВ «Сіроко Фінанс» та позивач ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» уклали Договір факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №74551868 від 22.12.2021.
Згідно з п.2.1.3. цього Договору, перехід від Клієнта до Фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу (день підписання реєстру прав вимог).
Підписаний сторонами 30.01.2026 Реєстр прав вимог є невідємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора вимоги.
Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимог № 30/01/26 від 30.01.2026 ТОВ «Сіроко Фінанс» відступив позивачу ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» право вимоги заборгованості до відповідача за договором позики №74551868 від 22.12.2021 у розмірі 33 312,78 грн, з яких 14 652,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 18 660,78 грн. - сума заборгованості за відсотками.
На підтвердження здійснення Фактором оплат на рахунок Клієнта також підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями.
Доказів повернення відповідачем кредитних коштів та сплату процентів матеріали справи не містять.
Також згідно з наданою стороною відповідача документацією встановлено, що він проходив службу у лавах ЗСУ у період 2019-2020 та 2022-2024, де і отримав поранення.
Оцінка аргументів та Мотиви суду
До спірних правовідносин застосовуються норми ЦК України, Законів України «Про електронну комерцію», «Про захист прав споживачів», «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не впливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно до ст. 598 ч.1 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.
Також, відповідно до ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Суд зауважує, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Як встановлено судом та доведено належними, достатніми та допустимими доказами (у тому числі електронними доказами, витребувані судом за наслідком задоволення клопотання відповідача), між первісним кредитором та ОСОБА_1 22.12.2021 укладений Договір позики.
Ідентифікація ОСОБА_1 як позичальника проведена за посередництвом системи BankID НБУ, про що свідчить Довідка про ідентифікацію.
Також відповідно до цієї Довідки судом встановлено, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису відповідно до вимог законодавства України.
Ідентифікація клієнта здійснювалась при укладенні договору № 74551868, за одноразовим ідентифікатором 2lP4sgO03d, надісланим на електронну пошту позичальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22.12.2021 о 12:49:16 годині.
Відповідач щодо неналежності йому вказаної електронної пошти заперечень не надав, доказів на спростування вказаних обставин суду не надав.
Також суд встановив, що на виконання якого первісний кредитор перерахував грошові кошти у розмір 14652,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_4 , емітовану АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Зарахування коштів у розмірі 14652,00 грн на платіжну картку відповідача підтверджується витребуваною з АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» інформацією та випискою по рахунку відповідача та Електронною платіжною інструкцією/Операція № c2c6a574-5a2d-4a18-91c9-e7be1edd173d від 22.12.2021.
Відповідач до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій не звернувся.
Доказів, того, що вказана платіжна картка була викрадена, або за допомогою неї були отримані кошти іншою особою, ніж ОСОБА_1 , матеріали справи не містять, стороною відповідача не надано.
Докази оскарження правомірності укладеного договору також відсутні, сторонами у справі суду не надані.
Також, доказів на підтвердження повернення відповідачем кредиту матеріали справи не містять, сторонами, зокрема стороною відповідача, суду не надано.
Отже, суд дійшов висновку про доведеність факту укладання договору позики між первісним кредитором та відповідачем, та отримання відповідачем за цим договором грошових коштів у розмірі 14652,00 грн.
Щодо переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача
29.09.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 028-290922, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики від 22.12.2021 № 74551868, укладеного з ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 2.1. Договору, перехід від Клієнта до Фактора прав вимог відбувається у наступному порядку: Клієнт формує та надас Фактору інформацію згідно з Ресстром прав вимоги, необхідну для оцінки Заборгованостей Боржників, шляхом направлення такої інформації на електронну пошту Фактора за формою, погодженою Сторонами у відповідному додатку до цього Договору; у випадку погодження такої інформації, Фактор формує Реєстр права вимоги та надсилає Клієнту скан такого Реєстру в електронній формі електронною поштою, та за погодженням Сторін паправляє два примірники підписаного Реєстру в паперовому вигляді. Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в день підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог с невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги.
Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимог № 29/09/22 від 29.09.2022, підписаного 29.09.2022 та скріпленого печатками між сторонами цього договору, первісний кредитор ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступив на користь ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» право вимоги до відповідача за договором позики № 74551868 від 22.12.2021 в сумі 33 312,78 грн, з яких: 14 652,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18 660,78 грн - сума заборгованості за відсотками.
На підтвердження здійснення фактором оплат на рахунок клієнта підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями.
У подальшому, 05.12.2025 ТОВ «Сіроко Фінанс» та позивач ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» уклали Договір факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №74551868 від 22.12.2021.
Згідно з п.2.1.3. цього Договору, перехід від Клієнта до Фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу (день підписання реєстру прав вимог).
Підписаний сторонами 30.01.2026 Реєстр прав вимог є невідємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора вимоги.
Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимог № 30/01/26 від 30.01.2026 ТОВ «Сіроко Фінанс» відступив позивачу ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» право вимоги заборгованості до відповідача за договором позики №74551868 від 22.12.2021 у розмірі 33 312,78 грн, з яких 14 652,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 18 660,78 грн. - сума заборгованості за відсотками.
На підтвердження здійснення Фактором оплат на рахунок Клієнта також підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями.
Дослідивши та надавши оцінку вказаним вище договорам факторингу, суд дійшов висновку про доведеність обставин набуття позивачем ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики від 22.12.2021 № 74551868 на підставі Договору факторингу від 05.12.2025 № 05/12/25-01.
Зокрема, надаючи оцінку доказам переходу права вимоги від первісного кредитора до кожного наступного фактора на кожному етапі такої передачі, суд підтверджує перехід права вимоги від первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «СІРОКО ФІНАНС».
Аналогічних висновків дійшов суд під час надання оцінки договору факторингу, укладеного між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та позивачем ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП».
Отже, суд встановив, що позивач ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» набув статусу нового кредитора за Договором позики від 22.12.2021 № 74551868.
Доказів про визнання договорів факторингу не дійсними, та/або виконання своїх відповідачем перед первісним/попереднім кредитором, сторонами суду не надано, матеріали справи таких доказів не містять.
Отже суд виснував про обґрунтованість та доведеність позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 14 652,00 грн.
Суд звертає увагу на те, що відповідач у своїх заявах та клопотаннях повідомив про перебування ним на військовій службі, під час якої отримав поранення, та з логічних міркувань суд дійшов висновку, що метою повідомлення вказаної інформації та долучення відповідних документів є застосування норм діючого законодавства в частині звільнення військовослужбовців від сплати усіх платежів за кредитними договорами, окрім тіла кредиту.
У своїх позовних вимогах та згідно з наданим розрахунком заборгованості, позивач просить суд стягнути заборгованість за договором, яка станом на дату подання позовної заяви становить 33 312,78 грн, з яких: 14 652,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18 660,78 грн - сума заборгованості за відсотками.
Відповідач надав суду докази на підтвердження перебування його на військовій службі у Збройних Силах України, зокрема: копію Довідки військової частини НОМЕР_3 № 788 від 14.10.2026, відповідно до якого ОСОБА_1 з 09.10.2026 по теперішній час (дата довідки - 14.10.2026) перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 .
Суд при вирішенні спору враховує норми ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якої військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Сталою практикою Верховного Суду підтверджено, що пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою, дія якої поширюється на всіх військовослужбовців в розумінні п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без виключення (Постанова Верховного Суду від 26.12.2018 у справі № 522/12270/15-ц; Постанова Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №175/377/16-ц; Постанова Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №521/9626/15- ц; ), у тому числі на військовослужбовців за контрактом (Постанова Верховного Суду від 14.05.2021 у справі №502/1438/18), офіцерів запасу (Постанова Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №642/548/21), тощо.
Дослідженням вказаних доказів (копії Довідки військової частини НОМЕР_3 № 788 від 14.10.2026) суд дійшов висновку про наявність у відповідача статусу військовослужбовця.
Оцінивши надані відповідачем докази, суд бере їх до уваги та доходить висновку, що відповідачем доведено належними, достатніми, допустимими та достовірними доказами факт перебування його на військовій службі у лавах Збройних Сил України.
Отже, ураховуючи що в Україні триває воєнний стан, то відповідачу не можуть нараховуватись відсотки за користування кредитом.
За встановлених судом обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором позики №74551868 (НА УМОВАХ ПОВЕРНЕННЯ ПОЗИКИ В КІНЦІ СТРОКУ ПОЗИКИ) від 22.12.2021 у розмірі 14 652,00 грн які складають заборгованість за тілом кредиту.
Строки давності
Суд бере до уваги твердження сторони позивача щодо дотримання стороною позивача строків позовної давності із зверненням до суду з вказаним позовом та відхиляє доводи відповідача про їх порушення.
Зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX, який набув чинності було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільним Кодексом України та строки визначені Господарським кодексом України, а саме ст. 232, 269, 322, 324 продовжуються на строк дії такого карантину (ст. 257 ЦПК України встановлює загальну позовну давність у три роки). Набув чинності 02.04.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
У подальшому Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: «19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії». Набув чинності 17.03.2022.
Законом України від 8 листопада 2023 року № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» було внесені зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України: пункт 19 викладено у наступній редакції: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Закон набрав чинності 30.01.2024.
Законом України №4434-ІХ від 14.05.2025 «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного України щодо поновлення перебігу позовної давності» виключений пункт 19 «Прикінцевих та перехідних положень» щодо призупинення строків позовної давності. Вказаний Закон набрав чинності 04.09.2025.
Договір між первісним кредитором та відповідачем укладений 22.12.2021, строк виконання якого припадає на 21.01.2022 (п. 2.3. Договору).
Тобто Договір позики був вже укладений в період дії продовження строків дії позовної давності на строк дії карантинних обмежень, які у подальшому були продовжені на підставі Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX (набув чинності з 17.03.2022) та згодом зупинені на підставі Закону України від 8 листопада 2023 року № 3450-IX (набув чинності з 30.01.2024).
Перебіг строків позовної давності поновлений з 04.09.2025.
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 03.04.2026, тобто після спливу 6 місяців строку позовної давності.
Отже, суд дійшов висновку про відсутність порушення позивачем строків позовної давності із зверненням до суду з вказаним позовом.
Таким чином, підсумовуючи викладене, суд виснував про часткове задоволення позовних вимог: в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за договором позики від 22.12.2021 № 74551868 у розмірі 14 652,00 грн, яка становить заборгованість за тілом кредиту.
В іншій частині позовних вимог щодо стягнення процентів за користування кредитом слід відмовити.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, ураховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог на 43,98% (розрахунок: 14652 х 100 / 33312,78), судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 170,92 грн (2662,40 х 43,98%) покладаються на відповідачки.
Витрати на правничу допомогу у сумі 4500,00 грн
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивач на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача надавтакі документи (в копіях): Договір про надання правничої допомоги від 22.08.2025№22-08/25/ДІЛ; Витяг з Акту №9-ДІЛ від 25.02.2026приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025; Акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги (Додаток № 1 до Договору); Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правничої допомоги, Довіреність на ім`я Ткаченко Ю.О., платіжну інструкцію від 05.03.2026 № 579942740.1.
Відповідач у письмових поясненнях просив відмовити позивачу у стягненні з нього витрат на правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн, а у разі іншого висновку суду - зменшити їх до мінімального розумного розміру.
Водночас, заявляючи вимогу про зменшення витрат на правничу допомогу, відповідач не доводить їх неспівмірність, відповідних аргументів та доводів з цього питання не наводить.
Суд при вирішенні цього питання враховує практику Верховного Суду, викладену у постанові ВП ВС від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, відповідно до якої у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення».
Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання про недоцільність відступлення від позиції викладеної у вище вказаній постанові (від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23), у своєму рішенні від 25.03.2026 у справі № 372/6826/24 зазначила, що ВП ВС у згаданій постанові не формулювала правового висновку щодо можливості суду з власної ініціативи зменшувати розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, за критерієм співмірності розміру цих витрат, від якого просила відступити колегія суддів.
До того ж ВП ВС вже неодноразово висловлювалася з питання розподілу витрат на правничу допомогу між сторонами. Зокрема, у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року, ухваленій за наслідками вирішення справи № 755/9215/15-ц, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:
«21. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
22. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
36. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами [цитування частини шостої статті 137 ЦПК України].
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
39. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи».
Подібні висновки щодо порушеного правового питання викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21. Питання про відступ від наведених висновків раніше не вирішувалося, а також колегія суддів не порушує його в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Згадані висновки фактично застосовані Великою Палатою Верховного Суду під час ухвалення постанови від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23.
За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про недоведеність стороною відповідача неспівмірності заявлених стороною позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн, та зазначає про обґрунтованість заявленого стороною позивача розміру витрат на правничу допомогу у сумі 4500,00 грн.
Ураховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог на 43,98%, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 979,10 грн (4500 х 43,98%).
Керуючись ст.ст.12, 13, 79-89, 141, 258, 263-265,268, 354 ЦПК України, ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» заборгованість за Договором позики № 74551868 від 22.12.2021 у розмірі 14 652 (чотирнадцять тисяч шістсот п`ятдесят дві) гривні 00 копійок, яка становить заборгованість за тілом кредиту.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 164 (одна тисяча сто шістдесят чотири) гривні 53 копійки.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП»понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 1 968 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 30 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене в загальному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду-якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», ЄДРПОУ 3544280974, адреса: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, офіс 40/3.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Вступна та резолютивна частини рішення підписано 16.10.2026.
Повне рішення буде складено упродовж 5 днів.
Повне рішення складене 21.10.2026.
Суддя Ю. А. Скриль
Оригінал: reyestr.court.gov.ua