Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №496/4124/26 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/4124/26

Провадження № 2/496/3655/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Буран В.М.,

за участю: секретаря судового засідання – Агаджанян Д.Х.,

представник позивача - Ратушного О.О., - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 в залі суду;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позовних вимог

28 травня 2026 року представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Черненко М.О. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

Позов мотивовано тим, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 06 листопада 2012 року у справі № 1506/5201/2012 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 жовтня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття.

Позивач зазначає, що після ухвалення вказаного рішення його сімейний стан змінився.

Так, 25 квітня 2015 р. він уклав шлюб із ОСОБА_6 , у якому народилися дві доньки: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Теплодарського міського суду Одеської області від 30 березня 2026 р. у справі № 516/52/26 з позивача стягнуто аліменти на утримання цих двох дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину.

Позивач вважає, що виникнення додаткових аліментних зобов`язань істотно впливає на його матеріальний стан та можливість сплачувати аліменти на утримання старшої доньки у раніше визначеному розмірі.

Посилаючись на статті 182, 183, 192 СК України, просить зменшити розмір аліментів, стягнутих рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 06.11.2012, з 1/4 до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

2. Позиція відповідача

Відповідач ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву, у якому заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Зазначає, що позивач не довів належними та допустимими доказами істотного погіршення свого матеріального становища, яке унеможливлювало б виконання рішення суду від 06.11.2012 р. у встановленому розмірі.

Зауважила, що позивач офіційно працевлаштований в АТ «Укрзалізниця» та проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 . За твердженням відповідача, за позивачем зберігається робоче місце та йому нараховується заробітна плата, а також він отримує грошове забезпечення військовослужбовця.

Відповідач звернула увагу, що позивач не надав доказів втрати роботи, зменшення заробітної плати, погіршення здоров`я чи інших обставин, які свідчили б про неможливість сплачувати аліменти в раніше визначеному розмірі.

Крім того, відповідач зазначила, що донька ОСОБА_9 завершила навчання у школі, планує вступ до закладу вищої освіти, у зв`язку із чим витрати на її утримання не зменшуються, а збільшуються.

Також відповідач послалася на те, що шлюб позивача з матір`ю двох молодших дітей укладено ще у 2015 році, діти народилися у 2015 та 2017 р., проте з позовом про зменшення розміру аліментів позивач звернувся лише після ухвалення у березні 2026 року рішення про стягнення аліментів на їх утримання.

Вважаючи позовні вимоги необґрунтованими, відповідач просила відмовити в їх задоволенні повністю.

3. Обставини, встановлені судом

Судом установлено, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 06 листопада 2012 року у справі № 1506/5201/2012 з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_9 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно.

Після ухвалення зазначеного рішення, позивач уклав інший шлюб, у якому народилися дві доньки.

Рішенням Теплодарського міського суду Одеської області від 30 березня 2026 р. у справі № 516/52/26 визначено аліментні зобов`язання позивача щодо двох молодших дітей у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу).

Отже, після визначення аліментів на утримання старшої доньки сімейний стан позивача змінився, а у 2026 р. виникло додаткове аліментне зобов`язання визначене судом.

Водночас із наданих суду матеріалів не вбачається належних доказів, які дозволяли б установити розмір доходів позивача на час ухвалення рішення 2012 року та на час розгляду цього спору, порівняти його матеріальне становище у відповідні періоди, визначити фактичний розмір утримань та оцінити вплив нових аліментних зобов`язань на можливість забезпечувати всіх трьох дітей.

4. Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно з частиною першою статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За змістом статті 182 СК України під час визначення розміру аліментів суд ураховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника інших дітей, непрацездатних осіб на утриманні та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19, провадження № 61-9460св20, Верховний Суд зазначив, що народження дитини в іншому шлюбі не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Суд повинен перевірити обставини, які мають значення для вирішення спору, та надати оцінку відповідним доказам.

У постанові від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20, провадження № 61-1031св21, Верховний Суд наголосив на необхідності врахування інтересів дитини та відсутності автоматичних підстав для зменшення аліментів у зв`язку з народженням інших дітей.

Водночас у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22, провадження № 61-7814св22, Верховний Суд роз`яснив, що зміна сімейного та матеріального стану є самостійними, альтернативними підставами для перегляду розміру аліментів. Відповідно, зміна сімейного стану не обов`язково повинна супроводжуватися доведеним погіршенням матеріального стану.

Аналогічний підхід щодо самостійного значення зміни сімейного стану висловлено у постанові Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 278/2599/23.

Таким чином, зазначені правові висновки мають застосовуватися у взаємозв`язку: встановлення зміни сімейного стану надає підстави для судового перегляду раніше визначеного розміру аліментів, однак не зумовлює автоматичного задоволення вимоги про їх зменшення до конкретної частки.

6. Оцінка та мотиви суду.

Оцінюючи заявлені вимоги, суд виходить із того, що предметом доказування у цій справі є не лише факт народження у позивача двох інших дітей і встановлення аліментних зобов`язань щодо них, а й наявність достатніх підстав для зміни саме того розміру аліментів, який визначено рішенням суду від 06.11.2012 р.

Суд бере до уваги, що після ухвалення рішення 2012 р. сімейний стан позивача дійсно змінився. Зазначена обставина є юридично значущою та підлягає врахуванню відповідно до статті 192 СК України.

Разом із тим зміна сімейного стану не означає, що розмір аліментів на старшу дитину в усіх випадках повинен бути пропорційно зменшений у зв`язку з народженням інших дітей.

Позивач просить зменшити розмір аліментів з 1/4 до 1/6 частини заробітку (доходу), обґрунтовуючи це насамперед тим, що загальна частка його доходів, яка підлягає стягненню на утримання трьох дітей, становить 7/12.

Однак саме по собі існування декількох судових рішень про стягнення аліментів та сукупний розмір визначених ними часток не доводять необхідності зменшення аліментів на одну з дітей.

У матеріалах, наданих на підтвердження позову, відсутні відомості про фактичний розмір заробітку (доходу) позивача, його матеріальне становище, наявність чи відсутність додаткових джерел доходів, фактичні витрати на утримання дітей та інші обставини, які дозволили б суду обґрунтовано встановити, що визначений у 2012 р. розмір аліментів на утримання доньки ОСОБА_9 є надмірним за теперішніх обставин.

Суд ураховує також, що дві молодші доньки позивача народилися у 2015 та 2017 р., тобто задовго до звернення з цим позовом, а нове рішення про стягнення аліментів ухвалено 30 березня 2026 р.

При цьому суд не розцінює тривале незвернення позивача з позовом про зменшення аліментів як втрату ним відповідного права. Водночас зазначені обставини у сукупності з відсутністю достатніх відомостей про його матеріальне становище не дозволяють дійти висновку про необхідність саме заявленого зменшення аліментів.

Суд також бере до уваги вік старшої доньки позивача, яка станом на час звернення з позовом досягла 17 років, а отже потребує належного матеріального забезпечення, у тому числі для здобуття освіти.

Намір доньки продовжувати навчання у закладі вищої освіти, на який посилається відповідач, сам по собі не є доказом фактичного понесення відповідних витрат. Проте об`єктивні потреби дитини її віку повинні враховуватися під час вирішення питання про можливість зменшення вже встановленого рівня утримання.

Суд наголошує, що всі діти позивача мають рівне право на належне утримання від батька незалежно від того, у якому шлюбі вони народилися.

Водночас забезпечення такого права не означає обов`язкового встановлення однакової частки заробітку на кожну дитину без оцінки конкретних обставин, матеріального становища сторін та потреб дітей.

Посилання позивача на те, що у випадку задоволення позову загальний розмір стягуваних із нього аліментів становитиме 1/2 частину заробітку, не є самостійною правовою підставою для зміни рішення від 06.11.2012 р., оскільки стаття 192 СК України не встановлює обов`язку суду зменшувати аліменти до такого сукупного розміру.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що, незважаючи на встановлену зміну сімейного стану позивача, ним не доведено достатніх фактичних підстав для зменшення аліментів на утримання доньки ОСОБА_9 з 1/4 до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу).

Отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 141 ЦПК України у разі відмови в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1331,20 грн відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягає.

Керуючись статтями 180, 181, 182, 183, 192 СК України, статтями 12, 13, 76–81, 89, 141, 259, 263–265, 268, 273, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів — відмовити повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Буран В.М.