Суд: Черкаський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №704/507/26
Суддя: Сіренко Ю. В.
ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/821/2018/26Головуючий по першій інстанції
Справа № 704/507/26 Категорія: 304090000Воронкова І.Г.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2026 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Сіренка Ю.В., Новікова О.М., Фетісової Т.Л.,
учасники справи:
позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»,
відповідач – ОСОБА_1 ,
особа, яка подає апеляційну скаргу – Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на заочне рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 22 червня 2026 року (у складі судді Воронкової І.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в :
У квітні 2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулось до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 44170 грн за кредитним договором, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10000 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 31690 грн, заборгованості по комісії в розмірі 1500 грн та заборгованості по штрафам в розмірі 980 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.09.2024 був укладений електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1442-6079 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем на суму 10000 грн, шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідно до вимог законодавства є належним та допустимим доказом укладення правочину між сторонами.
Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, а відповідач не повернула наданий їй кредит в строки, передбачені кредитним договором.
У зв`язку з викладеним, утворилась заборгованість, яку позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 .
Заочним рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 22.06.2026 у задоволенні позову відмовлено.
Таке рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано належного та допустимого доказу на підтвердження факту видачі кредитором відповідачу грошових коштів в порядку виконання кредитного договору.
Зокрема, у матеріалах справи наявні лише розрахунки позивача, які не є доказом, який може підтвердити реальність видачі грошових коштів особі, оскільки не є первинним документом, що підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладання договорів на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами наявності заборгованості.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що з квитанції про перерахування коштів да довідки про перерахування коштів не вбачається, що зазначені кошти були перераховані на банківський рахунок, який належить саме відповідачу.
Не погоджуючись із таким рішенням суду, позивачем через підсистему «Електронний суд» подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.
В обґрунтування скарги зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим.
Скаржник звертає увагу суду на те, що відповідач до підписання договору ознайомився з Договором, Правилами надання споживчих кредитів, Паспортом споживчого кредитування, інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором.
На підтвердження укладення кредитного договору № 1442-6079 від 02.09.2024 з відповідачем, позивачем надано суду електронний доказ – роздруківку тексту кредитного договору, підписаного одноразовим ідентифікатором «А1792», який був надісланий відповідачу на його номер мобільного телефону, вказаний у заявці.
Стосовно висновків суду щодо відсутності первинних бухгалтерських документів на підтвердження переведення відповідачу коштів, скаржник зазначає, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківські послуги» та відповідно до ліцензії, виданої ТОВ «Укр Кредит Фінанс», проводить господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме, надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту. Таким чином, позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку, в зв`язку з чим надати первинний бухгалтерський документ, у тому числі виписки по рахунку не є можливим.
Натомість, скаржник наголошує, що позивачем надано документи, що підтверджують факт видачі кредиту, а саме: довідку про перерахування кредиту, квитанцію АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування відповідачу коштів на рахунок та розрахунок заборгованості за договором.
Щодо належності карткового рахунку, на який було перераховано кошти, скаржник зазначає, що інформаційно-телекомунікаційна система кредитора в автоматичному режимі перераховує кредитні кошти за реквізитами, вказаними клієнтом в заявці на отримання кредиту.
Скаржник зазначає, що при підписанні заявки на отримання кредитних коштів, сторони погодили умови щодо розміру та порядку погашення відсотків, строк користування кредитом та інші умови.
Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Згідно з п. 1 ч. 6 цієї статті для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 17 серпня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів доходить таких висновків.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика, кредит, банківський вклад), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію», який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2024 о 14 год 57 хв між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1442-6079, шляхом підписання останньою електронним підписом одноразовим ідентифікатором А1792.
Пунктами 2.1., 2.2. Кредитного договору передбачено, що кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені цим договором у порядку, передбаченому цим договором.
Пунктом 3.1 Кредитного договору встановлено, що цей правочин укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Кредитного договору сторони погодили, що загальний розмір кредиту (суми кредиту) становить 10000 грн, а датою видачі кредиту є 02.09.2024.
Положенням п. 4.6. Кредитного договору передбачено спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. Договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.
Пунктом 4.10. Кредитного договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною стандартною процентною ставкою: 1,00 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору: 0,75 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період, починаючи зі 181 календарного дня дії цього договору ідо закінчення строку кредитування або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.
У п. 4.13. Кредитного договору визначено його сторонами, що строк кредитування, тобто строк на який надається кредит позичальнику, становить 365 календарних днів з моменту перерахування коштів позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 01.09.2025.
Із п.п. 4.14.-4.17. Кредитного договору суд встановив, що його сторони погодили реальну річну процентну ставку на дату його укладення, що складає 3769,70 %; орієнтовну загальну вартість кредиту на дату укладення Кредитного договору, що складає 43375 грн та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом; денну процентну ставку на дату укладення Кредитного договору, що складає 0,914 %; та загальні витрати за споживчим кредитом на дату укладення Кредитного договору, що складають 33375 грн, та включають у себе проценти за користування кредитом.
У пункті 13 Кредитного договору містяться реквізити номера особистого електронного платіжного засобу, на який підлягає перерахування кредитних коштів позичальнику кредитодавцем, а саме: НОМЕР_1 .
Також до Кредитного договору позивачем долучено Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa», що затверджені наказом директора ТОВ «Укр Кредит Фінанс» № 83-П від 12.08.2024, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної відсоткової ставки за Кредитним договором та Паспорт споживчого кредиту, які є невід`ємними додатками до кредитного договору і з умовами яких беззастережно погодився відповідач, про що свідчить його електронний підпис одноразовим ідентифікатором.
Із квитанції № 2511933567 від 02.09.2024 та довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 1442-6079 від 02.09.2024 вбачається, що 02.09.2024 кредитодавець ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через платіжну систему «LiqPay» АТ КБ «Приватбанк» здійснило перерахування 10000 грн з призначенням платежу – видача кредитних коштів за договором № 1442-6079, 2024-09-02 на банківську картку НОМЕР_2 .
Згідно з розрахунком заборгованості за Кредитним договором, сукупна заборгованість відповідача перед позивачем за Кредитним договором становить 44170 грн, з яких: 10000 грн заборгованість за кредитом, 31690 грн заборгованість за нарахованими процентами, 1500 грн заборгованість за комісіями, 980 грн заборгованість по штрафам.
З розрахунку вбачається, що позичальник ОСОБА_1 не здійснювала погашення заборгованості по кредитному договору.
Відповідно до Розрахунку кредитодавець в період часу з 02.09.2024 по 28.02.2024 здійснював щоденно нарахування позичальнику відсотків за користування кредитом з призми стандартної відсоткової ставки 1,00 %; у період з 01.03.2024 по 01.09.2025 з призми відсоткової ставки на рівні 0,74 %/день, що відповідає умовам договору, а саме пункту 4.10.
Колегія суддів доходить висновку, що факт укладення договору про відкриття кредитної лінії № 1442-6079, перерахування відповідачу коштів на його платіжну картку (маска картки: НОМЕР_2 ), номер якої вказано ним в заявці на отримання кредиту, підтверджується наявними у матеріалах справи належними доказами.
Без активних дій позичальника, а саме входу на вебсайт позивача, заповнення заявки на отримання кредиту, введення особистих даних, даних щодо суми кредиту, без надання акцепту на укладення кредитного договору та введення одноразового ідентифікатора для підписання електронного договору, кредитний договір не було б укладено.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що платіжний інструмент – платіжна картка 414951*33 не належить відповідачу ОСОБА_1 .
При укладенні Кредитного договору позичальник вказала особисті дані, зокрема серію та номер паспорту, місце проживання, РНОКПП, електронну адресу, реквізити електронного платіжного засобу, на який мають бути перераховані кошти.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виснував, що позивачем не надано належних доказів перерахування відповідачу коштів, однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду.
Факт перерахування на електронний платіжний засіб відповідача коштів за Кредитним договором підтверджується квитанцією 2511933567 від 02.09.2024 та довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 1442-6079 від 02.09.2024, відповідно до яких кредитодавець ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через платіжну систему «LiqPay» АТ КБ «Приватбанк» здійснило перерахування 10000 грн з призначенням платежу – видача кредитних коштів за договором № 1442-6079, 2024-09-02 на банківську картку НОМЕР_2 .
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою, а не банківською установою, а тому, враховуючи положення Закону України «Про платіжні послуги», квитанція платіжного сервісу Liqpay, через який здійснювалося перерахування коштів відповідачу, є первинним платіжним документом та належним і допустимим доказом на підтвердження факту перерахування коштів відповідачу.
Кредитний договір є чинним, відповідачем не оспорювався та в судовому порядку не визнавався недійсним, а тому є обов`язковим до виконання сторонами.
Доказів щодо вчинення стосовно відповідача шахрайських дій з його особистими даними та обліковими банківськими записами до суду не надано.
Отже, колегією суддів встановлено, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов`язання з надання відповідачу кредитних коштів в розмірі 10000 грн, що підтверджується належними та достатніми доказами.
Аналізуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, колегія суддів доходить висновку про те, що з відповідача слід стягнути фактично отримані та використані кредитні кошти у розмірі 10000 грн, а також відсотки за користування кредитом у розмірі 31690 грн, які нараховані позивачем в межах строку кредитування.
Також апеляційний суд вважає, що комісія в розмірі 1500 грн підлягає стягненню з відповідача, оскільки така комісія є разовою платою саме за видачу кредиту, її сплата обумовлена п. 4.11. Договору, з яким відповідач погодилася, підписавши договір про відкриття кредитної лінії. Крім того, Закон України «Про споживче кредитування» не містить заборони на стягнення такої комісії як частини загальних витрат за кредитом (п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 12), включаючи комісії за надання, обслуговування та повернення кредиту.
Також слід зазначити, що плата за ініціювання кредиту врегульована постановою Національного банку України від 18 червня 2003 року № 255, а саме як комісія за ініціювання кредиту, що отримані (сплачені) банком і пов`язані зі створенням або придбанням фінансового інструменту, що обліковується в торговому портфелі з визнанням переоцінки через прибутки/збитки, включають: комісії за оцінку фінансового стану позичальника; комісії за оцінку гарантії, застав; комісії за обговорення умов інструменту; комісії за підготовку, оброблення документів та завершення операції тощо.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення нарахованої позивачем заборгованості по штрафам в розмірі 980 грн слід відмовити, з огляду на таке.
Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Наведене положення ЦК України поширюється на грошові зобов`язання за договором, відповідно до якого кредит надано банком або іншим кредитодавцем.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що доводи скаржника про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та неправильне застосування норм матеріального права є обґрунтованими та частково знайшли своє підтвердження при перегляді рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції допустив неповноту з`ясування обставин справи, неправильно застосував норми матеріального права та навів висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, внаслідок чого ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 43190 грн.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл витрат.
Згідно пункту 4 частини 1статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати, понесені позивачем в суді першої та апеляційної інстанцій зі сплати судового збору, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Так, позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено на 97,78 %, тому з ОСОБА_1 на користь позивача належить стягнути судові витрати зі сплати судового збору: за подання позовної заяви в розмірі 2603,29 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 3904,94 грн.
Керуючись ст. ст. 141, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково.
Заочне рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 22 червня 2026 року у даній справі скасувати та ухвалити нове.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1442-6079 в розмірі 43190 грн, яка складається з тіла кредиту в розмірі 10000 грн, відсотків в розмірі 31690 грн та комісії в розмірі 1500 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» понесені судові витрати на сплату судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 2603,29 грн та понесені судові витрати на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 3904,94 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.
Судді Ю.В. Сіренко
Т.Л. Фетісова
О.М. Новіков
Оригінал: reyestr.court.gov.ua